Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Яри́ло — у дохристиянських віруваннях слов'ян, згідно з реконструкціями, бог любові й пристрасті, сили та хоробрості, розквіту творчих сил природи, що уособлював родючу силу весняного сонця і приблизно відповідає таким символам літнього сонця, як Коструб та Купало. У балтійських слов'ян Ярилу відповідає Яровит.
| Ярило | |
|---|---|
 Скульптура «Ярило» у парку «Український степ» | |
| Міфологія | слов'янська |
| Божество в | слов'янська міфологія |
| Значення імені | родючий, молодий, буйний |
| Заняття | пробудження природи навесні |
| Згадки | літописи, фольклор |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Імена
Ярило згадується в хорватів як Весник або Зелений Юрій. В українських віруваннях знаний також як Благовісник або Великий Грім. У балтів йому відповідає Яровит.
Значення імені
Як і інші слова з коренем яр (jar), ім'я пов'язують з уявленнями про весняну родючість (пор. «яр» — весна; «ярий» — весняний, посіяний навесні), хліб (ярину, ярина — ячмінь, овес; яр, яриця та інші позначення хлібів), тварини (бичок-яровик, ярка і т. ін.); можна порівняти також з «ярий» у значенні «сердитий», «лютий», «яритися» — «проявлятися в повній силі, бушувати (про стихії, явища природи)», яриш, ярий, «весняний, молодий, повний сил, пристрасний», і ті ж значення слів з коренем яр у південних і західних слов'ян.
Образ і функції
Популярний образ Ярила здебільшого заснований на білоруських текстах із етнографії XIX століття. У них оповідається про Ярила як босого юнака в білому одязі з вінком із трави на голові, який сидить на білому коні і тримає в правій руці людську голову, а в лівій — колосся жита. Відомий мотив протиставлення молодого і старого Ярила, де старий, минулорічний, поступається місцем молодшому, іноді під час сутички. Менш знаний український Ярило носить білу кирею з вінком маків і хмелю на голові. У правій руці тримає серп, а в лівій — сніп злаків. Образ Ярила близький до народного образу святого Юрія, котрий теж їздить на білому коні, а його помирання та воскресіння зближує Ярила з грецькими Адонісом і Діонісом. «Життєпис Тихона Задонського» 1765 року згадує російське святкування, головною постаттю якого був юнак, який зображав Ярила: в ковпаку з дзвіночками, стрічками та квітами, чиє обличчя було розфарбоване білою та червоною фарбами.
Ярило починав весну, звільняючи дощ, у чому його функції частково перетинаються з Перуном. Так, у Литві тамтешній аналог Перуна, Перкунас, сповіщав про дозвіл на початок праці в полі громом. Балтійський Яровит має виражені войовничі риси, які поділяє з персонажем українців — Благовісником. Той не лише «відмикає» небо, щоб пролити на землю дощ, а також воює з нечистою силою, пускає стріли в чорта, має такі пізні риси, як стріляння в нечисть із козацької гармати. Можливо, що Ярило був не окремим персонажем, а одним із аспектів Перуна. Олекса Воропай припускав, що Ярило був одним із богів пантеону Володимира Великого, але внаслідок помилки при переписуванні літопису був замінений Симарглом.
Реконструкція міфу про Ярила
Хорватський лінгвіст і етнограф у 1987 та 1998 роках відповідно спробували реконструювати міф про Ярила як божество, що помирає та відроджується кожного року. Його міфічний життєвий цикл відображав життєвий цикл пшениці, від її «народження» під час посіву, через її «молодість» і «жертовну смерть» під час жнив.
У викладі Катічіча та Белая, Ярило (також відомий як Зелений Юрій) був сином бога-громовержця Перуна. Ярило народився в останню ніч лютого, на свято язичницького Нового року. Тієї ночі Ярила викрали посланці ворога Перуна, бога Велеса, і віднесли до підземного світу мертвих (Вирію), де Велес усиновив його та виховав. З приходом весни Ярило повернувся з підземного царства верхи на коні, приносячи на землю весну і родючість. Він закохався в свою сестру Мару та відсвяткував з нею весілля в день літнього сонцестояння (Івана Купала). Цей священний шлюб забезпечив достаток на землі, а також приніс тимчасовий мир між Перуном і Велесом. Однак, оскільки Ярило зраджував Марі, вона (або Перун чи брати Ярила) вбила його. З частин тіла Ярила Мара збудувала собі новий будинок — ця метафора натякає на омолодження всього космосу. Проте без чоловіка Мара перетворилася на стару й потворну богиню смерті, зрештою померши до кінця року. Кожного року, як пояснювали Радослав Катічіч і Вітомір Белай, історія повторюється в обряді і природний цикл починається заново.
Культ Ярила
Вшанування Ярила в білорусів відбувалося 27 квітня, коли дівчата вели хоровод, а одну з них перевдягали на Ярила й садили на прив'язаного до стовпа білого коня. В українців відомий обряд похорону Ярила перед Петровим постом. Ще у XVIII столітті у Воронезькій єпархії заборонялося проводити обряд біля ідола Ярила. «Життєпис Тихона Задонського» містить опис російського свята («ярилок») на честь Ярила в Воронежі, що відбувалося перед Петровим постом. Тоді юнака одягали Ярилом, відбувалися ігри, пригощання, пиятика й кулачні бої, що іноді проводилися на смерть, а дівчата шукали собі пару. Відомо також про обряд розбивання ідолів старого, «плешивого» Ярила та його жіночого аналога — Ярлихи.
З Ярилом пов'язується руське воєводське ім'я Ярун, річка Яринь у басейні Прип'яті. В сербів відоме свято під назвою Ярило та ритуальна лялька, що виготовляється з його нагоди. Назви Ярилово та Яриловичі, до яких міг мати стосунок Ярило, зафіксовані в околицях Великого Новгорода.
Див. також
- 2273 Ярило — астероїд, названий на честь персонажа.
Примітки
- Ярило // Знаки української етнокультури: словник-довідник / Віталій Жайворонок; НАН України, Інститут мовознавства імені О. О. Потебні. — Київ: Довіра, 2006. — С. 663—664. — .
- Ярило // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1967. — Т. 8, кн. XVI : Літери Уш — Я. — С. 2126—2127. — 1000 екз.
- Олекса Воропай. Ярило // Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис. — Мюнхен : Українське видавництво, 1958. — С. 203-205.
- Kropej, Monika (1 січня 2012). Supernatural beings from Slovenian myth and folktales (англ.). Založba ZRC. с. 45—47. ISBN .
- Ґейштор А. Слов'янська міфологія / Пер. з польськ. Сергія Гіріка. — Київ : Кліо, 2015. — С. 127-128. — .
- Leeming David From Olympus to Camelot: The World of European Mythology. — New York, NY: Oxford University Press, 2003. — pp. 129—130. (англ.)
- Ярила // Славянская мифология. Энциклопедический словарь / Под ред. В. Я. Петрухина, Т. А. Агапкиной, Л. Н. Виноградовой, С. М. Толстой. — Москва : Эллис Лак, 1995. — С. 397-399. — . (рос.)
- Katičić, Radoslav (27 червня 1989). Hoditi - roditi. Spuren der Texte eines urslawischen Fruchtbarkeitsritus. Studia ethnologica Croatica (хор.). Т. 1, № 1. с. 45—63. ISSN 1330-3627. Процитовано 20 липня 2022.
- Belaj, Vitomir (2007). Hod kroz godinu: pokušaj rekonstrukcije prahrvatskoga mitskoga svetonazora (вид. 2. izmijenj. i dopunj. izd). Zagreb: Golden marketing-Tehnička knjiga. ISBN . OCLC 320243487.
- Haase, F. (1939). Volksglaube und Brauchtum der Ostslaven. Breslau. с. 177.
- Pogodin, A. (1934). Mythologische Spuren in russischen Dorfnamen. Bd. 11. ZSPhil. с. 35.
- Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — .
Література
- Ярило // Знаки української етнокультури: словник-довідник / Віталій Жайворонок; НАН України, Інститут мовознавства імені О. О. Потебні. — Київ : Довіра, 2006. — С. 663—664. — .
Посилання
- Яра // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 6: Т—Я. — С. 1102.
- Язичницьких богів символика // Енциклопедичний словник символів культури України / За заг. ред. В. П. Коцура, О. І. Потапенка, В. В. Куйбіди. — 5-е вид. — Корсунь-Шевченківський : ФОП Гавришенко В. М, 2015. — С. 896. — .
- Лепеха Т. В. Ярило // Українознавство: Навчальний посібник. — Київ : Вид. центр «Просвіта», 2005. — С. 99. — .
- Митрополит Іларіон. Ярило // Дохристиянські вірування українського народу: історично-релігійна монографія. — Київ : АТ «Обереги», 1992. — С. 111—112. — .
- Олекса Воропай. Заговини на Петрівку // Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис. — Мюнхен : Українське видавництво, 1958. — С. 114.
 | Це незавершена стаття зі слов'янської міфології. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Yari lo u dohristiyanskih viruvannyah slov yan zgidno z rekonstrukciyami bog lyubovi j pristrasti sili ta horobrosti rozkvitu tvorchih sil prirodi sho uosoblyuvav rodyuchu silu vesnyanogo soncya i priblizno vidpovidaye takim simvolam litnogo soncya yak Kostrub ta Kupalo U baltijskih slov yan Yarilu vidpovidaye Yarovit YariloSkulptura Yarilo u parku Ukrayinskij step Mifologiya slov yanskaBozhestvo v slov yanska mifologiyaZnachennya imeni rodyuchij molodij bujnijZanyattya probudzhennya prirodi navesniZgadki litopisi folklor Mediafajli u VikishovishiImenaYarilo zgaduyetsya v horvativ yak Vesnik abo Zelenij Yurij V ukrayinskih viruvannyah znanij takozh yak Blagovisnik abo Velikij Grim U baltiv jomu vidpovidaye Yarovit Znachennya imeniYak i inshi slova z korenem yar jar im ya pov yazuyut z uyavlennyami pro vesnyanu rodyuchist por yar vesna yarij vesnyanij posiyanij navesni hlib yarinu yarina yachmin oves yar yaricya ta inshi poznachennya hlibiv tvarini bichok yarovik yarka i t in mozhna porivnyati takozh z yarij u znachenni serditij lyutij yaritisya proyavlyatisya v povnij sili bushuvati pro stihiyi yavisha prirodi yarish yarij vesnyanij molodij povnij sil pristrasnij i ti zh znachennya sliv z korenem yar u pivdennih i zahidnih slov yan Obraz i funkciyiYarilo Kartina Andriya Shishkina Populyarnij obraz Yarila zdebilshogo zasnovanij na biloruskih tekstah iz etnografiyi XIX stolittya U nih opovidayetsya pro Yarila yak bosogo yunaka v bilomu odyazi z vinkom iz travi na golovi yakij sidit na bilomu koni i trimaye v pravij ruci lyudsku golovu a v livij kolossya zhita Vidomij motiv protistavlennya molodogo i starogo Yarila de starij minulorichnij postupayetsya miscem molodshomu inodi pid chas sutichki Mensh znanij ukrayinskij Yarilo nosit bilu kireyu z vinkom makiv i hmelyu na golovi U pravij ruci trimaye serp a v livij snip zlakiv Obraz Yarila blizkij do narodnogo obrazu svyatogo Yuriya kotrij tezh yizdit na bilomu koni a jogo pomirannya ta voskresinnya zblizhuye Yarila z greckimi Adonisom i Dionisom Zhittyepis Tihona Zadonskogo 1765 roku zgaduye rosijske svyatkuvannya golovnoyu postattyu yakogo buv yunak yakij zobrazhav Yarila v kovpaku z dzvinochkami strichkami ta kvitami chiye oblichchya bulo rozfarbovane biloyu ta chervonoyu farbami Yarilo pochinav vesnu zvilnyayuchi dosh u chomu jogo funkciyi chastkovo peretinayutsya z Perunom Tak u Litvi tamteshnij analog Peruna Perkunas spovishav pro dozvil na pochatok praci v poli gromom Baltijskij Yarovit maye virazheni vojovnichi risi yaki podilyaye z personazhem ukrayinciv Blagovisnikom Toj ne lishe vidmikaye nebo shob proliti na zemlyu dosh a takozh voyuye z nechistoyu siloyu puskaye strili v chorta maye taki pizni risi yak strilyannya v nechist iz kozackoyi garmati Mozhlivo sho Yarilo buv ne okremim personazhem a odnim iz aspektiv Peruna Oleksa Voropaj pripuskav sho Yarilo buv odnim iz bogiv panteonu Volodimira Velikogo ale vnaslidok pomilki pri perepisuvanni litopisu buv zaminenij Simarglom Rekonstrukciya mifu pro YarilaHorvatskij lingvist i etnograf u 1987 ta 1998 rokah vidpovidno sprobuvali rekonstruyuvati mif pro Yarila yak bozhestvo sho pomiraye ta vidrodzhuyetsya kozhnogo roku Jogo mifichnij zhittyevij cikl vidobrazhav zhittyevij cikl pshenici vid yiyi narodzhennya pid chas posivu cherez yiyi molodist i zhertovnu smert pid chas zhniv U vikladi Katichicha ta Belaya Yarilo takozh vidomij yak Zelenij Yurij buv sinom boga gromoverzhcya Peruna Yarilo narodivsya v ostannyu nich lyutogo na svyato yazichnickogo Novogo roku Tiyeyi nochi Yarila vikrali poslanci voroga Peruna boga Velesa i vidnesli do pidzemnogo svitu mertvih Viriyu de Veles usinoviv jogo ta vihovav Z prihodom vesni Yarilo povernuvsya z pidzemnogo carstva verhi na koni prinosyachi na zemlyu vesnu i rodyuchist Vin zakohavsya v svoyu sestru Maru ta vidsvyatkuvav z neyu vesillya v den litnogo soncestoyannya Ivana Kupala Cej svyashennij shlyub zabezpechiv dostatok na zemli a takozh prinis timchasovij mir mizh Perunom i Velesom Odnak oskilki Yarilo zradzhuvav Mari vona abo Perun chi brati Yarila vbila jogo Z chastin tila Yarila Mara zbuduvala sobi novij budinok cya metafora natyakaye na omolodzhennya vsogo kosmosu Prote bez cholovika Mara peretvorilasya na staru j potvornu boginyu smerti zreshtoyu pomershi do kincya roku Kozhnogo roku yak poyasnyuvali Radoslav Katichich i Vitomir Belaj istoriya povtoryuyetsya v obryadi i prirodnij cikl pochinayetsya zanovo Kult YarilaVshanuvannya Yarila v bilorusiv vidbuvalosya 27 kvitnya koli divchata veli horovod a odnu z nih perevdyagali na Yarila j sadili na priv yazanogo do stovpa bilogo konya V ukrayinciv vidomij obryad pohoronu Yarila pered Petrovim postom She u XVIII stolitti u Voronezkij yeparhiyi zaboronyalosya provoditi obryad bilya idola Yarila Zhittyepis Tihona Zadonskogo mistit opis rosijskogo svyata yarilok na chest Yarila v Voronezhi sho vidbuvalosya pered Petrovim postom Todi yunaka odyagali Yarilom vidbuvalisya igri prigoshannya piyatika j kulachni boyi sho inodi provodilisya na smert a divchata shukali sobi paru Vidomo takozh pro obryad rozbivannya idoliv starogo pleshivogo Yarila ta jogo zhinochogo analoga Yarlihi Z Yarilom pov yazuyetsya ruske voyevodske im ya Yarun richka Yarin u basejni Prip yati V serbiv vidome svyato pid nazvoyu Yarilo ta ritualna lyalka sho vigotovlyayetsya z jogo nagodi Nazvi Yarilovo ta Yarilovichi do yakih mig mati stosunok Yarilo zafiksovani v okolicyah Velikogo Novgoroda Div takozh2273 Yarilo asteroyid nazvanij na chest personazha PrimitkiYarilo Znaki ukrayinskoyi etnokulturi slovnik dovidnik Vitalij Zhajvoronok NAN Ukrayini Institut movoznavstva imeni O O Potebni Kiyiv Dovira 2006 S 663 664 ISBN 966 507 195 5 Yarilo Ukrayinska mala enciklopediya 16 kn u 8 t prof Ye Onackij Nakladom Administraturi UAPC v Argentini Buenos Ajres 1967 T 8 kn XVI Literi Ush Ya S 2126 2127 1000 ekz Oleksa Voropaj Yarilo Zvichayi nashogo narodu Etnografichnij naris Myunhen Ukrayinske vidavnictvo 1958 S 203 205 Kropej Monika 1 sichnya 2012 Supernatural beings from Slovenian myth and folktales angl Zalozba ZRC s 45 47 ISBN 978 961 254 428 7 Gejshtor A Slov yanska mifologiya Per z polsk Sergiya Girika Kiyiv Klio 2015 S 127 128 ISBN 978 617 7023 22 6 Leeming David From Olympus to Camelot The World of European Mythology New York NY Oxford University Press 2003 pp 129 130 angl Yarila Slavyanskaya mifologiya Enciklopedicheskij slovar Pod red V Ya Petruhina T A Agapkinoj L N Vinogradovoj S M Tolstoj Moskva Ellis Lak 1995 S 397 399 ISBN 5 7195 0057 X ros Katicic Radoslav 27 chervnya 1989 Hoditi roditi Spuren der Texte eines urslawischen Fruchtbarkeitsritus Studia ethnologica Croatica hor T 1 1 s 45 63 ISSN 1330 3627 Procitovano 20 lipnya 2022 Belaj Vitomir 2007 Hod kroz godinu pokusaj rekonstrukcije prahrvatskoga mitskoga svetonazora vid 2 izmijenj i dopunj izd Zagreb Golden marketing Tehnicka knjiga ISBN 978 953 212 334 0 OCLC 320243487 Haase F 1939 Volksglaube und Brauchtum der Ostslaven Breslau s 177 Pogodin A 1934 Mythologische Spuren in russischen Dorfnamen Bd 11 ZSPhil s 35 Lutz D Schmadel Dictionary of Minor Planet Names 5 th Edition Berlin Heidelberg Springer Verlag 2003 992 XVI s ISBN 3 540 00238 3 LiteraturaYarilo Znaki ukrayinskoyi etnokulturi slovnik dovidnik Vitalij Zhajvoronok NAN Ukrayini Institut movoznavstva imeni O O Potebni Kiyiv Dovira 2006 S 663 664 ISBN 966 507 195 5 PosilannyaYara Shevchenkivska enciklopediya u 6 t Gol red M G Zhulinskij Kiyiv In t literaturi im T G Shevchenka 2015 T 6 T Ya S 1102 Yazichnickih bogiv simvolika Enciklopedichnij slovnik simvoliv kulturi Ukrayini Za zag red V P Kocura O I Potapenka V V Kujbidi 5 e vid Korsun Shevchenkivskij FOP Gavrishenko V M 2015 S 896 ISBN 978 966 2464 48 1 Lepeha T V Yarilo Ukrayinoznavstvo Navchalnij posibnik Kiyiv Vid centr Prosvita 2005 S 99 ISBN 966 8547 37 3 Mitropolit Ilarion Yarilo Dohristiyanski viruvannya ukrayinskogo narodu istorichno religijna monografiya Kiyiv AT Oberegi 1992 S 111 112 ISBN 5 8104 0005 1 Oleksa Voropaj Zagovini na Petrivku Zvichayi nashogo narodu Etnografichnij naris Myunhen Ukrayinske vidavnictvo 1958 S 114 Ce nezavershena stattya zi slov yanskoyi mifologiyi Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi