Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гросс Ґеорґ Ґрос або Георг Еренфрід Грос нім Georg Ehrenfried Groß нім

Ґеорґ Ґросс

Ґеорґ Ґросс
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гросс.

Ґеорґ Ґрос або Георг Еренфрід Грос (нім. Georg Ehrenfried Groß, нім. George Grosz, Німецька: ; 26 липня 1893 — 6 липня 1959) — німецький художник, відомий зокрема своїми соціально-політичними карикатурами і картинами берлінського життя 1920-х років. Був провідним представником берлінських дадаїстів і членом «Нової речевості» під час Веймарської Республіки. Після еміграції до Сполучених Штатів Америки відмовився від стилю та предмету своїх попередніх праць. Викладав протягом багатьох років у Лізі студентів художників Нью-Йорка.

Ґеорґ Ґросс
нім. George Grosz
image
При народженнінім. Georg Ehrenfried Groß
Народження26 липня 1893(1893-07-26)[1][2][…]
Берлін, Німецька імперія[4]
Смерть6 липня 1959(1959-07-06)[1][2][…] (65 років)
 Західний Берлін, Німеччина[4]
Похованняd[5]
Національністьнімці[4]
Країнаimage США[6][7][8]
image Німеччина[9]
Релігіяатеїзм
Жанркарикатура[10][11], побутовий жанр[11], ню[11], портрет[11] і натюрморт[11]
Навчанняd (1911)[12]
Діяльністьхудожник, рисувальник, фотограф, викладач університету, письменник, ілюстратор, літограф, графік, художник-гравер, архітектурний кресляр
Напрямокекспресіонізм[13], дадаїзм[13] і Нова речовинність[13]
Роки творчості1910 — 1959[14]
ВчительЕміль Орлик
ПрацівникЛіга студентів-художників Нью-Йорка[12]
ЧленАмериканська академія мистецтв та літератури
Твориd
ПартіяКомуністична партія Німеччини
У шлюбі зd
Дітиd і d
УчасникПерша світова війна
Роботи в колекціїНаціональний музей «Центр мистецтв імені королеви Софії», d, Естонський художній музей, Художній інститут Чикаго, d, d, Музей Тіссен-Борнемісса, Музей сучасного мистецтва (Нью-Йорк)[15], Національна галерея Вікторії, Тейт, Національна галерея мистецтв, Національна галерея Канади, Музей сучасного мистецтва Сан-Франциско[16], Музей мистецтва Метрополітен, Королівський музей витончених мистецтв, Музей витончених мистецтв, Міський музей (Амстердам)[17][18], Музей Ізраїлю, Державна галерея мистецтв (Штутгарт), d, Витончено-мистецькі музеї Сан-Франциско, Музей мистецтв округу Лос-Анжелес, Баварські державні колекції картин, Музей Гіршгорна і сад скульптур, Національний музей сучасного мистецтва, d, d, Художня галерея Єльського університету, Смітсонівський музей американського мистецтва, Музей американського мистецтва Вітні, d, d, Художній музей Сент-Луїса, Далласький музей мистецтв, Рінглінг музей, d, d, Гарвардський художній музей, d, Гамбурзька картинна галерея, Нова національна галерея, d і d[19]
Нагороди
image Ґеорґ Ґросс у Вікісховищі

Життя і кар'єра

Ґеорґ Еренфрід Ґрос народився в Берліні. Його батьки були благочестивими лютеранами. Його батько Карл, який працював в офіцерській їдальні, помер у 1901 році, коли Ґеорґу було сім років. Ґрос виріс у померанському місті Столп (тепер Слупськ, Польща), де його мати готувала і вела господарство у місцевому офіцерському зібранні. За порадою свого двоюрідного брата Ґрос почав відвідувати щотижневий клас малювання, в якому викладав місцевий художник Ґрот. У 1909—1911 роках навчався у [en], де його вчителями були Річард Мюллер, Роберт Стерл, Рафаель Веле й Осмар Шиндлер. У цей період Ґрос зазнає впливу німецького експресіонізму, який зародився саме у Дрездені завдяки зусиллям мистецького гурту «Die Brücke». Згодом він навчався в Берлінській художньо-промисловій школі, в майстерні Еміля Орлика.

У листопаді 1914 році пішов на фронт. Але вже 1915 року його комісували через захворювання. У 1916 році він «дегерманізує» своє ім'я і прізвище на знак протесту проти німецького націоналізму. Німецьке ім'я Georg перетворює на George. А в прізвищі Groß замінив німецьку літеру «ß» фонетичним еквівалентом «sz» — Grosz.

У січні 1917 року Ґроса знову мобілізували до війська. Його визнали придатним для несення нестройової, гарнізонної служби. Незабаром за непокору і спробу самогубства Ґроса віддали під суд і засудили до розстрілу. Лише втручання колекціонера графа Гаррі Кесслера врятувало його від страти.

Наприкінці 1918 року Ґрос приєднався до Союзу Спартака, перейменованого в Комуністичну партію Німеччини. Під час повстання спартакістів у січні 1919 року Ґроса заарештували, але він уникнув в'язниці, скориставшись фальшивими документами.

1920 року Ґеорґ одружився зі своєю колишньою співученицею Евою Петерс.

У 1921 році Ґроса звинуватили в образі німецької армії й оштрафували на 300 німецьких марок. За вироком суду також була знищена серія його сатиричних малюнків «Gott mit uns» («З нами Бог»).

1928 року Ґроса звинуватили у богохульстві після публікації антиклерікальних малюнків, але згодом виправдали.

1922 року Ґрос вирушив до Радянської Росії разом із письменником Мартіном Андерсеном-Нексе. Після прибуття до Мурманська їх заарештували як шпигунів. Щоправда після перевірки їм дозволили зустрітися з Григорієм Зінов'євим, Анатолієм Луначарським і Володимиром Леніним. Піврічне перебування в Радянському Союзі справило на Ґроса, який заперечував будь-яку форму диктатури влади, гнітюче враження. Уже 1923 року він вийшов із лав комуністичної партії, хоча його політичні погляди майже не змінилися до кінця 1920-х років.

Незадовго до приходу Гітлера до влади Ґрос залишив Німеччину. У нацистській Німеччині його творчість була зарахована до «дегенеративного мистецтва». У 1932 році ненадовго поїхав до Сполучених Штатів Америки. А наступного року остаточно емігрував до США. 1938 року отримав американське громадянство. Поселився у Бейсайді, Нью-Йорк. До 1955 року викладав у Лізі студентів художників Нью-Йорка.

У США Ґрос вирішив розірвати зі своїм минулим і змінити свій стиль. Він продовжував регулярно виставляти свої картини, а в 1946 році опублікував свою автобіографію «Маленьке „Так“ і велике „Ні“». У 1950-х роках він відкрив у себе вдома приватну художню школу, а також працював художником в [en]. 1950 року Ґрос став асоційованим академіком у Національній академії дизайну. 1954 року його обрали в Американську академію мистецтв і літератури.

У травні 1959 року художник разом зі своєю жінкою повернувся до Західного Берліна. 6 липня 1959 року Ґрос провів ніч зі старими друзями. Оскільки під ранок художник ледь тримався на ногах, товариші провели його додому. Але художник помилився й увійшов у двері, які вели у підвал. Він скотився по сходах і зазнав серйозних травм. Коли його знайшли, він ледь дихав. Однак врятувати йому життя так і не вдалося.

Творчість

image Зовнішні зображення
image Ґеорґ Ґрос. «Метрополіс», 1917
image «Вибух», 1917
image «Даум одружується з автоматом-педантом Джорджем у травні 1920 року, Джон Гартфілд дуже радий цьому»
image «Вулична сцена», 1922
image «Республіканські автомати», 1920, Музей сучасного мистецтва, Нью-Йорк
image «Затемнення Сонця», 1926, у Художньому музеї Гекшера

До 1914 року Ґрос перебував під впливом експресіонізму та футуризму. Також працював над ілюстраціями, графіті й дитячими малюнками.

«Місто» (1916—1917) стало першим з-поміж численних картин сучасного міського краєвиду. До інших належать апокаліптичний «Вибух» (1917), «Метрополіс» (1917) і «Похорон»(1918), що зображує божевільну похоронну процесію.

1918 року він оселився в Берліні і приєднався до гурту берлінських дадаїстів. У цей час використовував свої сатиричні малюнки для нападу на буржуазних прибічників Веймарської республіки.

1924 року став організатором «Червоної групи» художників, а з 1928 року членом Асоціації революційних художників Німеччини. Писав гостропсихологічні портрети у дусі «Нової речевості». Створює цикл сатиричних портретів прусських юнкерів, великих магнатів і генералів, з-поміж яких популярність здобули графічні цикли «Особа панівного класу» (1921), «Ecce Homo» (Ось людина), 1922 року, «Нове обличчя панівного класу» (1930), гротескна манера яких навіяна наївним вуличним малюнком.

Після його еміграції до США в 1933 році Ґрос «різко відкинув [свої] попередні праці й карикатуру в цілому». Вагоме місце в його графіці займає жанр ню, який він трактує у звичайному для себе різко-гротескному дусі.

1944 року Ґрос створив серію малюнків «Каїн, або Гітлер в пеклі». Хоча пом'якшення його стилю стало помітним ще наприкінці 1920-х років, твори Ґроса набули більш сентиментального тону в Америці, зміна якого розглядалася як занепад. Його пізні праці вже не досягли успіху берлінських років.

У 1947—1959 роках Ґеорґ Ґрос мешкав у Гантінґтоні (штат Нью-Йорк), де викладав живопис у Гантінґтонській лізі мистецтва. Через скрутне становище художник вирішив продати своє полотно «Затемнення Сонця» 1926 року. Згодом картину придбав маляр Том Константин за 104 $. 1968 року він продав полотно [en] в Гантінґтоні за 15 тисяч доларів. Оскільки «Затемнення Сонця» зображує підбурювання до війни виробниками озброєння, парк біля музею Гекшера, де зберігалася картина, наприкінці 1960-х — на початку 1970-х років став місцем збору протестувальників проти В'єтнамської війни.

У 2006 році музей Гекшера вирішив продати «Затемнення Сонця» за близько 19 мільйонів доларів, щоб провести реконструкцію будівлі. Однак громадськість виступила проти такого рішення.

Мав вплив на творчість італійського художника Шипіоне.

Примітки

  1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
  2. Georg Grosz
    d:Track:Q17299517
  3. Georg Grosz — OUP, 2006. —
    d:Track:Q217595d:Track:Q24255573d:Track:Q1547776
  4. Encyclopædia Britannica
    d:Track:Q5375741
  5. https://www.berlin.de/senuvk/umwelt/stadtgruen/friedhoefe_begraebnisstaetten/downloads/eg-liste.pdf
  6. http://www.nytimes.com/1995/02/19/arts/art-so-dazzled-by-new-york-so-haunted-by-berlin.html
  7. http://www.nytimes.com/1990/02/11/arts/art-view-the-lure-of-fordism-jazz-and-americanismus.html
  8. Museum of Modern Art online collection
    d:Track:Q73268604
  9. http://www.nytimes.com/2009/11/04/greathomesanddestinations/04gh-germany.html
  10. http://vocab.getty.edu/page/ulan/500014558
  11. https://rkd.nl/explore/artists/34262
  12. Guggenheim Fellows database
    d:Track:Q107425373
  13. https://www.museothyssen.org/en/collection/artists/grosz-george
  14. RKDartists
    d:Track:Q17299517
  15. http://www.moma.org/collection/works/9011
  16. https://www.sfmoma.org/artist/george_grosz/
  17. Der Agitator
  18. Tragigrotesken der Nacht. Träume. Zeignungen von G. Gross
  20. . Архів оригіналу за 1 серпня 2020. Процитовано 24 грудня 2011.
  21. . munzinger.de. Архів оригіналу за 26 вересня 2009. Процитовано 24 грудня 2011.
  22. Staff (27 січня 1955). . Hamburg: ZEIT ONLINE GmbH. Архів оригіналу за 13 січня 2011. Процитовано 24 грудня 2011.
  23. Grosz 1946, с. 22.
  24. Kranzfelder 2005, с. 92.
  25. Буква «ß» називається в німецькій мові «scharfes S» або «Eszett», остання означає просто «sz». Водночас при введенні тексту було загальноприйнято переписувати ß як «sz», тому його вибір транскрипції був, по суті, нейтральним фонетичним перетворенням
  26. Sabarsky 1985, p. 26. За словами Сабарського, жодних записів не можна знайти для обґрунтування версії подій, описаних Ґросом у його автобіографії про те, що він був звинувачений у дезертирстві.
  27. Kranzfelder 2005, с. 28.
  28. . Архів оригіналу за 18 лютого 2019. Процитовано 17 лютого 2019.
  29. Nash, David S. (2007). Blasphemy in the Christian World: A History [ 1 серпня 2020 у Wayback Machine.]. Oxford: Oxford University Press. p. 112. .
  30. Kranzfelder 2005, с. 54–55.
  31. Sabarsky 1985, pp. 33, 251.
  32. Kranzfelder 2005, с. 58.
  33. Kranzfelder 2005, с. 93.
  34. Kranzfelder 2005, с. 78.
  35. Grosz 1946, с. 301—302.
  36. Kranzfelder 2005, с. 90.
  37. Kranzfelder 2005, с. 90–91.
  38. Kranzfelder 2005, с. 15.
  39. Kranzfelder 2005, с. 22.
  40. ed., Biographical Encyclopedia of Artists, v.2 (Facts on File, 2005).
  41. Grosz 1946, с. 276.
  42. Grosz 1946, с. 270.
  43. Michalsky 1994, с. 35–36.
  44. Джойс Вадлер (27 серпня 2001 р.), Спадкоємці Георгія Гросса [ 17 лютого 2019 у Wayback Machine.] New York Times.
  45. . Архів оригіналу за 18 листопада 2018. Процитовано 16 лютого 2019.
  46. . Архів оригіналу за 17 лютого 2019. Процитовано 16 лютого 2019.
  47. Genocchio, Benjamin (19 лютого 2006). . The New York Times. Архів оригіналу за 15 січня 2018. Процитовано 16 лютого 2019.

Джерела

  • Grosz, George (1946). A Little Yes and a Big No. New York: The Dial Press.
  • Kranzfelder, Ivo (2005). George Grosz. Cologne: Benedikt Taschen.
  • Michalski, Sergiusz (1994). New Objectivity. Cologne: Benedikt Taschen.
  • Sabarsky, Serge, editor (1985). George Grosz: The Berlin Years. New York: Rizzoli.
  • Schmied, Wieland (1978). Neue Sachlichkeit and German Realism of the Twenties. London: Arts Council of Great Britain.
  • Vogel, Carol (7 October 2006) "Peter M. Grosz, 80, Authority on Early German Aircraft, Dies" (obituary, Grosz's son) [ 30 березня 2019 у Wayback Machine.], The New York Times
  • Walker, B., Zieve, K., & Brooklyn Museum. (1988). Prints of the German expressionists and their circle: Collection of the Brooklyn Museum. New York: Brooklyn Museum.

Посилання

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Ґеорґ Ґросс
  • A collection of Grosz's paintings [ 21 лютого 2007 у Wayback Machine.]
  • Ten Dreams Galleries [ 13 січня 2016 у Wayback Machine.]
  • Mario Vargas Llosa on George Grosz in TATE ETC. magazine Spring 2007 [ 13 січня 2012 у Wayback Machine.]

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Gross Georg Gros abo Georg Erenfrid Gros nim Georg Ehrenfried Gross nim George Grosz Nimecka ɡʁoːs 26 lipnya 1893 6 lipnya 1959 nimeckij hudozhnik vidomij zokrema svoyimi socialno politichnimi karikaturami i kartinami berlinskogo zhittya 1920 h rokiv Buv providnim predstavnikom berlinskih dadayistiv i chlenom Novoyi rechevosti pid chas Vejmarskoyi Respubliki Pislya emigraciyi do Spoluchenih Shtativ Ameriki vidmovivsya vid stilyu ta predmetu svoyih poperednih prac Vikladav protyagom bagatoh rokiv u Lizi studentiv hudozhnikiv Nyu Jorka Georg Grossnim George GroszPri narodzhenninim Georg Ehrenfried GrossNarodzhennya26 lipnya 1893 1893 07 26 1 2 Berlin Nimecka imperiya 4 Smert6 lipnya 1959 1959 07 06 1 2 65 rokiv Zahidnij Berlin Nimechchina 4 Pohovannyad 5 Nacionalnistnimci 4 Krayina SShA 6 7 8 Nimechchina 9 ReligiyaateyizmZhanrkarikatura 10 11 pobutovij zhanr 11 nyu 11 portret 11 i natyurmort 11 Navchannyad 1911 12 Diyalnisthudozhnik risuvalnik fotograf vikladach universitetu pismennik ilyustrator litograf grafik hudozhnik graver arhitekturnij kreslyarNapryamokekspresionizm 13 dadayizm 13 i Nova rechovinnist 13 Roki tvorchosti1910 1959 14 VchitelEmil OrlikPracivnikLiga studentiv hudozhnikiv Nyu Jorka 12 ChlenAmerikanska akademiya mistectv ta literaturiTvoridPartiyaKomunistichna partiya NimechchiniU shlyubi zdDitid i dUchasnikPersha svitova vijnaRoboti v kolekciyiNacionalnij muzej Centr mistectv imeni korolevi Sofiyi d Estonskij hudozhnij muzej Hudozhnij institut Chikago d d Muzej Tissen Bornemissa Muzej suchasnogo mistectva Nyu Jork 15 Nacionalna galereya Viktoriyi Tejt Nacionalna galereya mistectv Nacionalna galereya Kanadi Muzej suchasnogo mistectva San Francisko 16 Muzej mistectva Metropoliten Korolivskij muzej vitonchenih mistectv Muzej vitonchenih mistectv Miskij muzej Amsterdam 17 18 Muzej Izrayilyu Derzhavna galereya mistectv Shtutgart d Vitoncheno mistecki muzeyi San Francisko Muzej mistectv okrugu Los Anzheles Bavarski derzhavni kolekciyi kartin Muzej Girshgorna i sad skulptur Nacionalnij muzej suchasnogo mistectva d d Hudozhnya galereya Yelskogo universitetu Smitsonivskij muzej amerikanskogo mistectva Muzej amerikanskogo mistectva Vitni d d Hudozhnij muzej Sent Luyisa Dallaskij muzej mistectv Ringling muzej d d Garvardskij hudozhnij muzej d Gamburzka kartinna galereya Nova nacionalna galereya d i d 19 NagorodiGrant Guggengajma 1937 1938 Georg Gross u VikishovishiZhittya i kar yeraGeorg Erenfrid Gros narodivsya v Berlini Jogo batki buli blagochestivimi lyuteranami Jogo batko Karl yakij pracyuvav v oficerskij yidalni pomer u 1901 roci koli Georgu bulo sim rokiv Gros viris u pomeranskomu misti Stolp teper Slupsk Polsha de jogo mati gotuvala i vela gospodarstvo u miscevomu oficerskomu zibranni Za poradoyu svogo dvoyuridnogo brata Gros pochav vidviduvati shotizhnevij klas malyuvannya v yakomu vikladav miscevij hudozhnik Grot U 1909 1911 rokah navchavsya u en de jogo vchitelyami buli Richard Myuller Robert Sterl Rafael Vele j Osmar Shindler U cej period Gros zaznaye vplivu nimeckogo ekspresionizmu yakij zarodivsya same u Drezdeni zavdyaki zusillyam misteckogo gurtu Die Brucke Zgodom vin navchavsya v Berlinskij hudozhno promislovij shkoli v majsterni Emilya Orlika U listopadi 1914 roci pishov na front Ale vzhe 1915 roku jogo komisuvali cherez zahvoryuvannya U 1916 roci vin degermanizuye svoye im ya i prizvishe na znak protestu proti nimeckogo nacionalizmu Nimecke im ya Georg peretvoryuye na George A v prizvishi Gross zaminiv nimecku literu ss fonetichnim ekvivalentom sz Grosz U sichni 1917 roku Grosa znovu mobilizuvali do vijska Jogo viznali pridatnim dlya nesennya nestrojovoyi garnizonnoyi sluzhbi Nezabarom za nepokoru i sprobu samogubstva Grosa viddali pid sud i zasudili do rozstrilu Lishe vtruchannya kolekcionera grafa Garri Kesslera vryatuvalo jogo vid strati Naprikinci 1918 roku Gros priyednavsya do Soyuzu Spartaka perejmenovanogo v Komunistichnu partiyu Nimechchini Pid chas povstannya spartakistiv u sichni 1919 roku Grosa zaareshtuvali ale vin uniknuv v yaznici skoristavshis falshivimi dokumentami 1920 roku Georg odruzhivsya zi svoyeyu kolishnoyu spivucheniceyu Evoyu Peters U 1921 roci Grosa zvinuvatili v obrazi nimeckoyi armiyi j oshtrafuvali na 300 nimeckih marok Za virokom sudu takozh bula znishena seriya jogo satirichnih malyunkiv Gott mit uns Z nami Bog 1928 roku Grosa zvinuvatili u bogohulstvi pislya publikaciyi antiklerikalnih malyunkiv ale zgodom vipravdali 1922 roku Gros virushiv do Radyanskoyi Rosiyi razom iz pismennikom Martinom Andersenom Nekse Pislya pributtya do Murmanska yih zaareshtuvali yak shpiguniv Shopravda pislya perevirki yim dozvolili zustritisya z Grigoriyem Zinov yevim Anatoliyem Lunacharskim i Volodimirom Leninim Pivrichne perebuvannya v Radyanskomu Soyuzi spravilo na Grosa yakij zaperechuvav bud yaku formu diktaturi vladi gnityuche vrazhennya Uzhe 1923 roku vin vijshov iz lav komunistichnoyi partiyi hocha jogo politichni poglyadi majzhe ne zminilisya do kincya 1920 h rokiv Nezadovgo do prihodu Gitlera do vladi Gros zalishiv Nimechchinu U nacistskij Nimechchini jogo tvorchist bula zarahovana do degenerativnogo mistectva U 1932 roci nenadovgo poyihav do Spoluchenih Shtativ Ameriki A nastupnogo roku ostatochno emigruvav do SShA 1938 roku otrimav amerikanske gromadyanstvo Poselivsya u Bejsajdi Nyu Jork Do 1955 roku vikladav u Lizi studentiv hudozhnikiv Nyu Jorka U SShA Gros virishiv rozirvati zi svoyim minulim i zminiti svij stil Vin prodovzhuvav regulyarno vistavlyati svoyi kartini a v 1946 roci opublikuvav svoyu avtobiografiyu Malenke Tak i velike Ni U 1950 h rokah vin vidkriv u sebe vdoma privatnu hudozhnyu shkolu a takozh pracyuvav hudozhnikom v en 1950 roku Gros stav asocijovanim akademikom u Nacionalnij akademiyi dizajnu 1954 roku jogo obrali v Amerikansku akademiyu mistectv i literaturi U travni 1959 roku hudozhnik razom zi svoyeyu zhinkoyu povernuvsya do Zahidnogo Berlina 6 lipnya 1959 roku Gros proviv nich zi starimi druzyami Oskilki pid ranok hudozhnik led trimavsya na nogah tovarishi proveli jogo dodomu Ale hudozhnik pomilivsya j uvijshov u dveri yaki veli u pidval Vin skotivsya po shodah i zaznav serjoznih travm Koli jogo znajshli vin led dihav Odnak vryatuvati jomu zhittya tak i ne vdalosya TvorchistZovnishni zobrazhennya Georg Gros Metropolis 1917 Vibuh 1917 Daum odruzhuyetsya z avtomatom pedantom Dzhordzhem u travni 1920 roku Dzhon Gartfild duzhe radij comu Vulichna scena 1922 Respublikanski avtomati 1920 Muzej suchasnogo mistectva Nyu Jork Zatemnennya Soncya 1926 u Hudozhnomu muzeyi Gekshera Do 1914 roku Gros perebuvav pid vplivom ekspresionizmu ta futurizmu Takozh pracyuvav nad ilyustraciyami grafiti j dityachimi malyunkami Misto 1916 1917 stalo pershim z pomizh chislennih kartin suchasnogo miskogo krayevidu Do inshih nalezhat apokaliptichnij Vibuh 1917 Metropolis 1917 i Pohoron 1918 sho zobrazhuye bozhevilnu pohoronnu procesiyu 1918 roku vin oselivsya v Berlini i priyednavsya do gurtu berlinskih dadayistiv U cej chas vikoristovuvav svoyi satirichni malyunki dlya napadu na burzhuaznih pribichnikiv Vejmarskoyi respubliki 1924 roku stav organizatorom Chervonoyi grupi hudozhnikiv a z 1928 roku chlenom Asociaciyi revolyucijnih hudozhnikiv Nimechchini Pisav gostropsihologichni portreti u dusi Novoyi rechevosti Stvoryuye cikl satirichnih portretiv prusskih yunkeriv velikih magnativ i generaliv z pomizh yakih populyarnist zdobuli grafichni cikli Osoba panivnogo klasu 1921 Ecce Homo Os lyudina 1922 roku Nove oblichchya panivnogo klasu 1930 groteskna manera yakih naviyana nayivnim vulichnim malyunkom Pislya jogo emigraciyi do SShA v 1933 roci Gros rizko vidkinuv svoyi poperedni praci j karikaturu v cilomu Vagome misce v jogo grafici zajmaye zhanr nyu yakij vin traktuye u zvichajnomu dlya sebe rizko grotesknomu dusi 1944 roku Gros stvoriv seriyu malyunkiv Kayin abo Gitler v pekli Hocha pom yakshennya jogo stilyu stalo pomitnim she naprikinci 1920 h rokiv tvori Grosa nabuli bilsh sentimentalnogo tonu v Americi zmina yakogo rozglyadalasya yak zanepad Jogo pizni praci vzhe ne dosyagli uspihu berlinskih rokiv U 1947 1959 rokah Georg Gros meshkav u Gantingtoni shtat Nyu Jork de vikladav zhivopis u Gantingtonskij lizi mistectva Cherez skrutne stanovishe hudozhnik virishiv prodati svoye polotno Zatemnennya Soncya 1926 roku Zgodom kartinu pridbav malyar Tom Konstantin za 104 1968 roku vin prodav polotno en v Gantingtoni za 15 tisyach dolariv Oskilki Zatemnennya Soncya zobrazhuye pidburyuvannya do vijni virobnikami ozbroyennya park bilya muzeyu Gekshera de zberigalasya kartina naprikinci 1960 h na pochatku 1970 h rokiv stav miscem zboru protestuvalnikiv proti V yetnamskoyi vijni U 2006 roci muzej Gekshera virishiv prodati Zatemnennya Soncya za blizko 19 miljoniv dolariv shob provesti rekonstrukciyu budivli Odnak gromadskist vistupila proti takogo rishennya Mav vpliv na tvorchist italijskogo hudozhnika Shipione PrimitkiBibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 Georg Grosz d Track Q17299517 Georg Grosz OUP 2006 ISBN 978 0 19 977378 7 d Track Q217595d Track Q24255573d Track Q1547776 Encyclopaedia Britannica d Track Q5375741 https www berlin de senuvk umwelt stadtgruen friedhoefe begraebnisstaetten downloads eg liste pdf http www nytimes com 1995 02 19 arts art so dazzled by new york so haunted by berlin html http www nytimes com 1990 02 11 arts art view the lure of fordism jazz and americanismus html Museum of Modern Art online collection d Track Q73268604 http www nytimes com 2009 11 04 greathomesanddestinations 04gh germany html http vocab getty edu page ulan 500014558 https rkd nl explore artists 34262 Guggenheim Fellows database d Track Q107425373 https www museothyssen org en collection artists grosz george RKDartists d Track Q17299517 http www moma org collection works 9011 https www sfmoma org artist george grosz Der Agitator Tragigrotesken der Nacht Traume Zeignungen von G Gross Arhiv originalu za 1 serpnya 2020 Procitovano 24 grudnya 2011 munzinger de Arhiv originalu za 26 veresnya 2009 Procitovano 24 grudnya 2011 Staff 27 sichnya 1955 Hamburg ZEIT ONLINE GmbH Arhiv originalu za 13 sichnya 2011 Procitovano 24 grudnya 2011 Grosz 1946 s 22 Kranzfelder 2005 s 92 Bukva ss nazivayetsya v nimeckij movi scharfes S abo Eszett ostannya oznachaye prosto sz Vodnochas pri vvedenni tekstu bulo zagalnoprijnyato perepisuvati ss yak sz tomu jogo vibir transkripciyi buv po suti nejtralnim fonetichnim peretvorennyam Sabarsky 1985 p 26 Za slovami Sabarskogo zhodnih zapisiv ne mozhna znajti dlya obgruntuvannya versiyi podij opisanih Grosom u jogo avtobiografiyi pro te sho vin buv zvinuvachenij u dezertirstvi Kranzfelder 2005 s 28 Arhiv originalu za 18 lyutogo 2019 Procitovano 17 lyutogo 2019 Nash David S 2007 Blasphemy in the Christian World A History 1 serpnya 2020 u Wayback Machine Oxford Oxford University Press p 112 ISBN 9780199570751 Kranzfelder 2005 s 54 55 Sabarsky 1985 pp 33 251 Kranzfelder 2005 s 58 Kranzfelder 2005 s 93 Kranzfelder 2005 s 78 Grosz 1946 s 301 302 Kranzfelder 2005 s 90 Kranzfelder 2005 s 90 91 Kranzfelder 2005 s 15 Kranzfelder 2005 s 22 ed Biographical Encyclopedia of Artists v 2 Facts on File 2005 Grosz 1946 s 276 Grosz 1946 s 270 Michalsky 1994 s 35 36 Dzhojs Vadler 27 serpnya 2001 r Spadkoyemci Georgiya Grossa 17 lyutogo 2019 u Wayback Machine New York Times Arhiv originalu za 18 listopada 2018 Procitovano 16 lyutogo 2019 Arhiv originalu za 17 lyutogo 2019 Procitovano 16 lyutogo 2019 Genocchio Benjamin 19 lyutogo 2006 The New York Times Arhiv originalu za 15 sichnya 2018 Procitovano 16 lyutogo 2019 DzherelaGrosz George 1946 A Little Yes and a Big No New York The Dial Press Kranzfelder Ivo 2005 George Grosz Cologne Benedikt Taschen ISBN 3 8228 0891 1 Michalski Sergiusz 1994 New Objectivity Cologne Benedikt Taschen ISBN 3 8228 9650 0 Sabarsky Serge editor 1985 George Grosz The Berlin Years New York Rizzoli ISBN 0 8478 0668 5 Schmied Wieland 1978 Neue Sachlichkeit and German Realism of the Twenties London Arts Council of Great Britain ISBN 0 7287 0184 7 Vogel Carol 7 October 2006 Peter M Grosz 80 Authority on Early German Aircraft Dies obituary Grosz s son 30 bereznya 2019 u Wayback Machine The New York Times Walker B Zieve K amp Brooklyn Museum 1988 Prints of the German expressionists and their circle Collection of the Brooklyn Museum New York Brooklyn Museum ISBN 0872731154PosilannyaGeorg Grosh Universalnij slovnik enciklopediya 4 te vid K Teka 2006 Vikicitati mistyat vislovlyuvannya vid abo pro Georg Gross A collection of Grosz s paintings 21 lyutogo 2007 u Wayback Machine Ten Dreams Galleries 13 sichnya 2016 u Wayback Machine Mario Vargas Llosa on George Grosz in TATE ETC magazine Spring 2007 13 sichnya 2012 u Wayback Machine

Дата публікації:
Топ