У Вікіпедії є статті про інші вулиці з такою назвою Слюсарний провулок Слюсарний провулок провулок у Київському районі Х

У Вікіпедії є статті про інші вулиці з такою назвою: Слюсарний провулок.

Слюсарний провулок — провулок у Київському районі Харкова. Пролягає від проспекту Героїв Харкова до перехрестя Громадянської вулиці з Скрипниківським узвозом. Слюсарний провулок перетинає Миколаївську вулицю. Рух односторонній.

Слюсарний провулок Харків
Вид на Слюсарний провулок з Миколаївської вулиці Вид на Слюсарний провулок з Миколаївської вулиці
Місцевість	Центр
Район	Київський
Загальні відомості
Дата початку забудови	середина XVIII століття
Протяжність	290 м
Координати початку	49°59′21″ пн. ш. 36°14′09″ сх. д. / 49.989361° пн. ш. 36.236028° сх. д. / 49.989361; 36.236028
Координати кінця	49°59′30″ пн. ш. 36°14′12″ сх. д. / 49.991778° пн. ш. 36.236778° сх. д. / 49.991778; 36.236778
поштові індекси	61003
Транспорт
Найближчі станції метро	«Історичний музей», «Майдан Конституції»
Рух	односторонній
Покриття	асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлі	від № 1 до № 10
Архітектурні пам'ятки	№ 1/11, 10
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap	r2450276
Мапа

Слюсарний провулок у Вікісховищі

Історія

Виникнення провулку відносять до середини XVIII століття. Його назва фактично не змінювалась. Він називався також Слюсарською вулицею. Забудова провулку серйозно постраждала під час німецько-радянської війни.

Будинки

Будинок № 1/11 — будинок на розі з проспектом Героїв Харкова. Пам'ятка архітектури Харкова, охорон. № 270. Побудований у 1809 році за проєктом Є. О. Васильєва для першого капельмейстера Харківського університету Івана Матвійовича Вітковського.
Будинок № 10 — пам'ятка архітектури Харкова, охорон. № 342. Житловий будинок початку XX століття, можливо 1900 року. Архітектор невідомий. За списками домовласників 1909 року будинок належав колезькому асесору А. В. Лабінському.
З непарного боку квартал між Миколаївською вулицею і Скрипниківським узвозом займає ТРЦ «Нікольський».

Примітки

Андрей Парамонов (24 листопада 2017). . Архів оригіналу за 2 березня 2021. Процитовано 2 березня 2021.
Иван Пономаренко (23 квітня 2020). . Архів оригіналу за 2 березня 2021. Процитовано 2 березня 2021.

Джерела

Єдиний адресний реєстр міста Харкова
. Архів оригіналу за 26 лютого 2021. Процитовано 26 лютого 2021.
Е. А. Плотичер. . Архів оригіналу за 23 грудня 2020. Процитовано 23 грудня 2020.
. Архів оригіналу за 26 лютого 2021. Процитовано 26 лютого 2021.

[1] Андрей Парамонов (24 листопада 2017). . Архів оригіналу за 2 березня 2021. Процитовано 2 березня 2021.

[2] Иван Пономаренко (23 квітня 2020). . Архів оригіналу за 2 березня 2021. Процитовано 2 березня 2021.