C-17 Globemaster III (укр. «Ґлоубма́стер-3») — американський стратегічний військово-транспортний літак виробництва компанії McDonnell Douglas. Розроблявся у 1980-х — початку 1990-х років. Літак виконує завдання зі стратегічного перекидання військ та вантажів повітрям навколо світу, а також десантування повітрянодесантних військ, медична евакуація тощо.
C-17 Globemaster III | |
---|---|
![]() | |
Призначення: | Стратегічний військово-транспортний літак |
Перший політ: | 15 вересня 1991 |
Прийнятий на озброєння: | 17 січня 1995 |
Період використання: | з 1995 року |
На озброєнні у: | Див Країни-експлуатанти |
Розробник: | Боїнг[1] і McDonnell Douglas |
Виробник: | McDonnell Douglas / |
Всього збудовано: | 279 |
Вартість одиниці: | US $ 218 млн (на 2007) |
Модифікації: | |
Конструктор: | McDonnell Douglas |
Екіпаж: | 3 особи |
Крейсерська швидкість: | 648 км/год |
Максимальна швидкість (МШ): | 830 км/год |
Бойовий радіус: | 4 482 км |
Дальність польоту: | 8 710 км |
Практична стеля: | 13 715 м |
Довжина: | 53,04 м |
Висота: | 16,79 м |
Розмах крила: | 50,29 м |
Площа крила: | 353,02 м² |
Споряджений: | 263 083 кг |
Двигуни: | 4 × |
Тяга (потужність): | 4 × 179,9 кН |
| |
![]() |
Літак перебуває на озброєнні повітряних сил США, Австралії, , , Канади, Великої Британії, Індії та , а також авіакрила важких перевезень НАТО. Всього було випущено 279 одиниць літаків, 29 листопада 2015 року був випущений та злетів у повітря останній екземпляр С-17 «Глоубмастер ІІІ».
Станом на початок 2021 року флот літаків C-17 мав понад 4 мільйони годин нальоту.
Історія створення
У 1970-х роках керівництво Повітряних сил США почало шукати заміну своєму тактичному транспортному літаку С-130 «Геркулес». Провідні американські авіабудівельні компанії взяли участь у змаганнях за програмою створення «Передового транспортного літака короткого злету та посадки» (англ. Advanced Medium STOL Transport (AMST) на вимогу військової авіації, на якому Boeing запропонував , а McDonnell Douglas запропонував . Хоча обидва проєкти перевищили визначені вимоги, змагання AMST було скасовано ще до визначення переможця. У листопаді 1979 року ПС США розпочали програму C-X для розробки посиленого літака за вимогами АМСТ зі збільшеною дальністю польоту для розширення спроможностей своїх стратегічних авіаперевезень.
На 1980 рік військово-транспортна авіація США постала перед проблемою застарілості свого великого флоту стратегічних транспортних літаків С-141 «Старліфтер». Ситуація ускладнювалася через те, що в разі виникнення збройного конфлікту між НАТО і країнами Варшавського договору різко зростала роль стратегічних повітряних трансатлантичних перевезень військ через Атлантичний океан, з США в Західну Європу. Однак наявний на початок 1980-х роках у розпорядженні військово-транспортного командування парк літаків (головним чином, «Локхід» С-5 і С-141, а також машин цивільного резерву транспортної авіації) не повною мірою забезпечував потреби стратегічних перевезень. У жовтні 1980 року ПС США встановили вимоги та оприлюднили запит на отримання пропозицій для програми C-X. «МакДоннелл Дуглас» вирішив розробити новий літак на базі літака YC-15. «Боїнг» запропонував розширену тримоторну версію свого проєкту YC-14. Компанія «Локхід» представила дві конструкції: конструкцію на основі С-5 та збільшену конструкцію С-141.
28 серпня 1981 року «МакДоннелл Дуглас» була обрана за результатами змагань для створення запропонованого літака, який став С-17. Порівняно з YC-15, новий літак відрізнявся збільшеними габаритами і більш потужними двигунами та поліпшеною конструкцією планера. Прийняття на озброєння нового літака дозволяло замінити С-141 та частково зняти певний обсяг завдань, що покладалися на деякі обов'язки С-5 «Гелексі», звільнивши їх для перевезення негабаритних вантажів.
![image](https://www.wikidata.uk-ua.nina.az/image/aHR0cHM6Ly93d3cud2lraWRhdGEudWstdWEubmluYS5hei9pbWFnZS9hSFIwY0hNNkx5OTFjR3h2WVdRdWQybHJhVzFsWkdsaExtOXlaeTkzYVd0cGNHVmthV0V2WTI5dGJXOXVjeTkwYUhWdFlpODBMelF5TDFsak1UVXRNVjh3TnpJdWFuQm5Mekl5TUhCNExWbGpNVFV0TVY4d056SXVhbkJuLmpwZw==.jpg)
У грудні 1985 року було укладено повномасштабний контракт на розробку С-17. Перший політ був запланований на 1990 рік. ПС сформували вимогу на 210 літаків. Однак, наприкінці 1980-х років проблеми створення літака та обмежене фінансування спричинили затримку у термінах випуску першого зразка. У квітні 1990 року міністр оборони Дік Чейні скоротив замовлення з 210 до 120 літаків.
2 листопада 1987 року розпочалося будівництво першого літака. Відповідно до початкових планів його перший політ намічався на серпень 1990 року, проте в результаті ряду затримок, викликаних як технічними, так і фінансовими причинами, він відбувся лише 15 вересня 1991 року. У цей день прототип С-17 вперше піднявся у повітря на експериментальному аеродромі заводу «МакДоннелл Дуглас» у Лонг-Біч, Каліфорнія, приблизно на рік із запізненням від графіка.
11 квітня 1992 року було проведено перше (дозаправлення літака в повітрі), в травні була зафіксована максимальна швидкість — 944 км/год (М = 0,875), 17 червня в польоті був вперше відкритий вантажний люк, а 9 липня 1993 року був виконано перше парашутне десантування. Максимальний вантаж, скинутий з борту С-17A, склав 18160 кг. У лютому 1993 року С-17A було присвоєно назву С-17A «Глоубмастер ІІІ».
25 травня 1994 року дослідний літак С-17A здійснив перший трансатлантичний переліт, приземлившись на аеродромі у Великій Британії.
У ході реалізації програма С-17A не раз піддавалася різкій критиці з боку Конгресу і військових: конструктивні недоліки і погане керівництво програмою. Вказувалося, що загальна вага С-17A більше на кілька тисяч кілограм, терміни його створення відстають від графіка на багато місяців, а двигуни літака не можуть працювати на режимі повної тяги внаслідок того, що від вихлопних газів перегріваються алюмінієві закрилки.
У травні 1993 року міністр оборони Лес Еспін звільнив генерал-майора ПС М.Бучко, директора програми літака С-17, за неправильне керівництво її реалізацією.
Однак роботи над новим літаком продовжувалися: жодна з можливих альтернатив не могла служити повноцінною заміною С-17A. Літаки С-5 і С-141 мали здатність експлуатуватися тільки з 850 з 10 000 ЗПС, наявних у світі (без урахування країн СНД і Китаю). Тільки С-130 міг експлуатуватися з коротких непідготовлених ЗПС. До того ж С-17A розрахований на перевезення майже вдвічі більшого вантажу в порівнянні з С-141 і С-130 і його доставку безпосередньо на театр воєнних дій без перевантаження на інші літаки. Крім того, навантаження та розвантаження С-17A відбуваються значно швидше.
У 1996 році міністерство оборони США замовило ще 80 літаків. У 1997 році відбулося злиття «МакДоннелл Дуглас» з конкурентом «Боїнг». У квітні 1999 року «Боїнг» запропонував знизити ціну на одиницю С-17, якщо ЗС США придбають ще 60; у серпні 2002 року замовлення було збільшено до 180 літаків. У 2007 році було замовлено 190 С-17 для потреб Повітряних сил США.
6 лютого 2009 року «Боїнг» уклав контракт на 2,95 мільярда доларів на 15 додаткових C-17, збільшивши загальний флот США до 205 та продовживши виробництво з серпня 2009 по серпень 2010 року. 6 квітня 2009 року міністр оборони США Роберт Гейтс заявив, що більше, ніж запланованих 205, не буде замовлено більше С-17. Однак, вже 12 червня 2009 року підкомітет з питань повітряних і сухопутних військ Комітету Збройних сил додав ще 17 С-17.
Конструкція та дизайн
С-17 «Глоубмастер ІІІ» — (середньоплан), виконаний за нормальною аеродинамічною схемою з фюзеляжем великого діаметра, крилом, що розташоване високо, і Т-подібним оперенням. Планер виготовлений в основному з алюмінієвих сплавів, частка композитних матеріалів становить 10-15 % (поверхні управління, кінцеві поверхні крила стулки шасі, залисини і обтічники). Гарантований ресурс планера — 30 000 льотних годин, з яких 10 % має припадати на польоти на висоті 90 м. Крило з кутом стрілоподібності 25 ° і надкритичним профілем, подовження 7,2. Кінцеві аеродинамічні поверхні (КАП), також з надкритичним профілем, мають висоту 2,9 м, площа 3,33 м2, кут стрілоподібності 30 °, кут нахилу убік від вертикалі — 15 °. Обшивка крила виконана з використанням панелей довжиною 26,82 м. Елерони — одні з найбільших компонентів конструкції, виготовлені з композитних матеріалів: площа одного елерона 5,9 м2, довжина 6,4 м, кінцева хорда 0,76 м, коренева 1,32 м.
Фюзеляж — типу напівмонокок зі скошеною вгору хвостовою частиною знизу якої розташовані два аеродинамічних гребені. Вантажна кабіна з задньою вантажною рампою, на якій в польоті може розміщуватися вантаж масою до 18,1 т. Рампа чотирисекційна з гідравлічним приводом встановлюється під різними кутами нахилу в залежності від типу вантажу або техніки, котрі завантажуються в літак.
Нижня частина фюзеляжу броньована для захисту від стрілецької зброї.
![image](https://www.wikidata.uk-ua.nina.az/image/aHR0cHM6Ly93d3cud2lraWRhdGEudWstdWEubmluYS5hei9pbWFnZS9hSFIwY0hNNkx5OTFjR3h2WVdRdWQybHJhVzFsWkdsaExtOXlaeTkzYVd0cGNHVmthV0V2WTI5dGJXOXVjeTkwYUhWdFlpOHhMekU0TDBOdlkydHdhWFJmYjJaZllWOVNRVUZHWDBNdE1UZGZSMnh2WW1WdFlYTjBaWEpmYVc1Zk1qQXhOQzVxY0djdk1qSXdjSGd0UTI5amEzQnBkRjl2Wmw5aFgxSkJRVVpmUXkweE4xOUhiRzlpWlcxaGMzUmxjbDlwYmw4eU1ERTBMbXB3Wnc9PS5qcGc=.jpg)
У вантажній кабіні С-17 можна розмістити танк M1A1 або M1A2, бойову машину піхоти M2 або БРМ (M3 «Бредлі»), вантажівки загальною масою до 45 т (по дві в ряд), «джипи» (по три в ряд), 155-мм самохідну артилерійську установку M109, до трьох бойових вертольотів AH-64 «Апач», до 18 контейнерів 463L з вантажем. Встановлено 54 незнімних відкидних сидіння для перевезення особового складу, також на борту є додаткові 48 сидінь (для розміщення по шість у ряд), по бортах встановлені стійки для кріплення 12 носилок. Передбачене безпосадочне десантування вантажів на платформах з гранично малих висот за допомогою витяжних парашутів (система LAPES) або викидання до 102 озброєних десантників парашутним методом.
Екіпаж — 3 особи.
Літак має триколісне шасі, що забирається, з гідравлічним приводом і можливість його аварійного випуску. Передня опора — двоколісна, основні опори — шестиколісні. Літак оснащений системою гальмування, що дозволяє зупинити машину на швидкості 240 км/год, масою 228 т на відрізку дороги 490 м за 14 секунд.
Силова установка — чотири двоконтурні турбореактивні двигуни , розташовані в підкрильних гондолах на .
Загальна ємність паливних баків становить 102 614 л. Літак оснащений системою дозаправлення паливом у повітрі.
![image](https://www.wikidata.uk-ua.nina.az/image/aHR0cHM6Ly93d3cud2lraWRhdGEudWstdWEubmluYS5hei9pbWFnZS9hSFIwY0hNNkx5OTFjR3h2WVdRdWQybHJhVzFsWkdsaExtOXlaeTkzYVd0cGNHVmthV0V2WTI5dGJXOXVjeTkwYUhWdFlpOHlMekppTDBNdE1UZGZZV2x5WTNKaFpuUmZiM1psY2w5dmRtVnlYM1JvWlY5Q2JIVmxYMUpwWkdkbFgwMXZkVzUwWVdsdWMxOHlNREExTG1wd1p5OHlNakJ3ZUMxRExURTNYMkZwY21OeVlXWjBYMjkyWlhKZmIzWmxjbDkwYUdWZlFteDFaVjlTYVdSblpWOU5iM1Z1ZEdGcGJuTmZNakF3TlM1cWNHYz0uanBn.jpg)
Історія експлуатації
14 липня 1993 року на військово-повітряну базу в , Південна Кароліна, надійшли перші С-17. 17 січня 1995 року перша ескадрилья американських ПС, 17-та транспортна, набула оперативної спроможності на літаках нового типу. У 1994 році C-17 був удостоєний найпрестижнішої премії в американській авіації — Collier Trophy. У доповіді Конгресу про результати проведення операції в Косові та операції «Союзницька сила», зазначалося, що «Однією з найзначніших історій успіху … стало застосування Повітряними силами C-17A». Ці транспортні літаки здійснили половину стратегічних місій з авіаперевезення в ході операції; вони могли використовувати невеликі аеродроми, полегшуючи операції; нетривалі за часом обороти з вантажами також довели значну ефективність літака.
26 березня 2003 року близько 1000 американських десантників 173-ї повітрянодесантної бригади були висаджені парашутним методом, 15 С-17 у контрольованому курдами районі в північному Іраку під час в контексті операції «Свободу Іраку». Це було перше бойове застосування транспортних літаків С-17 з десантування повітряного десанту.
З 2006 року почалося забезпечення транспортними літаками С-17 формувань Повітряних сил Національної гвардії США, зокрема , , , тощо.
C-17 активно залучалася до перекидання повітрям особового складу, (озброєння та військової техніки) й майна під час операцій «Непохитна свобода» в Афганістані та «Свобода Іраку», а також місій гуманітарної допомоги в результаті жорстокого землетрусу на Гаїті 2010 року, .
Американські С-17 також використовувалися для надання допомоги союзникам у їхніх авіаперевезеннях, включаючи канадські транспортні засоби до Афганістану у 2003 році та австралійські сили під час військового компоненту у Східному Тиморі в 2006 році. В тому ж році, американські військово-транспортні літаки здійснювали перекидання повітрям 15 канадських танків «Леопард» C2 з Киргизстану в Кандагар на підтримку місії НАТО в Афганістані. У 2013 році п'ять американських C-17 підтримали французькі операції в Малі.
Тактико-технічні характеристики
Технічні характеристики
- Екіпаж: 3 людини
- Довжина: 53,04 м
- Розмах крила: 51,74 м
- Висота: 16,79 м
- Аеродинамічний профіль: DLBA 142
- Площа крила: 353,0 м ²
- Стрілоподібність крила: 25°
- Маса порожнього: 128 140 кг
- Маса максимальна злітна: 265 352 кг
- Маса палива: 102 614 л
- Об'єм вантажної кабіни:: 592 м3
- Двигун: 4 × ТРДДФ
Льотні характеристики
- Максимальна швидкість: 930 км/год (0,875 Маха)
- Крейсерська швидкість: 830 км/год
- Дальність польоту: 4 480 км (з вантажем 71 214 кг)
- Бойовий радіус:
- з вантажем 36785 кг при перенавантаженні 3,0: 925 км
- з вантажем 56245 кг при перенавантаженні 2,25 при польоті туди та без вантажу у зворотному напрямку: 3520 км
- Практична стеля: 13 715 м
- Потрібна довжина ЗПС:
- 2 286 м (при зльоті з навантаженням 75750 кг)
- 915 м (при посадці з навантаженням 75750 кг з використанням реверсу тяги)
Країни-експлуатанти
![image](https://www.wikidata.uk-ua.nina.az/image/aHR0cHM6Ly93d3cud2lraWRhdGEudWstdWEubmluYS5hei9pbWFnZS9hSFIwY0hNNkx5OTFjR3h2WVdRdWQybHJhVzFsWkdsaExtOXlaeTkzYVd0cGNHVmthV0V2WTI5dGJXOXVjeTkwYUhWdFlpOWhMMkZrTDBNdE1UZGZSMnh2WW1WdFlYTjBaWEpmU1VsSlgwOXdaWEpoZEc5eWN5NXdibWN2TWpJd2NIZ3RReTB4TjE5SGJHOWlaVzFoYzNSbGNsOUpTVWxmVDNCbGNtRjBiM0p6TG5CdVp3PT0ucG5n.png)
Австралія: 8 літаків C-17A ER
Канада: 5 літаків CC-177 (C-17A ER)
Індія: 11 C-17
Катар: 8 літаків C-17A
Кувейт: 2 літаки C-17
ОАЕ: 6 C-17A на черзі
НАТО: (Засоби стратегічних авіаперевезень НАТО): 3 літаки C-17A
Велика Британія: 8 літаків C-17A ER на службі
США: ПС США: 222 літаки (157 — на активній службі, 47 — Повітряні сили Національної гвардії, 18 — Резерв ПС)
Галерея
-
- Рампа військово-транспортного літака С-17
- Військово-транспортний літак С-17 у варіанті медичного евакуатора
- Приземлення літака
- Десантники 82-ї дивізії на десантуванні
- Завантаження голландської самохідної гаубиці PzH 2000 на борт С-17
- Десантування вантажів з борту С-17
- Парашутисти перед десантуванням
- C-17A — один з літаків (стратегічних авіаперевезень НАТО)
Літаки-аналоги
Іл-76
/
Ан-22 «Антей»
Airbus A400M Atlas
/
Ан-124 «Руслан»
(Kawasaki C-2)
Див. також
- (Список військових літаків США, що перебувають на службі)
- (Список військових літаків США)
- (Проміжне вирішення стратегічних авіаперевезень НАТО)
- (Short C-23 Sherpa)
- Ан-70
Примітки
- Вантажність 77 519 кг: 18 463-літрових класичних палет; або варіант змішаного вантажу; або 102 озброєних десантники; або 36 носилок з пораненими й 43 сідячих амбулаторних хворих (поранених); або 134 солдати в повному оснащенні; або 54 озброєних солдати з 13 вантажними палетами; або один танк M1 Abrams чи 3 БТР Stryker чи 6 (M1117 Armored Security Vehicle)
- Від англ. globe — Земля та master — володар/майстер
Число III означає третій літак з такою назвою, після [en] та [en]
Індекс C (cargo) в чинній системі позначень авіації та ракет означає «військово-транспортний літак».
- https://www.boeing.com/defense/c-17-globemaster-iii/
- «Workers at Boeing Say Goodbye to C-17 with Last Major Join Thursday» [ 6 травня 2015 у Wayback Machine.]. Press-Telegram, 26 February 2015.
- «FY 2009 Budget Estimates», p. 2-1. [ 3 жовтня 2008 у Wayback Machine.] US Air Force, February 2008.
- Dylan Malyasov (16 січня 2021). . Defence Blog. Архів оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 18 січня 2021.
Література
- Kennedy, Betty R. Globemaster III: Acquiring the C-17, Air Mobility Command Office of History, 2004.
- Norton, Bill. Boeing C-17 Globemaster III (Warbird Tech, Vol. 30). North Branch, Minnesota: Specialty Press, 2001. .
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: C-17 Globemaster III |
- C-17 page on Boeing.com [ 8 березня 2013 у Wayback Machine.](англ.)
- C-17 GLOBEMASTER III [ 12 серпня 2020 у Wayback Machine.](англ.)
- C-17 USAF fact sheet(англ.)
- C-17 History page on Boeing.com(англ.)
- C-17 page on GlobalSecurity.org [ 24 січня 2021 у Wayback Machine.](англ.)
- C-17 detailed photographs on b-domke.de [ 28 березня 2005 у Wayback Machine.]
- C-17 interior used for passenger transport [ 30 травня 2009 у Wayback Machine.](англ.)
- (англ.)
- C-17 photos on Airliners.net [ 25 травня 2011 у Wayback Machine.](англ.)
- C-17 Globemaster III [ 29 червня 2020 у Wayback Machine.](рос.)
- Boeing C-17 Globemaster III [ 25 вересня 2020 у Wayback Machine.](рос.)
- C-17A «Globemaster III» военно-транспортный самолет(рос.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет