PGM-19 Юпітер (англ. PGM-19 Jupiter, до 1962 року носила позначення B-78 і SM-78) — одноступенева балістична ракета середньої дальності, розроблена в Сполучених Штатах у другій половині 1950-х років, друга після БРСД в історії США. Вважається, що розміщення цих ракет в Італії та Туреччині на початку 1960-х років, викликало у відповідь реакцію СРСР, що привела до Карибської кризи.
SM-78/PGM-19 Jupiter | |
---|---|
PGM-19 Jupiter у Національному музеї ВПС США | |
Тип | БРСД |
Походження | США |
Історія використання | |
На озброєнні | 1958—1963 |
Оператори | Повітряні сили США Повітряні сили Італії Повітряні сили Туреччини |
Історія виробництва | |
Розроблено | 1954 |
Виробник | Chrysler, США |
Виготовлення | 1956—1961 |
Виготовлена кількість | ≈100 (45 розгорнуто) |
Варіанти | Juno II |
Характеристики | |
Вага | 49.800 кг |
Довжина | 18,3 м |
Діаметр | 2,67 м |
| |
Паливо | гас і рідкий кисень |
Операційна дальність | 2 400 км |
Практична межа | 610 км |
| |
PGM-19 Jupiter у Вікісховищі |
Історія
Армійська програма
Розробка балістичної ракети середнього радіуса дії, здатної доставити ядерний заряд на відстань до 1600 км була розпочата Редстоунським ракетним арсеналом Армії США з ініціативи Вернера фон Брауна в 1954 році. Ракета розглядалася як подальший розвиток балістичної ракети малого радіусу дії в лінійці армійських балістичних ракет і призначалася для застосування в масштабах театру військових дій з метою ураження стратегічних тилів супротивника.
Початок розробки в 1955 році власної БРСД ВПС США вплинув на хід армійської програми. Армія, побоюючись, що всі ракети дальньої дії будуть у результаті організаційно перепідпорядковані ВПС, об'єднала свою ракетну програму з флотом. У рамках проекту «Юпітер» передбачалося створити єдину балістичну ракету для корабельних і наземних пускових установок. В результаті, були встановлені жорсткі вимоги по габаритах майбутньої ракети.
У листопаді 1956 року, ВМФ США ухвалив рішення відмовитися від спільної програми «Юпітер». Рідинні ракети, після ретельного аналізу, були визнані занадто незручними та небезпечними для базування на кораблях. Замість них ВМФ ініціював роботи за програмою «Jupiter S» (створення твердопаливної ракети на основі «Jupiter»), згодом стала БРПЛ «Поларіс». Втративши підтримку ВМФ, армія здала позиції: наприкінці листопада 1956, рішенням міністра оборони армії було заборонено розробляти ракетну зброю радіусом дії більше 320 кілометрів. Далекобійні ракети були переведені у підпорядкування ВПС.
Програма ВПС
Незважаючи на всі перипетії з перепідпорядкуванням, роботи за програмою йшли повним ходом. У листопаді 1955 був зібраний і успішно випробуваний ключовий елемент проекту — киснево-гасовий ракетний двигун Rocketdyne S-3D. З метою відпрацювання програми, її окремі елементи випробовувалися при пусках експериментальних ракет на базі «Redstone».
У березні 1956 року, корпорація «Крайслер» отримала офіційний контракт на всю лінію ракет «Jupiter». Перший прототип «Jupiter-A» — піднявся в повітря в березні 1956 року. Її швидко змінила нова, більш досконала експериментальна ракета «Юпітер-С» На ній відпрацьовувалися такі елементи конструкції, як відділювана головна частина і тепловий захист вхідної в атмосферу боєголовки, для чого «Юпітер-С» був зроблений триступінчатим: його головна частина мала кілька невеликих твердопаливних двигунів для імітації динамічних умов входу головної частини бойової ракети в атмосферу.
Балістична ракета
Паралельно зі створенням космічного носія тривали роботи над бойовою ракетою. Хоча ВПС США не ставилися особливо уважно до армійської програмі «Юпітер», віддаючи явну перевагу власній PGM-17 Thor («Тор»), тим не менш, роботи над проектом було вирішено продовжити. У жовтні 1957 року відбувся перший пуск прототипу бойової ракети з позначенням SM-78. Випробування ракети пройшли порівняно вдало, з малим числом аварій, що контрастувало з не надто вдалими першими випробуваннями «Тора».
В результаті, 20 листопада 1957, ВПС США офіційно вирішили прийняти на озброєння обидві ракети. Хоча в 1957 році обмеження на розробку далекобійних ракет з армії були зняті, проте армійське командування не стало наполягати на поверненні ракет «Юпітер» під свою юрисдикцію. Серія успішних випробувань пройшла в 1958—1959 роках, але ряд складнощів політичного характеру затримав розгортання ракет майже на два роки.
Конструкція
«Юпітер» була одноступеневою рідинною ракетою, з єдиним двигуном, що працює на гасі та рідкому кисні. Управління ракетою здійснювалося за допомогою інерціальної системи ST-90, розробленої фірмою «Ford».
Бойовий блок Mk 3 споряджений термоядерним зарядом типу W49 потужністю 1,44 Мт, був першою американською боєголовкою з абляційним тепловим захистом. Завдяки цьому ракета могла входити в атмосферу під великим кутом, що істотно покращувало її точність.
Важливою перевагою ракети «Юпітер» була її, принаймні відносна, мобільність. На відміну від «Тора», що стартував тільки з заздалегідь підготовлених позицій, «Юпітер» запускався з мобільної пускової установки. Батарея «Юпітер» складалася з трьох бойових ракет, до неї входили приблизно 20 важких вантажівок, включаючи цистерни з гасом і рідким киснем.
Ракета транспортувалася горизонтально, на спеціальній машині. Прибувши на місце розгортання, батарея встановлювала ракети вертикально і зводила навколо основи кожної ракети «навіс» з алюмінієвих листів. Таке укриття захищало персонал, що займався підготовкою до старту, і дозволяло обслуговувати ракети при будь-яких погодних умовах. Після установки ракета вимагала приблизно 15 хвилин для заправки, після чого була готова до запуску.
Розгортання
Позиції «Юпітерів» в Італії в 1961—1963 роках
У квітні 1958 року, після успішного завершення випробувань, Міністерство оборони США оголосило про намір розташувати три ескадрильї нових балістичних ракет у Франції. Передбачалося, що ракети доповнять вже розгорнений у Великій Британії арсенал з 60 балістичних ракет «Тор». Погіршення відносин між США і Францією червні 1958 року призвело до того, що президент Шарль де Голль відмовився розглядати питання про розміщення американських балістичних ракет у Франції.
Заплановане розгортання ракет довелося відкласти. У пошуках альтернативи ВПС США звернули увагу на південних союзників по НАТО — Італію та Туреччину. З військової точки зору обидві ці країни представляли собою навіть більш зручні позиції для передового розгортання ракет, ніж Франція: базуючись в Італії, ракети «Юпітер», маючи дальність польоту у три тисячі кілометрів, могли б тримати під прицілом стратегічні об'єкти не тільки на території союзників СРСР по Варшавському договору, але і в самому СРСР.
У 1959 році було досягнуто угоду з урядом Італії про розміщення на території країни двох ескадрилей — 865-й і 866-й, що раніше базувалися на військовій базі «Редстоун-Арсенал» (Хантсвілл, США). Для розміщення ракет була обрана авіабаза «Джіойя дель Колле» в південній Італії. Два ескадрони, кожен з яких мав 15 ракет, були спрямовані до Італії в 1959 році.
До складу кожної ескадрильї входило 15 бойових ракет, розділених на п'ять стартових батарей — приблизно 500 чоловік персоналу і 20 машин оснащення на кожну ракету. Десять батарей були розгорнуті на відстані в 50 км один від одної в 1961 році. Ракети перебували під офіційною юрисдикцією італійських ВПС і обслуговувалися італійським персоналом, хоча контроль за ядерними боєголовками та їхнє спорядження здійснювали американські офіцери. Ракетні батареї регулярно змінювали місця дислокації. Для кожної з них в 10 знаходилися поблизу селах були підготовлені склади пального і рідкого кисню, регулярно поповнюються і обслуговуються.
Плани розгортання передбачали передове базування 45 ракет. Позиція для останньої, третьої ескадрильї була обрана лише в жовтні 1959 року. Уряд Туреччини, побоюючись радянських претензій на протоки, підтримало американську ініціативу з розміщення ядерної зброї США в країні. 15 ракет були розташовані на 5 позиціях навколо Ізміру в 1961 році. Так само, як і в Італії, турецький персонал здійснював обслуговування ракет, але ядерні заряди контролювалися і споряджалися офіцерами США.
Розгортання ракет у Туреччині викликало сильне занепокоєння уряду СРСР. Маючи порівняно невеликий час підготовки до пуску (порядку 15 хвилин) і високу на ті часи мобільність, ракети могли завдати важкий удар по стратегічному тилу СРСР у разі початку військових дій. Прагнення СРСР парирувати розгортання американських ракет в підсумку призвело до ідеї розміщення ракет на Кубі і початку подій, відомих як Карибська криза.
У 1963 році, через дуже короткий час після постановки на бойове чергування, ракети були зняті з озброєння у відповідь на демонтаж радянських ракет на Кубі. ВПС США не заперечували проти списання БРСД, оскільки до цього моменту ВМФ США вже розгорнув БРПЛ «Поларіс», які більше підходили для передового базування і зробили «Юпітер» застарілим.
Тактико-технічні характеристики
- Довжина: 18,3 м
- Діаметр: 2,67 м
- Стартова маса: 49 353 кг
- Навантаження: 750 кг
- Дальність стрільби: 2 410 км
- Тип системи управління: автономна інерціальна
- Точність (КВО): 1500 м
- Тип ГЧ: W49 — моноблочна, термоядерна
- Потужність заряду: 1,44 Мт
- Максимальна Висота траєкторії: 660 км
- Максимальна швидкість: 5140 м/с
- Кількість ступенів: 1
- Тип пального: гас RP-1
- Тип окислювача: рідкий кисень
- Маса пального: 13 796 кг
- Маса окислювача: 31 189 кг
- Двигун: ЖРД Rocketdyne S-3D
- Тяга ДУ на рівні моря: 67,5 т
- Час роботи основного двигуна: 2 хв 38 с
- Час роботи верньерного двигуна: 12 с
Джерела
- Gibson, James N. Nuclear Weapons of the United States: An Illustrated History. — Atglen, Pennsylvania : Schiffer Publishing Ltd, 1996. — 240 с. — (Schiffer Military History) — .
- Gunston, Bill. The Illustrated Encyclopedia of the World's Rockets & Missiles: a comprehensive technical directory and history of the military guided missile systems of the 20th century. — Salamander Books, 1979. — 264 с. — .
Ця стаття потребує додаткових для поліпшення її . (Листопад 2019) |
Це незавершена стаття про ракетну зброю. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
PGM 19 Yupiter angl PGM 19 Jupiter do 1962 roku nosila poznachennya B 78 i SM 78 odnostupeneva balistichna raketa serednoyi dalnosti rozroblena v Spoluchenih Shtatah u drugij polovini 1950 h rokiv druga pislya BRSD v istoriyi SShA Vvazhayetsya sho rozmishennya cih raket v Italiyi ta Turechchini na pochatku 1960 h rokiv viklikalo u vidpovid reakciyu SRSR sho privela do Karibskoyi krizi SM 78 PGM 19 JupiterPGM 19 Jupiter u Nacionalnomu muzeyi VPS SShATip BRSDPohodzhennya SShAIstoriya vikoristannyaNa ozbroyenni 1958 1963Operatori Povitryani sili SShA Povitryani sili Italiyi Povitryani sili TurechchiniIstoriya virobnictvaRozrobleno 1954Virobnik Chrysler SShAVigotovlennya 1956 1961Vigotovlena kilkist 100 45 rozgornuto Varianti Juno IIHarakteristikiVaga 49 800 kgDovzhina 18 3 mDiametr 2 67 mPalivo gas i ridkij kisenOperacijna dalnist 2 400 kmPraktichna mezha 610 kmPGM 19 Jupiter u VikishovishiIstoriyaArmijska programa Rozrobka balistichnoyi raketi serednogo radiusa diyi zdatnoyi dostaviti yadernij zaryad na vidstan do 1600 km bula rozpochata Redstounskim raketnim arsenalom Armiyi SShA z iniciativi Vernera fon Brauna v 1954 roci Raketa rozglyadalasya yak podalshij rozvitok balistichnoyi raketi malogo radiusu diyi v linijci armijskih balistichnih raket i priznachalasya dlya zastosuvannya v masshtabah teatru vijskovih dij z metoyu urazhennya strategichnih tiliv suprotivnika Pochatok rozrobki v 1955 roci vlasnoyi BRSD VPS SShA vplinuv na hid armijskoyi programi Armiya poboyuyuchis sho vsi raketi dalnoyi diyi budut u rezultati organizacijno perepidporyadkovani VPS ob yednala svoyu raketnu programu z flotom U ramkah proektu Yupiter peredbachalosya stvoriti yedinu balistichnu raketu dlya korabelnih i nazemnih puskovih ustanovok V rezultati buli vstanovleni zhorstki vimogi po gabaritah majbutnoyi raketi U listopadi 1956 roku VMF SShA uhvaliv rishennya vidmovitisya vid spilnoyi programi Yupiter Ridinni raketi pislya retelnogo analizu buli viznani zanadto nezruchnimi ta nebezpechnimi dlya bazuvannya na korablyah Zamist nih VMF iniciyuvav roboti za programoyu Jupiter S stvorennya tverdopalivnoyi raketi na osnovi Jupiter zgodom stala BRPL Polaris Vtrativshi pidtrimku VMF armiya zdala poziciyi naprikinci listopada 1956 rishennyam ministra oboroni armiyi bulo zaboroneno rozroblyati raketnu zbroyu radiusom diyi bilshe 320 kilometriv Dalekobijni raketi buli perevedeni u pidporyadkuvannya VPS Programa VPS Nezvazhayuchi na vsi peripetiyi z perepidporyadkuvannyam roboti za programoyu jshli povnim hodom U listopadi 1955 buv zibranij i uspishno viprobuvanij klyuchovij element proektu kisnevo gasovij raketnij dvigun Rocketdyne S 3D Z metoyu vidpracyuvannya programi yiyi okremi elementi viprobovuvalisya pri puskah eksperimentalnih raket na bazi Redstone U berezni 1956 roku korporaciya Krajsler otrimala oficijnij kontrakt na vsyu liniyu raket Jupiter Pershij prototip Jupiter A pidnyavsya v povitrya v berezni 1956 roku Yiyi shvidko zminila nova bilsh doskonala eksperimentalna raketa Yupiter S Na nij vidpracovuvalisya taki elementi konstrukciyi yak viddilyuvana golovna chastina i teplovij zahist vhidnoyi v atmosferu boyegolovki dlya chogo Yupiter S buv zroblenij tristupinchatim jogo golovna chastina mala kilka nevelikih tverdopalivnih dviguniv dlya imitaciyi dinamichnih umov vhodu golovnoyi chastini bojovoyi raketi v atmosferu Balistichna raketa Paralelno zi stvorennyam kosmichnogo nosiya trivali roboti nad bojovoyu raketoyu Hocha VPS SShA ne stavilisya osoblivo uvazhno do armijskoyi programi Yupiter viddayuchi yavnu perevagu vlasnij PGM 17 Thor Tor tim ne mensh roboti nad proektom bulo virisheno prodovzhiti U zhovtni 1957 roku vidbuvsya pershij pusk prototipu bojovoyi raketi z poznachennyam SM 78 Viprobuvannya raketi projshli porivnyano vdalo z malim chislom avarij sho kontrastuvalo z ne nadto vdalimi pershimi viprobuvannyami Tora V rezultati 20 listopada 1957 VPS SShA oficijno virishili prijnyati na ozbroyennya obidvi raketi Hocha v 1957 roci obmezhennya na rozrobku dalekobijnih raket z armiyi buli znyati prote armijske komanduvannya ne stalo napolyagati na povernenni raket Yupiter pid svoyu yurisdikciyu Seriya uspishnih viprobuvan projshla v 1958 1959 rokah ale ryad skladnoshiv politichnogo harakteru zatrimav rozgortannya raket majzhe na dva roki Konstrukciya Yupiter bula odnostupenevoyu ridinnoyu raketoyu z yedinim dvigunom sho pracyuye na gasi ta ridkomu kisni Upravlinnya raketoyu zdijsnyuvalosya za dopomogoyu inercialnoyi sistemi ST 90 rozroblenoyi firmoyu Ford Bojovij blok Mk 3 sporyadzhenij termoyadernim zaryadom tipu W49 potuzhnistyu 1 44 Mt buv pershoyu amerikanskoyu boyegolovkoyu z ablyacijnim teplovim zahistom Zavdyaki comu raketa mogla vhoditi v atmosferu pid velikim kutom sho istotno pokrashuvalo yiyi tochnist Vazhlivoyu perevagoyu raketi Yupiter bula yiyi prinajmni vidnosna mobilnist Na vidminu vid Tora sho startuvav tilki z zazdalegid pidgotovlenih pozicij Yupiter zapuskavsya z mobilnoyi puskovoyi ustanovki Batareya Yupiter skladalasya z troh bojovih raket do neyi vhodili priblizno 20 vazhkih vantazhivok vklyuchayuchi cisterni z gasom i ridkim kisnem Raketa transportuvalasya gorizontalno na specialnij mashini Pribuvshi na misce rozgortannya batareya vstanovlyuvala raketi vertikalno i zvodila navkolo osnovi kozhnoyi raketi navis z alyuminiyevih listiv Take ukrittya zahishalo personal sho zajmavsya pidgotovkoyu do startu i dozvolyalo obslugovuvati raketi pri bud yakih pogodnih umovah Pislya ustanovki raketa vimagala priblizno 15 hvilin dlya zapravki pislya chogo bula gotova do zapusku RozgortannyaPoziciyi Yupiteriv v Italiyi v 1961 1963 rokah U kvitni 1958 roku pislya uspishnogo zavershennya viprobuvan Ministerstvo oboroni SShA ogolosilo pro namir roztashuvati tri eskadrilyi novih balistichnih raket u Franciyi Peredbachalosya sho raketi dopovnyat vzhe rozgornenij u Velikij Britaniyi arsenal z 60 balistichnih raket Tor Pogirshennya vidnosin mizh SShA i Franciyeyu chervni 1958 roku prizvelo do togo sho prezident Sharl de Goll vidmovivsya rozglyadati pitannya pro rozmishennya amerikanskih balistichnih raket u Franciyi Zaplanovane rozgortannya raket dovelosya vidklasti U poshukah alternativi VPS SShA zvernuli uvagu na pivdennih soyuznikiv po NATO Italiyu ta Turechchinu Z vijskovoyi tochki zoru obidvi ci krayini predstavlyali soboyu navit bilsh zruchni poziciyi dlya peredovogo rozgortannya raket nizh Franciya bazuyuchis v Italiyi raketi Yupiter mayuchi dalnist polotu u tri tisyachi kilometriv mogli b trimati pid pricilom strategichni ob yekti ne tilki na teritoriyi soyuznikiv SRSR po Varshavskomu dogovoru ale i v samomu SRSR U 1959 roci bulo dosyagnuto ugodu z uryadom Italiyi pro rozmishennya na teritoriyi krayini dvoh eskadrilej 865 j i 866 j sho ranishe bazuvalisya na vijskovij bazi Redstoun Arsenal Hantsvill SShA Dlya rozmishennya raket bula obrana aviabaza Dzhiojya del Kolle v pivdennij Italiyi Dva eskadroni kozhen z yakih mav 15 raket buli spryamovani do Italiyi v 1959 roci Do skladu kozhnoyi eskadrilyi vhodilo 15 bojovih raket rozdilenih na p yat startovih batarej priblizno 500 cholovik personalu i 20 mashin osnashennya na kozhnu raketu Desyat batarej buli rozgornuti na vidstani v 50 km odin vid odnoyi v 1961 roci Raketi perebuvali pid oficijnoyu yurisdikciyeyu italijskih VPS i obslugovuvalisya italijskim personalom hocha kontrol za yadernimi boyegolovkami ta yihnye sporyadzhennya zdijsnyuvali amerikanski oficeri Raketni batareyi regulyarno zminyuvali miscya dislokaciyi Dlya kozhnoyi z nih v 10 znahodilisya poblizu selah buli pidgotovleni skladi palnogo i ridkogo kisnyu regulyarno popovnyuyutsya i obslugovuyutsya Plani rozgortannya peredbachali peredove bazuvannya 45 raket Poziciya dlya ostannoyi tretoyi eskadrilyi bula obrana lishe v zhovtni 1959 roku Uryad Turechchini poboyuyuchis radyanskih pretenzij na protoki pidtrimalo amerikansku iniciativu z rozmishennya yadernoyi zbroyi SShA v krayini 15 raket buli roztashovani na 5 poziciyah navkolo Izmiru v 1961 roci Tak samo yak i v Italiyi tureckij personal zdijsnyuvav obslugovuvannya raket ale yaderni zaryadi kontrolyuvalisya i sporyadzhalisya oficerami SShA Rozgortannya raket u Turechchini viklikalo silne zanepokoyennya uryadu SRSR Mayuchi porivnyano nevelikij chas pidgotovki do pusku poryadku 15 hvilin i visoku na ti chasi mobilnist raketi mogli zavdati vazhkij udar po strategichnomu tilu SRSR u razi pochatku vijskovih dij Pragnennya SRSR pariruvati rozgortannya amerikanskih raket v pidsumku prizvelo do ideyi rozmishennya raket na Kubi i pochatku podij vidomih yak Karibska kriza U 1963 roci cherez duzhe korotkij chas pislya postanovki na bojove cherguvannya raketi buli znyati z ozbroyennya u vidpovid na demontazh radyanskih raket na Kubi VPS SShA ne zaperechuvali proti spisannya BRSD oskilki do cogo momentu VMF SShA vzhe rozgornuv BRPL Polaris yaki bilshe pidhodili dlya peredovogo bazuvannya i zrobili Yupiter zastarilim Taktiko tehnichni harakteristikiDovzhina 18 3 m Diametr 2 67 m Startova masa 49 353 kg Navantazhennya 750 kg Dalnist strilbi 2 410 km Tip sistemi upravlinnya avtonomna inercialna Tochnist KVO 1500 m Tip GCh W49 monoblochna termoyaderna Potuzhnist zaryadu 1 44 Mt Maksimalna Visota trayektoriyi 660 km Maksimalna shvidkist 5140 m s Kilkist stupeniv 1 Tip palnogo gas RP 1 Tip okislyuvacha ridkij kisen Masa palnogo 13 796 kg Masa okislyuvacha 31 189 kg Dvigun ZhRD Rocketdyne S 3D Tyaga DU na rivni morya 67 5 t Chas roboti osnovnogo dviguna 2 hv 38 s Chas roboti vernernogo dviguna 12 sDzherelaGibson James N Nuclear Weapons of the United States An Illustrated History Atglen Pennsylvania Schiffer Publishing Ltd 1996 240 s Schiffer Military History ISBN 0 7643 0063 6 Gunston Bill The Illustrated Encyclopedia of the World s Rockets amp Missiles a comprehensive technical directory and history of the military guided missile systems of the 20th century Salamander Books 1979 264 s ISBN 0861010299 Cya stattya potrebuye dodatkovih posilan na dzherela dlya polipshennya yiyi perevirnosti Bud laska dopomozhit udoskonaliti cyu stattyu dodavshi posilannya na nadijni avtoritetni dzherela Zvernitsya na storinku obgovorennya za poyasnennyami ta dopomozhit vipraviti nedoliki Material bez dzherel mozhe buti piddano sumnivu ta vilucheno Listopad 2019 Ce nezavershena stattya pro raketnu zbroyu Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi