Мія піщана Час існування олігоцен наш час Біологічна класифікація Домен Еукаріоти Eukaryota Царство Тварини Animalia Тип

Мія піщана
Час існування: олігоцен - наш час

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Молюски (Mollusca)
Клас:	Двостулкові (Bivalvia)
Підклас:	Гетеродонтові (Heterodonta)
Ряд:	Міоїдні (Myoida)
Родина:
Рід:	(Mya)
Вид:	Мія піщана

Біноміальна назва

Mya arenaria
Linnaeus, 1758

Посилання

Вікісховище:	Mya arenaria
EOL:	46470499
ITIS:	81692
NCBI:	6604
Fossilworks:	101900

Мія піщана (Mya arenaria) — вид морських молюсків родини .

Поширення

Вид поширений на півночі Атлантики, у Середземному та Чорному морях. Як інвазійний вид поширився в Тихому океані вздовж узбережжя США та Канади.

Викопні рештки свідчать, що вид виник в Тихому океані в міоцені. У пліоцені він проник в Атлантику, включаючи європейські води. На початку плейстоцену тихоокеанська та європейська популяції вимерли, залишивсь лише атлантична популяція біля узбережжя Америки. У новітній час, завдяки людській діяльності, молюск знову поширився в європеських і тихоокеанських водах.

Характеристика

Довжина раковини до 13 см. Форма раковини мінлива: зазвичай овальної форми, ззаду дещо відтягнута, помірковано опукла. Маківка займає приблизно середнє становище. Скульптура у вигляді грубих концентричних ліній наростань. Забарвлення раковини варіюється від брудно-білого до жовтуватого. тонкий, прозорий, зморшкуватий, злегка виступає за краї стулок, лущиться, сірий, зеленувато-сірий або коричневий. Вона дуже тонка і легко ламається.

Спосіб життя

Цей молюск живе приблизно на глибині 7,6–20,3 см під поверхнею мулу. Він простягає до поверхні свої парні , які втягують морську воду і фільтрують її для отримання їжі. Отвори в мулі, через які вода втягується і виходить, часто можна побачити під час відпливу.

Примітки

. Архів оригіналу за 16 грудня 2021. Процитовано 16 грудня 2021.
Powers, Sean; Bishop, Mary Anne; Grabowski, Jonathan & Peterson, Charles (April 2006), Distribution of the invasive bivalve Mya arenaria L. on intertidal flats of southcentral Alaska, Journal of Sea Research, Elsevier B.V., т. 55, № 3, с. 207—216, Bibcode:2006JSR....55..207P, doi:10.1016/j.seares.2005.10.004
Strasser, M (1999), Mya arenaria — an ancient invader of the North Sea coast, Helgolaender Meeresuntersuchungen, т. 52, № 3–4, с. 309—324, doi:10.1007/BF02908905
Petersen, KS; Rasmussen, KL; Heinemeler, J; Rud, N (1992), Clams before Columbus?, Nature, т. 359, № 6397, с. 679, Bibcode:1992Natur.359..679P, doi:10.1038/359679a0, S2CID 4358254
Crocetta & Turolla (2011), Mya arenaria Linné, 1758 (Mollusca: Bivalvia) in the Mediterranean: its distribution revisited, Journal of Biological Research, т. 16, с. 188—193

Посилання

Мія піщана
Gallant, D., A. Poulin, & E. Tremblay (2006). Évaluation statistique et optimisation du programme de monitoring de la mye commune (Mya arenaria) au parc national du Canada Kouchibouguac. Parcs Canada — Rapports techniques en matière de sciences des écosystèmes, 045, ix + 67p. (in French with English abstract; , ISSN 1200-3298)

Це незавершена стаття з малакології.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] . Архів оригіналу за 16 грудня 2021. Процитовано 16 грудня 2021.

[2] Powers, Sean; Bishop, Mary Anne; Grabowski, Jonathan & Peterson, Charles (April 2006), Distribution of the invasive bivalve Mya arenaria L. on intertidal flats of southcentral Alaska, Journal of Sea Research, Elsevier B.V., т. 55, № 3, с. 207—216, Bibcode:2006JSR....55..207P, doi:10.1016/j.seares.2005.10.004

[3] Strasser, M (1999), Mya arenaria — an ancient invader of the North Sea coast, Helgolaender Meeresuntersuchungen, т. 52, № 3–4, с. 309—324, doi:10.1007/BF02908905

[4] Petersen, KS; Rasmussen, KL; Heinemeler, J; Rud, N (1992), Clams before Columbus?, Nature, т. 359, № 6397, с. 679, Bibcode:1992Natur.359..679P, doi:10.1038/359679a0, S2CID 4358254

[5] Crocetta & Turolla (2011), Mya arenaria Linné, 1758 (Mollusca: Bivalvia) in the Mediterranean: its distribution revisited, Journal of Biological Research, т. 16, с. 188—193