Ius ad bellum або право війни від лат право на ведення війни право держави до ведення війни До Другої світової війни дан

Ius ad bellum або право війни (від лат. право на ведення війни) — право держави до ведення війни. До Другої світової війни дане право вважалось допустимим для вирішення міждержавних конфліктів у «справедливій війні».

У сучасному міжнародному праві ведення війн, як і загроза застосування військової сили, заборонені згідно статуту ООН з 1945 року. Стаття 2 пункт 4 визначає, що всі члени організації повинні у своїх міжнародних стосунках утримуватись від загрози чи застосування сили проти недоторканості території чи політичної незалежності будь-якої країни, або іншим чином, що суперечить з принципами ООН.

Застосування сили дозволяється лише у двох випадках:

у випадку інтервенції для самооборони держави (індивідуальної) чи союзу держав (колективної) (ст. 51)
у випадку прийняття резолюції Ради Безпеки ООН про здійснення збройного втручання міжнародними силами (ст. 44)

Див. також

Примітки

Статут ООН [ 22 листопада 2015 у Wayback Machine.] // un.org

Література

В. С. Ржевська. Застосування сили загроза // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с.

Посилання

Юс ад беллум [ 13 травня 2021 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2004. — Т. 6 : Т — Я. — 768 с. — .
jus ad bellum and jus in bello [ 19 серпня 2019 у Wayback Machine.](англ.) // Міжнародний комітет Червоного Хреста, 29 жовтня 2010
What are jus ad bellum and jus in bello? [ 31 березня 2022 у Wayback Machine.](англ.) // Міжнародний комітет Червоного Хреста, 22 січня 2015

[1] Статут ООН [ 22 листопада 2015 у Wayback Machine.] // un.org