532 Геркуліна 532 Herculina астероїд головного поясу відкритий 20 квітня 1904 року Максом Вольфом у Гейдельберзі 532 Гер

532 Геркуліна (532 Herculina) — астероїд головного поясу, відкритий 20 квітня 1904 року Максом Вольфом у Гейдельберзі.

532 Геркуліна
Відкриття

Відкривач	Макс Вольф
Місце відкриття	Обсерваторія Гейдельберг-Кеніґштуль
Дата відкриття	20 квітня 1904
Позначення
Позначення	532 Herculina
Названа на честь	Геракл
Тимчасові позначення	1904 NY, 1950 JP
Категорія малої планети	Астероїд головного поясу
Орбітальні характеристики
Епоха 23 травня 2014 (2 456 800,5 JD)
Велика піввісь	2,773860282007 а. о.
Перигелій	2,285134209143 а. о.
Афелій	3,262586354872 а. о.
Ексцентриситет	0,176189866531
Орбітальний період	1687,428189570 д
Середня орбітальна швидкість	0,213342411976 °/д
Середня аномалія	320,4349619474°
Нахил орбіти	16,31709788162°
Довгота висхідного вузла	107,5622209900°
Аргумент перицентру	75,93133927460°
Фізичні характеристики
Розміри	222,39 км
Маса	~2,29×10¹⁹кг
Середня густина	~4 г/см³
Період обертання	9,405 год
Альбедо	0,1694
Спектральний тип	S (Толен) S (SMASS)
Видима зоряна величина	8,82 до 11,99
Стандартна зоряна величина	5,81
Кутовий розмір	0,228" до 0,073"
532 Геркуліна у Вікісховищі

Фізичні характеристики

Протягом тривалого часу дослідникам не вдавалося встановити форму цього астероїда. Неодноразово одержувані криві блиску не могли дати однозначної відповіді на це питання. Набір кривих блиску, отриманих 1982 року, виявив щонайменше три основні осі симетрії астероїда, що відповідають розмірам 260, 220 і 215 км. На основі аналізу цих даних 1985 року було зроблено висновок про некулясту форму об'єкта з однією світлою плямою, тоді як пізніше, 1987 року, на підставі даних фотометричної астрометрії астероїд було визнано кулястим із двома темними плямами, що у свою чергу було спростовано 1988 року за результатами дослідження інфрачервоного випромінювання. У підсумку наприкінці 1980-х років було прийнято модель, яка на підставі альбедо й основних топографічних особливостей поверхні описувала астероїд як тіло неправильної форми з трьома осями симетрії.

Фотометричні дослідження останніх років (2002) дозволяють з упевненістю стверджувати, що форма Геркуліни не куляста, а «блокова». Цей аналіз указує на наявність декількох великих структур, подібних до тих, які виявлено на астероїді 253 Матільда, але значних змін альбедо там виявлено не було. Запропоновані співвідношення осей становлять 1:1,1:1,3 і приблизно відповідають запропонованим раніше моделям, але є дещо більш витягнутими.

Примітки

Masses and densities of minor planets [ 2013-01-01 у Wayback Machine.] - Yu. Chernetenko, O. Kochetova, and V. Shor
База даних малих космічних тіл JPL: 532 Геркуліна (англ.) . Процитовано 2014.04.30. Останнє спостереження 2014.04.09.
. Minor Planet Center. Архів оригіналу за 27 серпня 2010. Процитовано 21 травня 2008.
J. Drummond (31 травня 1988). (PDF). Steward Observatory, University of Arizona. Архів оригіналу (PDF) за 24 листопада 2020. Процитовано 5 квітня 2010.
M. Kaasalainen, J. Torppa and J. Piironen (2002). Models of Twenty Asteroids from Photometric Data (PDF): 369—395. (PDF) оригіналу за 29 червня 2011. Процитовано 5 квітня 2010.

Див. також

Список астероїдів (501-600)

Посилання

532 Геркуліна — Об'ємне інтерактивне відображення орбітального руху (англ.)

[mass-1] Masses and densities of minor planets [ 2013-01-01 у Wayback Machine.] - Yu. Chernetenko, O. Kochetova, and V. Shor

[jpl-2] База даних малих космічних тіл JPL: 532 Геркуліна (англ.) . Процитовано 2014.04.30. Останнє спостереження 2014.04.09.

[bright2005-3] . Minor Planet Center. Архів оригіналу за 27 серпня 2010. Процитовано 21 травня 2008.

[Speckle-4] J. Drummond (31 травня 1988). (PDF). Steward Observatory, University of Arizona. Архів оригіналу (PDF) за 24 листопада 2020. Процитовано 5 квітня 2010.

[Models-5] M. Kaasalainen, J. Torppa and J. Piironen (2002). Models of Twenty Asteroids from Photometric Data (PDF): 369—395. (PDF) оригіналу за 29 червня 2011. Процитовано 5 квітня 2010.