Lixus підрід Lixus paraplecticus Linnaeus 1758 Біологічна класифікація Домен Еукаріоти Eukaryota Царство Тварини Animali

Lixus (підрід)

Lixus paraplecticus (Linnaeus, 1758)

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Підцарство:	Справжні багатоклітинні тварини (Eumetazoa)
Тип:	Членистоногі (Arthropoda)
Клас:	Комахи (Insecta)
Підклас:	Крилаті комахи (Pterygota)
Інфраклас:	Новокрилі (Neoptera)
Надряд:	Голометабола (Holometabola)
Ряд:	Твердокрилі (Coleoptera)
Підряд:	Всеїдні жуки (Polyphaga)
Надродина:	Довгоносикоподібні (Curculionoidea)
Родина:	Довгоносики (Curculionidae)
Підродина:	Lixinae
Триба:	Lixini
Рід:	Lixus
Підрід:	Lixus Fabricius, 1801

Посилання

Вікісховище:	Lixus
Віківиди:	Lixus
ITIS:	114838

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Lixus (значення).

Líxus — підрід жуків роду Lixus родини Довгоносики (Curculionidae).

Зовнішній вигляд

Єдиний палеарктичний вид цього підроду — Lixus paraplecticus — має довжину тіла 13-24 мм. Основні ознаки підроду:

тіло дуже вузьке, видовжене;
очі майже круглі, по боках сильно виступають з-за контурів голови;
вершини надкрил, кожна окремо, сильно видовжені і загострені у вигляді шипів і далеко виступають за вершину черевця;
ноги дуже тонкі, довгі, лапки довгі та вузькі, кігтевий членик такої самої довжини, як решта лапки, кігтики при основі зрослися.

Спосіб життя

Типовий для роду Lixus. Життєвий цикл пов'язаний із рослинами з родин Селерові навколо прісних водойм. Імаго живляться зеленими частинами рослин, яйця відкладають у стебла. Їжа личинок — тканини , заляльковування відбувається у камері з тонкими стінками, зимівля — поза кормовою рослиною.

Географічне поширення

Вказаний вид поширений майже по всій Європі, в тому числі й в Україні, Західному та Східному Сибіру, Далекому Сході, Ірані, Сирії, Туреччині, Алжирі. Включений до Червоної книги Фінляндії та узятий під охорону у деяких інших країнах Європи.

Класифікація

У Палеарктиці мешкає один вид цього підроду — Lixus paraplecticus Linnaeus, 1758.

Примітки

Тер-Минасян М. Е. Жуки-долгоносики подсемейства Cleoninae фауны СССР. Л.: Наука, 1967, с. 92-94
Воловник С. В. О распространении и экологии некоторых видов долгоносиков-ликсин (Coleoptera, Curculionidae). V. Род Lixus F., подроды Lixus F., Ortholixus Reitt., Compsolixus Reitt., Callistolixus Reitt. // Энтомологическое обозрение, 2012. — Т. 91. — В. 3. — С. 583–590. http://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/rus/volpdf14.htm [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
Rassi, P., Hyvarinen, E., Juslen, A. & Mannerkoski, I. (eds.). Suomen lajien uhanalaisuus — Punainen kirja 2010, The 2010 Red List of Finnish Species. Edita Ltd. Helsinki 2010. 685 рр.
Gültekin, L.& Fremuth J. : Lixini, p. 469 — In: I. Löbl & A. Smetana (eds): Catalogue of Palaearctic Coleoptera. Vol. 8. Leiden: Brill, 2013. — 700 pp.

[1] Тер-Минасян М. Е. Жуки-долгоносики подсемейства Cleoninae фауны СССР. Л.: Наука, 1967, с. 92-94

[2] Воловник С. В. О распространении и экологии некоторых видов долгоносиков-ликсин (Coleoptera, Curculionidae). V. Род Lixus F., подроды Lixus F., Ortholixus Reitt., Compsolixus Reitt., Callistolixus Reitt. // Энтомологическое обозрение, 2012. — Т. 91. — В. 3. — С. 583–590. http://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/rus/volpdf14.htm [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]

[3] Rassi, P., Hyvarinen, E., Juslen, A. & Mannerkoski, I. (eds.). Suomen lajien uhanalaisuus — Punainen kirja 2010, The 2010 Red List of Finnish Species. Edita Ltd. Helsinki 2010. 685 рр.

[4] Gültekin, L.& Fremuth J. : Lixini, p. 469 — In: I. Löbl & A. Smetana (eds): Catalogue of Palaearctic Coleoptera. Vol. 8. Leiden: Brill, 2013. — 700 pp.