Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мончинський Чеслав Ян Мончинський англ Czesław Jan Mączyński 9 липня 1

Чеслав Мончинський

Чеслав Мончинський
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мончинський.

Чеслав Ян Мончинський (англ. Czesław Jan Mączyński; 9 липня 1881, с. Кашичі, Перемиський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина — 15 липня 1935, Львів, Львівське воєводство, Польська Республіка) — польський військовий і політичний діяч, полковник Війська польського, командувач так званої оборони Львова у листопаді 1918 р., під час Польсько-української війни, начальник комендатури Львова у листопаді 1918 р., винуватець єврейського погрому у Львові у листопаді 1918 р., посол Сейму Польської Республіки (1922—1927). Був нагороджений найвищою польською військовою відзнакою Virtuti Militari.

Чеслав Мончинський
Czesław Mączyński
image
Ім'я при народженніпол. Czesław Jan Mączyński
Народження9 липня 1881(1881-07-09)[1]
Кашичі, Гміна Орли, Перемишльський повіт
Смерть15 липня 1935(1935-07-15)[1] (54 роки)
Львів, Львівське воєводство, Польська Республіка
ПохованняМеморіал львівських орлят
КраїнаАвстро-Угорщина, Польська Республіка
Рід військАртилерія
ОсвітаФілософський факультет Львівського національного університету імені Івана Франка
ПартіяНаціональна ліга[d]
Званняполковник
Війни / битвиПерша світова війна, Польсько-українська війна 1918—1919 і Польсько-радянська війна 1920
Автографimage
НагородиСрібний Хрест ордену Virtuti Militari, Офіцерський Хрест ордену Polonia Restituta, Хрест Незалежності, Хрест Доблесті
image Чеслав Мончинський у Вікісховищі

Героїзована польською історіографією постать Чеслава Мончинською є частиною польського патріотичного міфу про т. зв. оборону Львова і львівських орлят.

Життєпис

Народився 9 липня 1881 р. в сім'ї народного вчителя Павела Мончинського та Юлії. Навчання розпочав у народній школі в Кашицях. Після переїзду сім'ї в 1892 р. до с. Острів продовжив навчання в гімназії в Ярославі, яку закінчив в 1902 р. Для того, щоб надалі мати змогу здобувати вищу освіту без перерви, зголосився на однорічну добровольчу службу у 29-му польовому артилерійському полку цісарсько-королівської (імператорської та королівської) армії при гарнізоні в Ярославі. 21 вересня 1903 р. Мончинський склав офіцерський іспит і отримав звання підпоручника (лейтенанта) запасу.

16 грудня 1905 р. він став членом польського «Академічного дому» (пол. Czytelni Akademickiej) у Львові, водночас із Стефаном Паславським і Тадеушом Вольфенбургом. У 1908 році закінчив філософський факультет Львівського університету. Під час навчання належав до львівської військової організації «Загони Бартоша»(пол. Drużyny Bartoszowe). Протягом 1908—1910 рр. вивчав право і одночасно здобув посаду заступника вчителя. У 1910 р. Мончинський почав працювати вчителем польської, латинської та грецької мови Гімназії № 1 у Перемишлі. За кілька тижнів до початку Першої світової війни він склав державний іспит на здобуття посади вчителя.

Перша світова війна

Коли розпочалася Перша світова війна, Чеслава призвали на службу до австрійської армії. Служив у 29-му польовому артилерійському полку, в якому став командиром батареї. У жовтні 1914 р. переведений до 1-го польового артилерійського полку, де його підвищили до звання лейтенанта. Після поранений перебував у лікарні до серпня 1915 р. З цього часу і до грудня 1917 р. служив командиром батареї у 2-му польовому артилерійському полку. Того року він став капітаном запасу. З грудня 1917 р. і до кінця жовтня 1918 р. Менчинський служив спершу в артилерійській групі 4-го штабу армії, а згодом у 4-му Генеральному командуванні.

Польсько-українська війна і єврейський погром у Львові

Після демобілізації з австрійської армії працював учителем філософії в гімназії у Ярославі. Водночас був комендантом Польських військових кадрів у Львові, що входили до складу Головного штабу оборони Львова. Під час Польсько-української війни з 1 по 22 листопада 1918 р. виконував функції головного коменданта оборони Львова, коли відбувалися важкі бої з українцями за повернення контролю над містом. Вважається, що Мончинський разом з підпол. Міхалем Карашевичем-Токажевським командував міфологізованою в польській історіографії обороною Львова львівськими орлятами у боротьбі із українськими січовиками Західноукраїнської Народної Республіки до прибуття із заходу підмоги з Перемишля та Кракова. У ніч з 21 на 22 листопада українське командування ухвалило рішення тимчасово покинути місто і його зайняли частини Війська польського.

З 22 листопада до 12 грудня 1918 р. Мончинський був комендантом Львова і Львівського повіту водночас бойових підрозділів. Вранці 22 листопада він видав прокламацію зі зверненням до мешканців Львова, в якій запевняв, що нова польська адміністрація гарантує усі права усім львів'янам за умови, що вони не братимуть у руки зброю. Проте вже о 8:00 того ж дня у єврейській дільниці Львова польські військові та міський натовп розпочали погром. За кілька годин після початку погрому до Менчинського в комендатуру на тодішній площі Смольки прийшов комісар Єврейської релігійної громади Львова д-р Озія Вассер разом зі своїм заступником д-р Емілем Парнасом з проханням про захист єврейської громади. Із собою вони принесли наказ командувача підкріплення польської армії у Східній Галичині генерала Болеслава Рої, з вимогою до Мончинського запровадити у місті надзвичайний стан та військово-польові суди. Проте він цей наказ проігнорував і оприлюднив його лише через два дні 24 листопада, коли погром набув всеохопного масштабу. До комендатури також приходили тодішній урядовий комісар (міський голова) Львова д-р Владислав Стеслович з проханням вжити заходів для припинення насильства у Львові. Львівський погром тривав до 24 листопада і його жертвами стало від 50 до 150 євреїв, понад 400 поранено і постраждало близько семи тисяч родин.

Чеслав Мончинський був членом популярної у Львові крайньо консервативної та ксенофобської Народно-демократичної партії Польщі і був прихильником поглядів Романа Дмовського. Антисемітизм поруч із неадекватною оцінкою своєї ролі в історії т.зв оборони Львова є одними з основних причин відповідальності Мончинського за масове насильство польських військових проти цивільного населення міста.

З 12 грудня 1918 р. Мончинський був командиром бригади львівських стрільців. Далі він брав участь у наступі польської армії на схід до рубежа р. Збруч, де за підсумками Польсько-української і Польсько-радянської воєн були встановлені східні кордони Польської Республіки.

Польсько-радянська війна

Участь Чеслава Мончинського у Польсько-радянській війні розпочалась під командуванням генералів Вацлава Івашкевича та Владислава Єнджеєвського. Служба продовжувалася до осені 1919 р., де він виконував обов'язки командира 5-ї піхотної дивізії. Після цього брав участь у боях на литовсько-білоруському фронті, командуючи 2-ю бригадою 1-ї литовсько-білоруської дивізії до 16 червня 1920 р. Мончинський був звільнений з армії для участі в іноземній місії, яка так і не відбулася.

З огляду на загрозу вторгнення Червоної армії у липні 1920 р. Мончинського призначили окружним інспектором Добровольчої армії у Львові. Він обіймав цю посаду до 1 березня 1921 р. 17 квітня 1921 р. з подачі генерала Тадеуша Розвадовського Мончинського представили до нагородження нагородою Срібний Хрест ордену Virtuti Militari. 11 червня 1920 р. був підвищений у званні до полковника. Перебуваючи в напружених відносинах з Польськими Легіонами (соратники Юзефа Пілсудського), Мончинський не мав змоги пройти належної підготовки, щоб отримати вищу військову посаду. Він обіймав посаду заступника командира дивізії — командира 27-ї піхотної дивізії в Ковелі. До 1 листопада 1921 р. служив у штабі 6-ї армії і в Командуванні округу Корпусу VI на посаді заступника командуючого. Останньою його посадою в армії була служба в командуванні 27-ї піхотної дивізії, яку він займав до обрання послом (депутатом) Сейму у 1922 р. 2 травня 1922 р. Мончинського нагородили Офіцерським хрестом ордену Відродження Польщі. У 1920-х рр. він був головою капітулу ордену Хрест оборони Львова (Krzyża Obrony Lwowa).

Політична та військова діяльність після війни

Після закінчення Польсько-радянської війни Чеслав Мончинський оселився у с. Вербів неподалік Бережан, де продовжував активне суспільно-політичне життя. 5 листопада 1922 р. він був обраний послом (депутатом) Сейму першої каденції (1922—1927) як кандидат від крайньо правої партії «Християнський союз національної єдності» (пол. Chrześcijańskiego Związku Jedności Narodowej) у Львові (по списку № 8). На час парламентської роботи був переведений у запас, залишившись на обліку в 5-му польовому артилерійському полку. У сеймі він входив до Християнського національного клубу і був головою Військового комітету. Він був одним із засновників «Національної гвардії» та її головнокомандуючем. Після завершення каденції він повернувся на службу в армію.

29 листопада 1927 р., у віці 46 років, Мончинського перевели до Володимир-Волинського у складі Повітового командування резервістів для проходження строкової служби. У квітні 1928 р. він був переведений до Повітового командування резервістів у Волковиську на посаду коменданта. У лютому 1929 р. був звільнений з посади і переданий у розпорядження командира Округу корпусу III, а 31 серпня того ж року був відправлений у відставку на пенсію.

У 1933 р. Мончинського нагородили Хрестом Незалежності за заслуги під час Польсько-радянської війни. Він також опублікував історично неправдоподібні спогади про участь у битві за Львів під назвою «Boje Lwowskie» з описом погрому у єврейському кварталі. Останні роки свого життя доживав на самоті у власному будинку у с. Вербів. Помер в результаті хвороби 15 липня 1935 р. і був похований на польському військовому меморіалі на Личаківському цвинтарі у Львові.

Нагороди

  • Срібний Хрест ордену Virtuti Militari (17 квітня 1921 р.)
  • Офіцерський Хрест ордену Polonia Restituta (2 травня 1922 р.)
  • Хрест Незалежності з мечами (9 листопада 1933 р.)
  • Хрест Хоробрих (чотири рази)

Див. також

Примітки

  1. Internetowy Polski Słownik Biograficzny
    d:Track:Q96022943
  2. Czesław Mączyński. Polski dom akademicki imienia Adama Mickiewicza we Lwowie. Historya budowy i sprawozdanie Komitetu // polona.pl [доступ 2020-01-31]
  3. Maria Dayczak-Domanasiewicz. Drużyny Bartoszowe // cracovia-leopolis.pl [доступ 2016-07-17]
  4. Czesław Mazurczak. Harcerstwo Sanockie 1910—1949. — Kraków: Harcerska Oficyna Wydawnicza, 1990. — с. 29
  5. Eugeniusz Romer. Pamiętnik Paryski 1918—1919. — Т. I. — Warszawa, 2010. — с. 34–35
  6. Jan Gella. Ruski miesiąc 1/XI — 22/XI 1918. Ilustrowany opis walk listopadowych we Lwowie z 2 mapami. — Lwów: Komitet Obywateli Miasta Lwowa, ok. 1919. — с. 64, 77, 138, 139, 171, 188, 219
  7. Ґжеґож Ґауден. Львів: кінець ілюзії. Оповідь про листопадовий погром 1918 року. — Львів: Човен, 2020
  8. Joseph Bendow (Joseph Tenenbaum). Der Lemberger Judenpogrom. — Nov 1918-Jan 1919. Vienna, 1919
  9. Dekoracja Orderem «Virtuti Militari» // Gazeta Lwowska, № 87, 17 kwietnia 1921. — с. 4
  10. Order Odrodzenia Polski. Trzechlecie pierwszej kapituły 1921—1924. — Warszawa: Prezydium Rady Ministrów, 1926. — с. 27
  11. Dziennik Personalny Ministerstwa Spraw Wojskowych. — № 28 від 3 грудня 1927 року. — с. 374
  12. Dziennik Personalny Ministerstwa Spraw Wojskowych. — № 9 від 26 квітня 1928 року. — с. 158
  13. Dziennik Personalny Ministerstwa Spraw Wojskowych. — № 11 від 6 липня 1929 року. — с. 218

Джерела

  • Jacek Miliński. Pułkownik Czesław Mączyński 1881—1935. — Łódź: Trio, 2004
  • Stefan Mękarski. Czesław Mączyński // Obrona Lwowa. — T. II. — Warszawa, 1993
  • Czesław Mączyński. Boje Lwowskie. Oswobodzenie Lwowa 1–24 listopada 1918 roku. — Warszawa, 1921 (tom I, tom II)
  • Miliński J. Pułkownik Czesław Mączyński 1881—1935: obrońca Lwowa i polityk Drugiej Rzeczypospolitej
  • Ґжеґож Ґауден. Львів: кінець ілюзії. Оповідь про листопадовий погром 1918 року / перекл. із польськ. А. Павлишин. — Львів: Човен, 2020. — 528 с.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Monchinskij Cheslav Yan Monchinskij angl Czeslaw Jan Maczynski 9 lipnya 1881 s Kashichi Peremiskij povit Korolivstvo Galichini ta Volodimiriyi Avstro Ugorshina 15 lipnya 1935 Lviv Lvivske voyevodstvo Polska Respublika polskij vijskovij i politichnij diyach polkovnik Vijska polskogo komanduvach tak zvanoyi oboroni Lvova u listopadi 1918 r pid chas Polsko ukrayinskoyi vijni nachalnik komendaturi Lvova u listopadi 1918 r vinuvatec yevrejskogo pogromu u Lvovi u listopadi 1918 r posol Sejmu Polskoyi Respubliki 1922 1927 Buv nagorodzhenij najvishoyu polskoyu vijskovoyu vidznakoyu Virtuti Militari Cheslav MonchinskijCzeslaw MaczynskiIm ya pri narodzhennipol Czeslaw Jan MaczynskiNarodzhennya9 lipnya 1881 1881 07 09 1 Kashichi Gmina Orli Peremishlskij povitSmert15 lipnya 1935 1935 07 15 1 54 roki Lviv Lvivske voyevodstvo Polska RespublikaPohovannyaMemorial lvivskih orlyatKrayinaAvstro Ugorshina Polska RespublikaRid vijskArtileriyaOsvitaFilosofskij fakultet Lvivskogo nacionalnogo universitetu imeni Ivana FrankaPartiyaNacionalna liga d ZvannyapolkovnikVijni bitviPersha svitova vijna Polsko ukrayinska vijna 1918 1919 i Polsko radyanska vijna 1920AvtografNagorodiSribnij Hrest ordenu Virtuti Militari Oficerskij Hrest ordenu Polonia Restituta Hrest Nezalezhnosti Hrest Doblesti Cheslav Monchinskij u Vikishovishi Geroyizovana polskoyu istoriografiyeyu postat Cheslava Monchinskoyu ye chastinoyu polskogo patriotichnogo mifu pro t zv oboronu Lvova i lvivskih orlyat ZhittyepisNarodivsya 9 lipnya 1881 r v sim yi narodnogo vchitelya Pavela Monchinskogo ta Yuliyi Navchannya rozpochav u narodnij shkoli v Kashicyah Pislya pereyizdu sim yi v 1892 r do s Ostriv prodovzhiv navchannya v gimnaziyi v Yaroslavi yaku zakinchiv v 1902 r Dlya togo shob nadali mati zmogu zdobuvati vishu osvitu bez perervi zgolosivsya na odnorichnu dobrovolchu sluzhbu u 29 mu polovomu artilerijskomu polku cisarsko korolivskoyi imperatorskoyi ta korolivskoyi armiyi pri garnizoni v Yaroslavi 21 veresnya 1903 r Monchinskij sklav oficerskij ispit i otrimav zvannya pidporuchnika lejtenanta zapasu 16 grudnya 1905 r vin stav chlenom polskogo Akademichnogo domu pol Czytelni Akademickiej u Lvovi vodnochas iz Stefanom Paslavskim i Tadeushom Volfenburgom U 1908 roci zakinchiv filosofskij fakultet Lvivskogo universitetu Pid chas navchannya nalezhav do lvivskoyi vijskovoyi organizaciyi Zagoni Bartosha pol Druzyny Bartoszowe Protyagom 1908 1910 rr vivchav pravo i odnochasno zdobuv posadu zastupnika vchitelya U 1910 r Monchinskij pochav pracyuvati vchitelem polskoyi latinskoyi ta greckoyi movi Gimnaziyi 1 u Peremishli Za kilka tizhniv do pochatku Pershoyi svitovoyi vijni vin sklav derzhavnij ispit na zdobuttya posadi vchitelya Persha svitova vijna Koli rozpochalasya Persha svitova vijna Cheslava prizvali na sluzhbu do avstrijskoyi armiyi Sluzhiv u 29 mu polovomu artilerijskomu polku v yakomu stav komandirom batareyi U zhovtni 1914 r perevedenij do 1 go polovogo artilerijskogo polku de jogo pidvishili do zvannya lejtenanta Pislya poranenij perebuvav u likarni do serpnya 1915 r Z cogo chasu i do grudnya 1917 r sluzhiv komandirom batareyi u 2 mu polovomu artilerijskomu polku Togo roku vin stav kapitanom zapasu Z grudnya 1917 r i do kincya zhovtnya 1918 r Menchinskij sluzhiv spershu v artilerijskij grupi 4 go shtabu armiyi a zgodom u 4 mu Generalnomu komanduvanni Polsko ukrayinska vijna i yevrejskij pogrom u Lvovi Pislya demobilizaciyi z avstrijskoyi armiyi pracyuvav uchitelem filosofiyi v gimnaziyi u Yaroslavi Vodnochas buv komendantom Polskih vijskovih kadriv u Lvovi sho vhodili do skladu Golovnogo shtabu oboroni Lvova Pid chas Polsko ukrayinskoyi vijni z 1 po 22 listopada 1918 r vikonuvav funkciyi golovnogo komendanta oboroni Lvova koli vidbuvalisya vazhki boyi z ukrayincyami za povernennya kontrolyu nad mistom Vvazhayetsya sho Monchinskij razom z pidpol Mihalem Karashevichem Tokazhevskim komanduvav mifologizovanoyu v polskij istoriografiyi oboronoyu Lvova lvivskimi orlyatami u borotbi iz ukrayinskimi sichovikami Zahidnoukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki do pributtya iz zahodu pidmogi z Peremishlya ta Krakova U nich z 21 na 22 listopada ukrayinske komanduvannya uhvalilo rishennya timchasovo pokinuti misto i jogo zajnyali chastini Vijska polskogo Z 22 listopada do 12 grudnya 1918 r Monchinskij buv komendantom Lvova i Lvivskogo povitu vodnochas bojovih pidrozdiliv Vranci 22 listopada vin vidav proklamaciyu zi zvernennyam do meshkanciv Lvova v yakij zapevnyav sho nova polska administraciya garantuye usi prava usim lviv yanam za umovi sho voni ne bratimut u ruki zbroyu Prote vzhe o 8 00 togo zh dnya u yevrejskij dilnici Lvova polski vijskovi ta miskij natovp rozpochali pogrom Za kilka godin pislya pochatku pogromu do Menchinskogo v komendaturu na todishnij ploshi Smolki prijshov komisar Yevrejskoyi religijnoyi gromadi Lvova d r Oziya Vasser razom zi svoyim zastupnikom d r Emilem Parnasom z prohannyam pro zahist yevrejskoyi gromadi Iz soboyu voni prinesli nakaz komanduvacha pidkriplennya polskoyi armiyi u Shidnij Galichini generala Boleslava Royi z vimogoyu do Monchinskogo zaprovaditi u misti nadzvichajnij stan ta vijskovo polovi sudi Prote vin cej nakaz proignoruvav i oprilyudniv jogo lishe cherez dva dni 24 listopada koli pogrom nabuv vseohopnogo masshtabu Do komendaturi takozh prihodili todishnij uryadovij komisar miskij golova Lvova d r Vladislav Steslovich z prohannyam vzhiti zahodiv dlya pripinennya nasilstva u Lvovi Lvivskij pogrom trivav do 24 listopada i jogo zhertvami stalo vid 50 do 150 yevreyiv ponad 400 poraneno i postrazhdalo blizko semi tisyach rodin Cheslav Monchinskij buv chlenom populyarnoyi u Lvovi krajno konservativnoyi ta ksenofobskoyi Narodno demokratichnoyi partiyi Polshi i buv prihilnikom poglyadiv Romana Dmovskogo Antisemitizm poruch iz neadekvatnoyu ocinkoyu svoyeyi roli v istoriyi t zv oboroni Lvova ye odnimi z osnovnih prichin vidpovidalnosti Monchinskogo za masove nasilstvo polskih vijskovih proti civilnogo naselennya mista Z 12 grudnya 1918 r Monchinskij buv komandirom brigadi lvivskih strilciv Dali vin brav uchast u nastupi polskoyi armiyi na shid do rubezha r Zbruch de za pidsumkami Polsko ukrayinskoyi i Polsko radyanskoyi voyen buli vstanovleni shidni kordoni Polskoyi Respubliki Polsko radyanska vijna Uchast Cheslava Monchinskogo u Polsko radyanskij vijni rozpochalas pid komanduvannyam generaliv Vaclava Ivashkevicha ta Vladislava Yendzheyevskogo Sluzhba prodovzhuvalasya do oseni 1919 r de vin vikonuvav obov yazki komandira 5 yi pihotnoyi diviziyi Pislya cogo brav uchast u boyah na litovsko biloruskomu fronti komanduyuchi 2 yu brigadoyu 1 yi litovsko biloruskoyi diviziyi do 16 chervnya 1920 r Monchinskij buv zvilnenij z armiyi dlya uchasti v inozemnij misiyi yaka tak i ne vidbulasya Z oglyadu na zagrozu vtorgnennya Chervonoyi armiyi u lipni 1920 r Monchinskogo priznachili okruzhnim inspektorom Dobrovolchoyi armiyi u Lvovi Vin obijmav cyu posadu do 1 bereznya 1921 r 17 kvitnya 1921 r z podachi generala Tadeusha Rozvadovskogo Monchinskogo predstavili do nagorodzhennya nagorodoyu Sribnij Hrest ordenu Virtuti Militari 11 chervnya 1920 r buv pidvishenij u zvanni do polkovnika Perebuvayuchi v napruzhenih vidnosinah z Polskimi Legionami soratniki Yuzefa Pilsudskogo Monchinskij ne mav zmogi projti nalezhnoyi pidgotovki shob otrimati vishu vijskovu posadu Vin obijmav posadu zastupnika komandira diviziyi komandira 27 yi pihotnoyi diviziyi v Koveli Do 1 listopada 1921 r sluzhiv u shtabi 6 yi armiyi i v Komanduvanni okrugu Korpusu VI na posadi zastupnika komanduyuchogo Ostannoyu jogo posadoyu v armiyi bula sluzhba v komanduvanni 27 yi pihotnoyi diviziyi yaku vin zajmav do obrannya poslom deputatom Sejmu u 1922 r 2 travnya 1922 r Monchinskogo nagorodili Oficerskim hrestom ordenu Vidrodzhennya Polshi U 1920 h rr vin buv golovoyu kapitulu ordenu Hrest oboroni Lvova Krzyza Obrony Lwowa Politichna ta vijskova diyalnist pislya vijni Pislya zakinchennya Polsko radyanskoyi vijni Cheslav Monchinskij oselivsya u s Verbiv nepodalik Berezhan de prodovzhuvav aktivne suspilno politichne zhittya 5 listopada 1922 r vin buv obranij poslom deputatom Sejmu pershoyi kadenciyi 1922 1927 yak kandidat vid krajno pravoyi partiyi Hristiyanskij soyuz nacionalnoyi yednosti pol Chrzescijanskiego Zwiazku Jednosci Narodowej u Lvovi po spisku 8 Na chas parlamentskoyi roboti buv perevedenij u zapas zalishivshis na obliku v 5 mu polovomu artilerijskomu polku U sejmi vin vhodiv do Hristiyanskogo nacionalnogo klubu i buv golovoyu Vijskovogo komitetu Vin buv odnim iz zasnovnikiv Nacionalnoyi gvardiyi ta yiyi golovnokomanduyuchem Pislya zavershennya kadenciyi vin povernuvsya na sluzhbu v armiyu 29 listopada 1927 r u vici 46 rokiv Monchinskogo pereveli do Volodimir Volinskogo u skladi Povitovogo komanduvannya rezervistiv dlya prohodzhennya strokovoyi sluzhbi U kvitni 1928 r vin buv perevedenij do Povitovogo komanduvannya rezervistiv u Volkovisku na posadu komendanta U lyutomu 1929 r buv zvilnenij z posadi i peredanij u rozporyadzhennya komandira Okrugu korpusu III a 31 serpnya togo zh roku buv vidpravlenij u vidstavku na pensiyu U 1933 r Monchinskogo nagorodili Hrestom Nezalezhnosti za zaslugi pid chas Polsko radyanskoyi vijni Vin takozh opublikuvav istorichno nepravdopodibni spogadi pro uchast u bitvi za Lviv pid nazvoyu Boje Lwowskie z opisom pogromu u yevrejskomu kvartali Ostanni roki svogo zhittya dozhivav na samoti u vlasnomu budinku u s Verbiv Pomer v rezultati hvorobi 15 lipnya 1935 r i buv pohovanij na polskomu vijskovomu memoriali na Lichakivskomu cvintari u Lvovi NagorodiSribnij Hrest ordenu Virtuti Militari 17 kvitnya 1921 r Oficerskij Hrest ordenu Polonia Restituta 2 travnya 1922 r Hrest Nezalezhnosti z mechami 9 listopada 1933 r Hrest Horobrih chotiri razi Div takozhPolsko ukrayinska vijna Polski legioni Yevrejskij pogrom u Lvovi 1918 Lvivski orlyataPrimitkiInternetowy Polski Slownik Biograficzny d Track Q96022943 Czeslaw Maczynski Polski dom akademicki imienia Adama Mickiewicza we Lwowie Historya budowy i sprawozdanie Komitetu polona pl dostup 2020 01 31 Maria Dayczak Domanasiewicz Druzyny Bartoszowe cracovia leopolis pl dostup 2016 07 17 Czeslaw Mazurczak Harcerstwo Sanockie 1910 1949 Krakow Harcerska Oficyna Wydawnicza 1990 s 29 Eugeniusz Romer Pamietnik Paryski 1918 1919 T I Warszawa 2010 s 34 35 Jan Gella Ruski miesiac 1 XI 22 XI 1918 Ilustrowany opis walk listopadowych we Lwowie z 2 mapami Lwow Komitet Obywateli Miasta Lwowa ok 1919 s 64 77 138 139 171 188 219 Gzhegozh Gauden Lviv kinec ilyuziyi Opovid pro listopadovij pogrom 1918 roku Lviv Choven 2020 Joseph Bendow Joseph Tenenbaum Der Lemberger Judenpogrom Nov 1918 Jan 1919 Vienna 1919 Dekoracja Orderem Virtuti Militari Gazeta Lwowska 87 17 kwietnia 1921 s 4 Order Odrodzenia Polski Trzechlecie pierwszej kapituly 1921 1924 Warszawa Prezydium Rady Ministrow 1926 s 27 Dziennik Personalny Ministerstwa Spraw Wojskowych 28 vid 3 grudnya 1927 roku s 374 Dziennik Personalny Ministerstwa Spraw Wojskowych 9 vid 26 kvitnya 1928 roku s 158 Dziennik Personalny Ministerstwa Spraw Wojskowych 11 vid 6 lipnya 1929 roku s 218DzherelaJacek Milinski Pulkownik Czeslaw Maczynski 1881 1935 Lodz Trio 2004 Stefan Mekarski Czeslaw Maczynski Obrona Lwowa T II Warszawa 1993 Czeslaw Maczynski Boje Lwowskie Oswobodzenie Lwowa 1 24 listopada 1918 roku Warszawa 1921 tom I tom II Milinski J Pulkownik Czeslaw Maczynski 1881 1935 obronca Lwowa i polityk Drugiej Rzeczypospolitej Gzhegozh Gauden Lviv kinec ilyuziyi Opovid pro listopadovij pogrom 1918 roku perekl iz polsk A Pavlishin Lviv Choven 2020 528 s ISBN 978 617 95022 2 4

Дата публікації:
Топ