Cinnamomum cassia

Коричник китайський (Cinnamomum cassia) — вічнозелене дерево роду коричник родини лаврові. Інша назва «кассія». Як пряність застосовуються кора і пуп'янки.

Коричник китайський
Коричник китайський
Біологічна класифікація
Царство:	Рослини (Plantae)
Клада:	Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада:	Покритонасінні (Angiosperms)
Клада:	Магноліїди (Magnoliids)
Порядок:	Лавроцвіті (Laurales)
Родина:	Лаврові (Lauraceae)
Рід:	Cinnamomum
Вид:	Коричник китайський (C. cassia)
Біноміальна назва
Cinnamomum cassia (L.) J.Presl (1825)
Синоніми
Camphorina cassia (L.) Farw. Cinnamomum aromaticum Nees Cinnamomum longifolium Lukman. Cinnamomum medium Lukman. Cinnamomum nitidum Hook. Laurus cassia L. Persea cassia (L.) Spreng.

Опис

Заввишки становить 10—15 м. Листя тверде, витягнуте, завдовжки 10—15 см, чергуваті, зверху з поглибленими головними жилками, знизу вкриті короткими м'якими волосками, пониклі, на коротких черешках. Квіти дрібні, зібрані в волотисте суцвіття, 6 пелюсток, з 2 рядками тичинок. Зав'язь верхня, плід у вигляді ягоди.

У корі міститься 1—2 % ефірної олії, що складається головним чином з альдегіду коричної кислоти (близько 90 %), а також трохи дубильних речовин, марганцю і кальцію.

Кора сірувата. Молоді листя червонуваті, згодом — зверху блискучо-зелені, з нижньої сторони — синювато-зелені. квіти жовтувато-білого кольору.

Аромат китайської кориці різкіше за цейлонську корицю, яку іноді також називають справжньою корицею. Від останньої відрізняється тим, що не закручена зовсім, або з одного боку, більш жорстка та пекуча за корицю, терпким смаком з присмаком гіркоти. Товщина кориці цейлонської після сушки ледве сягає 1 мм, кориці китайської — 2 мм і більше. Нині кора цієї рослини відома під назвою кассія. Більшість спецій, які продаються як кориця у США, Великій Британії та Індії, — це китайський коричник.

Застосування

Ароматна кора використовується як пряність у кулінарії. Був популярний в Китаї з часів держави Чу. Ще в давнину вивозилася до Індії та на Близький схід, згадується в Старому заповіті Біблії. Про неї згадував також давньогрецький історик Геродот. Широко використовувався в елліністичній та давньоримській кухнях, а потім у візантійській кухні.

Нині в європейських кухнях кора використовується як ароматизатор для кондитерських виробів, десертів, тістечок, м'яса, рідких страв, соусів або мусів. Прекрасно поєднується з вишнею, яблуком, грушами і айвою. Також вона відмінно доповнює страви з рису і кукурудзи. Додається в страву за 10—12 хвилин до готовності, інакше вплив високої температури знищить аромат приправи. В Індії є складником рецептів каррі. У країнах Південно-Східної та Східної Азії комбінується з сумішшю перців і інших пекучих приправ і використовується для приготування страв з м'яса.

Пуп'янки також використовуються як пряність, особливо в Індії (в античність їх використовували римляни). На вигляд вони нагадують гвоздику і мають м'який, квітучий аромат кориці. Переважно пуп'янки застосовуються при маринуванні, в маринадах і чаях.

Корисні властивості

Вважається однією з 50 основних рослин у традиційній китайській медицині. У різних концентраціях і рецептах китайський коричник застосовували для боротьби з захворюваннями шлунково-кишкового, бактеріального характеру, нирок і для розрідження крові.

Тепер часто порошок з кори рослини використовують у косметиці й в складі антисептичних, антибактеріальних, протизапальних мазей. Кора корисна завдяки наявності кумарину, втім він у великих кількостях може завдати шкоди печінці.

Спиртовий настій застосовується проти грампозитивних і грамнегативних бактерій, туберкульозної палички, а також діє як природний імуностимулятор. Шляхом перегонки подрібненої кори з водяною парою отримується коричнева камфора, яка застосовують при отруєнні снодійними і наркотичними речовинами, а також чадним газом. Раніше застосовувалася в рамках судомної терапії для лікування психічнохворих, зокрема, шизофренії.

Розповсюдження

Батьківщиною є південні райони Китаю, звідси походить назва цією рослини. З часом поширився на Лаос, В'єтнам, Таїланд. Культивується також на Яві та Суматрі (Індонезія), Шрі-Ланці, в Малайзії та південній Індії.

Джерела

• Xi-wen Li, Jie Li & Henk van der Werff. «Cinnamomum cassia». Flora of China. Missouri Botanical Garden, St. Louis, MO & Harvard University Herbaria, Cambridge, MA. Retrieved 28 March 2013.
• Hajimonfarednejad, M; Ostovar, M; Raee, M. J; Hashempur, M. H; Mayer, J. G; Heydari, M (2018). «Cinnamon: A systematic review of adverse events». Clinical Nutrition (Edinburgh, Scotland).