Petromyzon

Мінога морська
Охоронний статус
Найменший ризик  (МСОП 2.3)
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Підцарство: Справжні багатоклітинні (Eumetazoa) Тип: Хордові (Chordata) Підтип: Черепні (Craniata) Інфратип: Безщелепні (Agnatha) Надклас: Круглороті (Cyclostomata) Клас: Непарноніздрьові (Cephalaspidomorphi) Ряд: Міногоподібні (Petromyzontiformes) Родина: Міногові (Petromyzontidae) Рід: Petromyzon Linnaeus, 1758 Вид: Мінога морська
Біноміальна назва
Petromyzon marinus Linnaeus, 1758
Посилання
Вікісховище: Petromyzon marinus Віківиди: Petromyzon marinus EOL: 580535 ITIS: 159722 МСОП: 16781 NCBI: 7757

Мінога морська (Petromyzon marinus) — єдиний вид роду Petromyzon. Веде паразитичний спосіб життя.

Опис

Сягає довжини 120 см і ваги 2,3 кг. Тулуб голий, вугреподібний. Рот у формі присмоктувальних дисків з численними роговими зубами. Парні плавці відсутні, два спинних плавці розділені проміжком. З кожного боку голови 7 зябрових отворів. Забарвлення коричнево-сіре.

Спосіб життя

У морі присмоктується до риб, перш за все, оселедця, сьомги, скумбрії, форелі, тріски, камбали.

Це моногамна риба. Нереститься в червні-початку липня. Самець будує кубло діаметром близько 50 см і його охороняє. Кубло розташовується на галечниково-піщаному ґрунті на глибині 40-60 см. Після нересту батьки гинуть. Діаметр яєць — 1,1 мм. При 15ºС личинки вилуплюються через 11 днів після нересту, 3-4 дні залишаються у кублі, потім розселяються вниз за течією. Піскорийки (личинки) живуть у ґрунті 5-6 років, метаморфоз починається наприкінці літа — восени, коли вони завдовжки 14-15 см, і триває усю зиму. Після виходу з ґрунту молоді міноги скочуються в море, морський період — близько 3 років.

Ареал

Рот міноги морської (Petromyzon marinus)

Європейські прибережні води від Білого моря та Ісландії до Гібралтару. Західне Середземномор'я та Адріатика. Зустрічається на східному узбережжі Північної Америки.

Посилання

Мінога морська на сайті WoRMS [ 26 квітня 2011 у Wayback Machine.]