3 тя кавалерійська дивізія нім 3 Kavallerie Division була частиною рейхсверу збройних сил Німеччини за часів Веймарської

3-тя кавалерійська дивізія (нім. 3. Kavallerie-Division) була частиною рейхсверу, збройних сил Німеччини за часів Веймарської республіки.

3-тя кавалерійська дивізія
3. Kavallerie-Division
На службі	1920 - 1935
Країна	Веймарська республіка
Належність	Рейхсвер
Вид	Рейхсхеер
Тип	кавалерійська дивізія
У складі	Gruppenkommando 2 / Wehrkreiskommando VI

За умовами Версальського мирного договору в Рейхсвері було реорганізовано три суто кавалерійські дивізії, кожна з шести кавалерійських полків. Кавалерія була озброєна гвинтівками Karabiner 98В і легкими кулеметами.

Вона складалася з 6 кавалерійських полків, 13-го (прусського), 14-го, 15-го, 16-го та 17-го (баварського) та 18-го (саксонського) кавалерійського полків. Спочатку штаб дивізії був розміщений у Касселі, а з 13 травня 1925 року у Веймарі.

Командирами дивізії були:

генерал-лейтенант (1 червня 1920 — 1 жовтня 1920)
генерал-лейтенант (1 жовтня 1920 — 16 липня 1921)
генерал-лейтенант (16 червня 1921 — 30 вересня 1923)
генерал кінноти (1 жовтня 1923 — 28 лютого 1926)
генерал-лейтенант (1 березня 1926 — 1 березня 1929)
генерал-лейтенант барон Курт фон Гінант (1 березня 1929 — 1 листопада 1931)
генерал-майор Вільгельм Кнохенгауер (1 листопада 1931 — 1 грудня 1933)
генерал-лейтенант Максиміліан фон Вайкс (1 грудня 1933 — 15 жовтня 1935)

Вона була підпорядкована Gruppenkommando 2 / Wehrkreiskommando VI.

Примітки

Pipes, Jason. . feldgrau.com. Архів оригіналу за 5 травня 2017. Процитовано 11 березня 2017.
Допускалося 18 кавалерійських полків проти лише 21 піхотного та 7 артилерійських полків
vgl. Klaus C. Richter: Zur Geschichte der deutschen Kavallerie. In: Cord Schwier (Hrsg.): „...und die Aufklärer sind immer dabei...“. 2. Auflage. Vrage, Munster 2005, , S. 49.

[:0-1] Pipes, Jason. . feldgrau.com. Архів оригіналу за 5 травня 2017. Процитовано 11 березня 2017.

[2] Допускалося 18 кавалерійських полків проти лише 21 піхотного та 7 артилерійських полків

[3] vgl. Klaus C. Richter: Zur Geschichte der deutschen Kavallerie. In: Cord Schwier (Hrsg.): „...und die Aufklärer sind immer dabei...“. 2. Auflage. Vrage, Munster 2005, , S. 49.