Rhinoceros рід однорогих носорогів Цю наукову назву запропонував шведський систематик Карл Лінней у 1758 році Рід містит

Rhinoceros; Період існування: пліоцен–Recent
	Indian rhinoceros (R. unicornis)
Біологічна класифікація
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клада:	Синапсиди (Synapsida)
Клас:	Ссавці (Mammalia)
Ряд:	Непарнопалі (Perissodactyla)
Родина:	Носорогові (Rhinocerotidae)
Триба:
Рід:	Rhinoceros; Linnaeus, 1758
Типовий вид
	(Rhinoceros unicornis); Linnaeus, 1758
Види
	(R. unicornis); (R. sondaicus);
Вікісховище: Rhinoceros

Rhinoceros — рід однорогих носорогів. Цю наукову назву запропонував шведський систематик Карл Лінней у 1758 році. Рід містить два сучасні види: (Rhinoceros unicornis) і (Rhinoceros sondaicus). Обидва представники перебувають під загрозою зникнення. Слово «rhinoceros» грецького походження, дав.-гр. ῥίς — «ніс», κέρας — «ріг».

Класифікація

До роду носорогів належать:

(R. unicornis) Linnaeus, 1758 — Індійський субконтинент
(R. sondaicus) (Desmarest), 1822 — Південно-Східна Азія
*† Falconer and Cautley, 1846 — північ індійського субконтиненту (пагорби Сівалік) пліоцен-ранній плейстоцен
*† Falconer and Cautley 1847 syn. Khan (1971) — пагорби Сівалік, Індійський субконтинент, ранній плейстоцен – ранній середній плейстоцен, Індія. Найбільший вид роду.
† Owen, 1870 Використовувався як таксон-сміттєвий кошик, який використовувався для позначення матеріалу носорогів з плейстоцену Китаю, причому різні зразки належать до інших видів носорогів, Dicerorhinus і Stephanorhinus, хоча можливо, що деякі залишки, приписані Rhinoceros sinensis, представляють дійсний і відмінний вид носорогів.

Види "Rhinoceros" philippinensis з раннього середнього плейстоцену на Філіппінах і "Rhinoceros" sinensis hayasakai з раннього-середнього плейстоцену з Тайваню були передані Nesorhinus, які, як видається, тісно пов'язані з Rhinoceros. Тоді як Rhinoceros fusuiensis Yan et al. 2014 з раннього плейстоцену Південного Китаю було передано Dicerorhinus.

Примітки

Linnæus, C. (1758). [60,%22view%22:%22info%22} Rhinoceros unicornis]. Caroli Linnæi Systema naturæ per regna tria naturæ, secundum classes, ordines, genera, species, cum characteribus, differentiis, synonymis, locis. Holmiae: Salvius. с. 56.
Desmarest, A. G. (1822). Rhinocéros des Îles de La Sonde. Mammalogie, ou, Description des espèces de mammifères. Т. 2. Paris: Mme Agasse. с. 399—400.
Pandolfi, Luca; Maiorino, Leonardo (6 лютого 2016). Reassessment of the largest Pleistocene rhinocerotine Rhinoceros platyrhinus (Mammalia, Rhinocerotidae) from the Upper Siwaliks (Siwalik Hills, India) (PDF). Journal of Vertebrate Paleontology. 36 (2): e1071266. Bibcode:2016JVPal..36E1266P. doi:10.1080/02724634.2015.1071266. ISSN 0272-4634. S2CID 86893957.
Schepartz, L. A.; Miller-Antonio, S. (2010). Taphonomy, life history, and human exploitation of Rhinoceros sinensis at the Middle Pleistocene site of Panxian Dadong, Guizhou, China. International Journal of Osteoarchaeology. 20 (3): 253—268. doi:10.1002/oa.1025.
Antoine, Pierre-Olivier (2012). Pleistocene and Holocene rhinocerotids (Mammalia, Perissodactyla) from the Indochinese Peninsula. Comptes Rendus Palevol (англ.). 11 (2–3): 159—168. Bibcode:2012CRPal..11..159A. doi:10.1016/j.crpv.2011.03.002.
Tong, Hao-wen (2012). Evolution of the non-Coelodonta dicerorhine lineage in China. Comptes Rendus Palevol (англ.). 11 (8): 555—562. Bibcode:2012CRPal..11..555T. doi:10.1016/j.crpv.2012.06.002.
Antoine, P.-O.; Reyes, M. C.; Amano, N.; Bautista, A. P.; Chang, C.-H.; Claude, J.; De Vos, J.; Ingicco, T. (2021). A new rhinoceros clade from the Pleistocene of Asia sheds light on mammal dispersals to the Philippines. Zoological Journal of the Linnean Society. 194 (2): 416—430. doi:10.1093/zoolinnean/zlab009.
Yan, Yaling; Wang, Yuan; Jin, Changzhu; Mead, Jim I. (2014). New remains of Rhinoceros (Rhinocerotidae, Perissodactyla, Mammalia) associated with Gigantopithecus blacki from the Early Pleistocene Yanliang Cave, Fusui, South China. Quaternary International (англ.). 354: 110—121. Bibcode:2014QuInt.354..110Y. doi:10.1016/j.quaint.2014.01.004.
Pandolfi, Luca (2023). Reassessing the phylogeny of Quaternary Eurasian Rhinocerotidae. Journal of Quaternary Science (англ.). 38 (3): 291—294. Bibcode:2023JQS....38..291P. doi:10.1002/jqs.3496. ISSN 0267-8179. S2CID 256167036.

[Linné-1] Linnæus, C. (1758). [60,%22view%22:%22info%22} Rhinoceros unicornis]. Caroli Linnæi Systema naturæ per regna tria naturæ, secundum classes, ordines, genera, species, cum characteribus, differentiis, synonymis, locis. Holmiae: Salvius. с. 56.

[2] Desmarest, A. G. (1822). Rhinocéros des Îles de La Sonde. Mammalogie, ou, Description des espèces de mammifères. Т. 2. Paris: Mme Agasse. с. 399—400.

[:1-3] Pandolfi, Luca; Maiorino, Leonardo (6 лютого 2016). Reassessment of the largest Pleistocene rhinocerotine Rhinoceros platyrhinus (Mammalia, Rhinocerotidae) from the Upper Siwaliks (Siwalik Hills, India) (PDF). Journal of Vertebrate Paleontology. 36 (2): e1071266. Bibcode:2016JVPal..36E1266P. doi:10.1080/02724634.2015.1071266. ISSN 0272-4634. S2CID 86893957.

[4] Schepartz, L. A.; Miller-Antonio, S. (2010). Taphonomy, life history, and human exploitation of Rhinoceros sinensis at the Middle Pleistocene site of Panxian Dadong, Guizhou, China. International Journal of Osteoarchaeology. 20 (3): 253—268. doi:10.1002/oa.1025.

[5] Antoine, Pierre-Olivier (2012). Pleistocene and Holocene rhinocerotids (Mammalia, Perissodactyla) from the Indochinese Peninsula. Comptes Rendus Palevol (англ.). 11 (2–3): 159—168. Bibcode:2012CRPal..11..159A. doi:10.1016/j.crpv.2011.03.002.

[6] Tong, Hao-wen (2012). Evolution of the non-Coelodonta dicerorhine lineage in China. Comptes Rendus Palevol (англ.). 11 (8): 555—562. Bibcode:2012CRPal..11..555T. doi:10.1016/j.crpv.2012.06.002.

[:0-7] Antoine, P.-O.; Reyes, M. C.; Amano, N.; Bautista, A. P.; Chang, C.-H.; Claude, J.; De Vos, J.; Ingicco, T. (2021). A new rhinoceros clade from the Pleistocene of Asia sheds light on mammal dispersals to the Philippines. Zoological Journal of the Linnean Society. 194 (2): 416—430. doi:10.1093/zoolinnean/zlab009.

[8] Yan, Yaling; Wang, Yuan; Jin, Changzhu; Mead, Jim I. (2014). New remains of Rhinoceros (Rhinocerotidae, Perissodactyla, Mammalia) associated with Gigantopithecus blacki from the Early Pleistocene Yanliang Cave, Fusui, South China. Quaternary International (англ.). 354: 110—121. Bibcode:2014QuInt.354..110Y. doi:10.1016/j.quaint.2014.01.004.

[9] Pandolfi, Luca (2023). Reassessing the phylogeny of Quaternary Eurasian Rhinocerotidae. Journal of Quaternary Science (англ.). 38 (3): 291—294. Bibcode:2023JQS....38..291P. doi:10.1002/jqs.3496. ISSN 0267-8179. S2CID 256167036.

Rhinoceros Період існування: пліоцен–Recent

Indian rhinoceros (R. unicornis)
Біологічна класифікація
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клада:	Синапсиди (Synapsida)
Клас:	Ссавці (Mammalia)
Ряд:	Непарнопалі (Perissodactyla)
Родина:	Носорогові (Rhinocerotidae)
Триба:
Рід:	Rhinoceros Linnaeus, 1758
Типовий вид
(Rhinoceros unicornis) Linnaeus, 1758
Види
(R. unicornis) (R. sondaicus)
Вікісховище: Rhinoceros