Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Centaur, Центавр (розгінний блок) — американський верхній ступінь, створений для виведення супутників на геосинхронну орбіту, а також для розгону автоматичних міжпланетних станцій (АМС) до другої космічної швидкості. Залежно від модифікації ступеня використовуються різні моделі двигунів RL10, які працюють на рідкому кисні та рідкому водні.
Конструктивно «Центавр» є зменшеною версією ракети «Атлас», але стінки баків із нержавіючої сталі настільки тонкі, що структурна жорсткість забезпечується виключно тиском палива всередині. Щоб баки не зруйнувались до завантаження палива, вони зберігаються заповненими азотом під тиском.
Баки рідкого кисню і рідкого водню розділені шаром скловолоконних чарунок товщиною 6,4 мм. Надзвичайно низька температура рідкого водню створює вакуум всередині шару скловолокна, надаючи перетинці низьку теплопровідність, тим самим запобігаючи передачі тепла від відносно теплого рідкого кисню до надзвичайно холодного водню. Розгінний блок використовує один або два двигуни РЛ10 англ. RL10 (варіанти SEC і DEC відповідно).
Розгінний блок досі використовується. З 9 травня 1962 року до 4 травня 2012 року здійснено 201 запуск.
Історія
Розробка почалась 1956 року в дослідницькому центрі Льюіса, нині дослідницький центр Гленна, але посувалась повільно, перший випробувальний політ 9 травня 1962 року був невдалим. Наприкінці 1950-х — на початку 1960-х запропоновано використовувати Центавр як останній ступінь для ракет-носіїв «Сатурн-1», «Сатурн-1Б» і «Сатурн-5» з позначенням S-V («Сатурн-5») відповідно до нумерації інших ступенів ракет-носіїв Сатурн. Однак перший успішний політ Центавра відбувся після 1965 року, до того часу НАСА замінило Центавр значно більшим останнім ступенем для Сатурна.
З 1966 до 1989 року «Центавр-Д» використовувався як останній ступінь ракети Атлас. З 63 запусків 55 були успішними.
З 1974 до 1977 року «Центавр-Д-1Т» використовувався як третій ступінь ракети-носія «Титан-3Е», шість із семи запусків були успішними. Ця модифікація використовувалась для запуску АМС «Вікінг-1», «Вікінг-2», «Вояджер-1», «Вояджер-2», «Геліос-1» і «Геліос-2».
Важливі зміни відбулись на початку 1980-х — у системі орієнтації замість перекису водню стали використовувати гідразин. Насоси для подачі пероксиду вилучили і подача палива у двигун стала здійснюватись тиском речовини в балоні — це значно спростило систему, водночас підвищивши її надійність.
Нова версія під назвою «Центавр-Джі» (англ. Centaur-G) розроблялась для використання зі спейс-шаттлами. Розмір блоку змінили для розміщення у вантажному відсіку човника — діаметр водневого бака збільшили до 4,2 м, залишивши діаметр кисневого бака 3 м. Перший запуск нової модифікації планувався з борту шаттла для запуску АМС «Галілео» до Юпітера.
Для перевезення «Центавра» у вантажному відсіку човника необхідно було використовувати надзвичайно складну бортову систему підтримки — Об'єднану систему підтримки Центавра (англ. Centaur Integrated Support System). Крім контролю за тиском палива всередині «Центавра» в польоті, система повинна була мати можливість швидко знизити тиск палива у випадку дострокової посадки човника для безпечнішої посадки. Після вибуху «Челленджера» НАСА вирішило, що розміщення «Центавра» на борту човника є занадто ризикованим.
Рішення припинити програму «Шатл/Центавр» (англ. Shuttle/Centaur) підтримували американські повітряні сили, оскільки новостворена ракета «Титан-4» версій 401A/Б використовувала «Центавр-Т» із водневим баком діаметром 4,2 м як останній ступінь ракети-носія. Ця ракета-носій могла запустити вантаж, первісно розроблений для системи «Шатл/Центавр». З 1994 по 1998 роки здійснено дев'ять запусків ракет-носіїв версії «Титан 401A», з «Центавр-Т». З 1997 по 2003 роки здійснено сім запусків ракет-носіїв версії «Титан 401Б», з «Центавр-Т» (включно з одним невдалим запуском). Останній запуск «Титан-Центавр» здійснено 2003 року.
Для запуску з ракетою-носієм «Атлас-3» змінено конфігурацію «Центавра» — замість двох двигунів РЛ-10 встановлено один, але залишено можливість встановлення двох, якщо це потрібно для запуску. Для більшості запусків цілком достатньо одного двигуна, також це підвищило надійність.
Примітки
- Список всіх версій Центавра і всіх запусків [ 19 жовтня 2004 у Wayback Machine.] (англ.)
Джерела
- Список всіх модифікацій і запусків [ 19 жовтня 2004 у Wayback Machine.] (англ.) Програма Центавр-Шатл [ 17 травня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Centaur Centavr rozginnij blok amerikanskij verhnij stupin stvorenij dlya vivedennya suputnikiv na geosinhronnu orbitu a takozh dlya rozgonu avtomatichnih mizhplanetnih stancij AMS do drugoyi kosmichnoyi shvidkosti Zalezhno vid modifikaciyi stupenya vikoristovuyutsya rizni modeli dviguniv RL10 yaki pracyuyut na ridkomu kisni ta ridkomu vodni Centavr 2A verhnij stupin raketi nosiya Atlas 2A Konstruktivno Centavr ye zmenshenoyu versiyeyu raketi Atlas ale stinki bakiv iz nerzhaviyuchoyi stali nastilki tonki sho strukturna zhorstkist zabezpechuyetsya viklyuchno tiskom paliva vseredini Shob baki ne zrujnuvalis do zavantazhennya paliva voni zberigayutsya zapovnenimi azotom pid tiskom Baki ridkogo kisnyu i ridkogo vodnyu rozdileni sharom sklovolokonnih charunok tovshinoyu 6 4 mm Nadzvichajno nizka temperatura ridkogo vodnyu stvoryuye vakuum vseredini sharu sklovolokna nadayuchi peretinci nizku teploprovidnist tim samim zapobigayuchi peredachi tepla vid vidnosno teplogo ridkogo kisnyu do nadzvichajno holodnogo vodnyu Rozginnij blok vikoristovuye odin abo dva dviguni RL10 angl RL10 varianti SEC i DEC vidpovidno Rozginnij blok dosi vikoristovuyetsya Z 9 travnya 1962 roku do 4 travnya 2012 roku zdijsneno 201 zapusk IstoriyaRozrobka pochalas 1956 roku v doslidnickomu centri Lyuisa nini doslidnickij centr Glenna ale posuvalas povilno pershij viprobuvalnij polit 9 travnya 1962 roku buv nevdalim Naprikinci 1950 h na pochatku 1960 h zaproponovano vikoristovuvati Centavr yak ostannij stupin dlya raket nosiyiv Saturn 1 Saturn 1B i Saturn 5 z poznachennyam S V Saturn 5 vidpovidno do numeraciyi inshih stupeniv raket nosiyiv Saturn Odnak pershij uspishnij polit Centavra vidbuvsya pislya 1965 roku do togo chasu NASA zaminilo Centavr znachno bilshim ostannim stupenem dlya Saturna Z 1966 do 1989 roku Centavr D vikoristovuvavsya yak ostannij stupin raketi Atlas Z 63 zapuskiv 55 buli uspishnimi Z 1974 do 1977 roku Centavr D 1T vikoristovuvavsya yak tretij stupin raketi nosiya Titan 3E shist iz semi zapuskiv buli uspishnimi Cya modifikaciya vikoristovuvalas dlya zapusku AMS Viking 1 Viking 2 Voyadzher 1 Voyadzher 2 Gelios 1 i Gelios 2 Vazhlivi zmini vidbulis na pochatku 1980 h u sistemi oriyentaciyi zamist perekisu vodnyu stali vikoristovuvati gidrazin Nasosi dlya podachi peroksidu viluchili i podacha paliva u dvigun stala zdijsnyuvatis tiskom rechovini v baloni ce znachno sprostilo sistemu vodnochas pidvishivshi yiyi nadijnist Nova versiya pid nazvoyu Centavr Dzhi angl Centaur G rozroblyalas dlya vikoristannya zi spejs shattlami Rozmir bloku zminili dlya rozmishennya u vantazhnomu vidsiku chovnika diametr vodnevogo baka zbilshili do 4 2 m zalishivshi diametr kisnevogo baka 3 m Pershij zapusk novoyi modifikaciyi planuvavsya z bortu shattla dlya zapusku AMS Galileo do Yupitera Dlya perevezennya Centavra u vantazhnomu vidsiku chovnika neobhidno bulo vikoristovuvati nadzvichajno skladnu bortovu sistemu pidtrimki Ob yednanu sistemu pidtrimki Centavra angl Centaur Integrated Support System Krim kontrolyu za tiskom paliva vseredini Centavra v poloti sistema povinna bula mati mozhlivist shvidko zniziti tisk paliva u vipadku dostrokovoyi posadki chovnika dlya bezpechnishoyi posadki Pislya vibuhu Chellendzhera NASA virishilo sho rozmishennya Centavra na bortu chovnika ye zanadto rizikovanim Rishennya pripiniti programu Shatl Centavr angl Shuttle Centaur pidtrimuvali amerikanski povitryani sili oskilki novostvorena raketa Titan 4 versij 401A B vikoristovuvala Centavr T iz vodnevim bakom diametrom 4 2 m yak ostannij stupin raketi nosiya Cya raketa nosij mogla zapustiti vantazh pervisno rozroblenij dlya sistemi Shatl Centavr Z 1994 po 1998 roki zdijsneno dev yat zapuskiv raket nosiyiv versiyi Titan 401A z Centavr T Z 1997 po 2003 roki zdijsneno sim zapuskiv raket nosiyiv versiyi Titan 401B z Centavr T vklyuchno z odnim nevdalim zapuskom Ostannij zapusk Titan Centavr zdijsneno 2003 roku Dlya zapusku z raketoyu nosiyem Atlas 3 zmineno konfiguraciyu Centavra zamist dvoh dviguniv RL 10 vstanovleno odin ale zalisheno mozhlivist vstanovlennya dvoh yaksho ce potribno dlya zapusku Dlya bilshosti zapuskiv cilkom dostatno odnogo dviguna takozh ce pidvishilo nadijnist PrimitkiSpisok vsih versij Centavra i vsih zapuskiv 19 zhovtnya 2004 u Wayback Machine angl DzherelaSpisok vsih modifikacij i zapuskiv 19 zhovtnya 2004 u Wayback Machine angl Programa Centavr Shatl 17 travnya 2015 u Wayback Machine angl