Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
| Дідрик смугастощокий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Chrysococcyx lucidus (Gmelin, 1788) | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди | ||||||||||||||||
| (Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Cuculus lucidus Chalcites lucidus Chalchites lucidus Lamprococcyx lucidus | ||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||
|
Ді́дрик смугастощокий (Chrysococcyx lucidus) — вид зозулеподібних птахів родини зозулевих (Cuculidae). Мешкає в Австралазії і Океанії.
Опис
Довжина птаха становить 13-18 см, розмах крил 25-32 см, вага 25 г. У самців верхня частина тіла зеленувато-коричнева, блискуча, нижня частина тіла біла, поцяткована темними смгами. Обличчя і щоки білуваті, поцятковане нечіткими темними плямками і смужками. У самиць верхня частина тіла менш блискуча і більш коричнева. Представники різних підвидів вирізняються різним ступенем блиску верхньої частини тіла, довжиною дзьоба і розмірами тіла. У самиць підвиду C. l. harterti оперення має яскравий фіолетовий відблиск. Райдужки червонувато-карі, однак їх колр може варіюватися від світло-коричневого до жовтого. у молодих птахів очі карі або сірі. Навколо очей зеленуваті або сірі кільця, у молодих птахів вони більш широкі.
Підвиди
Виділяють чотири підвиди:
- C. l. harterti (Mayr, 1932) — острови Реннелл і [en] (південні Соломонові острови);
- C. l. layardi Mathews, 1912 — острови Санта-Крус (південний схід Соломонових островів), Вануату (включно з островами [en]) і Нова Каледонія (включно з островми Луайоте);
- C. l. plagosus (Latham, 1801) — південний захід, північ і схід Австралії (південний захід і крайній північний схід Західної Австралії, північ Північної Території, від півострова Кейп-Йорк до Південної Австралії), острів Тасманія;
- C. l. lucidus (Gmelin, JF, 1788) — Нова Зеландія (Північний і Південний острови, сусідні острови, зокрема острів Стюарт, архіпелаг Чатем);
Поширення і екологія
Смугастощокі дідрики мешкають в Австралії, Новій Зеландії і Новій Каледонії, на Соломонових Островах, Вануату. Популяції, що гніздяться на південному сході Австралії, на Тасманії та у Новій Зеландії взимку мігрують на північ, досягаючи Нової Гвінеї, Молуккських і Малих Зондських островів та островів Меланезії. Рудоголові дідрики живуть в різноманітних природних середовищах — в евкаліптових і соснових лісах, в рідколіссях і саванах, на луках, в парках і садах. Зустрічаються на висоті до 1920 м над рівнем моря.
Смугастощокі дідрики живляться комахами і гусінню, яких шукають на верхівках дерев і в чагарниках, іноді на землі. Як і багато інших видів зозуль, практикують гніздовий паразитизм, відкладаючи яйця в гнізда іншим птахам, зокрема шиподзьобам, ріроріро і кущовикам. На Новій Зеландії смугастощокі дідрики паразитують майже виключно на сірих ріроріро, на островах Чатем — на чатамських ріроріро. а на Новій Календонії — на віялохвостих ріроріро. Зозулі чекають, поки птах-хазяїн покине своє гніздо, після чого дуже швидко відкладають своє яйце і покидають гніздо, тримаючи в дзьобі яце птаха-хазяїна, яке потім поїдають. Весь процес займає не більше 20 секунд. Пташенята смугастощокого дідрика вилуплюються через 19-22 дні після відкладання яйця, раніше, ніж інші птахи в гнізді. На 3 день вони викидають з гнізда яйця, що не встигли вилупитися або інших пташенят. Пташенята покидають гніздо через 19-22 дні після вилуплення, однак птахи-хазяї продовжують годувати їх ще деякий час.
Примітки
- BirdLife International (2016). Chrysococcyx lucidus: інформація на сайті МСОП (версія 2022.2) (англ.) 13 лютого 2023
- Latham, John (1782). A General Synopsis of Birds. Т. 1, Part 2. London: Printed for Benj. White. с. 528, No. 24 Plate 23.
- Gmelin, Johann Friedrich (1788). Systema naturae per regna tria naturae : secundum classes, ordines, genera, species, cum characteribus, differentiis, synonymis, locis (Latin) . Т. 1, Part 1 (вид. 13th). Lipsiae [Leipzig]: Georg. Emanuel. Beer. с. 421.
- Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .
- Falla, Robert Alexander; Sibson, Richard Broadley; Turbott, Evan Graham (1972). The New Guide to the Birds of New Zealand. Collins. с. 181—82. ISBN .
- Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Turacos, bustards, cuckoos, mesites, sandgrouse. World Bird List Version 13.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 13 лютого 2023.
- Latham, John (1801). Supplement II to the General Synopsis of Birds. London: Leigh & Sotheby. с. 138—139.
- Latham, John (1801). Supplementum Indicis Ornithologici sive Systematis Ornithologie Studio et Opera. London: Leigh & Sotheby. с. xxxi.
- Sibley, Charles Gald; Monroe, Burt Leavelle (1990). Distribution and Taxonomy of Birds of the World. Yale University Press. с. 100. ISBN .
- Thorogood, Rose; ; Rasmussen, Justin (2017). Grey Gerygone hosts are not egg rejecters, but Shining Bronze-Cuckoos lay cryptic eggs. The Auk. 134 (2): 340—49. doi:10.1642/AUK-16-128.1.
- Rogers, Danny I; Rogers, Ken G.; Sandbrink, Joan (2006). Shining Bronze-Cuckoo associating with and imitating alarm call of Chestnut-rumped Heathwren. Australian Field Ornithology. 23 (1): 42—45. ISSN 1448-0107.
- Smith, W.W. (1931). Feeding habits of the Shining Bronze Cuckoo (PDF). Emu. 30 (3): 217—18. doi:10.1071/mu930217.
- Davies, Nick (2010). Cuckoos, Cowbirds and Other Cheats. A&C Black. с. 94. ISBN .
- Attisano, Alfredo; Thiel, Felix; Sato, Nozomu; Okahisa, Yuji; Bolopo, Diana; Tanaka, Keita D.; Kuehn, Ralph; Gula, Roman; Ueda, Keisuke; Theuerkauf, Jörn (28 серпня 2018). Breeding biology of the Fan-tailed Gerygone Gerygone flavolateralis in relation to parasitism by the Shining Bronze-cuckoo Chalcites lucidus. Journal of Ornithology. 160 (1): 91—103. doi:10.1007/s10336-018-1592-6.
Джерела
- N. B. Davies: Cuckoos, Cowbirds and Other Cheats. T & AD Poyser, London 2000, .
- Johannes Erhitzøe, Clive F. Mann, Frederik P. Brammer, Richard A. Fuller: Cuckoos of the World. Christopher Helm, London 2012, .
- Bruce Beehler, Thane K. Pratt: Birds of New Guinea. Distribution, Taxonomy, and Systematics. Princeton University Press, Princeton, New Jersey, 2016, .
- Christidis, Les; Boles, Walter (2008). Systematics and taxonomy of Australian birds. Collingwood, VIC, Australia: CSIRO Pub. с. 162. ISBN .
- Higgins, P.J., ред. (1999). Chrysococcyx lucidus Shining Bronze-Cuckoo (PDF). Handbook of Australian, New Zealand & Antarctic Birds. Т. 4, Parrots to dollarbird. Melbourne, Victoria: Oxford University Press. с. 726—744. ISBN .
- P. J. Higgins (Herausgeber): Handbook of Australian, New Zealand & Antarctic Birds: Volume 4 Parrots to Dollarbird. Oxford University Press, Melbourne 1999, .
- Morcombe, Michael (2007). Field Guide to Australian Birds. Australia: Pascal Press. ISBN .
 | Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Didrik smugastoshokij Ohoronnij status Najmenshij rizik MSOP 3 1 Biologichna klasifikaciya Domen Eukarioti Eukaryota Carstvo Tvarini Animalia Tip Hordovi Chordata Klas Ptahi Aves Ryad Zozulepodibni Cuculiformes Rodina Zozulevi Cuculidae Rid Didrik Chrysococcyx Vid Didrik smugastoshokij Binomialna nazva Chrysococcyx lucidus Gmelin 1788 Areal vidu Pidvidi Div tekst Sinonimi Cuculus lucidus Chalcites lucidus Chalchites lucidus Lamprococcyx lucidus Posilannya Vikishovishe Chrysococcyx lucidus Vikividi Chrysococcyx lucidus ITIS 554703 NCBI 103952 Fossilworks 371351 Di drik smugastoshokij Chrysococcyx lucidus vid zozulepodibnih ptahiv rodini zozulevih Cuculidae Meshkaye v Avstralaziyi i Okeaniyi OpisSmugastoshokij didrik Melburn Avstraliya Smugastoshokij didrik Tasmaniya Smugastoshokij didrik Tasmaniya Smugastoshokij didrik Dovzhina ptaha stanovit 13 18 sm rozmah kril 25 32 sm vaga 25 g U samciv verhnya chastina tila zelenuvato korichneva bliskucha nizhnya chastina tila bila pocyatkovana temnimi smgami Oblichchya i shoki biluvati pocyatkovane nechitkimi temnimi plyamkami i smuzhkami U samic verhnya chastina tila mensh bliskucha i bilsh korichneva Predstavniki riznih pidvidiv viriznyayutsya riznim stupenem blisku verhnoyi chastini tila dovzhinoyu dzoba i rozmirami tila U samic pidvidu C l harterti operennya maye yaskravij fioletovij vidblisk Rajduzhki chervonuvato kari odnak yih kolr mozhe variyuvatisya vid svitlo korichnevogo do zhovtogo u molodih ptahiv ochi kari abo siri Navkolo ochej zelenuvati abo siri kilcya u molodih ptahiv voni bilsh shiroki PidvidiVidilyayut chotiri pidvidi C l harterti Mayr 1932 ostrovi Rennell i en pivdenni Solomonovi ostrovi C l layardi Mathews 1912 ostrovi Santa Krus pivdennij shid Solomonovih ostroviv Vanuatu vklyuchno z ostrovami en i Nova Kaledoniya vklyuchno z ostrovmi Luajote C l plagosus Latham 1801 pivdennij zahid pivnich i shid Avstraliyi pivdennij zahid i krajnij pivnichnij shid Zahidnoyi Avstraliyi pivnich Pivnichnoyi Teritoriyi vid pivostrova Kejp Jork do Pivdennoyi Avstraliyi ostriv Tasmaniya C l lucidus Gmelin JF 1788 Nova Zelandiya Pivnichnij i Pivdennij ostrovi susidni ostrovi zokrema ostriv Styuart arhipelag Chatem Poshirennya i ekologiyaSmugastoshoki didriki meshkayut v Avstraliyi Novij Zelandiyi i Novij Kaledoniyi na Solomonovih Ostrovah Vanuatu Populyaciyi sho gnizdyatsya na pivdennomu shodi Avstraliyi na Tasmaniyi ta u Novij Zelandiyi vzimku migruyut na pivnich dosyagayuchi Novoyi Gvineyi Molukkskih i Malih Zondskih ostroviv ta ostroviv Melaneziyi Rudogolovi didriki zhivut v riznomanitnih prirodnih seredovishah v evkaliptovih i sosnovih lisah v ridkolissyah i savanah na lukah v parkah i sadah Zustrichayutsya na visoti do 1920 m nad rivnem morya Smugastoshoki didriki zhivlyatsya komahami i gusinnyu yakih shukayut na verhivkah derev i v chagarnikah inodi na zemli Yak i bagato inshih vidiv zozul praktikuyut gnizdovij parazitizm vidkladayuchi yajcya v gnizda inshim ptaham zokrema shipodzobam riroriro i kushovikam Na Novij Zelandiyi smugastoshoki didriki parazituyut majzhe viklyuchno na sirih riroriro na ostrovah Chatem na chatamskih riroriro a na Novij Kalendoniyi na viyalohvostih riroriro Zozuli chekayut poki ptah hazyayin pokine svoye gnizdo pislya chogo duzhe shvidko vidkladayut svoye yajce i pokidayut gnizdo trimayuchi v dzobi yace ptaha hazyayina yake potim poyidayut Ves proces zajmaye ne bilshe 20 sekund Ptashenyata smugastoshokogo didrika viluplyuyutsya cherez 19 22 dni pislya vidkladannya yajcya ranishe nizh inshi ptahi v gnizdi Na 3 den voni vikidayut z gnizda yajcya sho ne vstigli vilupitisya abo inshih ptashenyat Ptashenyata pokidayut gnizdo cherez 19 22 dni pislya viluplennya odnak ptahi hazyayi prodovzhuyut goduvati yih she deyakij chas PrimitkiBirdLife International 2016 Chrysococcyx lucidus informaciya na sajti MSOP versiya 2022 2 angl 13 lyutogo 2023 Latham John 1782 A General Synopsis of Birds T 1 Part 2 London Printed for Benj White s 528 No 24 Plate 23 Gmelin Johann Friedrich 1788 Systema naturae per regna tria naturae secundum classes ordines genera species cum characteribus differentiis synonymis locis Latin T 1 Part 1 vid 13th Lipsiae Leipzig Georg Emanuel Beer s 421 Fesenko G V Vitchiznyana nomenklatura ptahiv svitu Krivij Rig DIONAT 2018 580 s ISBN 978 617 7553 34 1 Falla Robert Alexander Sibson Richard Broadley Turbott Evan Graham 1972 The New Guide to the Birds of New Zealand Collins s 181 82 ISBN 0 00 212022 4 Gill Frank Donsker David red 2022 Turacos bustards cuckoos mesites sandgrouse World Bird List Version 13 1 International Ornithologists Union Procitovano 13 lyutogo 2023 Latham John 1801 Supplement II to the General Synopsis of Birds London Leigh amp Sotheby s 138 139 Latham John 1801 Supplementum Indicis Ornithologici sive Systematis Ornithologie Studio et Opera London Leigh amp Sotheby s xxxi Sibley Charles Gald Monroe Burt Leavelle 1990 Distribution and Taxonomy of Birds of the World Yale University Press s 100 ISBN 0300049692 Thorogood Rose Rasmussen Justin 2017 Grey Gerygone hosts are not egg rejecters but Shining Bronze Cuckoos lay cryptic eggs The Auk 134 2 340 49 doi 10 1642 AUK 16 128 1 Rogers Danny I Rogers Ken G Sandbrink Joan 2006 Shining Bronze Cuckoo associating with and imitating alarm call of Chestnut rumped Heathwren Australian Field Ornithology 23 1 42 45 ISSN 1448 0107 Smith W W 1931 Feeding habits of the Shining Bronze Cuckoo PDF Emu 30 3 217 18 doi 10 1071 mu930217 Davies Nick 2010 Cuckoos Cowbirds and Other Cheats A amp C Black s 94 ISBN 978 1408135860 Attisano Alfredo Thiel Felix Sato Nozomu Okahisa Yuji Bolopo Diana Tanaka Keita D Kuehn Ralph Gula Roman Ueda Keisuke Theuerkauf Jorn 28 serpnya 2018 Breeding biology of the Fan tailed Gerygone Gerygone flavolateralis in relation to parasitism by the Shining Bronze cuckoo Chalcites lucidus Journal of Ornithology 160 1 91 103 doi 10 1007 s10336 018 1592 6 DzherelaN B Davies Cuckoos Cowbirds and Other Cheats T amp AD Poyser London 2000 ISBN 0 85661 135 2 Johannes Erhitzoe Clive F Mann Frederik P Brammer Richard A Fuller Cuckoos of the World Christopher Helm London 2012 ISBN 978 0 7136 6034 0 Bruce Beehler Thane K Pratt Birds of New Guinea Distribution Taxonomy and Systematics Princeton University Press Princeton New Jersey 2016 ISBN 978 0691164243 Christidis Les Boles Walter 2008 Systematics and taxonomy of Australian birds Collingwood VIC Australia CSIRO Pub s 162 ISBN 978 0 643 06511 6 Higgins P J red 1999 Chrysococcyx lucidus Shining Bronze Cuckoo PDF Handbook of Australian New Zealand amp Antarctic Birds T 4 Parrots to dollarbird Melbourne Victoria Oxford University Press s 726 744 ISBN 978 0 19 553071 1 P J Higgins Herausgeber Handbook of Australian New Zealand amp Antarctic Birds Volume 4 Parrots to Dollarbird Oxford University Press Melbourne 1999 ISBN 0 19 553071 3 Morcombe Michael 2007 Field Guide to Australian Birds Australia Pascal Press ISBN 9781740214179 Ce nezavershena stattya z ornitologiyi Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi