Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Христина Євгенівна Сушко (княгиня Трубецька-Долгорука; 9 вересня 1894, Київ — 7 лютого 1967, Женева, Швейцарія) — українська військова медикиня, поручниця Армії УНР. Єдина офіцерка в армії Української Народної Республіки.
| Христина Сушко | |
|---|---|
 | |
| Народження | 9 вересня 1894 Київ |
| Смерть | 7 лютого 1967 (72 роки) Женева |
| Країна |  УНР |
| Вид збройних сил |  Армія УНР |
| Звання |  Поручник |
 Христина Сушко у Вікісховищі | |
Життєпис
Ранні роки
Народилася у Києві, в родині князя Євгена Трубецького. Після закінчення класичної гімназії виїхала до Москви, де з 1914 року навчалась на медичному факультеті Московського університету. Знала кілька іноземних мов (німецьку, французьку, польську), а також українську та російську.
З початком Першої світової війни вирушила на Південно-Західний фронт, де працювала медсестрою військового шпиталю. Під час перебування на фронті познайомилася з генералом російської армії князем Миколою Долгоруким, з яким побралася навесні 1915 року. 26 березня 1917 року народила доньку Світлану, у зв'язку з чим закінчила службу в російській імператорській армії.
Після початку Жовтневого перевороту разом з донькою втікла до Києва. Тут долею Христини Сушко опікувався особисто Симон Петлюра, який був знайомий з родиною Долгоруких з часів своєї праці журналістом у Москві. Задля приховання її належності до російського аристократичного роду Петлюра запропонував Христині взяти вигадане прізвище — Скачківська.
Визвольні змагання
Перебуваючи у розташуванні Армії УНР, на початку 1918 року Христина Скачківська повернулася до праці у військовому шпиталі, а згодом у якості військової медикині вступила на службу до корпусу Січових Стрільців. Там познайомилася з полковником Романом Сушком, з яким вони згодом побралися.
5 червня 1919 р. у ході тяжких боїв під с. Малою Салихою (ст. Пузирки, між Старокостянтиновом і Шепетівкою) потрапила у полон до більшовиків, де зазнала катувань. Вона змогла втекти на даху переповненого більшовиками потяга та повернутися до місця розташування українського війська, де передала військовому командуванню інформацію про розташування більшовицьких частин.
10 липня 1919 року Христина зазнала поранення двома кулеметними кулями в праву руку, проте залишилась в рядах війська, за що одержала подяку в наказі армії. У серпні того ж року, у бої під с. Великою Салихою (напрям В. Пузирки — Шепетівка) була тяжко контужена, внаслідок чого стався параліч правого боку.
Після лікування в 1920 році народила другу доньку Романну та повернулася до лав Армії УНР. Наказом командувача 6-ї Січової стрілецької дивізії Армії УНР полковника Марка Безручка її було призначено лікаркою 46-го куреня цієї дивізії (ним командував її чоловік). Вже у квітні Дивізія воювала на більшовицькому фронті. У червні 1920 року Сушко отримала тяжкі поранення у живіт і хребет у битві під Пергою (тепер Олевського району Житомирської області).
Лікування таких тяжких поранень потребувало багато коштів, які вдалось знайти лише з допомогою Головного отамана Симона Петлюри. У резолюції на виділення коштів для лікування за кордоном Петлюра написав:
«Лікар Сушко визначилась за час боротьби за Українську незалежність цілковитою відданістю справі і визначним героїзмом, — а тому асигнування 35.000 марок [польських] є реалізація обов'язку держави і її влади до одної з кращих дочок її. Суму асигновки затверджую».
У таборі для інтернованих осіб
Після остаточного відступу Армії УНР у Польщу, у 1922—1923 роках, Христина Сушко продовжувала обіймати посаду дивізійної лікарки у таборі Щипйорно поблизу Каліша. В цей період Сушко починає брати участь у «Спілці військових інвалідів у таборі інтернованих Щипіорно» (заснована у квітні 1922 року).
У липні 1922 року центральне правління Всеукраїнської спілки військових інвалідів доручило Сушко репрезентацію інтересів військових інвалідів у Каліші та Щипіорно, а невдовзі вона була обрана Головою правління таборової Спілки інвалідів. Значною мірою її стараннями була відкрита «Хата інваліда», розрахована на 60 місць.
Заслуги Христини Сушко перед Військом УНР дали реєстраційній комісії на чолі з генерал-хорунжим Миколою Янчевським усі підстави клопотатись у 1922 році перед Головним отаманом Військ УНР «про зарахування жінки-лікаря Христини Сушко… на дійсну військову службу в ранзі санітарного поручника зі старшинством… з наданням права на дальнійше підвищення в рангах». Таким чином було підтверджено статус Христини Сушко в Армії УНР як єдиної жінки-старшини.
Умови життя у таборі не сприяли зміцненню здоров'я Сушко. Її фізичний стан погіршувався, і на початок 1923 року вона втратила здатність володіти ногами, почала пересуватися на милицях. До того ж становище її сім'ї ускладнилося через таємний виїзд її чоловіка до Чехословаччини, де він студіював в університеті право та брав активну участь у діяльності спочатку УВО, а потім ОУН. Їхній шлюб розпався у 1925 році.
Після ліквідації таборів (серпень 1924 року) Сушко деякий час залишалася в Станиці, що була створена на території колишнього табору (як людина з інвалідністю, вона мала право на постійне в ній проживання). У жовтні 1924 року вона виїхала на лікування до Варшави. У квітні 1925 року у Варшаві на черговому медичному огляді було встановлено «ураження обох нижніх кінцівок і однієї верхньої, що стало наслідком вогнепальних поранень», та рекомендовано лікування за кордоном.
Останні роки
Після лікування в Європі Сушко вдалося цілком відновити рухливість кінцівок. Вона разом з дітьми виїхала до Італії, де вступила на навчання до Римського університету та успішно закінчила медичні студії зі спеціальності кардіологія. Приблизно у 1927 році одружилася з італійцем, лікарем Мангері, після чого оселилася в маєтку чоловіка на Сицилії в містечку Таорміна. Згодом вони розлучилися — у 1935 році Христина Сушко з доньками переїхала до Франції і оселилася в Ніцці, де започаткувала власну лікарську практику.
Христина Сушко підтримувала активні зв'язки з українським емігрантським та ветеранським середовищем у Європі. У 1932 році особисто познайомилась з лідером ОУН Євгеном Коновальцем.
З початком Другої світової війни сліди Христини Сушко губляться, однак зі спогадів очевидців відомо, що у 1945 році вона об'явилася в американській окупаційній зони Німеччини в однострої лікаря-офіцера армії США під ім'ям Христини Мангері та очолила лікарське обслуговування у таборах для переміщених осіб у Мангаймі, Вюрцбурзі, Ляйпгаймі, Діллінгені і Гюнцбурзі, де у переважній більшості перебували українці.
Робота Христини Сушко у таборах для переміщених осіб завершилася, коли Німеччина почала їх ліквідовувати в 1950 році. Незадовго після цього вона перебралась на постійне місце проживання до Швейцарії. Померла 7 лютого 1967 року у Женеві, Швейцарія.
Вшанування пам'яті
У місті Київ є вулиця Христини Сушко.
У місті Кропивницький провулок Уляни Громової перейменували на провулок Христини Сушко.
Примітки
- . armyinform.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 12 квітня 2021. Процитовано 16 жовтня 2020.
- Срібняк, Ігор Володимирович (26 січня 2018). . Наше Життя (укр.). Т. LXXV, № 1. с. 13—16. ISSN 0740-0225. Архів оригіналу за 27 жовтня 2020. Процитовано 16 жовтня 2020.
- . nezboryma-naciya.org.ua. Архів оригіналу за 15 лютого 2022. Процитовано 16 жовтня 2020.
- . Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 3 серпня 2020. Процитовано 16 жовтня 2020.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Hristina Yevgenivna Sushko knyaginya Trubecka Dolgoruka 9 veresnya 1894 Kiyiv 7 lyutogo 1967 Zheneva Shvejcariya ukrayinska vijskova medikinya poruchnicya Armiyi UNR Yedina oficerka v armiyi Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki Hristina SushkoNarodzhennya9 veresnya 1894 1894 09 09 KiyivSmert7 lyutogo 1967 1967 02 07 72 roki ZhenevaKrayina UNRVid zbrojnih sil Armiya UNRZvannya Poruchnik Hristina Sushko u VikishovishiU Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Sushko ZhittyepisRanni roki Narodilasya u Kiyevi v rodini knyazya Yevgena Trubeckogo Pislya zakinchennya klasichnoyi gimnaziyi viyihala do Moskvi de z 1914 roku navchalas na medichnomu fakulteti Moskovskogo universitetu Znala kilka inozemnih mov nimecku francuzku polsku a takozh ukrayinsku ta rosijsku Z pochatkom Pershoyi svitovoyi vijni virushila na Pivdenno Zahidnij front de pracyuvala medsestroyu vijskovogo shpitalyu Pid chas perebuvannya na fronti poznajomilasya z generalom rosijskoyi armiyi knyazem Mikoloyu Dolgorukim z yakim pobralasya navesni 1915 roku 26 bereznya 1917 roku narodila donku Svitlanu u zv yazku z chim zakinchila sluzhbu v rosijskij imperatorskij armiyi Pislya pochatku Zhovtnevogo perevorotu razom z donkoyu vtikla do Kiyeva Tut doleyu Hristini Sushko opikuvavsya osobisto Simon Petlyura yakij buv znajomij z rodinoyu Dolgorukih z chasiv svoyeyi praci zhurnalistom u Moskvi Zadlya prihovannya yiyi nalezhnosti do rosijskogo aristokratichnogo rodu Petlyura zaproponuvav Hristini vzyati vigadane prizvishe Skachkivska Vizvolni zmagannya Plakat UINP Perebuvayuchi u roztashuvanni Armiyi UNR na pochatku 1918 roku Hristina Skachkivska povernulasya do praci u vijskovomu shpitali a zgodom u yakosti vijskovoyi medikini vstupila na sluzhbu do korpusu Sichovih Strilciv Tam poznajomilasya z polkovnikom Romanom Sushkom z yakim voni zgodom pobralisya 5 chervnya 1919 r u hodi tyazhkih boyiv pid s Maloyu Salihoyu st Puzirki mizh Starokostyantinovom i Shepetivkoyu potrapila u polon do bilshovikiv de zaznala katuvan Vona zmogla vtekti na dahu perepovnenogo bilshovikami potyaga ta povernutisya do miscya roztashuvannya ukrayinskogo vijska de peredala vijskovomu komanduvannyu informaciyu pro roztashuvannya bilshovickih chastin 10 lipnya 1919 roku Hristina zaznala poranennya dvoma kulemetnimi kulyami v pravu ruku prote zalishilas v ryadah vijska za sho oderzhala podyaku v nakazi armiyi U serpni togo zh roku u boyi pid s Velikoyu Salihoyu napryam V Puzirki Shepetivka bula tyazhko kontuzhena vnaslidok chogo stavsya paralich pravogo boku Pislya likuvannya v 1920 roci narodila drugu donku Romannu ta povernulasya do lav Armiyi UNR Nakazom komanduvacha 6 yi Sichovoyi strileckoyi diviziyi Armiyi UNR polkovnika Marka Bezruchka yiyi bulo priznacheno likarkoyu 46 go kurenya ciyeyi diviziyi nim komanduvav yiyi cholovik Vzhe u kvitni Diviziya voyuvala na bilshovickomu fronti U chervni 1920 roku Sushko otrimala tyazhki poranennya u zhivit i hrebet u bitvi pid Pergoyu teper Olevskogo rajonu Zhitomirskoyi oblasti Likuvannya takih tyazhkih poranen potrebuvalo bagato koshtiv yaki vdalos znajti lishe z dopomogoyu Golovnogo otamana Simona Petlyuri U rezolyuciyi na vidilennya koshtiv dlya likuvannya za kordonom Petlyura napisav Likar Sushko viznachilas za chas borotbi za Ukrayinsku nezalezhnist cilkovitoyu viddanistyu spravi i viznachnim geroyizmom a tomu asignuvannya 35 000 marok polskih ye realizaciya obov yazku derzhavi i yiyi vladi do odnoyi z krashih dochok yiyi Sumu asignovki zatverdzhuyu U tabori dlya internovanih osib Pislya ostatochnogo vidstupu Armiyi UNR u Polshu u 1922 1923 rokah Hristina Sushko prodovzhuvala obijmati posadu divizijnoyi likarki u tabori Shipjorno poblizu Kalisha V cej period Sushko pochinaye brati uchast u Spilci vijskovih invalidiv u tabori internovanih Shipiorno zasnovana u kvitni 1922 roku U lipni 1922 roku centralne pravlinnya Vseukrayinskoyi spilki vijskovih invalidiv doruchilo Sushko reprezentaciyu interesiv vijskovih invalidiv u Kalishi ta Shipiorno a nevdovzi vona bula obrana Golovoyu pravlinnya taborovoyi Spilki invalidiv Znachnoyu miroyu yiyi starannyami bula vidkrita Hata invalida rozrahovana na 60 misc Zaslugi Hristini Sushko pered Vijskom UNR dali reyestracijnij komisiyi na choli z general horunzhim Mikoloyu Yanchevskim usi pidstavi klopotatis u 1922 roci pered Golovnim otamanom Vijsk UNR pro zarahuvannya zhinki likarya Hristini Sushko na dijsnu vijskovu sluzhbu v ranzi sanitarnogo poruchnika zi starshinstvom z nadannyam prava na dalnijshe pidvishennya v rangah Takim chinom bulo pidtverdzheno status Hristini Sushko v Armiyi UNR yak yedinoyi zhinki starshini Umovi zhittya u tabori ne spriyali zmicnennyu zdorov ya Sushko Yiyi fizichnij stan pogirshuvavsya i na pochatok 1923 roku vona vtratila zdatnist voloditi nogami pochala peresuvatisya na milicyah Do togo zh stanovishe yiyi sim yi uskladnilosya cherez tayemnij viyizd yiyi cholovika do Chehoslovachchini de vin studiyuvav v universiteti pravo ta brav aktivnu uchast u diyalnosti spochatku UVO a potim OUN Yihnij shlyub rozpavsya u 1925 roci Pislya likvidaciyi taboriv serpen 1924 roku Sushko deyakij chas zalishalasya v Stanici sho bula stvorena na teritoriyi kolishnogo taboru yak lyudina z invalidnistyu vona mala pravo na postijne v nij prozhivannya U zhovtni 1924 roku vona viyihala na likuvannya do Varshavi U kvitni 1925 roku u Varshavi na chergovomu medichnomu oglyadi bulo vstanovleno urazhennya oboh nizhnih kincivok i odniyeyi verhnoyi sho stalo naslidkom vognepalnih poranen ta rekomendovano likuvannya za kordonom Ostanni roki Pislya likuvannya v Yevropi Sushko vdalosya cilkom vidnoviti ruhlivist kincivok Vona razom z ditmi viyihala do Italiyi de vstupila na navchannya do Rimskogo universitetu ta uspishno zakinchila medichni studiyi zi specialnosti kardiologiya Priblizno u 1927 roci odruzhilasya z italijcem likarem Mangeri pislya chogo oselilasya v mayetku cholovika na Siciliyi v mistechku Taormina Zgodom voni rozluchilisya u 1935 roci Hristina Sushko z donkami pereyihala do Franciyi i oselilasya v Nicci de zapochatkuvala vlasnu likarsku praktiku Hristina Sushko pidtrimuvala aktivni zv yazki z ukrayinskim emigrantskim ta veteranskim seredovishem u Yevropi U 1932 roci osobisto poznajomilas z liderom OUN Yevgenom Konovalcem Z pochatkom Drugoyi svitovoyi vijni slidi Hristini Sushko gublyatsya odnak zi spogadiv ochevidciv vidomo sho u 1945 roci vona ob yavilasya v amerikanskij okupacijnij zoni Nimechchini v odnostroyi likarya oficera armiyi SShA pid im yam Hristini Mangeri ta ocholila likarske obslugovuvannya u taborah dlya peremishenih osib u Mangajmi Vyurcburzi Lyajpgajmi Dillingeni i Gyuncburzi de u perevazhnij bilshosti perebuvali ukrayinci Robota Hristini Sushko u taborah dlya peremishenih osib zavershilasya koli Nimechchina pochala yih likvidovuvati v 1950 roci Nezadovgo pislya cogo vona perebralas na postijne misce prozhivannya do Shvejcariyi Pomerla 7 lyutogo 1967 roku u Zhenevi Shvejcariya Vshanuvannya pam yatiU misti Kiyiv ye vulicya Hristini Sushko U misti Kropivnickij provulok Ulyani Gromovoyi perejmenuvali na provulok Hristini Sushko Primitki armyinform com ua ukr Arhiv originalu za 12 kvitnya 2021 Procitovano 16 zhovtnya 2020 Sribnyak Igor Volodimirovich 26 sichnya 2018 Nashe Zhittya ukr T LXXV 1 s 13 16 ISSN 0740 0225 Arhiv originalu za 27 zhovtnya 2020 Procitovano 16 zhovtnya 2020 nezboryma naciya org ua Arhiv originalu za 15 lyutogo 2022 Procitovano 16 zhovtnya 2020 Radio Svoboda ukr Arhiv originalu za 3 serpnya 2020 Procitovano 16 zhovtnya 2020