Eumecops Eumecops kittaryi Hochhuth 1851 Біологічна класифікація Домен Еукаріоти Eukaryota Царство Тварини Animalia Підц

Eumecops

Eumecops_kittaryi (Hochhuth, 1851)

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Підцарство:	Справжні багатоклітинні тварини (Eumetazoa)
Тип:	Членистоногі (Arthropoda)
Клас:	Комахи (Insecta)
Підклас:	Крилаті комахи (Pterygota)
Інфраклас:	Новокрилі (Neoptera)
Надряд:	Голометабола (Holometabola)
Ряд:	Твердокрилі (Coleoptera)
Підряд:	Всеїдні жуки (Polyphaga)
Надродина:	Довгоносикоподібні (Curculionoidea)
Родина:	Довгоносики (Curculionidae)
Підродина:	Lixinae
Триба:	Cleonini
Рід:	Eumecops Hochhuth, 1851

Посилання

Вікісховище:	Eumecops kittaryi
Віківиди:	Eumecops
EOL:	3364020

Eumécops — рід жуків родини Довгоносики (Curculionidae).

Зовнішній вигляд

Жуки цього роду мають середні розміри: 7.5-13 мм у довжину. Основні ознаки:

головотрубки складає майже половину довжини передньоспинки, має опуклий лоб і серединний кіль, що розширений у своїй середній частині
передньоспинка майже квадратна, із перетяжкою біля переднього краю; задній край її прямий або витягнутий біля середини
передньогруди посередині із борозенкою, яка з блоків обмежена кілями або бугорцями
надкрила в основі трохи ширші за передньоспинку або однієї з нею ширини, з прямою основою, помітними плечима; позаду них вона майже паралельно бічна; непарні проміжки між крапковими рядами в основній половині мають бугорцы із пучками волосків, що стирчать

Тотальний малюнок представника цього роду див., а фото — на.

Спосіб життя

Не вивчений. Ймовірно, він типовий для Cleonini. Жуків знаходили в піщаному степу, на солончаках, на солодці (родина Бобові).

Географічне поширення

Ареали усіх відомих видів цього роду тяжіють до східної частини півдня Палеарктики (див. нижче). Західна межа ареалу довгоносика Eumecops kittaryi проходить територією України.

Класифікація

Рід описаний київським ентомологом та ботаніком Й.Х.Гохгутом, який працював садівником у київському Ботанічному саді (нині Ботанічний сад імені академіка Олександра Фоміна). У цьому роді описано чотири види :

Eumecops fascicutifer Reitter, 1895 — Східний Сибір, Далекий Схід, Монголія
Eumecops kittaryi Hochhuth, 1851 — Південь України, Краснодарський край Росії, Киргизстан, Казахстан
Eumecops spicatus Chevrolat, 1873 — «Сибір»
Eumecops tuberculatus Gebler, 1830 — Казахстан, Західний Сибір

Примітки

Тер-Минасян М. Е. Жуки-долгоносики подсемейства Cleoninae фауны СССР. Л.: Наука, 1967, с. 37-40
. Архів оригіналу за 30 червня 2015. Процитовано 15 липня 2015.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
Meregalli M. & Fremuth J. : Cleonini, p. 444. — In: I. Löbl & A. Smetana (eds): Catalogue of Palaearctic Coleoptera. Vol. 8. Leiden, Brill, 2013. 700 pp.
Воловник С. В. Видовой состав и распространение клеонин (Coleoptera, Curculionidae, Cleoninae) степной зоны Украины.// Вестник зоологии, 1984, № 6. С. 39-43.

[ter-minasyan-1] Тер-Минасян М. Е. Жуки-долгоносики подсемейства Cleoninae фауны СССР. Л.: Наука, 1967, с. 37-40

[2] . Архів оригіналу за 30 червня 2015. Процитовано 15 липня 2015.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()

[meregalli-3] Meregalli M. & Fremuth J. : Cleonini, p. 444. — In: I. Löbl & A. Smetana (eds): Catalogue of Palaearctic Coleoptera. Vol. 8. Leiden, Brill, 2013. 700 pp.

[4] Воловник С. В. Видовой состав и распространение клеонин (Coleoptera, Curculionidae, Cleoninae) степной зоны Украины.// Вестник зоологии, 1984, № 6. С. 39-43.