Шевченко Володимир Станіславович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шевченко.

Шевченко Володимир Станіславович (21 серпня 1940, с. Ганнівка — 29 квітня 2021, м. Хмельницький) — український журналіст, письменник і краєзнавець; член національних спілок України: журналістів (1971), письменників (2016), краєзнавців (2017).

Шевченко Володимир Станіславович
Народився	21 серпня 1940(1940-08-21) Ганнівка, Дунаєвецький район, Кам'янець-Подільська область, Українська РСР, СРСР
Помер	29 квітня 2021(2021-04-29) (80 років) Хмельницький, Україна
Країна	Україна
Діяльність	письменник, журналіст, краєзнавець
Alma mater	Кам'янець-Подільський коледж культури та мистецтв (1961) і Факультет журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка (1972)
Членство	Національна спілка письменників України, Національна спілка журналістів України і НСКУ
Нагороди

Біографія

Народився 21 серпня 1940 року в селянській родині в с. Ганнівка Дунаєвецького району. Закінчив Зеленчанську середню школу 1957 р. Працював вагарем МТС у колгоспі імені Калініна, що в рідному селі, та обліковцем рільничої бригади, а з січня 1958-го по серпень 1959 р. — завідувачем сільського клубу.

1961 р. закінчив бібліотечне відділення Кам'янець-Подільського технікуму підготовки культосвітніх працівників. У 1961—1964 рр. служив в армії. З січня 1965 р. працював у культосвітніх закладах Летичівського району (сільській бібліотеці у Голоскові та районній для дорослих), а з листопада впродовж 7-ми років — у редакції районної газети.

1972 р. закінчив факультет журналістики Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка.

Відтак працював у редакціях Дунаєвецької районної (1972—1976) і Хмельницької обласної (1976—1986) газет, а із жовтня 1986-го по червень 2008 р. — власним кореспондентом у Хмельницькій області Національного інформаційного агентства «Укрінформ».

Творчість

Автор книг: «Глибока Долина» (1984), «Біля Довгого мосту» (1987), «Не хвилюйтеся, я встигну!» (1988), «Крізь кров і попіл» (1989), «Весна в Яснозір'ї» (1990), «Стоптані калачики» (1991), «На чиєму возі твоя доля?» (1995), «Відшуміла пора солов'їних весіль» (1996), «Не прийдеш крізь печалі і болі» (1996), «Троянди в дуплі» (1996), «Соняхів спалахи в серпні» (1997, 2001), «Подільський лицар волі» (2002), «Людина з легенди» (у співавторстві — 2005), «Де сам ходив, де воду носять ріки» (2006), «Терпкі ягоди із пізньоквіту» (2009), «Невідправлені листи до Мавки» (2009), «Легендарний розвідник команданте Ніколас» (у співавторстві — 2010), «У погоні за козирним тузом» (2010), «Цвітуть фіалки не для всіх» (2011), «Ой, Кармелюче, по світу ходиш…» (2013, 2017), «Чи потрібна опудалу „швидка“?» (2014), «Мліли чебрецеві роси» (2015), «Хто буває лиш інколи в людській подобі?» (2016), «Чи всі трави хиляться за водою?» (2016), «Ой родився Кармалюка в селі на Поділлі…» (2017), «Вийся, вийся, хміль листатий» (2018), «Міханьо і Броня, або ж — полонез Огінського» (2019).

Відзнаки

• Заслужений журналіст України (2001)
• Почесна грамота Кабінету Міністрів України (2010)
• Почесною Грамота Хмельницької обласної державної адміністрації (2012)
• Всеукраїнська літературна премія імені В. Сосюри

Лауреат обласних премій

• імені Івана Іова (2012)
• імені Василя Баженова (2017)
• імені Дмитра Прилюка (2017)

Примітки

1. . www.uk.x-pdf.ru. Архів оригіналу за 27 січня 2020. Процитовано 27 січня 2020.
2. Іменинники серпня. Отримали державні нагороди. [ 12 липня 2019 у Wayback Machine.] Журналіст України / 07’ 2010
3. . www.ounb.km.ua. Архів оригіналу за 27 січня 2020. Процитовано 27 січня 2020.
4. . zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 27 січня 2020.
5. . www.adm-km.gov.ua. Архів оригіналу за 27 січня 2020.

Джерела

• Блажевич Ю. Відновлення історичної правди. — «Подільські вісті», 2019, 23 травня.
• Брицький П. П. Устима Кармалюка взято нарешті під захист. — Хмельницькі краєзнавчі студії. Вип. 23. — Хмельницький, 2019. — Сс. 224—226.
• Гула Г. Озовися, пам'яте… — «Подільські вісті», 2010, 26 серпня.
• Костовська А. А. Він родом з села Ганнівка. — Дунаєвеччина очима дослідників, учасників і свідків історичних подій. Вип. 6. — Дунаївці-Кам'янець-Подільський, 2018. — Сс. 244—246.
• Мацько В. Літературне Поділля. — Хмельницький, 1991. — С. 73.
• Мацько В. П. Глибока Долина. Колос (Стара Синява). 1985, 26 січня.
• Мацько В.П. Кара за міфічне повстання (рец. на книгу "Чи всі трави хиляться за водою?"). — Подільські вісті. – 2017. – 26 січ. – С. 2
• Заслужені працівники України — уродженці Дунаєвеччини. — Дунаївці-Кам'янець-Подільський, 2019. — Сс. 329—336.
• Історія має відтворювати лише правду. — «Подільські вісті», 2014, 18 березня.
• Літератори Хмельниччини. Довідник обласної організації Спілки письменників України. — Хмельницький, «Доля», 1997. — С. 29.
• Усі ці події довго перебували під грифом суворої секретності. — «Голос України», 2016, 5 листопада.
• Хмельницький в іменах. Прозаїки, поети, журналісти. — Хмельницький, видавництво Цюпак, 2006. — С. 146.