Шестакове

Шестако́ве (до 1968 — Непокрите) — село в Україні, у Старосалтівській селищній громаді Чугуївського району Харківської області. Населення становить 649 осіб.

село Шестакове
будівля Шестаківської сільської ради будівля Шестаківської сільської ради
Країна	Україна
Область	Харківська область
Район	Чугуївський район
Громада	Старосалтівська селищна громада
Облікова картка	Шестакове
Основні дані
Засноване	1720
Населення	649
Площа	2,184 км²
Густота населення	297,16 осіб/км²
Поштовий індекс	62562
Телефонний код	+380 5741
Географічні дані
Географічні координати	^H G O
Середня висота над рівнем моря	150 м
Відстань до районного центру	45 км
Відстань до залізничної станції	35 км
Місцева влада
Адреса ради	62560, Харківська обл., Чугуївський р-н, смт Старий Салтів, вул. Перемоги, 15
Карта
Шестакове
Шестакове
Мапа
Шестакове у Вікісховищі

Географія

Село Шестакове знаходиться в місці впадіння річки Непокритої в річку Олего. На річках кілька ставків. Через село проходить автомобільна дорога Т 2104. До села примикають садові ділянки.

Історія

Шестаківські краєвиди

1720 рік — дата першої згадки села Непокрите.

За даними на 1864 рік у власницькому селі Непокрите Харківського повіту мешкало 1873 особи (920 чоловічої статі та 953 — жіночої), налічувалось 242 дворових господарства, існували православна церква, винокуренний та цегельний заводи.

Станом на 1914 рік село було центром Непокритянської волості, кількість мешканців зросла до 4135 осіб.

У травні 1920 року у селі відбулося повстання проти продрозкладки та зіткнення із загоном повітової продкомісії.

Село було оточене каральними загонами, яке 8 травня було захоплене штурмом.

1968 перейменовано на Шестакове на честь Героя Радянського Союзу капітана Михайла Денисовича Шестакова, що загинув у бою за село.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 725-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області», село увійшло до складу Старосалтівської селищної громади.

19 липня 2020 року в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Вовчанського району увійшло до Чугуївського району.

22 червня 2023 року рішенням №230 Національної комісії зі стандартів державної мови віднесено до списку населених пунктів, які «можуть не відповідати лексичним нормам української мови», зокрема стосуватися «російської імперської чи колоніальної політики». Громаді рекомендовано обґрунтувати доцільність збереження поточної назви або запропонувати нову назву в установленому законодавством порядку.

Трагедія

Трагедія в селі Непокрите — терористична акція органів НКВС СРСР під час Другої світової війни, що сталося 18 жовтня 1941 р. Оперуповноважений НКВС віддав наказ спалити живцем в замкненому сараї в селі Непокрите (Шестакове) цивільних громадян, заарештованих перед наступом німецьких військ на Харків. Серед спалених живцем український поет Володимир Свідзінський, вчений Тимофій Таранець, поети Сорока Олександр Мусійович, Введенський Олександр Іванович та ін.

"Прибули в село Непокрите і побачили там страшну картину: згорілий величезний корівник і гори понівечених вогнем трупів, які догорали. Селяни розповідали, що корівник підпалили з чотирьох боків, він був закритий, і нікому не дали вийти, а тих, кому вдавалося вибратися, пристрілювали. Почали розтягувати крюками трупи, щоб закопати. Були ще живі, страшно обгорілі. Конвоїри намагалися добити прикладами, але люди не давали, жінки кричали: "Живий, живий! Залиште! «Перенесли в порожню хату. Дивитися було страшно — на всьому тілі суцільні пухирі, страждали жахливо, залишили з ними солдата, мене і ще одну жінку. Медикаментів не було, лікувати нічим. Пробули ми так днів п'ять. Після прибув ще етап (теж інтелігенція). Німці наступали, і нас повели далі. Обгорілих кинули, селянки розібрали їх по сусідніх оселях. Напевно, всі повмирали. Навіщо спалили людей? Щоб позбутися, щоб менше було тягнути, годувати».

Оригінальний текст (рос.)

«Прибыли в село Непокрытое и увидели там страшную картину: сгоревший огромный коровник и горы изувеченных огнём трупов, которые догорали. Крестьяне рассказывали, что коровник подожгли с четырёх сторон, он был закрыт, и никому не дали выйти, а тех, кому удавалось выбраться, пристреливали. Начали растягивать крюками трупы, чтобы закопать. Были ещё живые, страшно обгоревшие. Конвоиры пытались добить прикладами, но люди не давали, женщины кричали: “Живой, живой! Оставьте!” Перенесли в пустующую хату. Смотреть было страшно — на всём теле сплошные волдыри, страдали ужасно, оставили с ними солдата, меня и ещё одну женщину. Медикаментов не было, лечить нечем. Пробыли мы так дней пять. После прибыл ещё этап (тоже интеллигенция). Немцы наступали, и нас повели дальше. Обгорелых бросили, крестьянки разобрали их по соседних жилищах. Наверное, все поумирали. Зачем спалили людей? Чтобы избавиться, чтоб меньше было тащить, кормить».

Письменник Дмитро Нитченко згадував: «По дорозі до Куп'янська НКВД гнало триста в'язнів з харківської в'язниці. Було надвечір. Проходячи повз стіг соломи, енкаведисти звеліли заарештованим взяти по оберемку соломи, бо, мовляв, доведеться ночувати в клуні, що стояла недалеко попереду. Всі взяли соломи, щоб було на чому спати. Після тяжкої й голодної дороги люди міцно поснули, лише одиниці лежали й думали про свою гірку долю, про залишені родини. Дехто з них був заарештований уже тоді, коли німці наблизились до Харкова.

Було вже за північ, коли енкаведисти, що вартували клуню ззовні, підпалили її з усіх боків. Полум'я швидко охопило споруду. Задихаючись від диму, в'язні зчинили страшний крик, кинулися до обох воріт чи високих дверей, але вони були з обох боків міцно підперті й замкнуті. Коли полум'я охопило клуню, частина в'язнів задихнулась від диму й гинула, але решта кинулась до воріт і так натиснула, що вони почали тріщати і зрештою розламалися. Енкаведисти відкрили вогонь з автоматів. Майже всі, що вирвалися з клуні, полягли від куль енкаведистів. Лише кілька щасливих урятувалися втечею. Один з них був ректор Харківського університету Рибалов, який і розповів про цей жах на сторінках харківського часопису „Нова Україна“.»

З-поміж тих, хто зміг врятуватися, був співак Микиша Михайло Венедиктович, вдалося врятуватися.

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Відсоток
українська	88,75%
російська	11,09%
румунська	0,16%

Економіка

• У селі є молочно-товарна і свинно-товарна ферми.
• «Шестакове», сільськогосподарське ТОВ.
• «Агросвіт», ТОВ.
• У селі функціонує Шестаківська загальноосвітня школа І-ІІІ ст.

Люди

В селі народився Комашка Антон Михайлович (1897—1970) — український радянський художник і мистецтвознавець.

Галерея

• Джерело
• Джерело
• Корівники
• Вид із села на шосе
• Будинок культури
• Будинок культури
• Будинок культури
• Будинок культури
• Будинок культури
• Пам'ятник односільчанам загинувшим за Більшовицьку імперію
• Пам'ятник односільчанам загинувшим за Більшовицьку імперію
• Пам'ятник односільчанам загинувшим за Більшовицьку імперію
• Пам'ятник односільчанам загинувшим за Більшовицьку імперію
• Пам'ятник односільчанам загинувшим за Більшовицьку імперію
• Пам'ятник односільчанам загинувшим за Більшовицьку імперію
• Пам'ятник односільчанам загинувшим за Більшовицьку імперію
• Пам'ятник односільчанам загинувшим за Більшовицьку імперію
• Пам'ятник односільчанам загинувшим за Більшовицьку імперію
• Пам'ятник односільчанам загинувшим за Більшовицьку імперію
• Пам'ятник односільчанам загинувшим за Більшовицьку імперію
• Пам'ятник односільчанам загинувшим за Більшовицьку імперію
• Пам'ятник односільчанам загинувшим за Більшовицьку імперію
• Пам'ятник односільчанам загинувшим за Більшовицьку імперію
• Пам'ятник односільчанам загинувшим за Більшовицьку імперію
• Пам'ятник односільчанам загинувшим за Більшовицьку імперію
• Пам'ятник односільчанам загинувшим за Більшовицьку імперію
• Пам'ятник односільчанам загинувшим за Більшовицьку імперію
• Пам'ятник односільчанам загинувшим за Більшовицьку імперію
• Пам'ятник односільчанам загинувшим за Більшовицьку імперію
• Пам'ятник односільчанам загинувшим за Більшовицьку імперію
• Пам'ятник односільчанам загинувшим за Більшовицьку імперію
• Пам'ятник односільчанам загинувшим за Більшовицьку імперію
• Поштове відділення
• Поштове відділення
• Поштове відділення
• Шестаківська сільська рада
• Шестаківська сільська рада
• Шестаківська сільська рада
• Шестаківська сільська рада
• Пам'ятники невідомому солдату та Шестакову М.Д. і Перепелиці П.Л
• Пам'ятники невідомому солдату та Шестакову М.Д. і Перепелиці П.Л
• Пам'ятники невідомому солдату та Шестакову М.Д. і Перепелиці П.Л
• Пам'ятники невідомому солдату та Шестакову М.Д. і Перепелиці П.Л
• Пам'ятники невідомому солдату та Шестакову М.Д. і Перепелиці П.Л
• Пам'ятники невідомому солдату та Шестакову М.Д. і Перепелиці П.Л
• Пам'ятники невідомому солдату та Шестакову М.Д. і Перепелиці П.Л
• Пам'ятники невідомому солдату та Шестакову М.Д. і Перепелиці П.Л
• Торговельна точка
• Торговельна точка
• Торговельна точка
• Торговельна точка
• Торговельна точка
• Торговельна точка
• Торговельна точка
• Торговельна точка

Пам'ятки

• Джерело на трасі Харків-Вовчанськ.

Див. також

• Свідзінський Володимир Євтимович

Примітки

1. https://dozor.com.ua/columns/paramonov/1223581.html
2. Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с., (код 382)(рос. дореф.)
3. Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.(рос. дореф.)
4. Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 4 листопада 2022.
5. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
6. . Архів оригіналу за 27 червня 2023. Процитовано 27 червня 2023.
7. Український художній переклад та перекладачі 1920-30-х років [Текст]: матеріали до курсу «історія перекладу»: навч. посіб. / Лада Володимирівна Коломієць. — Вінниця: Нова Кн., 2015. — 358 с.
8. . Архів оригіналу за 21 червня 2012. Процитовано 29 травня 2012.
9. Любов Дражевська, Оксана Соловей. Харків за часів німецької окупації 1941—1943. Спогади// Доповіді і повідомлення, ч.2., Українська Вільна Академія Наук у США, Нью-Йорк, 1985
10. В лісах під Вязьмою [Текст]: спогади про Другу світову війну / Д. Чуб. — 2. вид., доп. — Мельборн: Ластівка, 1983. — с. 120—121
11. [. Архів оригіналу за 21 червня 2019. Процитовано 29 травня 2012. «Живя в этой провинции»: Александр Введенский и мир Харькова (рос.)]
12. В лісах під Вязьмою [Текст]: спогади про Другу світову війну / Д. Чуб. — 2. вид., доп. — Мельборн: Ластівка, 1983. — с. 121
13. http://exlibris.org.ua/vvv/r04.html
14. https://socialdata.org.ua/projects/mova-2001/

Джерела

• Погода в селі Шестакове [ 14 червня 2021 у Wayback Machine.]
• Зеркальце для «Задзеркалля» [ 8 листопада 2017 у Wayback Machine.]
• «Живя в этой провинции»: Александр Введенский и мир Харькова [ 21 червня 2019 у Wayback Machine.]
• Какой памятник заслужил Сталин?^{[недоступне посилання з травня 2019]}