Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Йо сип Тука льський Нелюбо вич імовірно маєток Мутвиця Пінський повіт Річ Посполита 26 липня 1676 за іншими даними 1675

Тукальський-Нелюбович Йосип

Тукальський-Нелюбович Йосип

Йо́сип Тука́льський-Нелюбо́вич (?, імовірно, маєток Мутвиця, Пінський повіт, Річ Посполита — 26 липня 1676, за іншими даними 1675, Чигирин, Гетьманщина) — український церковний діяч, православний митрополит Київський, Галицький та всієї Русі упродовж 1663—1675 років. Екзарх Константинопольської Православної Церкви в Україні. Зарахований до лику святих у Православній Церкві України.

Йосип Тукальський-Нелюбович
image
Митрополит Йосип Тукальський-Нелюбович
image
Герб
Митрополит Київський, Галицький і всієї Русі
1663 — 1675
Церква: Константинопольська православна церква
Попередник: Митрополит Діонісій
Наступник: Митрополит Гедеон (Святополк-Четвертинський)
 
Діяльність: священник
Національність: білорус
Народження: невідомо
Пінський повіт, Річ Посполита
Смерть: 26 липня 1675(1675-07-26)
Чигирин, Гетьманщина
Похований: Мгарський монастир
Чернецтво: до 1654

image Йосип Тукальський-Нелюбович у Вікісховищі

Біографія

Виходець зі шляхетської родини, син пінського войського. Дитячі роки провів у батьківському маєтку Мутвиця (нині село Вараського району Рівненської області України). Навчався в школі православного братства Святого Духа у Вільні. По закінченні навчання прийняв чернечий постриг у Віленському Свято-Духівському монастирі.

З 1654 — архімандрит Лещинського монастиря і старший Віленського Свято-Духівського монастиря.

З серпня 1661 року — єпископ Могилівський (Мстиславський). Невдовзі переїхав до Чигирина, де був у 1663 (за іншими даними — 1664 року) обраний на митрополита Київської митрополії. Проте, в той час між козацькою старшиною відбувалась боротьба за владу. Внаслідок чого, ще одним кандидатом на митрополію був висунутий Перемишльський єпископ Антоній Винницький. При цьому — обох кандидатів затвердив король. За підтримки гетьмана Павла Тетері, Винницький був проголошений митрополитом, а поляки ув'язнили Тукальського. Одночасно, на Лівобережній Україні на митрополичий престол претендували єпископ Мефодій (Филимонович), кандидат московського уряду.

Виступав проти втручання польського уряду в українські церковні справи, за що у червні 1664 року був ув'язнений у Марієнбурзькій фортеці в Пруссії (або в Мальборській).

1666 року у Чигирині Гетьманом України було обрано черкаського полковника Петра Дорошенка. Він звільнив Правобережжя від поляків й визволив митрополита Тукальського. Тепер він управляв єпархіями на Правобережжі, Білорусі та в Литві, а за Винницьким залишились — Львівська, Перемишльська та Луцька єпархії. Деякий час перебував у Вільно та Могильові, а згодом повернувся до Чигирина.

Дворічне перебування у польському ув'язненні сприяло зростанню авторитету Йосифа Тукальського-Нелюбовича у середовищі православного духовенства, козацтва та української шляхти. Незважаючи на розділ України, Тукальський-Нелюбович продовжував вважатися митрополитом Київським, Галицьким та всієї Руси, і переважно самостійно вирішував усі питання церковного життя. За підтримки гетьмана Петра Дорошенка 6 березня 1668 року (за іншими даними — 1670 року) отримав благословення від Константинопольського патріарха.

Остання спроба об'єднати Київську митрополію в єдине ціле була зроблена після того, як Петро Дорошенко став гетьманом лівобережної України, й об'єднав два береги. Митрополит Тукальський також очолив українську церкву на обох берегах Дніпра. Єпископа Мефодія, якого Москва поставила місцеблюстителем Київської митрополії, за підтримку повстання 1668 було зіслано до Уманського монастиря. Митрополит розпорядився в усіх українських православних церквах не поминати московського царя, як глави держави (як це запровадили за Мефодія).

Відстоював незалежність української церкви від зазіхань московського патріархату та виступав за її канонічне підпорядкування Константинопольському патріарху.

Про те, що його визнавали митрополитом на обох берегах Дніпра, свідчить факт, що Москва призначила намісником Митрополичого престолу Лазара Барановича лише після смерті митрополита Тукальського.

Помер 26 липня 1676 року в Чигирині, в монастирі Св. Троїці. Був похований у Троїцькому чоловічому монастирі. Згодом його прах було перенесено до Лубенського Мгарського монастиря.

Вшанування пам'яті

11 серпня 2007 року в Чигирині був відкритий Пам'ятник Йосипу Нелюбович-Тукальському.

Канонізований Православною Церквою України у лику святителів на Синоді ПЦУ 22 листопада 2021 року.

Джерела та література

Література

  • о. Юрій Федорів. Історія Церкви в Україні. — Львів : Свічадо, 2007.
  • Митрополит Іосиф (Нелюбович-Тукальський) [ 21 листопада 2008 у Wayback Machine.]
  • Коваленко Сергій. Тукальський Йосип//Україна під булавою Богдана Хмельницького. Енциклопедія у 3-х томах. Том 3. — Київ: Видавництво «Стікс», 2009.

Посилання

  • Нелюбович-Тукальський Йосип // Українська мала енциклопедія : 16 кн : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. IX : Літери На — Ол. — С. 1119. — 1000 екз.
  • Тукальський Нелюбович Йосип // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1966. — Т. 8, кн. XV : Літери Ст — Уц. — С. 1939. — 1000 екз.
  • Олександр Крамар (20 квітня 2018). . https://tyzhden.ua/. Український тиждень. Архів оригіналу за 16 квітня 2015. Процитовано 12 вересня 2019.
  • Останній Митрополит. Йосип Тукальський загинув 1675 року, це дозволило Московії поглинути українську православну церкву. http://texty.org.ua/. Texty.org.ua. 11 вересня 2019. Процитовано 12 вересня 2019.
  • Митрополит Київський, Галицький і всієї Руси, Екзарх Константинопольського престолу Йосиф Нелюбович-Тукальський [ 24 листопада 2021 у Wayback Machine.]

Примітки

  1. . Духовний Фронт України (укр.). 23 листопада 2021. Архів оригіналу за 24 листопада 2021. Процитовано 24 листопада 2021.
Попередник: Митрополит Київський, Галицький та всієї Руси
1663—1676 		Наступник:
Діонісій Балабан Антоній Винницький

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Jo sip Tuka lskij Nelyubo vich imovirno mayetok Mutvicya Pinskij povit Rich Pospolita 26 lipnya 1676 za inshimi danimi 1675 Chigirin Getmanshina ukrayinskij cerkovnij diyach pravoslavnij mitropolit Kiyivskij Galickij ta vsiyeyi Rusi uprodovzh 1663 1675 rokiv Ekzarh Konstantinopolskoyi Pravoslavnoyi Cerkvi v Ukrayini Zarahovanij do liku svyatih u Pravoslavnij Cerkvi Ukrayini Josip Tukalskij Nelyubovich Mitropolit Josip Tukalskij Nelyubovich Gerb Mitropolit Kiyivskij Galickij i vsiyeyi Rusi 1663 1675 Cerkva Konstantinopolska pravoslavna cerkva Poperednik Mitropolit Dionisij Nastupnik Mitropolit Gedeon Svyatopolk Chetvertinskij Diyalnist svyashennik Nacionalnist bilorus Narodzhennya nevidomo Pinskij povit Rich Pospolita Smert 26 lipnya 1675 1675 07 26 Chigirin Getmanshina Pohovanij Mgarskij monastir Chernectvo do 1654 Josip Tukalskij Nelyubovich u VikishovishiBiografiyaVihodec zi shlyahetskoyi rodini sin pinskogo vojskogo Dityachi roki proviv u batkivskomu mayetku Mutvicya nini selo Varaskogo rajonu Rivnenskoyi oblasti Ukrayini Navchavsya v shkoli pravoslavnogo bratstva Svyatogo Duha u Vilni Po zakinchenni navchannya prijnyav chernechij postrig u Vilenskomu Svyato Duhivskomu monastiri Z 1654 arhimandrit Leshinskogo monastirya i starshij Vilenskogo Svyato Duhivskogo monastirya Z serpnya 1661 roku yepiskop Mogilivskij Mstislavskij Nevdovzi pereyihav do Chigirina de buv u 1663 za inshimi danimi 1664 roku obranij na mitropolita Kiyivskoyi mitropoliyi Prote v toj chas mizh kozackoyu starshinoyu vidbuvalas borotba za vladu Vnaslidok chogo she odnim kandidatom na mitropoliyu buv visunutij Peremishlskij yepiskop Antonij Vinnickij Pri comu oboh kandidativ zatverdiv korol Za pidtrimki getmana Pavla Teteri Vinnickij buv progoloshenij mitropolitom a polyaki uv yaznili Tukalskogo Odnochasno na Livoberezhnij Ukrayini na mitropolichij prestol pretenduvali yepiskop Mefodij Filimonovich kandidat moskovskogo uryadu Vistupav proti vtruchannya polskogo uryadu v ukrayinski cerkovni spravi za sho u chervni 1664 roku buv uv yaznenij u Mariyenburzkij forteci v Prussiyi abo v Malborskij 1666 roku u Chigirini Getmanom Ukrayini bulo obrano cherkaskogo polkovnika Petra Doroshenka Vin zvilniv Pravoberezhzhya vid polyakiv j vizvoliv mitropolita Tukalskogo Teper vin upravlyav yeparhiyami na Pravoberezhzhi Bilorusi ta v Litvi a za Vinnickim zalishilis Lvivska Peremishlska ta Lucka yeparhiyi Deyakij chas perebuvav u Vilno ta Mogilovi a zgodom povernuvsya do Chigirina Dvorichne perebuvannya u polskomu uv yaznenni spriyalo zrostannyu avtoritetu Josifa Tukalskogo Nelyubovicha u seredovishi pravoslavnogo duhovenstva kozactva ta ukrayinskoyi shlyahti Nezvazhayuchi na rozdil Ukrayini Tukalskij Nelyubovich prodovzhuvav vvazhatisya mitropolitom Kiyivskim Galickim ta vsiyeyi Rusi i perevazhno samostijno virishuvav usi pitannya cerkovnogo zhittya Za pidtrimki getmana Petra Doroshenka 6 bereznya 1668 roku za inshimi danimi 1670 roku otrimav blagoslovennya vid Konstantinopolskogo patriarha Ostannya sproba ob yednati Kiyivsku mitropoliyu v yedine cile bula zroblena pislya togo yak Petro Doroshenko stav getmanom livoberezhnoyi Ukrayini j ob yednav dva beregi Mitropolit Tukalskij takozh ocholiv ukrayinsku cerkvu na oboh beregah Dnipra Yepiskopa Mefodiya yakogo Moskva postavila misceblyustitelem Kiyivskoyi mitropoliyi za pidtrimku povstannya 1668 bulo zislano do Umanskogo monastirya Mitropolit rozporyadivsya v usih ukrayinskih pravoslavnih cerkvah ne pominati moskovskogo carya yak glavi derzhavi yak ce zaprovadili za Mefodiya Vidstoyuvav nezalezhnist ukrayinskoyi cerkvi vid zazihan moskovskogo patriarhatu ta vistupav za yiyi kanonichne pidporyadkuvannya Konstantinopolskomu patriarhu Pro te sho jogo viznavali mitropolitom na oboh beregah Dnipra svidchit fakt sho Moskva priznachila namisnikom Mitropolichogo prestolu Lazara Baranovicha lishe pislya smerti mitropolita Tukalskogo Pomer 26 lipnya 1676 roku v Chigirini v monastiri Sv Troyici Buv pohovanij u Troyickomu cholovichomu monastiri Zgodom jogo prah bulo pereneseno do Lubenskogo Mgarskogo monastirya Vshanuvannya pam yati11 serpnya 2007 roku v Chigirini buv vidkritij Pam yatnik Josipu Nelyubovich Tukalskomu Kanonizovanij Pravoslavnoyu Cerkvoyu Ukrayini u liku svyatiteliv na Sinodi PCU 22 listopada 2021 roku Dzherela ta literaturaO M Dzyuba Josif Nelyubovich Tukalskij 16 serpnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2005 T 3 E J S 657 ISBN 966 00 0610 1 Literatura o Yurij Fedoriv Istoriya Cerkvi v Ukrayini Lviv Svichado 2007 Mitropolit Iosif Nelyubovich Tukalskij 21 listopada 2008 u Wayback Machine Kovalenko Sergij Tukalskij Josip Ukrayina pid bulavoyu Bogdana Hmelnickogo Enciklopediya u 3 h tomah Tom 3 Kiyiv Vidavnictvo Stiks 2009 PosilannyaNelyubovich Tukalskij Josip Ukrayinska mala enciklopediya 16 kn u 8 t prof Ye Onackij Buenos Ajres 1962 T 5 kn IX Literi Na Ol S 1119 1000 ekz Tukalskij Nelyubovich Josip Ukrayinska mala enciklopediya 16 kn u 8 t prof Ye Onackij Nakladom Administraturi UAPC v Argentini Buenos Ajres 1966 T 8 kn XV Literi St Uc S 1939 1000 ekz Oleksandr Kramar 20 kvitnya 2018 https tyzhden ua Ukrayinskij tizhden Arhiv originalu za 16 kvitnya 2015 Procitovano 12 veresnya 2019 Ostannij Mitropolit Josip Tukalskij zaginuv 1675 roku ce dozvolilo Moskoviyi poglinuti ukrayinsku pravoslavnu cerkvu http texty org ua Texty org ua 11 veresnya 2019 Procitovano 12 veresnya 2019 Mitropolit Kiyivskij Galickij i vsiyeyi Rusi Ekzarh Konstantinopolskogo prestolu Josif Nelyubovich Tukalskij 24 listopada 2021 u Wayback Machine Primitki Duhovnij Front Ukrayini ukr 23 listopada 2021 Arhiv originalu za 24 listopada 2021 Procitovano 24 listopada 2021 Poperednik Mitropolit Kiyivskij Galickij ta vsiyeyi Rusi 1663 1676 Nastupnik Dionisij Balaban Antonij Vinnickij

Дата публікації:
Топ