Альціон чорноголовий Чорноголовий альціон Національний парк Сундарбан Західний Бенгал Індія Охоронний статус Уразливий М

Альціон чорноголовий

Чорноголовий альціон (Національний парк Сундарбан, Західний Бенгал, Індія)

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Сиворакшоподібні (Coraciiformes)
Родина:	Рибалочкові (Alcedinidae)
Рід:	Альціон (Halcyon)
Вид:	Альціон чорноголовий

Біноміальна назва

Halcyon pileata
(Boddaert, 1783)

Підвиди

(Див. текст)

Синоніми

Alcedo pileata Boddaert, 1783

Посилання

Вікісховище:	Halcyon pileata
Віківиди:	Halcyon pileata
ITIS:	554586
МСОП:	22683249
NCBI:	1496258

Альціо́н чорноголовий (Halcyon pileata) — вид сиворакшоподібних птахів родини рибалочкових (Alcedinidae). Мешкає в Східній, Південно-Східній і Південній Азії.

Таксономія

Чорноголовий альціон був описаний французьким натуралістом Жоржем-Луї Леклерком де Бюффоном в 1780 році в праці «Histoire Naturelle des Oiseaux». Біномінальну назву птах отримав в 1783 році, коли нідерландський натураліст Пітер Боддерт класифікував його під назвою Alcedo pileata у своїй праці «Planches Enluminées». Пізніше вид був переведений до роду Альціон (Halcyon), введеного британським орнітологом Вільямом Джоном Свенсоном у 1821 році. Типовою місцевістю виду є Китай.

Опис

Довжина птаха становить 28 см. У дорослих особин спина і крила пурпурово-сині, голова і плечі чорні, горло і "комір" білі, решта нижньої частини тіла руда. великий дзьоб і лапи яскраво-червоні. В польоті та синьо-чорних крила помітні великі білі плями біля основи махових пер. Виду не притаманний статевий диморфізм. У молодих особин забарвлення менш яскраве, а на горлі помітні смуги. Крила короткі і округлі, політ швидкий і прямий. Вокалізація — серія "кі-кі-кі-кі-кі".

Поширення і екологія

Чорноголові альціони гніздяться в Кореї, Китаї (від Ляоніна до східного Ганьсу та на південь до Хайнаня) і в північному Індокитаї. Взимку вони мігрують до Індії, Шрі-Ланки, Бангладеш, М'янми, Південного Індокитаю, на Андаманські і Нікобарські острови, Малайський півострів, Великі Зондські острови і західні Філіппіни. В помірній зоні чорноголові альціони зустрічаються в листяних лісах поблизу водойм, в тропіках і субтропіках — в мангрових заростях, на порослих лісом морських узбережжях, а також в глибині суходолу, на берегах річок і струмків, на рисових полях, в пальмових гаях, верболозах і садах, на висоті до 1525 м над рівнем моря. Живляться рибою і крабами, у внутрішніх районах також комахами, амфібіями і плазунами. Сезон розмноження припадає на літо. В кладці 4-5 білих яєць.

Збереження

МСОП класифікує цей вид як вразливий. Чорноголовим альціонам загрожує знищення природного середовища.

Примітки

BirdLife International (2016). Halcyon pileata: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 04 грудня 2023
Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .
Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Rollers, ground rollers, kingfishers. IOC World Bird List Version 13.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 04 грудня 2023.
Buffon, Georges-Louis Leclerc de (1780). La perruche aux ailes variées. Histoire Naturelle des Oiseaux (фр.). Т. 11. Paris: De L'Imprimerie Royale. с. 241—242.
Buffon, Georges-Louis Leclerc de; ; ; Daubenton, Louis-Jean-Marie (1765–1783). Petite perruche, de Batavia. Planches Enluminées D'Histoire Naturelle. Т. 8. Paris: De L'Imprimerie Royale. Plate 791 Fig. 1.
Boddaert, Pieter (1783). Table des planches enluminéez d'histoire naturelle de M. D'Aubenton : avec les denominations de M.M. de Buffon, Brisson, Edwards, Linnaeus et Latham, precedé d'une notice des principaux ouvrages zoologiques enluminés (фр.). Utrecht. с. 49, Number 791 Fig. 1.
Swainson, William John (1821). Zoological illustrations. Т. 1. London: Baldwin, Cradock, and Joy; and W. Wood. Plate 27 text.
Peters, James Lee, ред. (1945). Check-list of Birds of the World. Т. 5. Cambridge, Massachusetts: Harvard University Press. с. 197.
Baker, E.C. Stuart (1927). The Fauna of British India including Ceylon and Burma. Birds. Т. IV (вид. 2nd). London: Taylor and Francis. с. 271—272.

Джерела

Fry, C. Hilary; Fry, Kathie; Harris, Alan (1992). Kingfishers, Bee-eaters & Rollers. London: Christopher Helm. ISBN .

Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[iucn-1] BirdLife International (2016). Halcyon pileata: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 04 грудня 2023

[2] Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .

[ioc-3] Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Rollers, ground rollers, kingfishers. IOC World Bird List Version 13.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 04 грудня 2023.

[4] Buffon, Georges-Louis Leclerc de (1780). La perruche aux ailes variées. Histoire Naturelle des Oiseaux (фр.). Т. 11. Paris: De L'Imprimerie Royale. с. 241—242.

[5] Buffon, Georges-Louis Leclerc de; ; ; Daubenton, Louis-Jean-Marie (1765–1783). Petite perruche, de Batavia. Planches Enluminées D'Histoire Naturelle. Т. 8. Paris: De L'Imprimerie Royale. Plate 791 Fig. 1.

[6] Boddaert, Pieter (1783). Table des planches enluminéez d'histoire naturelle de M. D'Aubenton : avec les denominations de M.M. de Buffon, Brisson, Edwards, Linnaeus et Latham, precedé d'une notice des principaux ouvrages zoologiques enluminés (фр.). Utrecht. с. 49, Number 791 Fig. 1.

[7] Swainson, William John (1821). Zoological illustrations. Т. 1. London: Baldwin, Cradock, and Joy; and W. Wood. Plate 27 text.

[peters-8] Peters, James Lee, ред. (1945). Check-list of Birds of the World. Т. 5. Cambridge, Massachusetts: Harvard University Press. с. 197.

[fbi2-9] Baker, E.C. Stuart (1927). The Fauna of British India including Ceylon and Burma. Birds. Т. IV (вид. 2nd). London: Taylor and Francis. с. 271—272.