Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
| Теруань де Мерикур | |
|---|---|
| Anne-Josèphe Théroigne de Méricourt | |
 | |
| Народилася | 13 серпня 1762[1][2][…] d, Єпископство Льєж |
| Померла | 8 червня 1817 (54 роки) Париж, Франція |
| Країна |  Єпископство Льєж |
| Діяльність | діячка |
| Знання мов | французька[2] |
| |
(Анна-Жозефа) Теруань де Мерикур (фр. Anne-Josèphe Théroigne de Méricourt — ім'я, придумане пресою за назвою її рідного села Маркур), справжнє ім'я — Анна-Жозефа Тервань (фр. Anne-Josèphe Theroigne; 13 серпня 1762, Маркур, колишнє Льєжське єпископство (нині Бельгія) — 23 червня 1817, Париж) — французька громадська діячка, феміністка епохи Французької революції, учасниця взяття Бастилії, одна з натхненниць і наставниця «походу жінок за хлібом» на Версаль 5 жовтня 1789 року.
Біографія
Юність
Народилася в бідній селянській родині валлонського походження. У віці 5 років втратила матір, тому виховувалася, спочатку родичками, потім у монастирі. У віці 12 років повернулася в сім'ю батька, який до того часу вступив у новий шлюб, і в наступному році, посварившись зі своєю мачухою, втекла з сім'ї і стала служницею в будинку заможного селянина в Суньє-Ремушан. У віці 17 років її помітила англійка за прізвищем Кольберт, супутницею якої вона стала.
Живучи в Парижі і Лондоні, де була співачкою, а також в Італії, вона дізналася про скликання у Франції Генеральних штатів і виїхала на батьківщину.
Революція
Повернувшись до Франції, брала участь у революційних подіях, у тому числі у взятті Бастилії. 5 жовтня 1789 року, озброєна шаблею і пістолетом, вона очолила процесію у Версаль з вимогами до короля.
Теруань створила салон «Клуб друзів закону» при відомому політичному клубі кордельєрів. Зважаючи на те, що Теруань не схвалювала революційні звірства, вона наприкінці 1790 року повернулася в рідні місця і поселилась у місті Льєж, де в ніч з 15 на 16 лютого 1791 року її заарештували австрійські агенти. Теруань звинуватили у спробі вбивства Марії-Антуанетти і помістили до фортеці Куфштайн в Тіролі під ім'ям Мадам Теобальд. За особистим рішенням імператора Леопольда II її звільнили наприкінці 1791 року, і вона повернулася в Париж. У Парижі повела активну політичну діяльність, виступаючи за розширення прав жінок.
10 серпня 1792 року Теруань, яка очолювала натовп жінок, зіткнулася з памфлетистом Франсуа-Луї Сюло, який у своїх статтях часто обзивав її занепалою жінкою. Вона завдала йому ляпаса, після чого натовп лінчував Сюло.
Божевілля і смерть
Весною 1793 року виступала на підтримку жирондистів, яких тоді стали переслідувати якобінці. 13 травня 1793 року її оточив натовп проякобінськи налаштованих жінок, які роздягли її догола і жорстоко відшмагали; лише втручання Марата зупинило екзекуцію. Здоров'я де Мерикур було непоправно підірвано; відразу ж після цього її запроторили в психіатричну лікарню, де вона перебувала до своєї смерті в 1817 році.
Примітки
- Deutsche Nationalbibliothek Record #118855069 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- FemBio database
Твори
- Про енергію, яку повинні проявити жінки. Промова 25 березня 1792 р.
- Aux 48 sections (179[2]) Texte en ligne
Література
- Серебрякова Г. И. Женщины эпохи французской революции. — Москва: Изд-во «Художественная литература», 1958. — 158 с.
- Marcellin Pellet, Étude historique et biographique sur Théroigne de Méricourt (1886)
- Léopold Lacour, Les Origines du féminisme contemporain. Trois femmes de la Révolution: Olympe de Gouges, Théroigne de Méricourt, Rose Lacombe (1900)
- Paul Hervieu, Théroigne de Méricourt (pièce théâtre de, 1902)
- Gustave-Armand-Henri de Reiset, La orange vraie Théroigne de Méricourt (1903)
- Edmond et de Jules Goncourt, Portraits intimes du XVIIIe (2 volumes, 1857-58)
- Élisabeth Roudinesco, Théroigne de Méricourt: Une femme mélancolique sous la Révolution, Seuil, Paris, 1989. Réedition avec préface inédite d Elisabeth Badinter, Albin Michel, Mars 2010.
- Théroigne de Méricourt, La Lettre-mélancolie, Lettre adressée à aristide briand (mort en 1794) en 1801, transcripte par Jean-Pierre Ghersenzon, éd. établie par Jackie Pigeaud, Verdier / L Éther Vague, 2005.
- Christiane Marciano-Jacob, Théroigne de Méricourt ou la femme écrasée (2001). Le Sémaphore.
Посилання
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
opis zobrazhennya Teruan de MerikurAnne Josephe Theroigne de MericourtNarodilasya13 serpnya 1762 1762 08 13 1 2 d Yepiskopstvo LyezhPomerla8 chervnya 1817 1817 06 08 54 roki Parizh FranciyaKrayina Yepiskopstvo LyezhDiyalnistdiyachkaZnannya movfrancuzka 2 Mediafajli u VikishovishiTeruan de Merikur Miniatyura na slonovoyi kistki Fransua Ipolit Debyuisson Anna Zhozefa Teruan de Merikur fr Anne Josephe Theroigne de Mericourt im ya pridumane presoyu za nazvoyu yiyi ridnogo sela Markur spravzhnye im ya Anna Zhozefa Tervan fr Anne Josephe Theroigne 13 serpnya 1762 17620813 Markur kolishnye Lyezhske yepiskopstvo nini Belgiya 23 chervnya 1817 Parizh francuzka gromadska diyachka feministka epohi Francuzkoyi revolyuciyi uchasnicya vzyattya Bastiliyi odna z nathnennic i nastavnicya pohodu zhinok za hlibom na Versal 5 zhovtnya 1789 roku BiografiyaYunist Narodilasya v bidnij selyanskij rodini vallonskogo pohodzhennya U vici 5 rokiv vtratila matir tomu vihovuvalasya spochatku rodichkami potim u monastiri U vici 12 rokiv povernulasya v sim yu batka yakij do togo chasu vstupiv u novij shlyub i v nastupnomu roci posvarivshis zi svoyeyu machuhoyu vtekla z sim yi i stala sluzhniceyu v budinku zamozhnogo selyanina v Sunye Remushan U vici 17 rokiv yiyi pomitila anglijka za prizvishem Kolbert suputniceyu yakoyi vona stala Zhivuchi v Parizhi i Londoni de bula spivachkoyu a takozh v Italiyi vona diznalasya pro sklikannya u Franciyi Generalnih shtativ i viyihala na batkivshinu Revolyuciya Povernuvshis do Franciyi brala uchast u revolyucijnih podiyah u tomu chisli u vzyatti Bastiliyi 5 zhovtnya 1789 roku ozbroyena shableyu i pistoletom vona ocholila procesiyu u Versal z vimogami do korolya Teruan stvorila salon Klub druziv zakonu pri vidomomu politichnomu klubi kordelyeriv Zvazhayuchi na te sho Teruan ne shvalyuvala revolyucijni zvirstva vona naprikinci 1790 roku povernulasya v ridni miscya i poselilas u misti Lyezh de v nich z 15 na 16 lyutogo 1791 roku yiyi zaareshtuvali avstrijski agenti Teruan zvinuvatili u sprobi vbivstva Mariyi Antuanetti i pomistili do forteci Kufshtajn v Tiroli pid im yam Madam Teobald Za osobistim rishennyam imperatora Leopolda II yiyi zvilnili naprikinci 1791 roku i vona povernulasya v Parizh U Parizhi povela aktivnu politichnu diyalnist vistupayuchi za rozshirennya prav zhinok 10 serpnya 1792 roku Teruan yaka ocholyuvala natovp zhinok zitknulasya z pamfletistom Fransua Luyi Syulo yakij u svoyih stattyah chasto obzivav yiyi zanepaloyu zhinkoyu Vona zavdala jomu lyapasa pislya chogo natovp linchuvav Syulo Bozhevillya i smert Vesnoyu 1793 roku vistupala na pidtrimku zhirondistiv yakih todi stali peresliduvati yakobinci 13 travnya 1793 roku yiyi otochiv natovp proyakobinski nalashtovanih zhinok yaki rozdyagli yiyi dogola i zhorstoko vidshmagali lishe vtruchannya Marata zupinilo ekzekuciyu Zdorov ya de Merikur bulo nepopravno pidirvano vidrazu zh pislya cogo yiyi zaprotorili v psihiatrichnu likarnyu de vona perebuvala do svoyeyi smerti v 1817 roci PrimitkiDeutsche Nationalbibliothek Record 118855069 Gemeinsame Normdatei 2012 2016 d Track Q27302d Track Q36578 Bibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 FemBio database d Track Q61356138TvoriPro energiyu yaku povinni proyaviti zhinki Promova 25 bereznya 1792 r Aux 48 sections 179 2 Texte en ligneLiteraturaSerebryakova G I Zhenshiny epohi francuzskoj revolyucii Moskva Izd vo Hudozhestvennaya literatura 1958 158 s Marcellin Pellet Etude historique et biographique sur Theroigne de Mericourt 1886 Leopold Lacour Les Origines du feminisme contemporain Trois femmes de la Revolution Olympe de Gouges Theroigne de Mericourt Rose Lacombe 1900 Paul Hervieu Theroigne de Mericourt piece theatre de 1902 Gustave Armand Henri de Reiset La orange vraie Theroigne de Mericourt 1903 Edmond et de Jules Goncourt Portraits intimes du XVIIIe 2 volumes 1857 58 Elisabeth Roudinesco Theroigne de Mericourt Une femme melancolique sous la Revolution Seuil Paris 1989 Reedition avec preface inedite d Elisabeth Badinter Albin Michel Mars 2010 Theroigne de Mericourt La Lettre melancolie Lettre adressee a aristide briand mort en 1794 en 1801 transcripte par Jean Pierre Ghersenzon ed etablie par Jackie Pigeaud Verdier L Ether Vague 2005 Christiane Marciano Jacob Theroigne de Mericourt ou la femme ecrasee 2001 Le Semaphore Posilannya