Омелян Михайлович Юрчу к нар 7 листопада 1939 Заставна 1 лютого 2020 український архітектор член кореспондент Українсько

Омелян Михайлович Юрчу́к (нар. 7 листопада 1939, Заставна — 1 лютого 2020) — український архітектор, член-кореспондент Української академії архітектури.

Омелян Михайлович Юрчук

Народження	7 листопада 1939(1939-11-07) Заставна
Смерть	1 лютого 2020(2020-02-01) (80 років)
Країна	Україна
Навчання	Львівський політехнічний інститут
Діяльність	архітектор

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Юрчук.

Біографія

Народився 7 листопада 1939 року в місті Заставній (тепер Чернівецька область). 1967 року з відзнакою закінчив Львівський політехнічний інститут. До 1969 року працював у Львівському політехнічному інституті архітектором у проєктному підрозділі і викладачем кафедри архітектури. З 1977 року — архітектор у філії Укрміськбудпроекту і головний архітектор Бердянська, з 1977 по 1992 рік — головний архітектор Рівненській області, з 1994 по 2005 рік — завідувач кафедри архітектури Національного університету водного господарства та природокористування. У 2000 році відкрив напрям «Архітектура» і спеціальність «Архітектура будівель і споруд». З 2005 року — професор кафедри архітектури.

Помер 1 лютого 2020 року.

Роботи

універсальний концертний зал на 1200 і 700 місць (Бердянськ, 1972);
міський Палац культури (Бердянськ, 1973);
універмаг (Бердянськ, 1973);
пам'ятник О. С. Пушкіну (скульптор Г. Нерода; Бердянськ, 1973);
пам'ятник лейтенанту П. П. Шмідту (скульптор Владлен Дубинін; Бердянськ, 1974);
проєкт детального планування курортного району на Азовському морі, (1974);
проєкт планування Бердянської коси (1975);
палац одруження (Бердянськ, 1976);
комплекс гуртожитків Ветеринарного інститутту (Львів, 1976);
концепція «Місто-сад» (Рівне, 1979);
реконструкції концертного залу органної i камерної музики (Рівне, 1983);
проєкт планування і озеленення центру Рівного (1983—1990).
проєкт планування історико-культурного заповідника (Острог, Рівненської області, 1985);
реконструкція будівель управління Національного банку України (Рівне, 1996);
проєкт реконструкції будинку відпочинку «Сосновий 6іp» (Жобрин, Рівненський район, 1997);
проєкт церкви (Набережне, Демидівського району, Рівненської області, 1998);
резиденція (Надвірна, Івано-Франківська область, 1999);
бази практик і відпочинку Хрінницького водосховища, Рівненська область і на Шацьких озерах, Волинська область (2001—2002);
проєкти 5-ти великих суспільних і житлових об'єктів у Хмельницькій та Тернопільській областях (2003—2007).

Bci проєкти реалізовані і більшість отримали нагороди на республіканських конкурсах.

Автор книг:

Стандарти Канади. «Дрібноштучні станів матеріали». Факсимільне видання. Переклад з англійської, 1995;
Енергоефективні конструкції стін з каменю бетонного пустотілого у співавторстві з канадським архітектором Я. Шулякевич, 1999;
Словник архітектурних термінів, 2001;
Словник архітектурних термінів у 2-х томах, 2012.

Відзнаки

Заслужений архітектор УРСР з 1985 року.
Лауреат Державної премії УРСР в галузі архітектури за 1990 рік;
орден преподобного Сергія Радонезького II ступеня (РПЦ, 2000);
11 премій на республіканських конкурсах (1972—2009).

Примітки

Рівне вечірнє

Література

Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 669. — . [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.]

[РВ-1] Рівне вечірнє