Єрошенко Василь Якович | ||||
---|---|---|---|---|
Пекін, 1922 рік | ||||
Народився | 31 грудня 1889 (12 січня 1890) слобода Обухівка Курської губернії, нині Обуховська сільська територія Старооскольської міської округи Бєлгородської області Російської Федерації | |||
Помер | 23 грудня 1952 (62 роки) слобода Обухівка | |||
Громадянство | Російська імперія → СРСР | |||
Діяльність | , , есперантист, музикант | |||
Заклад | Пекінський університет | |||
Мова творів | японська, есперанто, російська | |||
| ||||
Єрошенко Василь Якович у Вікісховищі | ||||
Ця стаття містить текст, що не відповідає . (серпень 2017) |
Ця стаття містить , але походження тверджень у ній через практично повну відсутність . (листопад 2020) |
Васи́ль Я́кович Єроше́нко (есп. Vasilij Eroŝenko; * 31 грудня 1889 (12 січня 1890), слобода Обухівка — † 23 грудня 1952, Обухівка) — письменник, педагог, етнограф, музикант. У чотирирічному віці після хвороби осліп. Писав японською, есперанто та російською мовами.
З 2002 року успішно діє Міжнародна науково-дослідна група «Василь Єрошенко та його доба», куди входять науковці з України, Росії, Японії, Німеччини та США, допомагають у діяльності групи волонтери з багатьох країн світу. Також іменем Василя Єрошенка з 2007 року названий український Благодійний фонд «Есперо», серед завдань котрого поширення творчої спадщини письменника та підтримка есперанто-руху в Україні.
Існує нічим не підтверджена в японських джерелах чутка, що в Японії його вважають буцімто «класиком японської дитячої літератури», тому добре поширена його літературна спадщина, входить в освітню шкільну програму, яка, проте, не знаходить свого підтвердження насправді. Японські науковці-славісти і вітчизняні японісти, які були опитані учасниками Міжнародної науково-дослідної групи «Василь Єрошенко та його доба», зазначають, що нині цей письменник напівзабутий. Знають про нього хіба що незрячі та есперантисти. А от портрет Єрошенка, створений 1920 року відомим японським художником Цуне Накамурою (中村彝, Tsune Nakamura), увійшов до історії мистецтва доби Тайсьо. Він знаходиться в Токійському музеї сучасного мистецтва (Museum of Modern Art, Tokyo).
Біографія
Василь Єрошенко народився останнього дня 1889 року (за старим стилем), у селі Обухівка, Старооскольского повіту, Курської губернії. Був третьою дитиною в сім'ї Якова та Євдокії Єрошенків.
Коли Василеві було чотири роки, він захворів на кір. Наслідком ускладнення стали запалення легень і повна сліпота.
В «Одній сторінці мого шкільного життя», написаній та надрукованій 1923 року мовою есперанто, Василь Єрошенко зазначав: «Я сліпий, осліп чотирирічним. Зі сльозами та жалобою я покинув царство яскравого сонячного світла. Було це для мене добре чи зле, я тепер не знаю. Ніч триває довго та триватиме, доки я дихатиму».
У дев'ятирічному віці Василя віддали в Московську школу Товариства догляду, навчання та виховання сліпих під опікою імператриці Марії Федорівни. 1908 року він її закінчив, став професійним скрипалем і грав у Москві в оркестрі сліпих. Згодом навчився грати на фортепіано та інших інструментах.
Важливим для Василя стало знайомство з Ганною Шараповою (своячкою Павла Бірюкова — секретаря та біографа Льва Толстого). Саме вона залучила юнака до есперанто — міжнародної мови, яка стала для Василя Єрошенка провідною зіркою на все життя.
1912 року, маючи як прикмету для впізнавання незнайомими помічниками-есперантистами зелену зірочку на грудях (символ есперанто) та добрі рекомендації есперантистів, Єрошенко завдяки меценатській підтримці через Польщу, Німеччину та Бельгію мандрує до Англії. Там його прийняли до Королівського коледжу для сліпих, де він вивчав англійську мову. В Англії Василь пробув пів року. З допомогою есперантистів розпочав вивчати японську мову. В 1914 році за відрядженням Російського товариства есперантистів Єрошенко вирушає до Японії, а звідси у 1916 році — до Сіаму, Бірми, Індії. В усіх цих країнах він вивчав стан освіти сліпих, традиції та побут тамтешніх незрячих; в Японії викладав есперанто на курсах при університеті, а також у Токійській школі для сліпих. Особливо глибоко Єрошенко вивчав японську мову, літературу, філософію та мистецтво. До Японії він повертається 1919 року, а 1921 року за активну участь у товаристві пробудження народу «Ґьомінкай» його висилають за спеціальним розпорядженням уряду до Владивостока. Від 1922 року жив у Китаї (Шанхай, а потім, з лютого, Пекін). Дружив з визначним китайським письменником Лу Сінем, за рекомендацією якого викладав есперанто та російську літературу в Пекінському університеті. Лу Сінь переклав з японської декілька казок Єрошенка та його п'єсу «Рожеві хмарини», зобразив Єрошенка у своїй ліричній новелі «Качина комедія».
1924 року повернувся до Москви, працював перекладачем у Комуністичному університеті трудящих Сходу ім. Сталіна, читав лекції, викладав російську мову японським студентам. Також займався організацією навчання сліпих. Брав участь у роботі багатьох міжнародних заходів, зокрема Міжнародних конгресів есперантистів: XIV (Гельсінкі, 1922), XV (Нюрнберг, 1923).
У 1929 році, імовірно, кілька місяців перебував на Чукотському півострові у молодшого брата, який працював там ветеринарним лікарем. Тут теж знайомився з побутом народів Крайньої Півночі (документально, крім текстів самого Єрошенка, його перебування на Чукотці поки що не підтверджене). Серію казок і нарисів «Із життя чукчів» опублікував у закордонному журналі «Есперанта Лігіло». Потім працював викладачем у середніх школах та коректором друкарні для сліпих у Москві.
У 1935–1942 роках був засновником та директором першого дитячого будинку-інтернату для сліпих у Туркменістані (у селі Моргуновка біля Кушки), до 1945 року — вчителем у ньому. Здійснив силами учнів постановку дитячої опери Миколи Лисенка «Коза-дереза» як шефський концерт для колгоспників с. Моргуновки. Запропонував брайлівську абетку для туркменської мови.
У 1946–1948 роках викладав англійську мову в Московському інституті сліпих у Москві, а в 1949–1951 роках — у вечірній школі лікнепу сліпих у Ташкенті. Повернувся до рідного села вже тяжко хворим на рак шлунка в серпні 1952 року. Перед смертю впорядкував свій архів, що важив близько трьох тон, і заповів його Товариству сліпих. Після його смерті бібліотека, яку він заповів Старооскольскому осередку ВОС, була спалена.
Літературна та громадська діяльність
Літературний дебют японською мовою — твори, надруковані у часописі Токійської школи сліпих, а також «Оповідь паперового ліхтарика» (1916) й «Дощ іде» (журнал «Кібо» («Мрія», 1916). Японською мовою було видано збірки «Досвітня пісня» (1921), «Останнє зітхання» (1921), «Заради людства» (1924). У 1959–1961 роках в Японії видано тритомник його творів, а згодом — серію з шести брошур на есперанто (1979–1996, видавець Міне Йосітака). 1956 року в Японії вийшла монографія Такасугі Ітіро «Сліпий поет Еросіенко». Портрет Єрошенка пензля японського митця Накамура Цуне — один з найвідоміших експонатів Національного музею сучасного мистецтва в Токіо.
Мовою есперанто Єрошенко написав, зокрема, автобіографічний нарис «Сторінка з мого шкільного життя», що увійшов до його збірки віршів, оповідань та нарисів «Стогін самотньої душі» (Шанхай, 1923).
У двадцяті та тридцяті роки російською мовою друкував у періодиці статті про життя незрячих за кордоном.
Василь Єрошенко — письменник-символіст, і його літературна творчість вперше детально аналізується Ю. Патлань та С. Прохоровим, які визначають особливості поетики та семантики текстів, створених мовою есперанто та японською.
Працюючи в складі оркестру для сліпих, він брав участь у гастролях на Кавказі та в деяких містах Російської імперії (влітку 1911 року). Пізніше, зокрема в Китаї, виступав із сольними концертами на пропаганду есперанто, виконуючи японські, російські та українські пісні. В Китаї також виступав із доповідями про творчість російських письменників. Під час XV конгресу есперантистів у Нюрнберзі (1923) на конкурсі декламаторів одержав першу премію за найкращу вимову на есперанто (читав власного вірша «Antaudiro de ciganino» («Віщування циганки»)). Викладаючи в Моргуновці, крім постановки «Кози-дерези», підготував зі своїми вихованцями концерт з українських пісень для мешканців сусіднього села — переселенців з України.
В Україні виходили збірки творів Єрошенка у перекладах Н. М. Гордієнко-Андріанової (з есперанто та рос. мов) «Квітка Справедливості» (1969) та «Казки та легенди» (переклади з есперанто, здебільшого Н. М. Гордієнко-Андріанової, 2004, 2006), а також публікації в періодиці (наприклад, новела «Химерний кіт», брайлівський текст якої на есперанто був розшуканий незрячими есперантистами в Будапешті — тут видавався брайлівський журнал для есперантистів «Esperanta Ligilo», де друкувався Єрошенко), текст переданий Н. М. Гордієнко-Андріановою. — Україна, 1989, № 50, с. 10-12; нарис із життя чукчів у перекладі з есперанто українською В. Паюка «Шахова триходівка» — Всесвіт, 2000, № 7/8, с. 94-105 тощо. Переклади його творів українською, а також статті про нього увійшли до хрестоматії з літератури Північної Слобожанщини «Слобожанська хвиля» (упор. В. Оліфіренко, Св. Оліфіренко, Донецьк).
Вшанування
- Вулиця Єрошенка (Львів).
- У травні 2023 року колишня вулиця Ріхарда Зорге у Святошинському районі Києва отримала нову назву на честь Василя Єрошенка..
Див. також
Примітки
- Див. портрет на офіційному сайті Музею http://www.momat.go.jp/Crossing/SAKUHIN/TO033.html [ 20 січня 2013 у Wayback Machine.]
- Українець, який став класиком японської літератури За вільну Україну 23.01.2001
- Тетяна Лозовенко. У Києві змінили назви станцій метро, вулиць та провулків (англ.). Українська правда. Процитовано 18 травня 2023.
Література
- Гордієнко-Андріанова Н. М. Єрошенко Василь Якович // Українська літературна енциклопедія : В 5 т. / редкол.: І. О. Дзеверін (відповід. ред.) та ін. — К. : Голов. ред. УРЕ ім. М. П. Бажана, 1990. — Т. 2 : Д—К. — С. 186—187.
- Винниченко І. І. Єрошенко Василь Якович // Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с. — С. 127—128.
- Ковтонюк Євген. Повернути Василя Єрошенка співвітчизникам! // Єрошенко Василь. Казки та легенди. Київ, 2004, с. 3—6.
- Патлань Ю., Прохоров С. Будемо гідними спадку В. Єрошенка // Літературна Україна, 15 вересня 2005, с. 7
- Прохоров С. Вспомним неординарного человека // 2000 (Киев), 2006. — 27.01 — 02.02. — блок F. — C. 7.
- В. Абліцов. Галактика «Україна». Українська діаспора: видатні постаті. Київ: КИТ, 2007. — 436 с.
- Н. Гордієнко-Андріанова. Він бачив серцем // Україна, 1989, № 50, с. 10-11.
- «Владислав Таранюк про Івана Пулюя, Василя Єрошенка, Василя Каразіна, Агатангела Кримського, Лазаря Заменґофа» / В. Таранюк. — Київ : Грані-Т, 2009. — 88 с. — (Життя видатних дітей). —
- Трощинський В. Єрошенко Василь // Енциклопедія української діяспори. Київ; Нью-Йорк; Чікаґо; Мельборн: Наукове товариство ім. Шевченка, 1995, т. 4, с. 79.
- В. В. Оліфіренко, С. М. Оліфіренко. Слобожанська хвиля. Навчальний посібник-хрестоматія з української літератури Північної Слобожанщини. Донецьк: Східний видавничий дім, 2005, с. 185-203.
- Богданов В. Он вселил веру в жизнь // Ерошенко В. Сердце орла.- Белгородское книжное издательство, 1962. — С.197.
- Гордіенко-Андріанова Н. М. Запалив я у серці вогонь. — К. — 1977.
- Єрошенко Василь. Квітка справедливості. Легенди, казки, нариси, вірші, статті / Упорядкування, передмова, переклад та примітки Надії Андріанової-Гордієнко. — К.: Молодь,1969. — 263 с.
- http://www.gosha-p.narod.ru/Eroshenko/List_esp.htm [ 13 січня 2014 у Wayback Machine.] Интернет-конференция «Василий Ерошенко и его время».
- Осыков Б. И. Музыкант, путешественник, поэт, педагог. Белгород: белгородское отделение Всероссийского общества охраны памятников истории и культуры, 1989. — С.10-11.
- Патлань Ю. Жизнь и судьба Василия Ерошенко (к 50-летию со дня смерти) [1] [ 31 липня 2014 у Wayback Machine.]
- Першин В. Вдоль и поперек реки времени // Импульс Ерошенко, М.: ТПО «ТАМП», 1991. — С. 43-46.
- Харьковский А. С. Человек, увидевший мир. М.: Наука, 1978. — С. 75-76.
- Андріанова-Гордієнко Н. Людина з легенди // Єрошенко В. Квітка справедливості. Легенди, казки, нариси, вірші, статті / Упор., передм., прим. Н. Андріанової-Гордієнко. — К.: Молодь, 1969. — 261 с.
- Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
Посилання
- Єрошенко Василь Якович // Українська музична енциклопедія. У 2 т. Т. 2. [Е – К] / гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : Видавництво Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України, 2008. — С. 60.
- Сайт «Василь Якович Єрошенко та його доба» [ 7 лютого 2007 у Wayback Machine.](рос.)
- Оліфіренко Вадим. Василь Єрошенко — японський письменник з Обухівки [ 17 липня 2007 у Wayback Machine.]
- Патлань Юлія [ 31 липня 2014 у Wayback Machine.]. Життя та доля Василя Єрошенка [ 31 липня 2014 у Wayback Machine.](рос.)
- Про Василя Єрошенко на сайті «Японська сторінка України» [ 15 жовтня 2007 у Wayback Machine.]
- Закордонна подорож сліпого есперантиста В. Єрошенка // Вітчизна. — 2005. — № 5—6. [ 12 жовтня 2008 у Wayback Machine.]
- «Імена твої, Україно» [ 25 квітня 2012 у Wayback Machine.] — Іван Корсак, Луцьк: ПВД «Твердиня», 2007 ст. 143–147
- Біографія в книзі
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Ukrcenter Primitki Yeroshenko Vasil YakovichPekin 1922 rikNarodivsya31 grudnya 1889 12 sichnya 1890 1890 01 12 sloboda Obuhivka Kurskoyi guberniyi nini Obuhovska silska teritoriya Starooskolskoyi miskoyi okrugi Byelgorodskoyi oblasti Rosijskoyi FederaciyiPomer23 grudnya 1952 1952 12 23 62 roki sloboda ObuhivkaGromadyanstvoRosijska imperiya SRSRDiyalnist esperantist muzikantZakladPekinskij universitetMova tvorivyaponska esperanto rosijska Yeroshenko Vasil Yakovich u VikishovishiU Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Yeroshenko Cya stattya mistit tekst sho ne vidpovidaye enciklopedichnomu stilyu Bud laska dopomozhit udoskonaliti cyu stattyu pogodivshi stil vikladu zi stilistichnimi pravilami Vikipediyi Mozhlivo storinka obgovorennya mistit zauvazhennya shodo potribnih zmin serpen 2017 Cya stattya mistit perelik posilan ale pohodzhennya tverdzhen u nij zalishayetsya nezrozumilim cherez praktichno povnu vidsutnist vnutrishnotekstovih dzherel vinosok Bud laska dopomozhit polipshiti cyu stattyu peretvorivshi dzherela z pereliku posilan na dzherela vinoski u samomu teksti statti listopad 2020 Vasi l Ya kovich Yeroshe nko esp Vasilij Eroŝenko 31 grudnya 1889 12 sichnya 1890 18900112 sloboda Obuhivka 23 grudnya 1952 Obuhivka pismennik pedagog etnograf muzikant U chotiririchnomu vici pislya hvorobi oslip Pisav yaponskoyu esperanto ta rosijskoyu movami Z 2002 roku uspishno diye Mizhnarodna naukovo doslidna grupa Vasil Yeroshenko ta jogo doba kudi vhodyat naukovci z Ukrayini Rosiyi Yaponiyi Nimechchini ta SShA dopomagayut u diyalnosti grupi volonteri z bagatoh krayin svitu Takozh imenem Vasilya Yeroshenka z 2007 roku nazvanij ukrayinskij Blagodijnij fond Espero sered zavdan kotrogo poshirennya tvorchoyi spadshini pismennika ta pidtrimka esperanto ruhu v Ukrayini Isnuye nichim ne pidtverdzhena v yaponskih dzherelah chutka sho v Yaponiyi jogo vvazhayut bucimto klasikom yaponskoyi dityachoyi literaturi tomu dobre poshirena jogo literaturna spadshina vhodit v osvitnyu shkilnu programu yaka prote ne znahodit svogo pidtverdzhennya naspravdi Yaponski naukovci slavisti i vitchiznyani yaponisti yaki buli opitani uchasnikami Mizhnarodnoyi naukovo doslidnoyi grupi Vasil Yeroshenko ta jogo doba zaznachayut sho nini cej pismennik napivzabutij Znayut pro nogo hiba sho nezryachi ta esperantisti A ot portret Yeroshenka stvorenij 1920 roku vidomim yaponskim hudozhnikom Cune Nakamuroyu 中村彝 Tsune Nakamura uvijshov do istoriyi mistectva dobi Tajso Vin znahoditsya v Tokijskomu muzeyi suchasnogo mistectva Museum of Modern Art Tokyo BiografiyaVasil Yeroshenko narodivsya ostannogo dnya 1889 roku za starim stilem u seli Obuhivka Starooskolskogo povitu Kurskoyi guberniyi Buv tretoyu ditinoyu v sim yi Yakova ta Yevdokiyi Yeroshenkiv Koli Vasilevi bulo chotiri roki vin zahvoriv na kir Naslidkom uskladnennya stali zapalennya legen i povna slipota V Odnij storinci mogo shkilnogo zhittya napisanij ta nadrukovanij 1923 roku movoyu esperanto Vasil Yeroshenko zaznachav Ya slipij oslip chotiririchnim Zi slozami ta zhaloboyu ya pokinuv carstvo yaskravogo sonyachnogo svitla Bulo ce dlya mene dobre chi zle ya teper ne znayu Nich trivaye dovgo ta trivatime doki ya dihatimu U dev yatirichnomu vici Vasilya viddali v Moskovsku shkolu Tovaristva doglyadu navchannya ta vihovannya slipih pid opikoyu imperatrici Mariyi Fedorivni 1908 roku vin yiyi zakinchiv stav profesijnim skripalem i grav u Moskvi v orkestri slipih Zgodom navchivsya grati na fortepiano ta inshih instrumentah Vazhlivim dlya Vasilya stalo znajomstvo z Gannoyu Sharapovoyu svoyachkoyu Pavla Biryukova sekretarya ta biografa Lva Tolstogo Same vona zaluchila yunaka do esperanto mizhnarodnoyi movi yaka stala dlya Vasilya Yeroshenka providnoyu zirkoyu na vse zhittya 1912 roku mayuchi yak prikmetu dlya vpiznavannya neznajomimi pomichnikami esperantistami zelenu zirochku na grudyah simvol esperanto ta dobri rekomendaciyi esperantistiv Yeroshenko zavdyaki mecenatskij pidtrimci cherez Polshu Nimechchinu ta Belgiyu mandruye do Angliyi Tam jogo prijnyali do Korolivskogo koledzhu dlya slipih de vin vivchav anglijsku movu V Angliyi Vasil probuv piv roku Z dopomogoyu esperantistiv rozpochav vivchati yaponsku movu V 1914 roci za vidryadzhennyam Rosijskogo tovaristva esperantistiv Yeroshenko virushaye do Yaponiyi a zvidsi u 1916 roci do Siamu Birmi Indiyi V usih cih krayinah vin vivchav stan osviti slipih tradiciyi ta pobut tamteshnih nezryachih v Yaponiyi vikladav esperanto na kursah pri universiteti a takozh u Tokijskij shkoli dlya slipih Osoblivo gliboko Yeroshenko vivchav yaponsku movu literaturu filosofiyu ta mistectvo Do Yaponiyi vin povertayetsya 1919 roku a 1921 roku za aktivnu uchast u tovaristvi probudzhennya narodu Gominkaj jogo visilayut za specialnim rozporyadzhennyam uryadu do Vladivostoka Vid 1922 roku zhiv u Kitayi Shanhaj a potim z lyutogo Pekin Druzhiv z viznachnim kitajskim pismennikom Lu Sinem za rekomendaciyeyu yakogo vikladav esperanto ta rosijsku literaturu v Pekinskomu universiteti Lu Sin pereklav z yaponskoyi dekilka kazok Yeroshenka ta jogo p yesu Rozhevi hmarini zobraziv Yeroshenka u svoyij lirichnij noveli Kachina komediya 1924 roku povernuvsya do Moskvi pracyuvav perekladachem u Komunistichnomu universiteti trudyashih Shodu im Stalina chitav lekciyi vikladav rosijsku movu yaponskim studentam Takozh zajmavsya organizaciyeyu navchannya slipih Brav uchast u roboti bagatoh mizhnarodnih zahodiv zokrema Mizhnarodnih kongresiv esperantistiv XIV Gelsinki 1922 XV Nyurnberg 1923 U 1929 roci imovirno kilka misyaciv perebuvav na Chukotskomu pivostrovi u molodshogo brata yakij pracyuvav tam veterinarnim likarem Tut tezh znajomivsya z pobutom narodiv Krajnoyi Pivnochi dokumentalno krim tekstiv samogo Yeroshenka jogo perebuvannya na Chukotci poki sho ne pidtverdzhene Seriyu kazok i narisiv Iz zhittya chukchiv opublikuvav u zakordonnomu zhurnali Esperanta Ligilo Potim pracyuvav vikladachem u serednih shkolah ta korektorom drukarni dlya slipih u Moskvi U 1935 1942 rokah buv zasnovnikom ta direktorom pershogo dityachogo budinku internatu dlya slipih u Turkmenistani u seli Morgunovka bilya Kushki do 1945 roku vchitelem u nomu Zdijsniv silami uchniv postanovku dityachoyi operi Mikoli Lisenka Koza dereza yak shefskij koncert dlya kolgospnikiv s Morgunovki Zaproponuvav brajlivsku abetku dlya turkmenskoyi movi U 1946 1948 rokah vikladav anglijsku movu v Moskovskomu instituti slipih u Moskvi a v 1949 1951 rokah u vechirnij shkoli liknepu slipih u Tashkenti Povernuvsya do ridnogo sela vzhe tyazhko hvorim na rak shlunka v serpni 1952 roku Pered smertyu vporyadkuvav svij arhiv sho vazhiv blizko troh ton i zapoviv jogo Tovaristvu slipih Pislya jogo smerti biblioteka yaku vin zapoviv Starooskolskomu oseredku VOS bula spalena Literaturna ta gromadska diyalnistLiteraturnij debyut yaponskoyu movoyu tvori nadrukovani u chasopisi Tokijskoyi shkoli slipih a takozh Opovid paperovogo lihtarika 1916 j Dosh ide zhurnal Kibo Mriya 1916 Yaponskoyu movoyu bulo vidano zbirki Dosvitnya pisnya 1921 Ostannye zithannya 1921 Zaradi lyudstva 1924 U 1959 1961 rokah v Yaponiyi vidano tritomnik jogo tvoriv a zgodom seriyu z shesti broshur na esperanto 1979 1996 vidavec Mine Jositaka 1956 roku v Yaponiyi vijshla monografiya Takasugi Itiro Slipij poet Erosienko Portret Yeroshenka penzlya yaponskogo mitcya Nakamura Cune odin z najvidomishih eksponativ Nacionalnogo muzeyu suchasnogo mistectva v Tokio Movoyu esperanto Yeroshenko napisav zokrema avtobiografichnij naris Storinka z mogo shkilnogo zhittya sho uvijshov do jogo zbirki virshiv opovidan ta narisiv Stogin samotnoyi dushi Shanhaj 1923 U dvadcyati ta tridcyati roki rosijskoyu movoyu drukuvav u periodici statti pro zhittya nezryachih za kordonom Vasil Yeroshenko pismennik simvolist i jogo literaturna tvorchist vpershe detalno analizuyetsya Yu Patlan ta S Prohorovim yaki viznachayut osoblivosti poetiki ta semantiki tekstiv stvorenih movoyu esperanto ta yaponskoyu Pracyuyuchi v skladi orkestru dlya slipih vin brav uchast u gastrolyah na Kavkazi ta v deyakih mistah Rosijskoyi imperiyi vlitku 1911 roku Piznishe zokrema v Kitayi vistupav iz solnimi koncertami na propagandu esperanto vikonuyuchi yaponski rosijski ta ukrayinski pisni V Kitayi takozh vistupav iz dopovidyami pro tvorchist rosijskih pismennikiv Pid chas XV kongresu esperantistiv u Nyurnberzi 1923 na konkursi deklamatoriv oderzhav pershu premiyu za najkrashu vimovu na esperanto chitav vlasnogo virsha Antaudiro de ciganino Vishuvannya ciganki Vikladayuchi v Morgunovci krim postanovki Kozi derezi pidgotuvav zi svoyimi vihovancyami koncert z ukrayinskih pisen dlya meshkanciv susidnogo sela pereselenciv z Ukrayini V Ukrayini vihodili zbirki tvoriv Yeroshenka u perekladah N M Gordiyenko Andrianovoyi z esperanto ta ros mov Kvitka Spravedlivosti 1969 ta Kazki ta legendi perekladi z esperanto zdebilshogo N M Gordiyenko Andrianovoyi 2004 2006 a takozh publikaciyi v periodici napriklad novela Himernij kit brajlivskij tekst yakoyi na esperanto buv rozshukanij nezryachimi esperantistami v Budapeshti tut vidavavsya brajlivskij zhurnal dlya esperantistiv Esperanta Ligilo de drukuvavsya Yeroshenko tekst peredanij N M Gordiyenko Andrianovoyu Ukrayina 1989 50 s 10 12 naris iz zhittya chukchiv u perekladi z esperanto ukrayinskoyu V Payuka Shahova trihodivka Vsesvit 2000 7 8 s 94 105 tosho Perekladi jogo tvoriv ukrayinskoyu a takozh statti pro nogo uvijshli do hrestomatiyi z literaturi Pivnichnoyi Slobozhanshini Slobozhanska hvilya upor V Olifirenko Sv Olifirenko Doneck VshanuvannyaVulicya Yeroshenka Lviv U travni 2023 roku kolishnya vulicya Riharda Zorge u Svyatoshinskomu rajoni Kiyeva otrimala novu nazvu na chest Vasilya Yeroshenka Div takozhDim muzej Vasilya YeroshenkaPrimitkiDiv portret na oficijnomu sajti Muzeyu http www momat go jp Crossing SAKUHIN TO033 html 20 sichnya 2013 u Wayback Machine Ukrayinec yakij stav klasikom yaponskoyi literaturi Za vilnu Ukrayinu 23 01 2001 Tetyana Lozovenko U Kiyevi zminili nazvi stancij metro vulic ta provulkiv angl Ukrayinska pravda Procitovano 18 travnya 2023 LiteraturaGordiyenko Andrianova N M Yeroshenko Vasil Yakovich Ukrayinska literaturna enciklopediya V 5 t redkol I O Dzeverin vidpovid red ta in K Golov red URE im M P Bazhana 1990 T 2 D K S 186 187 Vinnichenko I I Yeroshenko Vasil Yakovich Enciklopediya istoriyi Ukrayini K Naukova dumka 2005 T 3 E J 672 s S 127 128 Kovtonyuk Yevgen Povernuti Vasilya Yeroshenka spivvitchiznikam Yeroshenko Vasil Kazki ta legendi Kiyiv 2004 s 3 6 Patlan Yu Prohorov S Budemo gidnimi spadku V Yeroshenka Literaturna Ukrayina 15 veresnya 2005 s 7 Prohorov S Vspomnim neordinarnogo cheloveka 2000 Kiev 2006 27 01 02 02 blok F C 7 V Ablicov Galaktika Ukrayina Ukrayinska diaspora vidatni postati Kiyiv KIT 2007 436 s N Gordiyenko Andrianova Vin bachiv sercem Ukrayina 1989 50 s 10 11 Vladislav Taranyuk pro Ivana Pulyuya Vasilya Yeroshenka Vasilya Karazina Agatangela Krimskogo Lazarya Zamengofa V Taranyuk Kiyiv Grani T 2009 88 s Zhittya vidatnih ditej ISBN 978 966 465 240 4 Troshinskij V Yeroshenko Vasil Enciklopediya ukrayinskoyi diyaspori Kiyiv Nyu Jork Chikago Melborn Naukove tovaristvo im Shevchenka 1995 t 4 s 79 V V Olifirenko S M Olifirenko Slobozhanska hvilya Navchalnij posibnik hrestomatiya z ukrayinskoyi literaturi Pivnichnoyi Slobozhanshini Doneck Shidnij vidavnichij dim 2005 s 185 203 Bogdanov V On vselil veru v zhizn Eroshenko V Serdce orla Belgorodskoe knizhnoe izdatelstvo 1962 S 197 Gordienko Andrianova N M Zapaliv ya u serci vogon K 1977 Yeroshenko Vasil Kvitka spravedlivosti Legendi kazki narisi virshi statti Uporyadkuvannya peredmova pereklad ta primitki Nadiyi Andrianovoyi Gordiyenko K Molod 1969 263 s http www gosha p narod ru Eroshenko List esp htm 13 sichnya 2014 u Wayback Machine Internet konferenciya Vasilij Eroshenko i ego vremya Osykov B I Muzykant puteshestvennik poet pedagog Belgorod belgorodskoe otdelenie Vserossijskogo obshestva ohrany pamyatnikov istorii i kultury 1989 S 10 11 Patlan Yu Zhizn i sudba Vasiliya Eroshenko k 50 letiyu so dnya smerti 1 31 lipnya 2014 u Wayback Machine Pershin V Vdol i poperek reki vremeni Impuls Eroshenko M TPO TAMP 1991 S 43 46 Harkovskij A S Chelovek uvidevshij mir M Nauka 1978 S 75 76 Andrianova Gordiyenko N Lyudina z legendi Yeroshenko V Kvitka spravedlivosti Legendi kazki narisi virshi statti Upor peredm prim N Andrianovoyi Gordiyenko K Molod 1969 261 s Ukrayinska diaspora literaturni postati tvori biobibliografichni vidomosti Uporyadk V A Prosalovoyi Doneck Shidnij vidavnichij dim 2012 516 s PosilannyaYeroshenko Vasil Yakovich Ukrayinska muzichna enciklopediya U 2 t T 2 E K gol redkol G Skripnik Kiyiv Vidavnictvo Institutu mistectvoznavstva folkloristiki ta etnologiyi NAN Ukrayini 2008 S 60 Sajt Vasil Yakovich Yeroshenko ta jogo doba 7 lyutogo 2007 u Wayback Machine ros Olifirenko Vadim Vasil Yeroshenko yaponskij pismennik z Obuhivki 17 lipnya 2007 u Wayback Machine Patlan Yuliya 31 lipnya 2014 u Wayback Machine Zhittya ta dolya Vasilya Yeroshenka 31 lipnya 2014 u Wayback Machine ros Pro Vasilya Yeroshenko na sajti Yaponska storinka Ukrayini 15 zhovtnya 2007 u Wayback Machine Zakordonna podorozh slipogo esperantista V Yeroshenka Vitchizna 2005 5 6 12 zhovtnya 2008 u Wayback Machine Imena tvoyi Ukrayino 25 kvitnya 2012 u Wayback Machine Ivan Korsak Luck PVD Tverdinya 2007 st 143 147 Biografiya v knizi