Energiewende

Energiewende (вимова  ( прослухати), укр. енергетичний перехід) — це постійний перехід Німеччини до низьковуглецевого, екологічно безпечного, надійного та доступного енергопостачання. Нова система має намір значною мірою покладатися на відновлювані джерела енергії (зокрема, вітрову, фотоелектричну та гідроелектроенергію), енергоефективність та управління попитом на енергію.

Законодавча підтримка Energiewende була прийнята наприкінці 2010 року і включала скорочення викидів парникових газів на 80–95 % до 2050 року (порівняно з 1990 роком) і цільове використання відновлюваної енергії на 60 % до 2050 року Німеччина вже досягла значного прогресу у досягненні мети скорочення викидів парникових газів до запровадження програми, досягнувши зниження на 27 % між 1990 і 2014 роками. Однак країні потрібно буде підтримувати середній рівень скорочення викидів парникових газів на рівні 3,5 % на рік, щоб досягти своєї мети енергетичного переходу, що дорівнює максимальному історичному значенню на цей час. Загальний енергетичний баланс Німеччини все ще має високу частку CO₂ через значне використання вугілля та викопного газу.

У рамках Energiewende Німеччина поступово відмовилася від атомної енергетики у 2023 році і планує вивести з експлуатації всі існуючі вугільні електростанції до 2038 року Дострокове виведення з експлуатації ядерних реакторів країни було особливо суперечливим.

Історія

Основні відновлювані джерела енергії в Німеччині: біомаса, енергія вітру та фотогальваніка

Ключовий політичний документ, що описує енергетичний перехід, був опублікований урядом Німеччини у вересні 2010 року, приблизно за шість місяців до аварії на АЕС у Фукусімі. Законодавча підтримка прийнята у вересні 2010 року. 6 червня 2011 року, після аварії на Фукусімі, уряд зосередився на відмові від ядерної енергетики. Пізніше цю програму назвали «вендеттою Німеччини проти ядерної енергетики» і приписали зростаючому впливу ідеологічно антиядерних зелених рухів у мейнстрімі політики. У 2014 році тодішній федеральний міністр економіки та енергетики Зігмар Габріель лобіював шведську компанію щодо продовження інвестицій у шахти бурого вугілля в Німеччині, пояснюючи, це тим, що «ми не можемо одночасно відмовитися від атомної енергетики та виробництва електроенергії на основі вугілля». Подібну заяву Габріеля згадав Джеймс Хансен у своїй книзі 2009 року " " — Габріель стверджував, що «використання вугілля було важливим, оскільки Німеччина збиралася поступово відмовитися від ядерної енергетики. Крапка. Це було політичне рішення, і це було не підлягає обговоренню».

У 2011 році Комітету з питань етики з безпечного енергопостачання було доручено оцінити доцільність відмови від ядерної енергетики та переходу на відновлювані джерела енергії, і він дійшов висновку, що повної відмови від ядерних електростанцій можна було досягнути в найближче десятиліття.

У 2019 році Німеччини визначив, що програма коштувала 160 мільярдів євро за останні 5 років, і розкритикував витрати за те, що вони «надзвичайно непропорційні результатам». Попри широку початкову підтримку, станом на 2019 рік програма сприймається як «дорога, хаотична та несправедлива» та «масовий провал».

Після російського вторгнення в Україну у 2022 Німеччина оголосила, що відновить 10 ГВт вугільні електростанції, щоб нібито «економити природний газ» після недавнього дефіциту в Європі. Це призвело до подальшої критики стратегії Energiewende та того, як це вплинуло на різні країни Європи. Міхаель Кречмер (CDU) оголосив Energiewende провалом, підкресливши, що відновлювана генерація є недостатньою, а можливості базового навантаження досягли своєї межі. Він закликав скасувати поетапне припинення ядерної енергетики та перезапустити реактори, що залишилися, доки не буде створена нова здійсненна стратегія.

З лютого 2022 точилися гарячі дебати щодо призупинення поетапного виведення ядерних реакторів та перезапуску ще діючих реакторів, щоб краще впоратися з енергетичною кризою, спричиненою російським вторгненням в Україну. Також у серпні 2022 німецька контррозвідка почала розслідування щодо двох високопосадовців міністерства енергетики Німеччини, підозрюваних у представленні інтересів Росії.

У березні 2024 Федеральний суд аудиторів опублікував звіт, у якому оцінив політику як таку, що не відповідає цілям за низкою пунктів: запланована частка відновлюваної енергії у 80% потребує диспетчеризованих джерел, але передбачувані 10 ГВт виробництва викопного газу не є ні достатніми, ні в розкладі; розширення електричної мережі відстає від графіка на 6000 км і 7 років; безпека ланцюга постачання оцінена недостатньо; системні витрати на забезпечення 24/7 генерації недооцінені та базуються на сценаріях «найкращого випадку»; встановлена потужність у ВДЕ також відстає від графіка на 30%, тоді як очікується зростання попиту на 30% внаслідок електрифікації теплопостачання та транспорту.

Примітки

1. Federal Ministry of Economics and Technology (BMWi); Federal Ministry for the Environment, Nature Conservation and Nuclear Safety (BMU) (28 September 2010). (PDF). Berlin, Germany: Federal Ministry of Economics and Technology (BMWi). Архів оригіналу (PDF) за 6 October 2016. Процитовано 1 травня 2016.
2. The Energy of the Future: Fourth "Energy Transition" Monitoring Report — Summary (PDF). Berlin, Germany: Federal Ministry for Economic Affairs and Energy (BMWi). November 2015. Процитовано 18 листопада 2017.
3. Hillebrandt, Katharina, ред. (2015). (PDF). Sustainable Development Solutions Network (SDSN) and Institute for Sustainable Development and International Relations (IDDRI). Архів оригіналу (PDF) за 9 вересня 2016. Процитовано 28 квітня 2016.
4. Atomkraftwerke in Deutschland. Bundesministerium für Umwelt, Naturschutz, nukleare Sicherheit und Verbraucherschutz (нім.). оригіналу за 24 березня 2022. Процитовано 26 березня 2022.
5. . Архів оригіналу за 30 листопада 2020. Процитовано 26 грудня 2020.
6. Bund und Länder einigen sich auf Stilllegungspfad zum Kohleausstieg. Bundesregierung. 16 January 2020.
7. Bruninx, Kenneth; Madzharov, Darin; Delarue, Erik; D'haeseleer, William (2013). Impact of the German nuclear phase-out on Europe's electricity generation — a comprehensive study. Energy Policy. 60: 251—261. doi:10.1016/j.enpol.2013.05.026. Процитовано 12 травня 2016.
8. Reflections on Germany's nuclear phaseout - Nuclear Engineering International. www.neimagazine.com. Процитовано 28 травня 2020.
9. (PDF). Bonn, Germany: Federal Ministry for the Environment, Nature Conservation, and Nuclear Safety (BMU). October 2011. Архів оригіналу (PDF) за 6 October 2016. Процитовано 16 червня 2016.
10. A Tale of Two Decarbonizations. The Breakthrough Institute (англ.). Процитовано 21 липня 2020.
11. Letter from Sigmar Gabriel to Stefan Loevfen (PDF). 13 жовтня 2014.
12. Hansen, James (2009). Storms of my grandchildren. Bloomsbury Publishing USA. ISBN .
13. Deutschlands Energiewende – Ein Gemeinschaftswerk für die Zukunft (PDF). Ethik-Kommission Sichere Energieversorgung. 30 травня 2011.
14. Traufetter, Gerald; Schultz, Stefan; Jung, Alexander; Dohmen, Frank (13 May 2019). German failure on the road to a renewable future. Der Spiegel International (англ.). Hamburg, Germany. Процитовано 16 лютого 2021.
15. Eddy, Melissa (19 June 2022). Germany will fire up coal plants again in an effort to save natural gas. The New York Times.
16. CDU-Vize Kretschmer hält Energiewende für gescheitert. Der Spiegel (нім.). 1 August 2022. ISSN 2195-1349. Процитовано 3 August 2022.
17. Germany rethinks nuclear power exit due to threat of winter energy crunch. Financial Times. 26 July 2022. Процитовано 3 August 2022.
18. . www.zeit.de. Архів оригіналу за 1 вересня 2022. Процитовано 1 September 2022.
19. Bericht nach § 99 BHO zur Umsetzung der Energiewende im Hinblick auf die Versorgungssicherheit, Bezahlbarkeit und Umweltverträglichkeit der Stromversorgung (PDF). Bundesrechnungshof. 7 березня 2024.
20. Court of Auditors considers power supply jeopardised - energate messenger.com. www.energate-messenger.com (англ.). Процитовано 3 квітня 2024.