Phylidonyris novaehollandiae

Медовка жовтокрила
Охоронний статус
Найменший ризик  (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Клас: Птахи (Aves) Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes) Родина: Медолюбові (Meliphagidae) Рід: Медовка (Phylidonyris) Вид: Медовка жовтокрила
Біноміальна назва
Phylidonyris novaehollandiae (Latham, 1790)
Мапа поширення виду
Посилання
Вікісховище: Phylidonyris novaehollandiae Віківиди: Phylidonyris novaehollandiae ITIS: 562056 МСОП: 22704361 NCBI: 266418

Медовка жовтокрила (Phylidonyris novaehollandiae) — вид горобцеподібних птахів родини медолюбових (Meliphagidae). Ендемік Австралії.

Поширення

Вид поширений у південних регіонах Австралії та у Тасманії. Живе у лісах, парках і садах.

Підвиди

Існує 5 підвидів:

• P. n. novaehollandiae (Latham, 1790) — південно-східний Квінсленд до південно-східної Південної Австралії;
• P. n. caudatus , 1966 — острови Бассової протоки;
• P. n. canescens (Latham, 1790) — Тасманія;
• P. n. campbelli (Mathews, 1923) — острів Кенгуру;
• P. n. longirostris (Gould, 1846) — південь Західної Австралії.

Опис

Довжина тіла 16-20 см. Маса тіла номінативного підвиду становить 10–25 г у самця і 10–23 г у самиці, а у P. n longirostris — 13–23 г у самця і 10,5–20 г у самиці. Статевий диморфізм в оперенні відсутній. Загалом оперення чорно-біле. Виділяється жовта пляма на крилі і жовті боки хвоста. Є біла пляма біля вуха і білий вус біля основи дзьоба. Райдужка біла, у молодих птахів сіра.

Живлення

Більшу частину своїх потреб у вуглеводах птах отримує з нектару квітів. Отже, ці птахи є важливими запилювачами багатьох видів квіткових рослин, багато з яких є ендемічними для Австралії, як-от Banksia, , Xanthorrhoea та Acacia. Вони також можуть споживати медову росу, який виробляють представники родини Psyllidae. Незважаючи на те, що харчуються переважно нектаром, вони не є суто нектароїдними. Нектар не містить білка, тому вони повинні доповнювати свій раціон безхребетними, такими як павуки та цвіркуни, які багаті білком. Іноді вони харчуються поодинці, але зазвичай збираються великими групами.

Розмноження

Репродуктивна поведінка була відносно добре задокументована. У південній та східній Австралії розмноження зазвичай відбувається восени та навесні, хоча деякі прибережні популяції розмножуються в будь-яку пору року за відповідних умов, включаючи їжу та відсутність несприятливих погодних умов. У Західній Австралії спостерігали, як вони розмножуються раз на рік, з липня по листопад, коли нектару багато. Здається, вони є соціально моногамними птахами, і немає доказів кооперативного розведення, але це спостереження ще не досліджено генетично. На території розмноження самці витрачають більшу частину свого часу на захист гнізда та кормових ресурсів, тоді як самиці витрачають більшу частину свого часу на репродуктивну роботу, включаючи будівництво гнізда, інкубацію та більшу частину догляду за пташенятами.​ Однак ці ролі не зовсім суворі. Крім того, самки зазвичай використовують харчові ресурси, знайдені поблизу гнізда, тоді як самці відходять далі, на околиці території.

Примітки

1. BirdLife International (2024). Phylidonyris novaehollandiae: інформація на сайті МСОП (версія 2024.2) (англ.) 9 листопада 2024
2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .
3. Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (December 2023). Honeyeaters. IOC World Bird List Version 14.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 4 March 2024.

Посилання

• Call of New Holland honeyeaters