Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
| Маріка жовточерева | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Самець жовточеревої маріки  Самиця жовточеревої маріки | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Cinnyris jugularis (Linnaeus, 1766) | ||||||||||||||||
Підвиди | ||||||||||||||||
| (Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Certhia jugularis Linnaeus, 1766 Nectarinia jugularis (Linnaeus, 1766) | ||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||
|
Ма́ріка жовточерева (Cinnyris jugularis) — вид горобцеподібних птахів родини нектаркових (Nectariniidae). Мешкає в Південно-Східній Азії і Австралазії. Виділяють низку підвидів.
Опис
Довжина птаха становить 12 см. Нижня частина тіла у самців і самиць більшості підвидів є яскраво-жовтою, а спина — тьмяно-коричневою. Гоб, горло і верхня частина грудей у самців темно-синьо-чорні, металево-блискучі. Самці деяких підвидів, що мешкають на Філіппінах мають оранжеву смугу на грудях. Самці жовточеревих марік, що мешкають у Воллесії та на півночі Нової Гвінеї мають чорнувату нижню частину тіла, а ті, що мешкають на півдні Китаю на на півночі В'єтнаму — світло-сіру. Хвіст зверху чорний, знизу білий. Дзьоб довгий, чорний, лапи чорні.
Таксономія
В 1760 році французький зоолог Матюрен Жак Бріссон включив опис жовточеревої маріки до своєї книги "Ornithologie", описавши птаха за зразком, зібраним на Філіппінах. Він використав французьку назву Le petit grampereau des Philippines та латинську назву Certhia Philippensis Minor. Однак, хоч Бріссон і навів латинську назву, вона не була науковою, тобто не відповідає біномінальній номенклатурі і не визнана Міжнародною комісією із зоологічної номенклатури. Коли в 1766 році шведський натураліст Карл Лінней випустив дванадцяте видання своєї Systema Naturae, він доповнив книгу описом 240 видів, раніше описаних Бріссоном. Одним з цих видів була жовточерева маріка, для якої Лінней придумав біномінальну назву Certhia jugularis. Згодом жовточереву маріку перевели до роду Маріка (Cinnyris).
Підвиди
Виділяють двадцять один підвид:
- C. j. andamanicus (Hume, 1873) — Андаманські острови;
- C. j. proselius Oberholser, 1923 — північні Нікобарські острови;
- C. j. klossi (Richmond, 1902) — центральні і південні Нікобарські острови;
- C. j. rhizophorae (Swinhoe, 1869) — південь і південний схід Китаю, Хайнань і північний В'єтнам;
- C. j. flammaxillaris (Blyth, 1845) — М'янма, Таїланд, центральний і південний Індокитай і північ Малайського півострова;
- C. j. ornatus Lesson, R, 1827 — центр і південь Малайського півострова, Суматра, Калімантан, Ява, Балі і Малі Зондські острови;
- C. j. polyclystus Oberholser, 1912 — острів Енгано;
- C. j. aurora (Tweeddale, 1878) — західні Філіппіни;
- C. j. obscurior Ogilvie-Grant, 1894 — північний Лусон;
- C. j. jugularis (Linnaeus, 1766) — Філіппіни (за винятком заходу, північного заходу і північного Лусону);
- C. j. woodi (Mearns, 1909) — архіпелаг Сулу;
- C. j. plateni (Blasius, W, 1885) — Сулавесі і сусідні острови;
- C. j. infrenatus Hartert, E, 1903 — Тукангбесі та інші острови на південний схід від Сулавесі;
- C. j. robustirostris (Mees, 1964) — острови [en] і [en];
- C. j. teysmanni Büttikofer, 1893 — острови моря Флорес;
- C. j. frenatus (Müller, S, 1843) — північні Молуккські острови, Нова Гвінея (за виняком півночі), острови Ару і північно-східна Австралія;
- C. j. buruensis Hartert, E, 1910 — острів Буру;
- C. j. clementiae Lesson, R, 1827 — південні Молуккські острови (за винятком острова Буру);
- C. j. keiensis Stresemann, 1913 — острови [en];
- C. j. idenburgi Rand, 1940 — північ Нової Гвінеї;
- C. j. flavigastra (Gould, 1843) — архіпелаг Бісмарка і Соломонові острови.
Поширення і екологія
Жовточереві маріки поширені від М'янми і південного Китаю до Соломонових островів і північно-східної Австралії. Вони живуть у вологих рівнинних тропічних лісах і чагарникових заростях, в мангрових лісах, на луках, пасовищах, полях, плантаціях, в парках і садах.
Поведінка
Жовточереві маріки живляться нектаром, комахами і павуками. Сезон розмноження триває з квітня по серпень в Північній півкулі та з серпеня по січень в Південній півкулі. Під час сезону розмноження самці демонструють агресивну територіальну поведінку. Гніздо мішечкоподібне з бічним входом. В кладці 1-2 блакитнувато-зелених яйця. Інкубаційний період триває близько 2 тижнів. Пташенята покидають гніздо через 2-3 тижні після вилуплення.
Галерея
Примітки
- BirdLife International (2016). Cinnyris jugularis. Архів оригіналу за 19 жовтня 2021. Процитовано 25 грудня 2021.
- Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .
- Christian Perez. The Birds of Alabang Hills. Архів оригіналу за березень 24, 2012. Процитовано 15 травня 2011.
- Brisson, Mathurin Jacques (1760). Ornithologie, ou, Méthode contenant la division des oiseaux en ordres, sections, genres, especes & leurs variétés (фр.) (лат.). Т. 3. Paris: Jean-Baptiste Bauche. с. 616—618, Plate 32 fig 5. Архів оригіналу за 25 грудня 2021. Процитовано 25 грудня 2021.
- Allen, J.A. (1910). Collation of Brisson's genera of birds with those of Linnaeus. Bulletin of the American Museum of Natural History. 28: 317—335. hdl:2246/678. Архів оригіналу за 19 вересня 2012. Процитовано 25 грудня 2021.
- Linnaeus, Carl (1766). Systema naturae : per regna tria natura, secundum classes, ordines, genera, species, cum characteribus, differentiis, synonymis, locis, Volume 1, Part 1 (лат.) (вид. 12th). Holmiae (Stockholm): Laurentii Salvii. с. 245. Архів оригіналу за 25 грудня 2021. Процитовано 25 грудня 2021.
- Cuvier, Georges (1816). Le Règne animal distribué d'après son organisation : pour servir de base a l'histoire naturelle des animaux et d'introduction a l'anatomie comparée (фр.). Т. 1. Paris: Déterville. с. 388—389. Архів оригіналу за 10 жовтня 2021. Процитовано 25 грудня 2021.
- Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Dippers, leafbirds, flowerpeckers, sunbirds. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 23 жовтня 2021. Процитовано 22 грудня 2021.
- Olive-backed Sunbird [Архівовано 21 грудня 2014 у Wayback Machine.]
- Sunbird letters. Архів оригіналу за 25 грудня 2021. Процитовано 25 грудня 2021.
- Breeding biology of the Yellow-bellied Sunbird Nectarinia jugularis in Northern Queensland (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 24 вересня 2015. Процитовано 25 грудня 2021.
Джерела
- Sunbirds by Cheke, Mann and Allen,
Посилання
- Images of female and chicks in nest [Архівовано 25 грудня 2021 у Wayback Machine.]
 | Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Marika zhovtochereva Samec zhovtocherevoyi mariki Samicya zhovtocherevoyi mariki Ohoronnij status Najmenshij rizik MSOP 3 1 1 Biologichna klasifikaciya Domen Eukarioti Eukaryota Carstvo Tvarini Animalia Tip Hordovi Chordata Klas Ptahi Aves Ryad Gorobcepodibni Passeriformes Rodina Nektarkovi Nectariniidae Rid Marika Cinnyris Vid Marika zhovtochereva Binomialna nazva Cinnyris jugularis Linnaeus 1766 Pidvidi Div tekst Sinonimi Certhia jugularis Linnaeus 1766 Nectarinia jugularis Linnaeus 1766 Posilannya Vikishovishe Cinnyris jugularis Vikividi Cinnyris jugularis ITIS 916461 MSOP 103804139 NCBI 233794 Ma rika zhovtochereva 2 Cinnyris jugularis vid gorobcepodibnih ptahiv rodini nektarkovih Nectariniidae Meshkaye v Pivdenno Shidnij Aziyi i Avstralaziyi Vidilyayut nizku pidvidiv Zmist 1 Opis 2 Taksonomiya 2 1 Pidvidi 3 Poshirennya i ekologiya 4 Povedinka 5 Galereya 6 Primitki 7 Dzherela 8 PosilannyaOpisred Dovzhina ptaha stanovit 12 sm Nizhnya chastina tila u samciv i samic bilshosti pidvidiv ye yaskravo zhovtoyu a spina tmyano korichnevoyu Gob gorlo i verhnya chastina grudej u samciv temno sino chorni metalevo bliskuchi Samci deyakih pidvidiv sho meshkayut na Filippinah mayut oranzhevu smugu na grudyah Samci zhovtocherevih marik sho meshkayut u Vollesiyi ta na pivnochi Novoyi Gvineyi mayut chornuvatu nizhnyu chastinu tila a ti sho meshkayut na pivdni Kitayu na na pivnochi V yetnamu svitlo siru Hvist zverhu chornij znizu bilij Dzob dovgij chornij lapi chorni 3 Taksonomiyared V 1760 roci francuzkij zoolog Matyuren Zhak Brisson vklyuchiv opis zhovtocherevoyi mariki do svoyeyi knigi Ornithologie opisavshi ptaha za zrazkom zibranim na Filippinah Vin vikoristav francuzku nazvu Le petit grampereau des Philippines ta latinsku nazvu Certhia Philippensis Minor 4 Odnak hoch Brisson i naviv latinsku nazvu vona ne bula naukovoyu tobto ne vidpovidaye binominalnij nomenklaturi i ne viznana Mizhnarodnoyu komisiyeyu iz zoologichnoyi nomenklaturi 5 Koli v 1766 roci shvedskij naturalist Karl Linnej vipustiv dvanadcyate vidannya svoyeyi Systema Naturae vin dopovniv knigu opisom 240 vidiv ranishe opisanih Brissonom 5 Odnim z cih vidiv bula zhovtochereva marika dlya yakoyi Linnej pridumav binominalnu nazvu Certhia jugularis 6 Zgodom zhovtocherevu mariku pereveli do rodu Marika Cinnyris 7 Pidvidired Vidilyayut dvadcyat odin pidvid 8 C j andamanicus Hume 1873 Andamanski ostrovi C j proselius Oberholser 1923 pivnichni Nikobarski ostrovi C j klossi Richmond 1902 centralni i pivdenni Nikobarski ostrovi C j rhizophorae Swinhoe 1869 pivden i pivdennij shid Kitayu Hajnan i pivnichnij V yetnam C j flammaxillaris Blyth 1845 M yanma Tayiland centralnij i pivdennij Indokitaj i pivnich Malajskogo pivostrova C j ornatus Lesson R 1827 centr i pivden Malajskogo pivostrova Sumatra Kalimantan Yava Bali i Mali Zondski ostrovi C j polyclystus Oberholser 1912 ostriv Engano C j aurora Tweeddale 1878 zahidni Filippini C j obscurior Ogilvie Grant 1894 pivnichnij Luson C j jugularis Linnaeus 1766 Filippini za vinyatkom zahodu pivnichnogo zahodu i pivnichnogo Lusonu C j woodi Mearns 1909 arhipelag Sulu C j plateni Blasius W 1885 Sulavesi i susidni ostrovi C j infrenatus Hartert E 1903 Tukangbesi ta inshi ostrovi na pivdennij shid vid Sulavesi C j robustirostris Mees 1964 ostrovi Banggayi en i Sula en C j teysmanni Buttikofer 1893 ostrovi morya Flores C j frenatus Muller S 1843 pivnichni Molukkski ostrovi Nova Gvineya za vinyakom pivnochi ostrovi Aru i pivnichno shidna Avstraliya C j buruensis Hartert E 1910 ostriv Buru C j clementiae Lesson R 1827 pivdenni Molukkski ostrovi za vinyatkom ostrova Buru C j keiensis Stresemann 1913 ostrovi Kaj en C j idenburgi Rand 1940 pivnich Novoyi Gvineyi C j flavigastra Gould 1843 arhipelag Bismarka i Solomonovi ostrovi Poshirennya i ekologiyared Zhovtocherevi mariki poshireni vid M yanmi i pivdennogo Kitayu do Solomonovih ostroviv i pivnichno shidnoyi Avstraliyi Voni zhivut u vologih rivninnih tropichnih lisah i chagarnikovih zarostyah v mangrovih lisah na lukah pasovishah polyah plantaciyah v parkah i sadah 9 10 Povedinkared Zhovtocherevi mariki zhivlyatsya nektarom komahami i pavukami Sezon rozmnozhennya trivaye z kvitnya po serpen v Pivnichnij pivkuli ta z serpenya po sichen v Pivdennij pivkuli 11 Pid chas sezonu rozmnozhennya samci demonstruyut agresivnu teritorialnu povedinku Gnizdo mishechkopodibne z bichnim vhodom V kladci 1 2 blakitnuvato zelenih yajcya Inkubacijnij period trivaye blizko 2 tizhniv Ptashenyata pokidayut gnizdo cherez 2 3 tizhni pislya viluplennya Galereyared nbsp Samicya zhovtocherevoyi mariki Filippini nbsp Samec zhivitsya nektarom nbsp Samicya poblizu gnizda nbsp Samec zhovtocherevoyi mariki pidvid C j plateni Manado nbsp Samicya zhovtocherevoyi mariki pidvid C j plateni Manado nbsp Samec zhovtocherevoyi mariki Penang Malajziya Primitkired BirdLife International 2016 Cinnyris jugularis Arhiv originalu za 19 zhovtnya 2021 Procitovano 25 grudnya 2021 Fesenko G V Vitchiznyana nomenklatura ptahiv svitu Krivij Rig DIONAT 2018 580 s ISBN 978 617 7553 34 1 Christian Perez The Birds of Alabang Hills Arhiv originalu za berezen 24 2012 Procitovano 15 travnya 2011 Brisson Mathurin Jacques 1760 Ornithologie ou Methode contenant la division des oiseaux en ordres sections genres especes amp leurs varietes fr lat T 3 Paris Jean Baptiste Bauche s 616 618 Plate 32 fig 5 Arhiv originalu za 25 grudnya 2021 Procitovano 25 grudnya 2021 a b Allen J A 1910 Collation of Brisson s genera of birds with those of Linnaeus Bulletin of the American Museum of Natural History 28 317 335 hdl 2246 678 Arhiv originalu za 19 veresnya 2012 Procitovano 25 grudnya 2021 Linnaeus Carl 1766 Systema naturae per regna tria natura secundum classes ordines genera species cum characteribus differentiis synonymis locis Volume 1 Part 1 lat vid 12th Holmiae Stockholm Laurentii Salvii s 245 Arhiv originalu za 25 grudnya 2021 Procitovano 25 grudnya 2021 Cuvier Georges 1816 Le Regne animal distribue d apres son organisation pour servir de base a l histoire naturelle des animaux et d introduction a l anatomie comparee fr T 1 Paris Deterville s 388 389 Arhiv originalu za 10 zhovtnya 2021 Procitovano 25 grudnya 2021 Gill Frank Donsker David red 2021 Dippers leafbirds flowerpeckers sunbirds World Bird List Version 11 2 International Ornithologists Union Arhiv originalu za 23 zhovtnya 2021 Procitovano 22 grudnya 2021 Olive backed Sunbird Arhivovano 21 grudnya 2014 u Wayback Machine Sunbird letters Arhiv originalu za 25 grudnya 2021 Procitovano 25 grudnya 2021 Breeding biology of the Yellow bellied Sunbird Nectarinia jugularis in Northern Queensland PDF Arhiv originalu PDF za 24 veresnya 2015 Procitovano 25 grudnya 2021 Dzherelared Sunbirds by Cheke Mann and Allen ISBN 1 873403 80 1Posilannyared Images of female and chicks in nest Arhivovano 25 grudnya 2021 u Wayback Machine nbsp Ce nezavershena stattya z ornitologiyi Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Marika zhovtochereva amp oldid 39628101