Юзеф Єжовський

Юзеф Єжовський або Йосип Єжовський (пол. Józef Jeżowski; нар. бл. 1793, Умань — пом. 16 серпня 1855, Канів) — польський філолог, фахівець з класичної філології, поет, перекладач, один із засновників і керівник студентського Товариства філоматів у Вільно.

Юзеф Єжовський
пол. Józef Jeżowski
Народився	1793^[1] Курилівка, Гетьманщина
Помер	16 серпня 1855(1855-08-16)^[1] Канів, Київська губернія, Російська імперія або Курилівка, Васильківський повіт, Київська губернія, Російська імперія
Країна	Російська імперія
Діяльність	мовознавець, поет, філолог, класичний філолог
Alma mater	^d
Галузь	класична філологія
Заклад	^d Рішельєвський ліцей Імператорський Харківський університет
Посада	гувернер
Членство	Товариство філоматів ^d
Юзеф Єжовський у Вікісховищі

Біографія

Юзеф Єжовський народився близько 1793 року в Умані.

Школу закінчив теж в Умані. Навчався у (1815—1824), в 1816 році здав іспит кандидата філософії, вивчав класичну філологію і серйозно готувався до кар'єри викладача філософії. Під час навчання в університеті в жовтні 1817 року став разом з Томашем Заном і Адамом Міцкевичем одним із засновників Товариства філоматів і протягом шести років керував ним. В основу діяльності товариства було покладено статут, розроблений Єжовським.

Єжовський був грунтовно знайомий з філософією І. Канта і спирався на кантовське розуміння специфіки моралі і критику етичного натуралізму, відстоюючи принцип незвідності морального мотиву до природних схильностей. Після закінчення університету почав викладати в Старих Троках.

Підготував і видав коментоване видання Горація «Ody celniejsze» (Вільно, 1821—1823), доповнене «Dodatek do Horacjusza „Ód celniejszych“» (Вільно, 1824).

У 1823 році був заарештований під час слідства у справі філоматів і за вироком в 1824 році в числі десяти засуджених (Томаш Зан, Ян Чечот, Франтішек Малевський, Теодор Лозинський, Адам Міцкевич, Ян Соболевський, Онуфрій Петрашекевич, Юзеф Ковалевський, Вінцентій Будревич) поступив у розпорядження Міністерства духовних справ і народної освіти з тим, щоб отримати службу відповідно до освіти і здібностями в глибині Росії.

Разом з Малевським і Міцкевичем виїхав з Вільни в Санкт-Петербург, звідки незабаром вони були направлені в Одесу, де повинні були викладати в Рішельєвському ліцеї.

Навесні 1825 року Єжовський був посланий до Москви, де деякий час жив разом з Будревичем, Міцкевичем, Мальовським і викладав класичні мови в гімназії і грецьку мову в . Однак в 1827—1828 роках навчальному році викладання грецької мови в Московському університеті було скасовано. Московський університет видав підготовлене Єжовським видання «Одіссеї» Гомера латинською мовою з коментарями (1828), книги про твори Горація і Платона.

Намагався отримати роботу в Казанському університеті, без успіху, і в Харківському університеті, де, мабуть, деякий час працював.

Після амністії в 1841 році зміг повернутися на батьківщину і після повернення із заслання влаштувався на Україні, в Київській губернії, працював гувернером.

Примітки

1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563

Література

• Яжоўскі Юзаф // Мысліцелі i асветниікі Беларусі. Энцыклапедычны даведнік. — Мінск: Беларуская энцыклапедыя, 1995. — С. 607—608. — 672 с. — 6000 экз. — .(біл.)
• Skuodis Vytautas. Vilniaus universiteto filomatai ir filaretai, jų likimas. Istorinė apybraiža. — Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla, 2003. — С. 107. — 146 с. — .(лит.)