Церква Живоносного Джерела (Казанської Ікони Божої Матері) — чинна мурована парафіяльна церква у Києві на Південній Борщагівці. Парафія Казанської Ікони Божої Матері належить до Київської єпархії ПЦУ.
Церква Живоносного Джерела | |
---|---|
Церква Живоносного Джерела | |
50°24′44″ пн. ш. 30°23′30″ сх. д. / 50.4124833° пн. ш. 30.3917889° сх. д.Координати: 50°24′44″ пн. ш. 30°23′30″ сх. д. / 50.4124833° пн. ш. 30.3917889° сх. д. | |
Тип споруди | церква |
Розташування | Україна, Київ |
Початок будівництва | 1866 |
Кінець будівництва | 1872 |
Зруйновано | 1935 (частково) |
Відбудовано | 2002 |
Стиль | псевдовізантійський |
Належність | ПЦУ |
Адреса | 03134 м. Київ, Вулиця Симиренка, 12 |
Храм Живоносного Джерела (Україна) | |
Храм Живоносного Джерела у Вікісховищі |
Історія
Церква Живоносного Джерела має багату історію, яка нараховує близько 350 років. Храм розташований на південно-західній околиці Києва - житловому масиві Південна Борщагівка.
Вперше церква в ім'я Пресвятої Богородиці Живоносного Джерела у Братській Борщагівці була зведена у XVII ст., приблизно між 1632 та 1657 рр., щойно після заснування самого села, що виникло на землях, наданих «у вотчину» Київському Братському Богоявленському монастиреві козацьким гетьманом Іваном Петражицьким-Кулагою. Про це свідчив дарчий напис на старому Євангелії, подарованому у 1657 році церкві. Хто був ктитором церкви, тобто чиїм коштом її було побудовано, достеменно невідомо. Оскільки з-поміж усіх Борщагівок власне Братську було засновано задля утримання Києво-Могилянського колегіуму, що виник на базі школи Братського монастиря, то ж і історія храму найтіснішим чином була пов'язана з ними. Внаслідок цього, в церковно-адміністративному відношенні тривалий час церква також входила до складу Києво-Подільської протопопії Київської єпархії. Впродовж XVII – XIX ст. територіально парафія Живоносного Джерела обіймала громади трьох Борщагівок – Софіївської, Микільської та Братської.
Спочатку церква розташовувалася на місці сучасної криниці. З 1679 року, після того, як згідно з наказом гетьмана Івана Самойловича, з Борщагівок силоміць було виселено місцевих жителів, на деякий час церква занепала, оскільки їй бракувало парафіян. З часом, поволі, село таки відродилося, і вже наприкінці 30-х рр. XVIII ст. постало питання побудови нової церкви, яка тоді, напевно, перебувала у занедбаному стані. Вдруге церкву Живоносного Джерела, зведено за одними свідченнями 1740, за іншими - 1747 р., за наказом митрополита Київського Рафаїла (Заборовського) «сумлінням та клопотом /ченців/ Києво-Братського монастиря з добродіями». Як і її попередниця, вона була дерев'яною й оточеною з усіх боків дерев'яним парканом.
Рішенням Митрополита Київського і Галицького Арсенія, після огляду церкви Живоносного Джерела, 17 серпня 1861 р. було визнано за необхідне “побудувати на місці дерев’яної церкви нову кам’яну“. З цього приводу, 14 листопада 1862 р. в Братській Борщагівці відбувся загальний "схід" сіл Софіївської, Микільської та Братської Борщагівок. Він ухвалив рішення Митрополита Арсенія і оголосив про збір пожертв на спорудження нової церкви. Після зібрання необхідних коштів, 1866 року почалося зведення нової споруди церкви. Після геологічних пошуків на ділянці забудови, було виділене та визначене точне місце для майбутньої церкви, яке розташовувалося в центрі парафії і було найвищим місцем у селі. Спорудження церкви було закінчено щойно 1872 р.
З листопада 1917 р. до квітня 1918 р. дача Київської Духовної Академії, що розташовувалась тут, перебувала в руках селян, але церква продовжувала діяти. 1922 р. священство та громада церкви перейшли під правління Української автокефальної православної церкви. Церкву відвідав Митрополит УАПЦ Василь Липківський. Наприкінці 1920-х років діяльність УАПЦ була заборонена, а більшість її священиків - репресовано. З цієї причини 1926 р. церкву знову було підпорядковано Російській православній церкві. Відтак, відправи в церкві велись із перервами до 1935 р. Після чого були знесені бані, дзвіниця, пограбоване церковне майно, ікони. Без сліду зникла чудотворна ікона Божої Матері Живоносного Джерела.
Згідно з постановою президії Київської Міськради від 29 травня 1936 року, церкву було взагалі закрито на підставі того, що мовляв «церква не функціонує з минулого року, а релігійна громада розпалася й бажаючих поповнити п'ятдесятку нема». Перед самою війною були також зруйновані каплиці з криницями над чистими джерелами, відомими з давніх часів.
Спершу приміщення церкви планувалось використати для культосвітніх потреб, але згодом влаштували колгоспне зерносховище. Духовне життя парафії поновилося у 1941 році, із початком тимчасової німецької окупації, клопотанням священика Івана Лазаровича Коваленка та громади. Було знов відкрито церкву. В цей час її перейменували на храм Казанської ікони Божої Матері, очевидно з причини втрати намісного образу Живоносного Джерела.
У 1968 році церкву остаточно закрили, а приміщення віддали фабриці кінопрокату. Потім його передали на баланс Центрального Парку Культури та відпочинку. Дирекція парку намагалась знову влаштувати тут клуб.
У 1980-х же роках, коли тривала інтенсивна розбудова Південної Борщагівки, міська влада вирішила використати будівлю колишнього Храму Казанської Ікони Божої Матері під центр дозвілля молоді. Проектом передбачалось оббудувати останки церкви, що збереглись, двоповерховою частиною з підвалом, над склепінням передбачалось створити деяку подобу купола. При цьому стіни церкви частково руйнувалися, їх пластика знищувалась. Церква мала бути похована в обіймах клубу фехтувальників «Олімпія». Будівельні роботи з 1987 року проводились генеральним підрядником – ВО «Електронмаш», але виконувались вони незадовільно через погане фінансування. Тоді ж місцеві православні громади неодноразово звертались до влади колишнього Ленінградського району з проханням про повернення їм будівлі колишньої церкви. Врешті, 24 березня 1992 року Рада народних депутатів району ухвалила рішення про передачу недобудованого центру «Олімпія» місцевим громадам УАПЦ, згідно з їхнім проханням. Настав для Храму час підняття з руїн, час повернення. В 1995 році в приміщенні центру розпочав богослужіння храм Казанської ікони Божої Матері Української Православної Церкви Київського Патріархату. 27 березня 1996 р. до парафії призначено нового настоятеля – протоієрея Валерія Семанцо.
У зв'язку з перебудовами та руйнуваннями, яких зазнала будівля церкви, що втратила свій первісний вигляд, для її відбудови необхідно було провести значні дослідження.
Вже восени 1996 року в добудованій частині із західного боку церкви, де планувалось раніше приміщення для лекцій, був влаштований тимчасовий храм, в якому почали звершуватися богослужіння (тепер це нижня церква, присвячена Казанськїй Іконі Божої Матері).
Протягом 1997-1998 рр. споруджено дві вежі у східній частині церкви та малі бані на них, а також дзвіницю. 5 листопада 1998 року встановлено центральну баню.
4 листопада 1999 року, на престольне свято Казанської Ікони Божої Матері, на центральній бані встановлено Великого хреста.
16 березня 2002 року відбулося освячення церкви Живоносного Джерела, яке здійснив Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет. За відродження і відбудову церковної святині Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет нагородив настоятеля храму протоієрея Валерія Семанцо митрою. Церква стала центром Святошинського благочиння УПЦ КП.
При церкві[] працює недільна школа для дітей. Створена бібліотека духовної літератури та діє благодійна їдальня, яка щодня годує немічних та престарілих.
Метричні книги, клірові відомості, сповідні розписи церкви Живоносного Джерела с. Братська Борщагівка (приписні села: Софіївська Борщагівка, Михайлівська Борщагівка, Микільська Борщагівка) Київської сотні Київського полку, з 1781 року Київського повіту Київського намісництва, з 1797 р. Білогородської волості Київського повіту Київської губернії зберігаються у ЦДІАК України
Архітектура
Церкву побудовано в псевдовізантійському стилі, хрещатою у плані, п'ятибанною, з великою центральною банею і триярусною дзвіницею з шатроподібним завершенням над притвором. Дах – скатний, шатроподібний з жерсті на дерев'яному каркасі та із невеликим нахилом. Цегляні стіни назовні було викладено під розшивку, а їх внутрішню поверхню поштукарено. Пілястри та колони завершувалися майстерно виконаними капітелями, які збереглись й до сьогодні.
Див. також
Примітки
- Церкви Живоносного Джерела Пресвятої Богородиці [ 17 грудня 2018 у Wayback Machine.] Київської сот. Київський п., з 1781 р. Київського пов. Київського нам., з 1797 р. Київського пов. і губ.
Посилання
- Сайт Храму Живоносного Джерела [ 18 серпня 2011 у Wayback Machine.]
Це незавершена стаття про православ'я. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Cerkva Zhivonosnogo Dzherela Kazanskoyi Ikoni Bozhoyi Materi chinna murovana parafiyalna cerkva u Kiyevi na Pivdennij Borshagivci Parafiya Kazanskoyi Ikoni Bozhoyi Materi nalezhit do Kiyivskoyi yeparhiyi PCU Cerkva Zhivonosnogo DzherelaCerkva Zhivonosnogo Dzherela50 24 44 pn sh 30 23 30 sh d 50 4124833 pn sh 30 3917889 sh d 50 4124833 30 3917889 Koordinati 50 24 44 pn sh 30 23 30 sh d 50 4124833 pn sh 30 3917889 sh d 50 4124833 30 3917889Tip sporudicerkvaRoztashuvannya Ukrayina KiyivPochatok budivnictva1866Kinec budivnictva1872Zrujnovano1935 chastkovo Vidbudovano2002StilpsevdovizantijskijNalezhnistPCUAdresa03134 m Kiyiv Vulicya Simirenka 12Hram Zhivonosnogo Dzherela Ukrayina Hram Zhivonosnogo Dzherela u VikishovishiIstoriyaCerkva Zhivonosnogo Dzherela maye bagatu istoriyu yaka narahovuye blizko 350 rokiv Hram roztashovanij na pivdenno zahidnij okolici Kiyeva zhitlovomu masivi Pivdenna Borshagivka Vpershe cerkva v im ya Presvyatoyi Bogorodici Zhivonosnogo Dzherela u Bratskij Borshagivci bula zvedena u XVII st priblizno mizh 1632 ta 1657 rr shojno pislya zasnuvannya samogo sela sho viniklo na zemlyah nadanih u votchinu Kiyivskomu Bratskomu Bogoyavlenskomu monastirevi kozackim getmanom Ivanom Petrazhickim Kulagoyu Pro ce svidchiv darchij napis na staromu Yevangeliyi podarovanomu u 1657 roci cerkvi Hto buv ktitorom cerkvi tobto chiyim koshtom yiyi bulo pobudovano dostemenno nevidomo Oskilki z pomizh usih Borshagivok vlasne Bratsku bulo zasnovano zadlya utrimannya Kiyevo Mogilyanskogo kolegiumu sho vinik na bazi shkoli Bratskogo monastirya to zh i istoriya hramu najtisnishim chinom bula pov yazana z nimi Vnaslidok cogo v cerkovno administrativnomu vidnoshenni trivalij chas cerkva takozh vhodila do skladu Kiyevo Podilskoyi protopopiyi Kiyivskoyi yeparhiyi Vprodovzh XVII XIX st teritorialno parafiya Zhivonosnogo Dzherela obijmala gromadi troh Borshagivok Sofiyivskoyi Mikilskoyi ta Bratskoyi Spochatku cerkva roztashovuvalasya na misci suchasnoyi krinici Z 1679 roku pislya togo yak zgidno z nakazom getmana Ivana Samojlovicha z Borshagivok silomic bulo viseleno miscevih zhiteliv na deyakij chas cerkva zanepala oskilki yij brakuvalo parafiyan Z chasom povoli selo taki vidrodilosya i vzhe naprikinci 30 h rr XVIII st postalo pitannya pobudovi novoyi cerkvi yaka todi napevno perebuvala u zanedbanomu stani Vdruge cerkvu Zhivonosnogo Dzherela zvedeno za odnimi svidchennyami 1740 za inshimi 1747 r za nakazom mitropolita Kiyivskogo Rafayila Zaborovskogo sumlinnyam ta klopotom chenciv Kiyevo Bratskogo monastirya z dobrodiyami Yak i yiyi poperednicya vona bula derev yanoyu j otochenoyu z usih bokiv derev yanim parkanom Rishennyam Mitropolita Kiyivskogo i Galickogo Arseniya pislya oglyadu cerkvi Zhivonosnogo Dzherela 17 serpnya 1861 r bulo viznano za neobhidne pobuduvati na misci derev yanoyi cerkvi novu kam yanu Z cogo privodu 14 listopada 1862 r v Bratskij Borshagivci vidbuvsya zagalnij shid sil Sofiyivskoyi Mikilskoyi ta Bratskoyi Borshagivok Vin uhvaliv rishennya Mitropolita Arseniya i ogolosiv pro zbir pozhertv na sporudzhennya novoyi cerkvi Pislya zibrannya neobhidnih koshtiv 1866 roku pochalosya zvedennya novoyi sporudi cerkvi Pislya geologichnih poshukiv na dilyanci zabudovi bulo vidilene ta viznachene tochne misce dlya majbutnoyi cerkvi yake roztashovuvalosya v centri parafiyi i bulo najvishim miscem u seli Sporudzhennya cerkvi bulo zakincheno shojno 1872 r Z listopada 1917 r do kvitnya 1918 r dacha Kiyivskoyi Duhovnoyi Akademiyi sho roztashovuvalas tut perebuvala v rukah selyan ale cerkva prodovzhuvala diyati 1922 r svyashenstvo ta gromada cerkvi perejshli pid pravlinnya Ukrayinskoyi avtokefalnoyi pravoslavnoyi cerkvi Cerkvu vidvidav Mitropolit UAPC Vasil Lipkivskij Naprikinci 1920 h rokiv diyalnist UAPC bula zaboronena a bilshist yiyi svyashenikiv represovano Z ciyeyi prichini 1926 r cerkvu znovu bulo pidporyadkovano Rosijskij pravoslavnij cerkvi Vidtak vidpravi v cerkvi velis iz perervami do 1935 r Pislya chogo buli zneseni bani dzvinicya pograbovane cerkovne majno ikoni Bez slidu znikla chudotvorna ikona Bozhoyi Materi Zhivonosnogo Dzherela Zgidno z postanovoyu prezidiyi Kiyivskoyi Miskradi vid 29 travnya 1936 roku cerkvu bulo vzagali zakrito na pidstavi togo sho movlyav cerkva ne funkcionuye z minulogo roku a religijna gromada rozpalasya j bazhayuchih popovniti p yatdesyatku nema Pered samoyu vijnoyu buli takozh zrujnovani kaplici z krinicyami nad chistimi dzherelami vidomimi z davnih chasiv Spershu primishennya cerkvi planuvalos vikoristati dlya kultosvitnih potreb ale zgodom vlashtuvali kolgospne zernoshovishe Duhovne zhittya parafiyi ponovilosya u 1941 roci iz pochatkom timchasovoyi nimeckoyi okupaciyi klopotannyam svyashenika Ivana Lazarovicha Kovalenka ta gromadi Bulo znov vidkrito cerkvu V cej chas yiyi perejmenuvali na hram Kazanskoyi ikoni Bozhoyi Materi ochevidno z prichini vtrati namisnogo obrazu Zhivonosnogo Dzherela U 1968 roci cerkvu ostatochno zakrili a primishennya viddali fabrici kinoprokatu Potim jogo peredali na balans Centralnogo Parku Kulturi ta vidpochinku Direkciya parku namagalas znovu vlashtuvati tut klub U 1980 h zhe rokah koli trivala intensivna rozbudova Pivdennoyi Borshagivki miska vlada virishila vikoristati budivlyu kolishnogo Hramu Kazanskoyi Ikoni Bozhoyi Materi pid centr dozvillya molodi Proektom peredbachalos obbuduvati ostanki cerkvi sho zbereglis dvopoverhovoyu chastinoyu z pidvalom nad sklepinnyam peredbachalos stvoriti deyaku podobu kupola Pri comu stini cerkvi chastkovo rujnuvalisya yih plastika znishuvalas Cerkva mala buti pohovana v obijmah klubu fehtuvalnikiv Olimpiya Budivelni roboti z 1987 roku provodilis generalnim pidryadnikom VO Elektronmash ale vikonuvalis voni nezadovilno cherez pogane finansuvannya Todi zh miscevi pravoslavni gromadi neodnorazovo zvertalis do vladi kolishnogo Leningradskogo rajonu z prohannyam pro povernennya yim budivli kolishnoyi cerkvi Vreshti 24 bereznya 1992 roku Rada narodnih deputativ rajonu uhvalila rishennya pro peredachu nedobudovanogo centru Olimpiya miscevim gromadam UAPC zgidno z yihnim prohannyam Nastav dlya Hramu chas pidnyattya z ruyin chas povernennya V 1995 roci v primishenni centru rozpochav bogosluzhinnya hram Kazanskoyi ikoni Bozhoyi Materi Ukrayinskoyi Pravoslavnoyi Cerkvi Kiyivskogo Patriarhatu 27 bereznya 1996 r do parafiyi priznacheno novogo nastoyatelya protoiyereya Valeriya Semanco U zv yazku z perebudovami ta rujnuvannyami yakih zaznala budivlya cerkvi sho vtratila svij pervisnij viglyad dlya yiyi vidbudovi neobhidno bulo provesti znachni doslidzhennya Vzhe voseni 1996 roku v dobudovanij chastini iz zahidnogo boku cerkvi de planuvalos ranishe primishennya dlya lekcij buv vlashtovanij timchasovij hram v yakomu pochali zvershuvatisya bogosluzhinnya teper ce nizhnya cerkva prisvyachena Kazanskyij Ikoni Bozhoyi Materi Protyagom 1997 1998 rr sporudzheno dvi vezhi u shidnij chastini cerkvi ta mali bani na nih a takozh dzvinicyu 5 listopada 1998 roku vstanovleno centralnu banyu 4 listopada 1999 roku na prestolne svyato Kazanskoyi Ikoni Bozhoyi Materi na centralnij bani vstanovleno Velikogo hresta 16 bereznya 2002 roku vidbulosya osvyachennya cerkvi Zhivonosnogo Dzherela yake zdijsniv Svyatijshij Patriarh Kiyivskij i vsiyeyi Rusi Ukrayini Filaret Za vidrodzhennya i vidbudovu cerkovnoyi svyatini Svyatijshij Patriarh Kiyivskij i vsiyeyi Rusi Ukrayini Filaret nagorodiv nastoyatelya hramu protoiyereya Valeriya Semanco mitroyu Cerkva stala centrom Svyatoshinskogo blagochinnya UPC KP Pri cerkvi koli pracyuye nedilna shkola dlya ditej Stvorena biblioteka duhovnoyi literaturi ta diye blagodijna yidalnya yaka shodnya goduye nemichnih ta prestarilih Metrichni knigi klirovi vidomosti spovidni rozpisi cerkvi Zhivonosnogo Dzherela s Bratska Borshagivka pripisni sela Sofiyivska Borshagivka Mihajlivska Borshagivka Mikilska Borshagivka Kiyivskoyi sotni Kiyivskogo polku z 1781 roku Kiyivskogo povitu Kiyivskogo namisnictva z 1797 r Bilogorodskoyi volosti Kiyivskogo povitu Kiyivskoyi guberniyi zberigayutsya u CDIAK UkrayiniArhitekturaCerkvu pobudovano v psevdovizantijskomu stili hreshatoyu u plani p yatibannoyu z velikoyu centralnoyu baneyu i triyarusnoyu dzviniceyu z shatropodibnim zavershennyam nad pritvorom Dah skatnij shatropodibnij z zhersti na derev yanomu karkasi ta iz nevelikim nahilom Ceglyani stini nazovni bulo vikladeno pid rozshivku a yih vnutrishnyu poverhnyu poshtukareno Pilyastri ta koloni zavershuvalisya majsterno vikonanimi kapitelyami yaki zbereglis j do sogodni Div takozhUkrayinska pravoslavna cerkva Kiyivskij patriarhat Pravoslavna cerkva UkrayiniPrimitkiCerkvi Zhivonosnogo Dzherela Presvyatoyi Bogorodici 17 grudnya 2018 u Wayback Machine Kiyivskoyi sot Kiyivskij p z 1781 r Kiyivskogo pov Kiyivskogo nam z 1797 r Kiyivskogo pov i gub PosilannyaSajt Hramu Zhivonosnogo Dzherela 18 serpnya 2011 u Wayback Machine Ce nezavershena stattya pro pravoslav ya Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi