Фірлюк мінливобарвний Мінливобарвний фірлюк підвид M f fasciolata заповідник Цвалу Калахарі ПАР Охоронний статус Найменш

Фірлюк мінливобарвний

Мінливобарвний фірлюк (підвид M. f. fasciolata, заповідник Цвалу Калахарі, ПАР)

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина:	Жайворонкові (Alaudidae)
Рід:	Фірлюк (Mirafra)
Вид:	Фірлюк мінливобарвний

Біноміальна назва

Mirafra fasciolata
(Sundevall, 1850)

Ареал виду

Підвиди

(Див. текст)

Синоніми

Alauda fasciolata
Mirafra damarensis

Посилання

Вікісховище:	Mirafra fasciolata
Віківиди:	Mirafra fasciolata
ITIS:	916543
МСОП:	103765243
NCBI:	1365178

Фірлюк мінливобарвний (Mirafra fasciolata) — вид горобцеподібних птахів родини жайворонкових (Alaudidae). Мешкає в Південній Африці.

Опис

Довжина птаха становить 13—15 см, вага 26—44 г. Виду не притаманний статевий диморфізм.

Верхня частина тіла коричнева або рудувато-коричнева, у північних підвидів сірувато-коричнева. Горло білувате, поцятковане коричневими плямками. Нижня частина тіла білувата або кремова. Крила коричневі. Дзьоб коричнювато-роговий, лапи рудуваті, очі світло-карі.

Таксономія

Мінливобарвний фірлюк вважався конспецифічним з лучним фірлюком до розділення в 2009 році. Мінливобарвний і лучний фірлюки утворюють надвид з коричневим фірлюком, який мешкає північніше.

Підвиди

Виділяють п'ять підвидів:

M. f. reynoldsi Benson & Irwin, 1965 — північна Намібія, північна Ботсвана, південно-західна Замбія;
M. f. jappi Traylor, 1962 — західна Замбія;
M. f. nata Smithers, 1955 — північно-східна Ботсвана;
M. f. damarensis Sharpe, 1875 — північна і центральна Намібія, західна і центральна Ботсвана;
M. f. fasciolata (Sundevall, 1850) — південь центральної Ботсвани, північ і центр ПАР.

Поширення і екологія

Мінливобарвні фірлюки мешкають у Південно-Африканській Республіці, Намібії, Ботсвані, та Замбії. Вони живуть на пасовиськах, у сухих саванах та пустелі Калахарі.

Поведінка

Мінливобарвні фірлюки харчуються комахами, зокрема мурахами й термітами, а також насінням. Сезон розмноження триває з вересня по лютий. У кладці 2—3 яйця.

Примітки

BirdLife International (2016). . Архів оригіналу за 14 серпня 2021. Процитовано 14 серпня 2021.
Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .
. www.worldbirdnames.org. Архів оригіналу за 19 серпня 2021. Процитовано 22 листопада 2016.
1931-, Keith, Stuart; 1934-, Urban, Emil K.; Martin., Woodcock; Ian., Willis (1 січня 2000). The birds of Africa. Vol. 6. Academic Press. ISBN . OCLC 59539112.
Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). . World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 8 травня 2014. Процитовано 12 серпня 2021.

Джерела

Rudolf Pätzold: Die Lerchen der Welt. Westarp Wissenschaften, Magdeburg 1994, .
Rudolf Pätzold: Kompendium der Lerchen. Alle Lerchen unserer Erde. Jan-Schimkat-Medienpublikation, Dresden 2003, .
Sinclair, Hockey and Tarboton, SASOL Birds of Southern Africa,

Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] BirdLife International (2016). . Архів оригіналу за 14 серпня 2021. Процитовано 14 серпня 2021.

[2] Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .

[3] . www.worldbirdnames.org. Архів оригіналу за 19 серпня 2021. Процитовано 22 листопада 2016.

[4] 1931-, Keith, Stuart; 1934-, Urban, Emil K.; Martin., Woodcock; Ian., Willis (1 січня 2000). The birds of Africa. Vol. 6. Academic Press. ISBN . OCLC 59539112.

[ioc-5] Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). . World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 8 травня 2014. Процитовано 12 серпня 2021.