Зеленчу к жо втий як Galeobdolon luteum Lamium galeobdolon L L рослина з родини глухокропивових Lamiaceae Зеленчук жовти

Зеленчу́к жо́втий як Galeobdolon luteum (Lamium galeobdolon (L.) L.) — рослина з родини глухокропивових (Lamiaceae).

Зеленчук жовтий

Біологічна класифікація
Царство:	Рослини (Plantae)
Клада:	Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада:	Покритонасінні (Angiosperms)
Клада:	Евдикоти (Eudicots)
Клада:	Айстериди (Asterids)
Порядок:	Губоцвіті (Lamiales)
Родина:	Глухокропивові (Lamiaceae)
Рід:	Глуха кропива (Lamium)
Вид:	*Зеленчук жовтий (L. galeobdolon)*
Біноміальна назва
*Lamium galeobdolon* (L.) L., 1759
Синоніми
Galeobdolon luteum Huds.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Зеленчук (значення).

Ботанічна характеристика

Зеленчук жовтий — характерний представник трав'янистої рослинності листяних лісів. Висхідні чотиригранні запушені стебла 15–50 см заввишки. На верхівці несуть кілька кілець чималих жовтих квіток. Рослина має розгалужене довге кореневище та повзкі пагони. Листки досить великі, зі сріблястими плямами, яйцеподібні, з серцеподібною основою та городчасто-зубчастим краєм. Цвіте у травні — червні, запилюється комахами. Плід — дрібний горішок. (ценобій) Тіньовитривала рослина, добре розмножується повзучими пагонами.

Естетична характеристика

Прикрашає ліси, лісопарки.

Господарське значення

З молодих пагонів зеленчука готують весняні салати. Зеленчук — добрий весняний медонос.

Поширення

Вид поширений у Європі й Азії на схід до західного Сибіру й на південний схід до Ірану; культивується в США й Новій Зеландії.

В Україні вид зростає в лісах, серед чагарників — майже на всій території, крім степових районів і Криму.

Примітки

Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наукова думка, 1987. — С. 305. (рос.)(укр.)
. Архів оригіналу за 19 лютого 2020. Процитовано 12.04.2019. (англ.)
. Архів оригіналу за 4 квітня 2019. Процитовано 12.04.2019. (англ.)

Посилання

Зеленчук жовтий // Лікарські рослини : енциклопедичний довідник / за ред. А. М. Гродзінського. — Київ : Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — С. 172. — .

Це незавершена стаття про глухокропивові.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[Опред-1] Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наукова думка, 1987. — С. 305. (рос.)(укр.)

[2] . Архів оригіналу за 19 лютого 2020. Процитовано 12.04.2019. (англ.)

[3] . Архів оригіналу за 4 квітня 2019. Процитовано 12.04.2019. (англ.)