Gardner Motor Company

|стиль_картки= Gardner (Гарднер) — з 1919 року американський виробник автомобілів. Штаб-квартира розташована в місті Сент-Луїс, штат Міссурі. У 1932 році компанія припинила виробництво автомобілів.

Gardner

Gardner Motor Car Company
Логотип
Тип	бізнес
Галузь	Автомобілебудування
Засновано	1919
Засновник(и)	Рассел Гарднер Фредерік Гарднер
Закриття (ліквідація)	1932
Штаб-квартира	Сент-Луїс, штат Міссурі, США
Продукція	Транспортні засоби

Брати Гарднер

У 1879 році Рассел Гарднер покинув батьківський дім в Теннессі і перебрався Сент-Луїс, що в штаті Міссурі, незабаром там він почав виготовляти дерев'яні колеса, і в 1882 році заснував фірму , яка стала виготовляти гужовий транспорт. Незабаром хлопець який прибув в місто без єдиного гроша, став одним з найбагатших і найбільших виробників возів на західному березі Міссісіпі. У 1903 році, коли вже було ясно, що майбутнє за безкінними екіпажами, Гарднер побудував свій саморушний транспорт, встановивши на віз рульове управління і мотор, проте далі цих експериментів справа не пішла.

У 1915 році з'являється фірма Chevrolet, і Гарднер Старший, у якого вже виросли сини Рассел і Фредерік, домовляється з фірмою з Детройта про виготовлення кузовів для її автомобілів в цьому регіоні країни, а незабаром і взагалі самі починають випускати . До початку війни Рассел Гарднер Старший прибрав до рук у своєму регіоні весь бізнес, пов'язаний з фірмою Chevrolet, але оскільки його сини йдуть у військово-морський флот добровольцями, він вирішує в 1918 році продати весь свій бізнес фірмі General Motors.

Заснування компанії. Початок виробництва автомобілів

Коли сини повернулися додому, то, порадившись за сімейним столом, було вирішено самим випускати автомобілі, закуповуючи комплектуючі у спеціалізованих фірм і самим тільки збирати машини, в результаті в 1919 році ґрунтується фірма Gardner Motor Company, починаються роботи над проектом, як силовий агрегат вибирають 3.15 л 4-циліндровий двигун фірми , який видавав 35 сил. У лютому 1920 року починається серійний випуск автомобілів, поки що тільки з кузовом тоурінг.

У квітні на додаток до цього кузова з'явився родстер, а ще через п'ять місяців — закритий седан, в перший же рік було продано більше 5000 автомобілів, що було дуже непоганим результатом. У 1922 році впевнений в якості своєї продукції Гарднер дає рік гарантії, в той час як більшість фірм обмежується 90 днями, цей факт дає небувале зростання продажів, який збільшується аж до 9000 автомобілів за рік. В цей же час автомобілі, що практично не змінилися, отримують нові індекси, перші літери яких позначають тип кузова, тобто , , і , оскільки наприкінці 1921 року був анонсований купе.

Gardner R Series

У 1923 році з'являються нові мотори у фірми , модель CE, цей мотор при об'ємі 3.5 л розвиває 43 к.с. і є одним з найпотужніших у своєму класі, Gardner не міг обійти його стороною, так що під капотом автомобілів цієї марки тепер можна було знайти тільки цей мотор. Фірма ж пропонувала своїм клієнтам величезну кількість кузовів, у тому числі: турінг, родстер, седан, 2-місний купе, 5-місний купе, брогем, крім цього була спеціальна версія Radio Special, машина не мала радіо в салоні, просто власникам захотілося так назвати свою модель, це був турінг, який забарвлювався в синій колір і мав чорні крила з підніжками, також його штатно комплектували переднім бампером, нічим іншим ця машина від інших не відрізнялася.

У 1924 році автомобілі отримали назву , седан цієї моделі вибирає на трансконтинентальний пробіг Кенонбейл Бейкер, який хотів побити рекорд подолання шляху з Нью-Йорка до Лос-Анджелеса в зимовий період, на це у нього йде чотири дні, чотирнадцять годин і п'ятнадцять хвилин, тим самим встановивши новий рекорд.

У січні 1925 року на Нью-Йоркській виставці був представлений 8-циліндровий автомобіль , під капотом знаходився 4.5 л 75-сильний агрегат все тієї ж фірми , крім іншого машини отримали механічні гальма на всіх колесах. Як декоративний елемент на пробці радіатора з'являється грифон, який буде символом автомобіля до самого кінця.

У березні цього ж року припиняється виробництво 4-циліндрових автомобілів, їм на заміну приходить модель з 6-циліндровим 3.4 л мотором, потужністю в 57 сил, на 1926 рік підготовляються зміни, наприклад, родстери отримують регульовану рульову колонку, ручник переїжджає під панель приладів, яка в свою чергу отримує ілюмінацію. Шасі машин були значно збільшені в базі, плюс на автомобілях з'являються нові мотори, 6-ки були збільшені до 3.7 л, які видавали 60 сил, а рядні вісімки 4.9 л були потужністю в 80 к.с., ці автомобілі отримують приставку В в індексах, тобто і .

У січні 1927 року фірма відмовляється і від 6-циліндрових автомобілів, пропонуючи своїм покупцям тільки 8-циліндрові автомобілі, щоб урізноманітнити вибір до 4.9 л моделі, яка отримала індекс , додається 3.7 л модель, у якої потужність мотора була форсована до 70 сил, ця машина отримує індекс . Обидві моделі отримують автоматичну змазку шасі фірми , причому викуповують цю ліцензію так, що тільки машини фірми Gardner можуть оснащуватися нею. Через рік знову була зміна модельного ряду, який тепер складають моделі 3.7 л 76 к.с., 4.0 л 85 к.с. і з 4.9 л мотором, чия потужність була доведена до 115 к.с., що зробило цю машину найпотужнішою з 8-циліндрових, об'ємом до 5 л.

У червні 1929 року починають співпрацю з , фірми доводять до розуму прототип Ruxton, який планується випускати на потужностях фірми Gardner, проте в серпні Фред Гарднер, який був на той момент директором компанії, відмовляється підписувати договір з Арчі Ендрюсом, який не виконував фінансові зобов'язання перед фірмою Фреда Гарднера. А через місяць анонсуються нові моделі серій , і , це були технічно ті ж машини, які отримали, на відміну від попередників, гідравлічний привід гальм, плюс інший дизайн кузовів, всього виходило 16 варіантів автомобілів, які могли фарбуватися в 50 кольорів, але якщо клієнтові не підходив жоден колір, пропонований каталогом, то машину могли забарвити в індивідуальному порядку в потрібний.

Але через місяць стався обвал фондової біржі, який поховав плани фірми продавати автомобілі через торгові мережі фірми , було вирішено закінчити гонку за кількістю циліндрів і повернути в шоу-руми 6-циліндрові більш доступні машини. отримує 3-літровий 70-сильний агрегат, але в строю залишаються і 8-циліндрові машини, крім самої слабкої. Модель була перейменована в , і видавала 90 сил, серія була переіндексована в , з віддачею мотора в 126 сил. Також на автомобільній виставці в Нью-Йорку демонструється передньопривідний автомобіль, очевидно конструкцію якого підгледіли під час роботи над доведенням автомобіля Ruxton. Автомобіль оснастили 6-циліндровим двигуном фірми Continental, який видавав 80 сил, в підвісці використовувалися гідравлічні амортизатори, кузов, який побудувала фірма , мав нетипову особливість для того часу — радіатор знаходився за декоративними ґратами, рішення, яке увійде в моду тільки років через 5. Але цю машину так і не змогли довести до серійного виробництва, і вона залишилася прототипом.

Припинення виробництва автомобілів

Восени 1930 року почалися продажі автомобілів 1931 модельного року, 8-ки були перейменовані в і , однак наприкінці грудня 1931 року фірма змушена була припинити серійне виробництво легкових автомобілів, продажі автомобілів впали не тільки внаслідок кризи, а й через відсутність реклами, Фред Гарднер вирішив заощадити, і це обернулося йому боком.

Закриття компанії

Гарднер крім автомобільного бізнесу мав ще й похоронний, тому автомобільне підприємство, що належало йому, стало випускати катафалки, але їх виробництво протрималося до кінця 1932 року, а через рік помер і власник фірми.

Список автомобілів Gardner

• 1920 —
• 1922 —
• 1924 —
• 1925 —
• 1926 —
• 1927 —
• 1928 —
• 1929 —
• 1930 —

Джерела

• Kimes, Beverly Ray & Clark jr,. Henry Austin: Standard Catalog of American Cars 1805–1942, Krause Publications, Iola WI (1985),

• McConnell, Curt: Great Cars of the Great Plains, University of Nebraska Press (1995),

• Clymer, Floyd. Treasury of Early American Automobiles, 1877–1925. New York: Bonanza Books, 1950.