Dilixellus Lixus pulverulentus Scopoli 1763 Південь Іспанії Біологічна класифікація Домен Еукаріоти Eukaryota Царство Тв

Dilixellus

Lixus pulverulentus Scopoli, 1763
Південь Іспанії

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Підцарство:	Справжні багатоклітинні тварини (Eumetazoa)
Тип:	Членистоногі (Arthropoda)
Клас:	Комахи (Insecta)
Підклас:	Крилаті комахи (Pterygota)
Інфраклас:	Новокрилі (Neoptera)
Надряд:	Голометабола (Holometabola)
Ряд:	Твердокрилі (Coleoptera)
Підряд:	Всеїдні жуки (Polyphaga)
Надродина:	Довгоносикоподібні (Curculionoidea)
Родина:	Довгоносики (Curculionidae)
Підродина:	Lixinae
Триба:	Lixini
Рід:	Lixus
Підрід:	Dilixellus Reitter, 1916

Посилання

Віківиди:

Dilixellus

Dilixéllus — підрід жуків роду Lixus родини Довгоносики (Curculionidae).

Зовнішній вигляд

До цього підроду відносяться жуки, довжина тіла яких становить 7—24 мм. Основні ознаки:

головотрубка у довжину звичайно така сама, як передньоспинка, не звужена до вершини;
передньоспинка нерівномірно вкрита великими і дрібними крапками, вона без шиєподібної перетяжки перед основою;
кігтики при основі зрослися;
вершини надкрил закруглені разом, не видовжені і не загострені за вершиною черевця;
надкрила без білих волосистих плям по боках і зверху.

Фото видів цього під роду див. на.

Спосіб життя

Типовий для видів роду Lixus. Для вивчених у цьому відношенні видів (див., наприклад,) рослинами-господарями слугують різні види з родин Айстрові та Гречкові. Імаго живляться їх зеленими частинами, яйця відкладають у стебла. Їжа личинок — тканини , заляльковування відбувається у камері з тонкими стінками.

Географічне поширення

Ареал підроду охоплює весь Південь Палеарктики, тяжіючи до його центральної та східної частин. У цих широких межах деяким видам притаманний порівняно невеликий регіон. П'ять видів цього підроду мешкають в Україні (див. нижче).

Класифікація

Наводимо перелік 31 виду цього підроду, що мешкають у Палеарктиці. Види української фауни позначені кольором:

Lixus arnoldiorum Ter-Minasian, 1966 — Середня Азія
Lixus bardanae (Fabricius, 1787) — більша частина Європи (на північ до Норвегії), Марокко, Ізраїль, Туреччина, Таджикистан, Західний Сибір
Lixus causticus Faust, 1887 — Таджикистан
Lixus depressipennis Roelofs, 1873 — Китай, Далекий Схід
Lixus desbrochersi Hoffmann, 1957 — Марокко, Алжир
Lixus distortus Csiki, 1934 — Китай
Lixus duplicalus Fremuth, 1983 — Казахстан, Узбекистан
Lixus euphorbiae Capiomont, 1875b — Угорщина
Lixus fasciculatus Boheman, 1835 — Південна Європа, Туреччина, Афганістан, Західний Сибір, Далекий Схід, Монголія
Lixus formaneki Reitter, 1895 — Китай, Східний Сибір, Монголія, Далекий Схід
Lixus gibbirostris Petri, 1904 — Греція
Lixus gurjevae Ter-Minasian, 1967 — Узбекистан
Lixus hauseri Voss, 1932 — Китай
Lixus heydeni Faust, I891- Північний Кавказ
Lixus hissaricus Ter-Minasian, 1966 — Таджикистан
Lixus impressiventris Roelofs, 1873 — Китай, Далекий Схід, Монголія
Lixus linearis Olivier, 1807 — Південна Європа, Північна Африка, Туреччина, Іран, Афротропіка
Lixus maculatus Roelofs, 1873 — Китай, Східний Сибір, Далекий Схід
Lixus maicopicus Ter-Minasian, 1966 — південь Європейської Росії
Lixus meregallii Fremuth, 1983 — Італія
Lixus neglectus Fremuth, 1983 — Австрія, Чехія, Словаччина
Lixus obliquus Faust, 1884 — Східний Сибір, Монголія
Lixus probus Faust, 1887 — Іран, Середня Азія
Lixus pulverulentus (Scopoli, 1763) — більша частина Європи, Північна Африка, Сирія, Туреччина, Афганістан, Таджикистан, Іран, Західний Сибір
Lixus punctiventris Boheman, 1835 — Південь Європи, Північна Африка, Туреччина
Lixus rumicis Hoffmann, 1956 — Іспанія
Lixus salicorniae Faust, 1888c — Північний Кавказ
Lixus speciosus Miller, 1861 — Грузія, Північний Кавказ, Іран, Туреччина, Близький Схід
Lixus talyshensis Ter-Minasian, 1966b — Азербайджан
Lixus ventriculus Petri, 1912b — Казахстан
Lixus yunnanensis Voss, 1932 — Китай

Примітки

Тер-Минасян М. Е. Жуки-долгоносики подсемейства Cleoninae фауны СССР. Л.: Наука, 1967, с. 92, 11-114
. Архів оригіналу за 22 червня 2015. Процитовано 9 вересня 2015.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
Volovnik S.V. On biology and distribution of weevil Lixus fasciculatus (Coleoptera: Curculionidae) — a potential agent against Artemisia weeds // Mun. Ent. Zool. 2012. Vol. 7, No 2, pp. 946–949. http://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/rus/vlvpdf37.htm [ 8 грудня 2015 у Wayback Machine.]
Воловник С. В. Видовой состав и распространение клеонин (Coleoptera, Curculionidae, Cleoninae) степной зоны Украины // Вестник зоологии, 1984, № 6. — С. 39-43.http://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/rus/vlvpdf12.htm
Gültekin, L.& Fremuth J. : Lixini, p. 465–467 — In: I. Löbl & A. Smetana (eds): Catalogue of Palaearctic Coleoptera. Vol. 8. Leiden: Brill, 2013. — 700 pp.

[1] Тер-Минасян М. Е. Жуки-долгоносики подсемейства Cleoninae фауны СССР. Л.: Наука, 1967, с. 92, 11-114

[2] . Архів оригіналу за 22 червня 2015. Процитовано 9 вересня 2015.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()

[3] Volovnik S.V. On biology and distribution of weevil Lixus fasciculatus (Coleoptera: Curculionidae) — a potential agent against Artemisia weeds // Mun. Ent. Zool. 2012. Vol. 7, No 2, pp. 946–949. http://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/rus/vlvpdf37.htm [ 8 грудня 2015 у Wayback Machine.]

[4] Воловник С. В. Видовой состав и распространение клеонин (Coleoptera, Curculionidae, Cleoninae) степной зоны Украины // Вестник зоологии, 1984, № 6. — С. 39-43.http://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/rus/vlvpdf12.htm

[5] Gültekin, L.& Fremuth J. : Lixini, p. 465–467 — In: I. Löbl & A. Smetana (eds): Catalogue of Palaearctic Coleoptera. Vol. 8. Leiden: Brill, 2013. — 700 pp.