Манве лівка село в Україні у Васильківській селищній територіальній громаді Синельниківського району Дніпропетровської о

Манве́лівка — село в Україні, у Васильківській селищній територіальній громаді Синельниківського району Дніпропетровської області. Населення становить 912 осіб.

село Манвелівка
Країна	Україна
Область	Дніпропетровська область
Район	Синельниківський район
Громада	Васильківська селищна громада
Облікова картка	Васильківка
Основні дані
Населення	912
Поштовий індекс	52605
Телефонний код	+380 5639
Географічні дані
Географічні координати	48°13′25″ пн. ш. 35°52′22″ сх. д. / 48.22361° пн. ш. 35.87278° сх. д. / 48.22361; 35.87278Координати: 48°13′25″ пн. ш. 35°52′22″ сх. д. / 48.22361° пн. ш. 35.87278° сх. д. / 48.22361; 35.87278
Відстань до обласного центру	70 км
Відстань до районного центру	11 км
Найближча залізнична станція	Письменна
Відстань до залізничної станції	5 км


Місцева влада
Адреса ради	52600, Дніпропетровська область, Васильківський район, смт Васильківка, вул. Першотравнева, 140
Сільський голова	Павліченко Сергій Володимирович
Карта
Манвелівка
Манвелівка
Мапа

Географія

Село Манвелівка розташоване на заході Синельниківського району. На півдні межує з селом Красне, на сході з селом Зоря, на півночі з селом Нововасильківка та на заході з селищем Письменне. На сході села є ставок. Село доволі маленьке, але є школа, клуб, сільська бібліотека, магазини та амбулаторія.

Історія

Комплекс речей, знайдених в похованні біля села

У VII—IX сторіччі територія Манвелівки входила до угорського державного утворення Леведія. В угорському похованні (ІХ — перша половина Х сторіччя) біля села було знайдено комплекс речей з срібною маскою, зберігається в Дніпропетровському історичному музеї.

Саме село засновано у І-й половині 19 століття паном Дмитренком, а в селі Дмитрівка проживали його кріпаки. У 1874 році дружина пана продала маєток князю Манвелову, який недовго господарював тут і продав свої володіння німцям-колоністам. Саме вони стали справжніми патріотами рідної землі і почали розбудовувати село, яке стало називатися — Манвелівка. Тут німці господарювали до 1929 року, а потім їх вивезли до Сибіру; в селі створили сойовий радгосп.

На початку 30-х років радгосп реорганізовано в радгосп імені С. В. Косіора, а в 1938 році, після репресування Косіора, господарству присвоїли № 626 — порядковий номер радгоспів по Міністерству. Із 21 жовтня 1941 року по 20 вересня 1943 радгосп знаходився на тимчасово окупованій території німецько-фашистськими військами. А після визволення, з листопада 1943 р. Він знову починає свою активну діяльність.

За період 1953—1963 років в Манвелівці було побудовано 60 індивідуальних і 25 державних будинків. Виросли нові двохрядні вулиці Миру, Нова, Набережна, Гагаріна. Побудували дитячі ясла, пекарню, баню млин, промтоварний магазин, електростанцію, контору, мехмайстерню, 9 корпусів-корівників. У 60-х роках на вулиці Леніна збудовано середню школу, їдальню і третій двоповерховий 8-ми квартирний будинок, прокладено асфальтівку. У селі з'явився клуб, бібліотека, працює кравецька та швецька майстерні, 2 магазина, 2 кіоска, видається багатотиражка «Радгоспні вісті». У селі проживає 800 людей. Воно було багатонаціональним, налічувало представників 11-ти національностей. Серед них були українці, росіяни, білоруси, казахи, татари, євреї, поляки, німці, румуни, болгари, угорці.

Промисловості села належало 2255 га орної землі, 64 га саду, 52 га лісосмуг, 78 га балок, 3 ставка загальною площею 4 га. Тут працює 20 тракторів, 12 комбайнів, 41 вантажівка, 3 легкових автомобіля. Утримується 2150 голів великої рогатої худоби. Інші тварини — 4020 голів великої рогатої худоби, 9745 свиней, 21500 голів птиці, 253 коней. У 60-90 роки ХХ століття значна частина працездатного населення була зайнята у сільському господарстві: працювали тваринниками, шоферами, трактористами, комбайнерами, членами дільничих бригад. Колишній директор радгоспу «626» Слюсар Іван Григорович використав великий досвід роботи у розбудові села та господарства в описані часи.

У 1981 році директором радгоспу «626» був призначений Шаповал Станіслав Іларіонович, який навічно увійшов у пам'ять односельчан як відданий трудівник на благо жителів села. За його керування радгосп досяг піку свого розквіту. До села приїздили на роботу люди з усього колишнього СРСР. З'явилися нові вулиці з асфальтованими дорогами, з добротними будинками — газифіковані, з водопостачанням. Працює медична амбулаторія, Будинок культури, пошта, баня, пекарня, контора, дитячий садочок, гуртожиток, магазини, спортивний зал, Будинок побуту, їдальня. Збудовано величезні цехи мехмайстерні, мехтік, автопарк. На кожному відділку радгоспу «626» є МТФ, СТФ, тракторні бригади, фруктові сади. Зведено великий сільський стадіон та менший шкільний стадіон. Оновлена вулиця Центральна, якою милувалися і жителі села, і ті, хто просто проїжджав повз вулиці, і ті, хто бував у гостях у манвелівців. У центрі села висадили троянди, виставили ліхтарі, лави для відпочинку, створили алеї. Жоден житель Манвелівки не знає її історії досконало, бо усі дані є недослдженими.

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 927 осіб, з яких 426 чоловіків та 501 жінка.

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 911 осіб.

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Відсоток
українська	90,13 %
російська	8,55 %
вірменська	0,99 %
білоруська	0,22 %
німецька	0,11 %

Постаті

Скалозуб Артем Валентинович (1989—2014) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Економіка

«Віктор», агрофірма.
«626», ТОВ (В роки СРСР — «Радгосп № 626»).

Об'єкти соціальної сфери

Школа.
Дитячий садочок.
Клуб.
Бібліотека.

Релігія

В селі знаходиться Храм Різдва Іоанна Предтечі (ПЦУ) (вул. Центральна, 5).

Примітки

. database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
. database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
. database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
Манвелівська середня загальноосвітня школа [ 24 грудня 2013 у Wayback Machine.], Єдиний освітній центр, Дніпропетровська область (укр.)
З історії школи [ 13 жовтня 2014 у Wayback Machine.], сайт Манвелівської середньої загальноосвітньої школи (укр.)

Джерела

Сайт Центральної виборчої комісії [ 3 грудня 2010 у Wayback Machine.]
Карта України [ 15 лютого 2016 у Wayback Machine.]
Скарби Дніпропетровського історичного музею
Воєнне мистецтво та організаційні засади військ держав східної Європи VII—XIII століттях [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
Погребение с серебряной маской у села Манвеловка на днепропетровщине Л. Н. Чурилова журнал «Советская археология», № 4, 1986 рік(рос.)

Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[населення_1989-1] . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.

[населення_2001-2] . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.

[населення_2001_мова-3] . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.

[4] Манвелівська середня загальноосвітня школа [ 24 грудня 2013 у Wayback Machine.], Єдиний освітній центр, Дніпропетровська область (укр.)

[5] З історії школи [ 13 жовтня 2014 у Wayback Machine.], сайт Манвелівської середньої загальноосвітньої школи (укр.)