Ткаченко Всеволод Іванович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ткаченко.

Все́волод Іва́нович Ткаче́нко (14 березня 1945(19450314), с. Дернівка, Баришівський район, Київська область —18 травня 2018, м. Бориспіль) — український перекладач, поет, дипломат, енциклопедист, літературо- і країнознавець.

Ткаченко Всеволод Іванович
Народився	14 березня 1945(1945-03-14) Дернівка, Баришівський район, Київська область, Українська РСР, СРСР
Помер	18 травня 2018(2018-05-18)^[1](73 роки) Бориспіль, Київська область, Україна
Поховання	Дернівка
Діяльність	перекладач, поет, дипломат
Alma mater	КНУ імені Тараса Шевченка
Членство	Національна спілка письменників України
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Закінчив факультеті іноземних мов (перекладацьке відділення) Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка.

Був на перекладацькій, культурно-освітній і редакторській роботі, державній і дипломатичній службах, зокрема:

• 1969—1972 — в рамках надання технічної допомоги працював перекладачем французької мови в Алжирі.
• 1994—2005 — на дипломатичній роботі в Міністерстві закордонних справ України. Має дипломатичний ранг радника першого класу МЗС України.
• 1999—2002 — перший секретар Посольства України в країнах Бенілюксу.

Помер 18 травня 2018 випавши з вікна 3 поверху готелю в Борисполі, де був на щорічному фестивалі ронделя — жанру поезії, що має 13-рядкову структуру вірша. Серед ночі він вирішив подихати свіжим повітрям. Поручні у номері були низькі. Він не втримався і випав з вікна.

Похований у селі Дернівка Баришівського району на Київщині.

Творчість

Захоплювався перекладом ще зі студентства Талант Всеволода Ткаченка оцінив перекладач Григорій Кочур, рекомендувавши його до Спілки письменників України:

Всеволода Ткаченка помітив ще в 1967 році Іван Світличний, залучивши його перекладати Беранже в серії „Перлини світової лірики“.

Вже на початку 1970-их років, самотужки вивчаючи історію, культуру, літератури й традиції народів Африки, перекладав вірші поетів 19 африканських країн. За порадою Григорія Кочура перекладач і поет упорядкував антологію «Поезія Африки» (Київ, 1983), де вперше було представлено розмаїття поезії африканського континенту. Ця антологія незабаром здобула помітний резонанс за межами України, стала подією в житті сучасного українського художнього перекладу.

Автор численних статей про зарубіжні літератури й письменників та країни світу в Українській літературній енциклопедії та Енциклопедії сучасної України, а також у періодичних виданнях.

Координатор серії видань «Об'єднана Європа — українським дітям» (ВЦ «Просвіта») та літературно-мистецького і громадсько-політичного часопису творчих сил глибинної України «Ятрань».

Автор численних україномовних перекладів з французької, англійської, іспанської, португальської, російської та кримсько-татарської класичної і сучасної поезії.

Автор перекладів:

• з французької перекладав твори
  • П'єра-Жана Беранже («Пісні», 1970, 1980),
  • Артюра Рембо («П'яний корабель», 1995),
  • Робера Десноса («Вірші для слухняних дітей», 1985; «Троє цуценят покидають Париж», 1991; «Баєчкопісеньки і квітопісеньки», 2008),
  • («Доброта», 2004), «Антології кохання»;
• з португальської Н. Нето;
• з іспанської «Поезія та проза чилійського опору», «Поезія Африки» (Київ, 1983);

Книга перекладів поезії Артюра Рембо «П'яний корабель» (1995) здобула перекладачеві широке коло шанувальників і прихильників.

Перекладав також поезію Жоашена дю Белле, П'єра де Ронсара, Марселіни Деборд-Вальмор, Віктора Гюґо, Жерара де Нерваля, Альфреда де Мюссе, Поля Верлена, Еміля Верхарна, Шарля Бодлера, Ґійома Аполлінера, Луї Араґона, Поля Елюара, Жака Превера, Рене Шара, Рене-Ґі Каду, Жоржа Брасенса, Жака Бреля, Леопольда Седара Сенґора, Ж. Ґ. Пільона, А. Гебер, Р. Ляньє, Олександра Пушкіна, Михайла Лермонтова, Ешмирзи, Ш. Алі та багатьох інших.

У 2011 році вийшов перший том персональної антології французької любовної лірики Всеволода Ткаченка «Сад божественних поезій. Тематична антологія ХІ-ХХ віків» (Київ, «Просвіта»).

Радіожурналістика

Від 2008 автор і ведучий програми «Поезія без кордонів», від вересня 2010 — «Література без кордонів» на радіоканалі духовного відродження «Культура» Національної радіокомпанії України.

Громадська діяльність

Член Національної спілки письменників України з 1997.

Від 2006 був головою творчого об'єднання перекладачів Київської міської організації НСПУ, керівником поновленої .

Відзнаки

• 1993 — лауреат українсько-французької Літературної премії імені Миколи Зерова (1993) за найкращу інтерпретацію творів французької літератури (віршів Артюра Рембо).
• 2008 — лауреат  — за значний внесок у пропаганду української літератури та публікації в журналі «Ятрань».
• 2008 — лауреат Міжнародної премії «Сад божественних пісень» ім. Г. Сковороди — за переклади поезій класиків французької літератури.
• 2012 — лауреат державної Літературної премії ім. Г. Кочура за перший том перекладів антології французької любовної лірики «Сад божественних поезій. Тематична антологія ХІ-ХХ віків»
• 2014 — лауреат премії журналу «Всесвіт» «Ars translationis» («Мистецтво перекладу») ім. М. Лукаша.

Примітки

1. http://bukvoid.com.ua/events/sum/2018/05/20/110058.html
2. Перекину кладку — Січеслав, № 3 (9) 2006.
3. Всеволод Ткаченко випав з вікна готелю. Новини на Gazeta.ua. 25 травня 2018.
4. Всеволоду Ткаченку – 60! [ 9 липня 2017 у Wayback Machine.] — Пост Чорнобиль, 17.11.2005.
5. Всеволод Ткаченко — Захід-Схід.
6. Всеволод Ткаченко: «Любов рухає також письменниками і митцями» [ 19 листопада 2018 у Wayback Machine.] — Українська літературна газета, № 20 (52) 7.10.2011.
7. Олена О'Лір (13 червня 2015). Всеволод Ткаченко про нинішній стан українського художнього перекладу. Українська літературна газета.

Посилання

• Довідник НСПУ
• Катерина Пушкарюк (6 серпня 2007). Я кохаюсь у поезії… (розмова з Всеволодом Ткаченком). УНІАН-Культура.
• Ґійом д'Аквитан. Я напишу нову канцону. Переклад Вс. Ткаченка. (Аудіо)
• Ґійом д'Аквитан. Канцона. Переклад Вс. Ткаченка. (Аудіо)
• П'єр-Жан де Беранже. Весна і Осінь. Переклад Вс. Ткаченка. (Аудіо)
• Беатріса де Ді. Пісня. Переклад Вс. Ткаченка. (Аудіо)
• Джауфре Рюдель. Далека принцеса. Переклад Вс. Ткаченка. (Аудіо)