Шарлемань Людвіг Іванович

Людвіг (Людовик) Шарлемань, рос. адаптоване Людвіг Іванович Шарлемань, Шарлемань 2-й (фран. Charlemagne; 1784 (1788?), Санкт-Петербург — 4 ноября () 1845, там же) — російський архітектор майстер ампіру, представник мистецької династії Шарлеманів, молодший брат Йосипа Шарлеманя (1-го).

Людвіг Шарлемань
Народження	1784 Санкт-Петербург, Російська імперія
Смерть	4 (16) листопада 1845 Санкт-Петербург, Російська імперія
Поховання	^d
Країна (підданство)	Російська імперія
Навчання	Петербурзька академія мистецтв
Діяльність	архітектор
Архітектурний стиль
Найважливіші споруди	^d
Батько	^d
Брати, сестри	^d
Людвіг Шарлемань у Вікісховищі

Дача Головіна. 2007 рік

Біографія

Народився у Петербурзі, в родині французького скульптора Жана Батіста Боде (Шарлеманя), що приїхав у Росію у 1777 році на запрошення Катерини II. У 1797 році разом зі своїми братами (Йосипом, Іваном й Карлом) Людвіг вступив до Імператорської Академії мистецтв. Завершивши навчання в 1806 році із золотою медаллю 2-го ступеня, Шарлемань став працювати помічником архітекторів Луїджі Руска і .

З 1820 року Людвіг Шарлемань працює архітектором , де займається переробками й ремонтом у петербурзьких палацах (, Зимовому, Таврійському та інших)

У 1823—1824 роках Шарлемань побудував (, 63), одне з найкращих дерев'яних будівель в стилі ампір.

фрагмент ґрат Літнього саду, відлитих за проєктом Шарлеманя

За його проєктом у 1826 році відлита чавунна решітка Літнього саду з боку Мойки, а в 1827 там же споруджено Чайний будиночок, прикрашений доричними колонами.

На Шарлемань будує Гауптвахту (1824, , 77), 1827-1829 роках перебудовує Імператорську дачу (арх. та Карло Россі), названу згодом Старою, або Міністерською (набережна , 7). У 1836-1838 роках. поруч зі старою дачею за проєктом Шарлеманя було зведено будівлю Нової (Міністерської) дачі (набережна Хрестівки, 11).

У 1829—1832 роках за проєктом Шарлеманя будується будівля Смирительного робітничого будинку (набережна річки , 1, на 2-4 поверхах якої розташовувалася церква св. Миколая Чудотворця (не збереглася). З 1872 року тут розташована .

У 1828-1832 роках за проєктом Шарлеманя будується будинок Інституту шляхетних дівчат у Полтаві (генеральний план розробив ).

У 1830—1833 роках у гирлі Шарлемань зводить будівлю (набережна річки Фонтанки, 166).

У 1831—1834 роках Шарлемань займається будівництвом Олександрінського сирітського будинку, де у 1843 році з Царського Села було переведено .

Разом з архітектором Пьєтро Вісконті розробив проєкт Свято-Троїцького кафедрального й Успенського соборів в Катеринославі.

Людвіг Іванович Шарлемань помер від водянки у 1845 році й був похований на у Санкт-Петербурзі.

Примітки

1. : у 4 томах / Упоряд. .  — СПб.: Тип. , 1913.  — Т. 4 (С—Ф).  — С. 504.
2. . Архів оригіналу за 15 травня 2019. Процитовано 26 травня 2019.
3. . Архів оригіналу за 12 серпня 2018. Процитовано 26 травня 2019.
4. . Архів оригіналу за 22 травня 2019. Процитовано 26 травня 2019.
5. . Архів оригіналу за 17 травня 2019. Процитовано 26 травня 2019.
6. . Архів оригіналу за 16 червня 2019. Процитовано 26 травня 2019.
7. . Архів оригіналу за 12 серпня 2018. Процитовано 26 травня 2019.

Література

• Антонов Ст. Ст. Брати Шарлемани // Зодчі Санкт-Петербурга, XIX — початок XX століття.  — СПб, 1998.  — С. 219-224.
• Антонов Ст. Ст. Петербург. Нове про старому. — М.: Центрполиграф, 2010.

Посилання

• Валерій Березкін. Шарлемань-Боде (2-ий), Людовик Іванович // Російський біографічний словник : у 25 томах.  — СПб.—М., 1896-1918
• Деятели Санкт-Петербурга [ 26 лютого 2022 у Wayback Machine.]