Automolus ochrolaemus

Філідор-лісовик вохристогорлий
Охоронний статус
Найменший ризик  (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Клас: Птахи (Aves) Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes) Родина: Горнерові (Furnariidae) Рід: Філідор-лісовик (Automolus) Вид: Філідор-лісовик вохристогорлий
Біноміальна назва
Automolus ochrolaemus (Tschudi, 1844)
Ареал виду
Підвиди
(Див. текст)
Синоніми
Anabates ochrolaemus
Посилання
Вікісховище: Automolus ochrolaemus Віківиди: Automolus ochrolaemus ITIS: 558835 МСОП: 22702910 NCBI: 700768

Філідо́р-лісови́к вохристогорлий (Automolus ochrolaemus) — вид горобцеподібних птахів родини горнерових (Furnariidae). Мешкає в Мексиці, Центральній і Південній Америці.

Опис

Довжина птаха становить 18-19 см, вага 30-46 г. Верхня частина тіла темно-оливково-коричнева, тім'я сірувате, махові пера коричневі, хвіст і верхні покривні пера хвоста руді. Скроні темно-коричневі з охристими плямами, горло жовте, навколо очей жовті кільця, над очима жовті "брови". Нижня частина тілаа охристо-коричнева, на грудях темний лускоподібний візерунок, на боках чорнуваті плями.

Підвиди

Виділяють шість підвидів:

• A. o. cervinigularis (Sclater, PL, 1857) — південно-східна Мексика (Веракрус, північна і північно-східна Оахака, південь Кінтана-Роо), північна Гватемала і західний Беліз;
• A. o. hypophaeus Ridgway, 1909 — від південного Гондурасу до північно-західної Панами;
• A. o. pallidigularis Lawrence, 1862 — східна Панама, північна і західна Колумбія (на схід до долини Магдалени) і північний захід Еквадору (на південь до західного Гуаясу і Лос-Ріосу);
• A. o. turdinus (Pelzeln, 1859) — південно-східна Колумбія (на південь від західної Мети і Ваупесу), південна Венесуела (Амасонас, Болівар), Гвіана, схід Еквадору, північний схід Перу і північ Бразилії (на південь до Амазонки);
• A. o. ochrolaemus (Tschudi, 1844) — східне Перу, центральна Болівія і центральна Бразилія (на південь від Амазонки, на схід до річки Пурус);
• A. o. auricularis Zimmer, JT, 1935 — центральна Бразилія (від річки Пурус до східної Пари) і північно-східна Болівія.

Панамський філідор раніше вважався конспецифічним з вохристогорлим філідором-лісовиком.

Поширення і екологія

Вохристогорлі філідори-лісовики мешкають в Мексиці, Гватемалі, Белізі, Гондурасі, Нікарагуа, Коста-Риці, Панамі, Колумбії Венесуелі, Еквадорі, Перу, Болівії, Бразилії, Гаяні, Французькій Гвіані і Суринамі. Вони живуть в підліску вологих рівнинних і гірських тропічних лісів. Віддають перевагу заболоченим і ^[en] (тропічним лісам у заплавах Амазонки і її притоків). Зустрічаються поодинці або парами, на висоті до 1650 м над рівнем моря, переважно на висоті до 1000 м над рівнем моря. Іноді приєднуються до змішаних зграй птахів разом з бурочеревими філідорами-лісовиками. Живляться безхребетними і дрібними хребетними, яких шукають в епіфітах або в опалому листі. Гніздяться в норах довжиною 40-75 см, в яуих розміщують чашоподібне гніздо, встелене рослинним матеріалом. В кладці 2-3 білих яйця. Інкубаційний період триває 19 днів. І самиці, і самці насиджують яйця і доглядають за пташенятами.

Примітки

1. BirdLife International (2016). Automolus ochrolaemus.
2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .
3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Ovenbirds, woodcreepers. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 26 лютого 2022.
4. B.G. Freeman & G.A. Montgomery. . „The Auk”. 134 (4), ss. 857–870, 2017. doi:10.1642/AUK-17-63.1 [] помилка: {{lang}}: немає тексту (). 
5. B.G.Freeman. Elevate Automolus ochrolaemus exsertus to species rank; Propuesta 2018-A-2. P. 6-7 // North and Middle America Classification Committee. — 2017. з джерела 4 листопада 2019. Процитовано 2022-02-26.

Посилання

• Skutch, Alexander F. (1969). Buff-throated automolus (PDF). Life Histories of Central American Birds III: Families Cotingidae, Pipridae, Formicariidae, Furnariidae, Dendrocolaptidae, and Picidae. Pacific Coast Avifauna, Number 35. Berkeley, California: Cooper Ornithological Society. с. 305—313.