Фавіла Фафіла VII століття вестготський герцог лат es батько Пелайо за якого його герцогство стало королівством Фавілала

Фавіла (Фафіла; VII століття) — вестготський герцог (лат. ^[es]), батько Пелайо, за якого його герцогство стало королівством.

Фавіла
лат. Favila

Народився	7 століття
Помер	8 століття
Країна	Вестготське королівство
Діяльність	аристократ
Титул	^d
Батько	^d
Мати	^d
Родичі	Гіндасвінт і Свінтіла
У шлюбі з	невідомо
Діти	Пелайо і ^d
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Вестготи на Піренейському півострові перебували задовго перед VII століттям. Тому, мабуть, представники шляхетних сімейств на той час мали та готських, і іспано-римських предків. На це вказує і те, що ім'я «Фавіла» (або «Фафіла») має німецьке коріння, а ім'я «Пелайо» — латинського походження.

Крістіан Сеттіпані, який вивчав хроніки, стверджував, що Фавіла був нащадком королів Леовігільда і Реккареда I, а його батьками були вестготський граф Агіла та його дружина Дивігра. За іншими даними, батьком Фавіли міг бути або вестготський король Хіндасвінт, або син того, герцог . За ще однією версією був зятем Хіндасвінта, одруженим з його донькою Галісунтою. Стосовно герцогства, яке він обіймав точаться суперечності. Значна частина нею вважає Кантабрію, інші розглядають Астурію та Галецію. Можливо він послідовно очолював усі ці герцогства.

Фавіла вступив у конфлікт із Вітіцею. Можливо, що Фафіла на той час був досить досвідченим діячем, і не виключено, що якимсь родичем короля, так що Егіка міг послати його до Галісії як помічника чи якогось опікуна Вітіци. Останній, однак, не збирався зважати на такого помічника, а тим більше якимось чином підкорятися йому. Це, мабуть, і спричинило конфлікт, внаслідок якого Вітіца вбив Фафілу.

Примітки

Martínez Díez, 2005, p. 62, vol. I.
Settipani, 2004, p. 126.

Література

Barrau-Dihigo, L. (1989). Historia política del reino asturiano (718—910). Prólogo de Francisco Javier Fernández Conde. Traductor, Eugenio Fuentes. Gijón: Silveiro Cañada. .
Benito Ruano, Eloy; Fernández Conde, Francisco Javier (1979). Historia de Asturias. IV. Alta Edad Media. Salinas. .
Castillo Álvarez, Arcadio del; Montenegro Valentín, Julia (1995). «De nuevo sobre don Pelayo y los orígenes de la Reconquista». Espacio, tiempo y forma. Serie II, Historia antigua (UNED. Facultad de Geografía e historia) (8): 507—520. ISSN 1130—1082.
Castillo Álvarez, Arcadio del; Montenegro Valentín, Julia (1992). «Don Pelayo y los orígenes de la Reconquista». Hispania: revista Española de Historia (C.S.I.C.) 52 (180): 5-32. ISSN 0018-2141.
Martínez Díez, Gonzalo (2005). El Condado de Castilla (711—1038): la historia frente a la leyenda. 2 tomos. Valladolid. .
Menéndez Bueyes, Luis Ramón (2001). Reflexiones críticas sobre el origen del reino de Asturias. Salamanca: Ediciones Universidad de Salamanca. .
Sánchez-Albornoz, Claudio (1985). El Reino de Asturias. Orígenes de la nación española. Biblioteca de la historia, 8. Madrid: Sarpe. .
Settipani, Christian (2004). La noblesse du Midi carolingien: etúdes sur quelques grands familles d'Acquitaine et du Languedoc du IXe au XIe siècle, Toulousain, Perigord, Limousin, Poitou, Auvergne (en francés). Oxford: Oxfor Unit for Prosopographical Research. .
Suárez Fernández, Luis (2004). «Los fundamentos medievales de la nación española». Tópicos y realidades de la Edad Media (III). Madrid: Real Academia de la Historia. .

[Diez-1] Martínez Díez, 2005, p. 62, vol. I.

[2] Settipani, 2004, p. 126.