Хорхе Пачеко Ареко

Це іберійські ім'я та прізвище. Перше (батькове) прізвище цієї особи Пачеко, а друге (материне) прізвище Ареко.

Хорхе Алехандро Пачеко Ареко (ісп. Jorge Alejandro Pacheco Areco; 9 квітня 1920, Монтевідео, Уругвай — 29 липня 1998, там само) — президент Уругваю (1967–1972).

Хорхе Пачеко Ареко ісп. Jorge Alejandro Pacheco Areco
Народження:	9 квітня 1920(1920-04-09)^[1]^[2]^[…] Монтевідео, Уругвай
Смерть:	29 липня 1998(1998-07-29)^[1]^[2]^[…] (78 років) Монтевідео, Уругвай
Поховання:	^d
Країна:	Уругвай^[4]
Партія:	Партія Колорадо
Діти:	^d
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Батько і дід майбутнього президента були тісно пов'язані з політикою, будучи депутатами від партії Колорадо.

Юридичну освіту не завершив, захопившись журналістикою. Після смерті свого дядька Рафаеля Батльє Пачеко, прийняв на себе керівництво виданням «El Día» (1961–1965), органу Батльїстської партії «Колорадо».

• 1963–1967 — депутат парламенту від партії Колорадо. Один з ініціаторів конституційної реформи 1966 року народження, який відновив президентську форму правління.
• 1967 — віцепрезидент в парі з Оскаром Дієґо Альваро Хестідо. Після його раптової смерті в грудні того ж року стає очільником держави; на посаді президента був до 1972.

На посту президента

У сфері внутрішньої політики його уряд в 1968–1970 неодноразово вдавався до репресій проти партизанського національно-визвольного руху Тупамарос, вводив у країні надзвичайний стан, брав під цензуру опозиційні ЗМІ. Були заборонені ліві партії, включаючи Соціалістичну партію Ургуваю. Після викрадення повстанцями британського посла Джеффрі Джексона і декількох бізнесменів та політиків, в 1971 видав спеціальний декрет № 566/971, яким зобов'язував Збройні сили Уругваю активізувати боротьбу з повстанською діяльністю. Для боротьби з Тупамаросом президент Пачеко санкціонував створення ескадронів смерті Націоналістична збройна оборона, молодіжного руху JUP, розгалуженої системи цивільних правих організацій — підприємницьких, профспілкових, студентських. Видатним провідником його політики став професор Армандо Акоста-і-Лара, ідеолог правих сил, призначений заступником міністра внутрішніх справ.

В економіці було створено спеціальну комісію з контролю над цінами і доходами в Уругваї (COPRIN). Її основна мета полягала в координації заходів з боротьби із високою інфляцією, сприяння виробництва і досягнення справедливого розподілу доходів. Фактично був введений контроль за заробітною платою і цінами. Цей крок викликав схвалення уругвайських обивателів і протести в робочому середовищі, для придушення яких президент двічі вводив надзвичайний стан — в червні 1968 і в червні 1969. Для майбутніх урядів мав негативні наслідки.

Напередодні виборів 1971 партизанські дії Тупамароса були припинені. Створена лівими партіями коаліція «Широкий фронт» мала непогані шанси на перемогу, оскільки у всіх на виду була перемога блоку «Народна єдність» і його лідера Сальвадора Альєнде в Чилі. Однак на виборах Широкий фронт отримав тільки 20 % голосів; президентом був обраний кандидат від правої фракції «Колорадо» Хуан Марія Бордаберрі. Відразу ж після голосування спливли факти масових фальсифікацій і підтасувань, і протести поновилися.

Після президентства

• 1972–1980 — посол в Іспанії та Швейцарії.
• 1980–1982 — посол у США.
• 1985–1989 — посол у Парагваї.

На виборах 1984, 1989 і 1994 балотувався на пост президента Уругваю.

У 1994 пішов з політичного життя через стан здоров'я.

Примітки

1. Find a Grave — 1996.
   d:Track:Q63056
2. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
3. Munzinger Personen
   d:Track:Q107343683
4. Authority file of the National Library of Uruguay
   d:Track:Q126919021

Література

• Jorge Chagas y Gustavo Trullen: PACHECO: la trama oculta del poder — Editorial Rumbo, Montevideo, 2005