Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

UY Щита яскравий червоний надгігант пульсуюча змінна зоря у сузір ї Щита Судячи з усього це найбільша з відомих зоря за

UY Щита

UY Щита

UY Щита — яскравий червоний надгігант, пульсуюча змінна зоря у сузір'ї Щита. Судячи з усього, це найбільша з відомих зоря за радіусом, а також одна з найяскравіших. За оцінками, її середній діаметр перевищує діаметр Сонця у 2775 разів[], тобто дорівнює 4,02 млрд км (15,9 а. о.), а її об'єм, відповідно, більше сонячного у 5 млрд разів. Зоря розташована на відстані приблизно 2,9 кілопарсек (9500 світлових років) від Землі. Якби зоря опинилася всередині Сонячної системи на місці Сонця, своєю фотосферою вона досягла б орбіти Урана або навіть поглинула її (діаметр зорі відомий неточно).

UY Щита
image
Велика кількість зір довкола UY Щита (найяскравіша зоря на фото)


Дані спостереження
Епоха J2000
Сузір’я Щит
Пряме піднесення 18г 27х 36.5334с
Схилення -12° 27′ 58.866″
Видима зоряна величина (V) 8.9 — 11.20
Характеристики
Спектральний клас M4Ia
Показник кольору (B−V) 3.00
Показник кольору (U−B) 3.29
Тип змінності напіврегулярна змінна
Астрометрія
Променева швидкість (Rv) {{{radial_v}}} км/c
Власний рух (μ) Пр.сх.: 1.3 мас/р
Схил.: −1.6 мас/р
Паралакс (π) {{{parallax}}} ± {{{p_error}}} мас
Відстань 9,500 св. р.
(2,900 пк)
Абсолютна зоряна
величина (MV) 		−6.2
Фізичні характеристики
Маса 7-10 M☉
Радіус 1,708 ± 192 R☉
Світність 340,000 L☉
Ефективна температура 3,365 ± 134 K
Інші позначення
UY Sct, BD-12 5055, IRC -10422,  2162, HV 3805
Посилання
SIMBADдані для UY+Sct
image
Найбільші відомі зорі

Спостереження

Уперше UY Щита внесли до каталогу німецькі астрономи (Боннський огляд, 1860). Зоря отримала позначення BD-12 5055 — тобто 5055-та зоря між 12 і 13° південної широти, починаючи від 0h прямого піднесення. Ці дослідження були опубліковані 1862 року.

Під час наступного огляду параметри зорі були перевірені вдруге й виявилося, що її яскравість дещо змінилася, — тобто, вочевидь, зоря є змінною. Відповідно до (загальноприйнятої системи), вона отримала позначення UY Щита (UY Scuti) — як 38-ма змінна зоря в сузір'ї Щита.

У винятково добрих умовах, за відсутності «світлового забруднення», зорю UY Щита можна побачити за допомогою невеликого телескопа або потужного бінокля як червонувату зорю з тьмяною плямою вздовж зір Чумацького Шляху. Вона розташована на 2° північніше зорі , видимої неозброєним оком зорі типу A, і за 2 кутові мінути на північний захід від туманності Орла. Хоча зоря надзвичайно яскрава, у періоди найбільшої світності її видно із Землі як зорю 11-ї зоряної величини, адже вона розташована у «Великому провалі» — так званій «зоні недосяжності» (Zone of Avoidance, ZOA), а відстань до неї вельми велика. Велика кількість пилу на цій ділянці затемнює UY Щита. Якби не пил, UY Щита була б п'ятим за яскравістю об'єктом, видимим неозброєним оком.

Характеристики

image
Ілюстрація приблизного розміру UY Щита відносно Сонця

Зоря класифікована як напіврегулярна змінна з приблизним періодом пульсацій 740 діб. Її загальна болометрична світність (тобто з урахуванням випромінювання в інфрачервоному діапазон) перевищує сонячну (L☉) в 340 000 разів. Іншими словами, UY Щита — одна з найяскравіших зір галактики.

Попри її величезний розмір, UY Щита не вважається гіпергігантом. Для гіпергігантів передбачено клас світності 0 (нуль), але його рідко згадують у публікаціях MKK, де йдеться про класифікації спектрів. Частіше зорі-гіпергіганти класифікують як Ia-0, Ia+ або навіть просто Iae, виходячи виключно зі спостережуваних спектрів, тому червоні супергіганти рідко дістають такі додаткові спектральні класифікації. Великої яскравості й величезного розміру недостатньо для того, щоб визначити зорю як гіпергігант: для цього потрібно виявити спектральні ознаки нестабільності атмосфери й швидкої втрати маси. У спектрі UY Щита присутні спектральні лінії вуглецю, води й діоксиду кремнію, але відсутні лінії кисню, неону та інших важчих елементів, що є ознакою недостатньо швидкої втрати маси. Крім того, на діаграмі Герцшпрунга-Рассела ця зоря розташована нижче овальної області гіпергігантів, тому вона класифікується «лише» як яскравий червоний супергігант.

Розмір

Влітку 2012 року астрономи, які працюють на «Дуже великому телескопі» (VLT) у чилійській пустелі Атакама, виміряли параметри трьох надгігантів поблизу Галактичного центру — UY Щита, та KW Стрільця. Вони виявили, що всі три зорі більш ніж у 1000 разів перевищують за розміром Сонце, тобто є одними з найбільших відомих зір. Розміри зір були визначені за допомогою радіуса Росселанда, тобто відстані, на якій оптична товщина атмосфери дорівнює одиниці (іноді застосовують інші величини, наприклад 2/3).

Виявилося, що UY Щита є найбільшою з цих трьох зір і має діаметр 1708 ± 192 сонячного (R☉). Відтак, діаметр зорі є найбільшим серед відомих []і приблизно в 1,7 разу перевищує розмір славнозвісної Бетельгейзе. UY Щита настільки величезна, що якби Землю зменшити до розміру звичайного пляжного м'яча (діаметром трохи більше 20 см), то Сонце в цьому масштабі мало би діаметр 22,25 м (висота 7-поверхового будинку), а діаметр UY Щита становив би 38 км — тобто більше ніж учетверо перевищував би висоту Джомолунгми.

Маса

Маса UY Щита також точно невідома — здебільшого тому, що у зорі не знайдено зорі-супутника, гравітаційний вплив якого дав би змогу розрахувати маси. З наявних моделей еволюції зір випливає, що початкова маса зорі (маса зорі під час її формування), яка досягла стадії червоного супергіганта, — як-от UY Щита — має становити приблизно 25 мас Сонця (для зорі, що не обертається, — до 40 мас Сонця), і впродовж своєї еволюції до стадії червоного супергіганта більше половини цієї маси буде втрачено.

Наднова зоря

Із сучасних моделей еволюції зір випливає, що UY Щита вже почала спалювати гелій і продовжує спалювати водень в зоні навколо ядра. З того, що UY Щита розташована глибоко всередині диска Чумацького Шляху, випливає, що вона є однією з наймолодших і короткоіснуючих зір, багатих на метали, тобто належить до Покоління I (металами в астрономії називають усі хімічні елементи, важчі гелію).

Імовірно, упродовж найближчого мільйона років UY Щита спалюватиме у своєму ядрі літій[], вуглець, кисень, неон і кремній. Після цього в ядрі почне утворюватися залізо, унаслідок чого гравітаційно-випромінювальний баланс зорі порушиться, що призведе до колапсу її ядра й спалаху наднової зорі. Вважається, що зорі на кшталт UY Щита еволюціонують із підвищенням температур і перетворенням на жовтого гіпергіганта, яскраву блакитну змінну або зорю Вольфа—Райє та утворенням потужного зоряного вітру, який розкидає її зовнішні шари й оголює ядро, після чого зоря вибухає як наднова типу IIb, IIn або Ib/Ic.

Див. також

Примітки

  1. Hog, E.; Kuzmin, A.; Bastian, U.; Fabricius, C.; Kuimov, K.; Lindegren, L.; Makarov, V. V.; Roeser, S. (1998). The TYCHO Reference Catalogue. Astronomy and Astrophysics. 335: L65. Bibcode:1998A&A...335L..65H.
  2. Röser, S.; Bastian, U.; Kuzmin, A. (1994). PPM Star Catalogue: The 90000 Stars Supplement. Astronomy and Astrophysics. 105. Bibcode:1994A&AS..105..301R.
  3. Ducati, J. R. (2002). VizieR Online Data Catalog: Catalogue of Stellar Photometry in Johnson's 11-color system. CDS/ADC Collection of Electronic Catalogues. 2237: 0. Bibcode:2002yCat.2237....0D.
  4. Arroyo-Torres, B.; Wittkowski, M.; Marcaide, J. M.; Hauschildt, P. H. (2013). The atmospheric structure and fundamental parameters of the red supergiants AH Scorpii, UY Scuti, and KW Sagittarii. Astronomy & Astrophysics. 554: A76. arXiv:1305.6179. Bibcode:2013A&A...554A..76A. doi:10.1051/0004-6361/201220920.
  5. Kholopov, P. N.; Samus, N. N.; Kazarovets, E. V.; Perova, N. B. (1985). The 67th Name-List of Variable Stars. . 2681: 1. Bibcode:1985IBVS.2681....1K.
  6. Høg, E.; Fabricius, C.; Makarov, V. V.; Urban, S.; Corbin, T.; Wycoff, G.; Bastian, U.; Schwekendiek, P.; Wicenec, A. (2000). The Tycho-2 catalogue of the 2.5 million brightest stars. Astronomy and Astrophysics. 355: L27. Bibcode:2000A&A...355L..27H.
  7. Sylvester, R. J.; Skinner, C. J.; Barlow, M. J. (1998). Silicate and hydrocarbon emission from Galactic M supergiants. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. 301 (4): 1083. Bibcode:1998MNRAS.301.1083S. doi:10.1046/j.1365-8711.1998.02078.x.
  8. Lee, T. A. (1970). Photometry of high-luminosity M-type stars. Astrophysical Journal. 162: 217. Bibcode:1970ApJ...162..217L. doi:10.1086/150648.
  9. Arroyo-Torres, B.; Wittkowski, M.; Marcaide, J. M.; Hauschildt, P. H. (2013). «The atmospheric structure and fundamental parameters of the red supergiants AH Scorpii, UY Scuti, and KW Sagittarii»
  10. Jura, M.; Kleinmann, S. G. (1990). Mass-losing M supergiants in the solar neighborhood. The Astrophysical Journal Supplement Series. 73: 769. doi:10.1086/191488.
  11. The parameters R and Teff in stellar models and observations // Astronomy and Astrophysics. — 1991. — Т. 246, вип. 2 (1 червня). — С. 374–382. — Bibcode:1991A&A...246..374B.
  12. Groh, Jose H.; Meynet, Georges; Georgy, Cyril; Ekström, Sylvia (2013). Fundamental properties of core-collapse supernova and GRB progenitors: Predicting the look of massive stars before death. Astronomy & Astrophysics. 558: A131. arXiv:1308.4681. Bibcode:2013A&A...558A.131G. doi:10.1051/0004-6361/201321906.
Попередник:
Westerlund 1-26 		Найбільша відома зоря
2014—? 		Наступник:
(?)

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

UY Shita yaskravij chervonij nadgigant pulsuyucha zminna zorya u suzir yi Shita Sudyachi z usogo ce najbilsha z vidomih zorya za radiusom a takozh odna z najyaskravishih Za ocinkami yiyi serednij diametr perevishuye diametr Soncya u 2775 raziv dzherelo tobto dorivnyuye 4 02 mlrd km 15 9 a o a yiyi ob yem vidpovidno bilshe sonyachnogo u 5 mlrd raziv Zorya roztashovana na vidstani priblizno 2 9 kiloparsek 9500 svitlovih rokiv vid Zemli Yakbi zorya opinilasya vseredini Sonyachnoyi sistemi na misci Soncya svoyeyu fotosferoyu vona dosyagla b orbiti Urana abo navit poglinula yiyi diametr zori vidomij netochno UY Shita Velika kilkist zir dovkola UY Shita najyaskravisha zorya na foto Dani sposterezhennya Epoha J2000 Suzir ya Shit Pryame pidnesennya 18g 27h 36 5334s Shilennya 12 27 58 866 Vidima zoryana velichina V 8 9 11 20 Harakteristiki Spektralnij klas M4Ia Pokaznik koloru B V 3 00 Pokaznik koloru U B 3 29 Tip zminnosti napivregulyarna zminna Astrometriya Promeneva shvidkist Rv radial v km c Vlasnij ruh m Pr sh 1 3 mas r Shil 1 6 mas r Paralaks p parallax p error mas Vidstan 9 500 sv r 2 900 pk Absolyutna zoryana velichina MV 6 2 Fizichni harakteristiki Masa 7 10 M Radius 1 708 192 R Svitnist 340 000 L Efektivna temperatura 3 365 134 K Inshi poznachennya UY Sct BD 12 5055 IRC 10422 2162 HV 3805 PosilannyaSIMBADdani dlya UY Sct Najbilshi vidomi zoriSposterezhennyaUpershe UY Shita vnesli do katalogu nimecki astronomi Bonnskij oglyad 1860 Zorya otrimala poznachennya BD 12 5055 tobto 5055 ta zorya mizh 12 i 13 pivdennoyi shiroti pochinayuchi vid 0h pryamogo pidnesennya Ci doslidzhennya buli opublikovani 1862 roku Pid chas nastupnogo oglyadu parametri zori buli perevireni vdruge j viyavilosya sho yiyi yaskravist desho zminilasya tobto vochevid zorya ye zminnoyu Vidpovidno do zagalnoprijnyatoyi sistemi vona otrimala poznachennya UY Shita UY Scuti yak 38 ma zminna zorya v suzir yi Shita U vinyatkovo dobrih umovah za vidsutnosti svitlovogo zabrudnennya zoryu UY Shita mozhna pobachiti za dopomogoyu nevelikogo teleskopa abo potuzhnogo binoklya yak chervonuvatu zoryu z tmyanoyu plyamoyu vzdovzh zir Chumackogo Shlyahu Vona roztashovana na 2 pivnichnishe zori vidimoyi neozbroyenim okom zori tipu A i za 2 kutovi minuti na pivnichnij zahid vid tumannosti Orla Hocha zorya nadzvichajno yaskrava u periodi najbilshoyi svitnosti yiyi vidno iz Zemli yak zoryu 11 yi zoryanoyi velichini adzhe vona roztashovana u Velikomu provali tak zvanij zoni nedosyazhnosti Zone of Avoidance ZOA a vidstan do neyi velmi velika Velika kilkist pilu na cij dilyanci zatemnyuye UY Shita Yakbi ne pil UY Shita bula b p yatim za yaskravistyu ob yektom vidimim neozbroyenim okom HarakteristikiIlyustraciya pribliznogo rozmiru UY Shita vidnosno Soncya Zorya klasifikovana yak napivregulyarna zminna z pribliznim periodom pulsacij 740 dib Yiyi zagalna bolometrichna svitnist tobto z urahuvannyam viprominyuvannya v infrachervonomu diapazon perevishuye sonyachnu L v 340 000 raziv Inshimi slovami UY Shita odna z najyaskravishih zir galaktiki Popri yiyi velicheznij rozmir UY Shita ne vvazhayetsya gipergigantom Dlya gipergigantiv peredbacheno klas svitnosti 0 nul ale jogo ridko zgaduyut u publikaciyah MKK de jdetsya pro klasifikaciyi spektriv Chastishe zori gipergiganti klasifikuyut yak Ia 0 Ia abo navit prosto Iae vihodyachi viklyuchno zi sposterezhuvanih spektriv tomu chervoni supergiganti ridko distayut taki dodatkovi spektralni klasifikaciyi Velikoyi yaskravosti j velicheznogo rozmiru nedostatno dlya togo shob viznachiti zoryu yak gipergigant dlya cogo potribno viyaviti spektralni oznaki nestabilnosti atmosferi j shvidkoyi vtrati masi U spektri UY Shita prisutni spektralni liniyi vuglecyu vodi j dioksidu kremniyu ale vidsutni liniyi kisnyu neonu ta inshih vazhchih elementiv sho ye oznakoyu nedostatno shvidkoyi vtrati masi Krim togo na diagrami Gercshprunga Rassela cya zorya roztashovana nizhche ovalnoyi oblasti gipergigantiv tomu vona klasifikuyetsya lishe yak yaskravij chervonij supergigant RozmirVlitku 2012 roku astronomi yaki pracyuyut na Duzhe velikomu teleskopi VLT u chilijskij pusteli Atakama vimiryali parametri troh nadgigantiv poblizu Galaktichnogo centru UY Shita ta KW Strilcya Voni viyavili sho vsi tri zori bilsh nizh u 1000 raziv perevishuyut za rozmirom Sonce tobto ye odnimi z najbilshih vidomih zir Rozmiri zir buli viznacheni za dopomogoyu radiusa Rosselanda tobto vidstani na yakij optichna tovshina atmosferi dorivnyuye odinici inodi zastosovuyut inshi velichini napriklad 2 3 Viyavilosya sho UY Shita ye najbilshoyu z cih troh zir i maye diametr 1708 192 sonyachnogo R Vidtak diametr zori ye najbilshim sered vidomih dzherelo i priblizno v 1 7 razu perevishuye rozmir slavnozvisnoyi Betelgejze UY Shita nastilki velichezna sho yakbi Zemlyu zmenshiti do rozmiru zvichajnogo plyazhnogo m yacha diametrom trohi bilshe 20 sm to Sonce v comu masshtabi malo bi diametr 22 25 m visota 7 poverhovogo budinku a diametr UY Shita stanoviv bi 38 km tobto bilshe nizh uchetvero perevishuvav bi visotu Dzhomolungmi MasaMasa UY Shita takozh tochno nevidoma zdebilshogo tomu sho u zori ne znajdeno zori suputnika gravitacijnij vpliv yakogo dav bi zmogu rozrahuvati masi Z nayavnih modelej evolyuciyi zir viplivaye sho pochatkova masa zori masa zori pid chas yiyi formuvannya yaka dosyagla stadiyi chervonogo supergiganta yak ot UY Shita maye stanoviti priblizno 25 mas Soncya dlya zori sho ne obertayetsya do 40 mas Soncya i vprodovzh svoyeyi evolyuciyi do stadiyi chervonogo supergiganta bilshe polovini ciyeyi masi bude vtracheno Nadnova zoryaIz suchasnih modelej evolyuciyi zir viplivaye sho UY Shita vzhe pochala spalyuvati gelij i prodovzhuye spalyuvati voden v zoni navkolo yadra Z togo sho UY Shita roztashovana gliboko vseredini diska Chumackogo Shlyahu viplivaye sho vona ye odniyeyu z najmolodshih i korotkoisnuyuchih zir bagatih na metali tobto nalezhit do Pokolinnya I metalami v astronomiyi nazivayut usi himichni elementi vazhchi geliyu Imovirno uprodovzh najblizhchogo miljona rokiv UY Shita spalyuvatime u svoyemu yadri litij dzherelo vuglec kisen neon i kremnij Pislya cogo v yadri pochne utvoryuvatisya zalizo unaslidok chogo gravitacijno viprominyuvalnij balans zori porushitsya sho prizvede do kolapsu yiyi yadra j spalahu nadnovoyi zori Vvazhayetsya sho zori na kshtalt UY Shita evolyucionuyut iz pidvishennyam temperatur i peretvorennyam na zhovtogo gipergiganta yaskravu blakitnu zminnu abo zoryu Volfa Rajye ta utvorennyam potuzhnogo zoryanogo vitru yakij rozkidaye yiyi zovnishni shari j ogolyuye yadro pislya chogo zorya vibuhaye yak nadnova tipu IIb IIn abo Ib Ic Div takozhVY Velikogo Psa NML Lebedya KW Strilcya Westerlund 1 26PrimitkiHog E Kuzmin A Bastian U Fabricius C Kuimov K Lindegren L Makarov V V Roeser S 1998 The TYCHO Reference Catalogue Astronomy and Astrophysics 335 L65 Bibcode 1998A amp A 335L 65H Roser S Bastian U Kuzmin A 1994 PPM Star Catalogue The 90000 Stars Supplement Astronomy and Astrophysics 105 Bibcode 1994A amp AS 105 301R Ducati J R 2002 VizieR Online Data Catalog Catalogue of Stellar Photometry in Johnson s 11 color system CDS ADC Collection of Electronic Catalogues 2237 0 Bibcode 2002yCat 2237 0D Arroyo Torres B Wittkowski M Marcaide J M Hauschildt P H 2013 The atmospheric structure and fundamental parameters of the red supergiants AH Scorpii UY Scuti and KW Sagittarii Astronomy amp Astrophysics 554 A76 arXiv 1305 6179 Bibcode 2013A amp A 554A 76A doi 10 1051 0004 6361 201220920 Kholopov P N Samus N N Kazarovets E V Perova N B 1985 The 67th Name List of Variable Stars 2681 1 Bibcode 1985IBVS 2681 1K Hog E Fabricius C Makarov V V Urban S Corbin T Wycoff G Bastian U Schwekendiek P Wicenec A 2000 The Tycho 2 catalogue of the 2 5 million brightest stars Astronomy and Astrophysics 355 L27 Bibcode 2000A amp A 355L 27H Sylvester R J Skinner C J Barlow M J 1998 Silicate and hydrocarbon emission from Galactic M supergiants Monthly Notices of the Royal Astronomical Society 301 4 1083 Bibcode 1998MNRAS 301 1083S doi 10 1046 j 1365 8711 1998 02078 x Lee T A 1970 Photometry of high luminosity M type stars Astrophysical Journal 162 217 Bibcode 1970ApJ 162 217L doi 10 1086 150648 Arroyo Torres B Wittkowski M Marcaide J M Hauschildt P H 2013 The atmospheric structure and fundamental parameters of the red supergiants AH Scorpii UY Scuti and KW Sagittarii Jura M Kleinmann S G 1990 Mass losing M supergiants in the solar neighborhood The Astrophysical Journal Supplement Series 73 769 doi 10 1086 191488 The parameters R and Teff in stellar models and observations Astronomy and Astrophysics 1991 T 246 vip 2 1 chervnya S 374 382 Bibcode 1991A amp A 246 374B Groh Jose H Meynet Georges Georgy Cyril Ekstrom Sylvia 2013 Fundamental properties of core collapse supernova and GRB progenitors Predicting the look of massive stars before death Astronomy amp Astrophysics 558 A131 arXiv 1308 4681 Bibcode 2013A amp A 558A 131G doi 10 1051 0004 6361 201321906 Poperednik Westerlund 1 26 Najbilsha vidoma zorya 2014 Nastupnik

Дата публікації:
Топ