Теорія держави і права — фундаментальна наука та навчальна дисципліна, що вивчає державу та право як явища суспільного життя, основні закономірності їхнього виникнення та розвитку, їхню сутність, призначення і функціонування в суспільстві, а також особливості політичної та правової свідомості та правового регулювання.
Теорія держави та права — це наука, яка вивчає найбільш загальні закономірності виникнення, розвитку та функціонування держави та права.
Основні ознаки теорії держави і права
1. Вивчає державу і право у теоретико-узагальненому вигляді. Свідченням тому є категорії — загальні поняття: сутність держави, форма держави, тип держави тощо.
2. Осягає не усе, а основні та загальні закономірності виникнення, розвитку, функціонування держави і права. Їх можна назвати фундаментальними закономірностями, тому що вони однаково властиві різноманітним державам і їх правовим системам.
3. Ґрунтується на єдності та діалектичному взаємозв'язку держави і права. Неможливо пізнати право, досліджуючи їх ізольовано або протиставляючи одне одному.
Теорія держави і права є суспільною (визначає такі суспільні явища, як держава і право), юридичною (вивчає лише державну і правову сторони громадського життя) та загальною (виявляє та пояснює загальні та основні закономірності розвитку держави) наукою.
Предмет теорії держави і права
Предметом теорії держави і права є загальні закономірності зародження, виникнення, функціонування та вдосконалення держави і права.
Оскільки теорія держави і права характеризується як самостійна юридична наука, то її предмету властиві певні особливості, що визначають його своєрідність.
- Оскільки держава і право функціонують в рамках суспільства і взаємодіють з ним, а суспільство розвивається за певними законами та закономірностями, то предметом теорії є вивчення тих закономірностей суспільного розвитку, що безпосередньо впливають на державу та право.
- Теорія вивчає закономірності, що мають об'єктивний характер. Вони визначаються впродовж тривалого періоду розвитку державності і залежать від рівня розвитку суспільних відносин.
- Закономірності, що вивчаються теорією, мають загальний характер. Вони характеризують державу і право як логічно завершені явища, не враховуючи історичних та національних особливостей певної держави.
- Оскільки основу будь-якого суспільства складають економічні відносини, то предметом теорії є визначення взаємодії державно-правових інститутів та економічних відносин.
- Окрім держави існує система органів та організацій, що беруть участь у розробці, прийнятті та реалізації політичних рішень. Ці організації складають поняття політичної системи. І предметом теорії є визначення взаємодії держави та інших елементів політичної системи в процесі реалізації владних повноважень.
- Оскільки держава і право регламентують суспільні відносини як самостійно так і в процесі взаємодії між собою, то закономірності, що вивчаються теорією, можуть бути притаманні як державі і праву одночасно, так і окремо кожній з цих категорій.
- Регулююча функція держави і права визначає необхідність упорядкування відносин між людьми. Тому предметом теорії держави і права є визначення ступеню впливу державно-правових інститутів на особистість. Саме теорія вивчає такі категорії як закон, законність, правовідносини, громадянство, правосвідомість, правова культура, правомірна поведінка, правопорушення, юридична відповідальність.
- Оскільки держава і право є динамічними явищами, що постійно розвиваються, то теорія вивчає закономірності та перспективи їх розвитку (правова держава, громадянське суспільство).
Отже, теорія держави і права є суспільною юридичною наукою і належить до загальнотеоретичних юридичних наук.
Функції теорії держави і права
Функції теорії держави і права — це основні напрямки її впливу на соціальні явища, насамперед право й державу, на суспільні відносини, формування і розвиток особи.
- Політичний напрям дослідження і вивчення — це розробка принципів перетворення держави та права, їх установ і інститутів на основі пізнання об'єктивних закономірностей суспільного розвитку, а також пізнання перспективних шляхів розвитку держави та права, державного апарату, національної правової системи та законодавства.
- Ідеологічна функція полягає у напрямах світоглядного призначення науки, у діалектико-матеаріалістичному тлумаченні державно-правових явищ.
- Методологічна функція є напрямом дослідження і вивчення державно-правових явищ і базується на тому загальному положенні, що метод — це теорія, яка звернена до практики дослідження.
- Інтерпретаційна функція є напрямок пізнання державно-правової дійсності шляхом з'ясування їх змісту для себе і роз'яснення для інших.
- Евристична — напрямок відкриття нових закономірностей, що виникають в процесі розвитку предмета дослідження, наприклад, держави та права.
- Прогностична — визначає тенденції розвитку явищ, які вивчаються згідно з об'єктивними законами їхнього розвитку.
- Онтологічна (констатуюча) функція — це напрямок пізнання державно-правових явищ, їх окремих інститутів, установ такими як вони є.
- Системоутворююча функція — напрям, що підкреслює важливість ролі і значення теорії держави і права в системі юридичних наук, характеризує побудову теорії держави і прав як певної системи знань.
- Практично-організаторська функція — це напрям пізнання, що орієнтує правоохоронні органи і інших суб'єктів юридичної діяльності про сучасні теоретичні знання в сфері правознавства і має безпосередній вихід на практику
- Інформаційна функція — напрям пізнання, що інформує суб'єктів інформаційних відносин про явища державно-правової дійсності в певній країні і у світі.
- Комунікативна функція — напрям дослідження і вивчення, що вирішує питання передачі нових знань із сфери загальнотеоретичних наук юридичним і навпаки та ін. Використання комплексу біосоціальних знань про людину (евтаназії, клонування, пересадка органів тощо) та нормативне урегулювання суспільних відносин у цій сфері.
Методологія теорії держави і права
Методологія теорії держави і права — це система принципів, підходів і методів наукового дослідження свого предмета, теоретичні засади їх використання при вивченні державноправових явищ.
На відміну від предмета дослідження, який дає відповідь на питання, які саме проблеми вивчає та чи інша наука, метод розкриває, як саме, за допомогою яких прийомів, методів і на основі яких принципів відбувається це вивчення.
Філософські методи
Філософські методи — засоби, до яких належать закони і категорії матеріалістичної діалектики, які і виступають методологічною основою пізнання загальних закономірностей виникнення, розвитку та сучасного функціонування державно-правових явищ.
До законів діалектики належать:
- Закон боротьби протилежностей — це спосіб дослідження закономірностей виникнення та розвитку державно-правових явищ через аналіз протилежностей. Наприклад, аналіз правомірної поведінки і правопорушення в межах правової поведінки.
- Закон накопичення певної кількості і перехід до нової якості — це спосіб дослідження державно-правових явищ, що дає змогу проаналізувати певну кількість знань про державу та право, й на основі цього аналізу зробити нові висновки та надати рекомендації.
- Закон заперечення — це спосіб дослідження держави та права, що передбачає формулювання нових знань на підставі заперечення попередніх та існуючих.
Загальнонаукові методи
Загальнонаукові методи — система методів, властивих юридичній науці.
До них належать:
- Загальносоціологічний метод — це засіб, що характеризується при вивченні і дослідженні предмета застосуванням методів матеріалістичної діалектики.
- Конкретносоціологічний метод — спрямований на дослідження та вивчення причин і обставин впливу права і держави на соціальні явища.
- Статистичний метод — застосовується при дослідженні і вивченні кількісних аспектів змін в державно-правовому житті і обробляє результати для наукових і практичних досліджень.
- Формально-логічний метод — засіб дослідження і вивчення державно-правових явищ за допомогою основних законів формальної логіки.
- Метод аналізу — за допомогою якого досліджуються і вивчаються юридичні особливості державно-правових явищ, їх класифікація, а також взаємозв'язок їх з іншими явищами суспільного життя.
- Історичний метод — спосіб дослідження і вивчення державно-правових явищ в їх історичному розвитку.
- Системно-функціональний метод — досліджує і вивчає державу і право за допомогою системно-функціонального підходу.
- Кількісного і якісного аналізу досліджує і вивчає кількість державно-правових явищ, що дозволяє конкретизувати властивості їх якості.
- Порівняльний метод — дає можливість досліджувати і вивчати державно-правові явища, порівнюючи і визначаючи їх тотожність чи різність та інше.
Спеціально-наукові методи
Спеціально наукові методи — система засобів, прийомів та способів, властивих саме теорії держави та права. За їх допомогою досліджуються і вивчаються закономірності виникнення та розвитку державно-правових явищ.
До них належать:
- Юридичний метод, де використовуються правила пізнання держави і права за допомогою юридичних засобів (аналіз структури права, тлумачення юридичних норм).
- Методи юридичної статистики — використання великих чисел державно-правових явищ та формування певних рекомендацій на цій основі.
- Методи юридичної логіки.
- Інші методи юридичної науки.
Індивідуально-наукові методи
Індивідуально-наукові відносять наступні методи.
Інтуїтивні — це методи прогнозування як науковий інструмент вирішення складних неформалізованих проблем дають змогу отримати прогнозну оцінку стану розвитку об'єкта в майбутньому незалежно від інформаційної забезпеченості. Їхня сутність — побудова раціональної процедури інтуїтивно-логічного мислення людини в поєднанні з кількісними методами оцінки й обробки отриманих результатів. При цьому узагальнена думка експертів приймається як вирішення проблеми.
Інтуїтивні методи прогнозування застосовуються в таких випадках:
- об'єкт, економічне явище не піддаються математичному опису, формалізації;
- статистична вибірка нерепрезентативна;
- недостатньо необхідних засобів та ресурсів для проведення формалізованих досліджень;
- виникли екстремальні ситуації, які вимагають прийняття швидких рішень.
За допомогою застосування методів експертних оцінок зазвичай вирішують задачі:
- складання переліку можливих подій у різних галузях за певний проміжок часу;
- визначення найбільш імовірних інтервалів часу здійснення багатьох подій;
- визначення цілей і завдань управління з упорядкуванням їх за ступенем важливості;
- розробка альтернативних варіантів вирішення завдання з оцінкою їхньої переваги;
- альтернативний розподіл ресурсів для вирішення завдань з ранжируванням їхньої черговості;
- альтернативні варіанти прийняття рішень у певній ситуації з оцінкою їхньої переваги.
Емпіричні — це методи спостереження і дослідження конкретних явищ, експеримент, а також узагальнення, класифікація та опис результатів дослідження і експерименту, впровадження їх у практичну діяльність людей.
Емпіричні дослідження використовуються для відповіді на емпіричні питання, які повинні бути точно визначені згідно з даними. Зазвичай, дослідник має певні теорії на тему, з якої ведеться дослідження. На основі цієї теорії пропонуються певні припущення або гіпотези. З цих гіпотез робляться прогнозування конкретних подій. Ці прогнозування можуть бути перевірені відповідними експериментами. Залежно від результатів експерименту, теорії, на яких гіпотези та прогнози були засновані, будуть підтверджуватися чи спростовуватися.
Емпіричний цикл складається з наступних кроків:
- Спостереження (англ. Observation) — збір та групування емпіричних фактів, формування гіпотези.
- Індукція (англ. Induction) — розробка гіпотез.
- Дедукція (англ. Deduction) — виведення послідовності гіпотез, які перевіряються прогнозуванням.
- Перевірка (англ. Testing) — перевірка гіпотези з нового емпіричного матеріалу.
- Оцінка (англ. Evaluation) — оцінка результатів перевірки.
Прогностичний — це сукупність способів і прийомів мислення, що дозволяють на основі аналізу ретроспективних, екзогенних (зовнішніх) і ендогенних (внутрішніх) даних, а також їх змін у розглянутому періоді часу вивести судження певної достовірності відносно майбутнього розвитку об'єкта.
Методи прогнозування класифікуються за наступними ознаками:
- ступінь формалізації;
- загальний принцип дії методів прогнозування;
- спосіб одержання прогнозної інформації.
У більшості класифікаційних схем методи прогнозування розділяються на три основні класи: екстраполяції, експертних оцінок, моделювання.
Ретроспективний — дає змогу відштовхнутись від сьогодення і поступово зануритись у архівну минувшину, виділяючи при цьому найхарактерніші риси і тенденції для кожного етапу, а також закономірності розвитку думки.
Інтроспекційний (лат. introspecto — дивлюся всередину) — метод дослідження, що полягає в спостереженні дослідника за власними почуттями, думками тобто самоспостереження.
Інтроспекція — метод поглибленого дослідження і пізнання людиною моментів власної активності: окремих думок, образів, почуттів, переживань, актів мислення тощо.
Формування загальної теорії держави і права як самостійної науки
Наукові дисципліни — попередниці
Початок розвитку теоретичних уявлень про державу і право був покладений у роботах мислителів країн Стародавнього Сходу, Греції й особливо Риму. Вчення класиків римської юриспруденції (Гай, Модестін, Павл, Папініан, Ульпіан та ін.) сприймалося на рівні закону.
Теоретичні категорії про державу і право епохи Середньовіччя, хоч і забарвлені в релігійні тони, проте не застигли у своєму розвитку, про що свідчать концепції про елементи державної влади й види законів, запропоновані Хомою Аквінським.
Епоха Відродження зумовила виникнення нових підходів до пояснення проблем держави і права, що знайшли відображення в роботах прихильників теорії природного права в XVII—XVIII століттях, які концептуально обґрунтували першість права перед державою (І. Кант), право людини на «життя, свободу і прагнення до щастя» (Т. Джеферсон), відповідність законів природному праву і суспільному договору (Я. Козельський).
Система юридичних наук складалася поступово, відповідно до потреб практики. Спочатку з'явилися галузеві науки. Чим більше поглиблювалася диференціація юридичного знання, тим більшою була потреба у зустрічному процесі — об'єднанні знань.
У Західній Європі та на теренах Російської імперії теорія держави і права склалася в XVIII—XIX століттях на підґрунті таких наук і навчальних дисциплін, як енциклопедія права, філософія права.
«Енциклопедія права» як навчальна дисципліна виникла ще в XVII ст. Насправді енциклопедія права являє собою короткий огляд основних юридичних понять, їх науковий коментар і не містить системного аналізу всієї сукупності юридичних наук: теоретико — історичних, галузевих і спеціальних. Одним з перших підручників була «Універсальна енциклопедія права» Г. Гунніуса, видана в 1675 р. Широко відомі також роботи з енциклопедії права К. Неволіна, Е. Трубецького, Г. Чичеріна та інших (XIX — початок XX ст.).
Наприкінці XVIII — на початку XIX ст. енциклопедія права викладається практично в усіх юридичних вищих закладах Європи й претендує на статус самостійної науки. У той час її нерідко називали «наукою наук» і вважали необхідним вступом до вивчення галузевих юридичних дисциплін.
Спочатку енциклопедія права не мала чітко окресленого предмета та єдиної стрункої системи. Вона містила перелік і огляд усіх юридичних наук як початкових відомостей про право, різні його галузі та методи вивчення . Поступово ця наука почала тлумачитися як загальне вчення про право, котре охоплювало весь зміст правознавства в єдності й системі, у його основних і загальних засадах. Такий підхід виходив за рамки звичайного розуміння енциклопедії як конспективного викладу окремих правових наук. Наука й навчальний курс одержали назву «теорія держави і права» .
Попередницею загальної теорії держави і права була також «філософія права», яка ґрунтувалася на теорії природного права. Першими авторами, що ввели термін «філософія права» у науковий обіг, були Гуґо (1798), Ґеґель (1820), Остин (1832). Певний поштовх до оформлення філософії права як внутрішньо узгодженої єдиної узагальнюючої науки про право був даний Ф. Шеллінгом (1803).
На філософію права вплинула одна важлива обставина — це історичні відмінності між філософією права і юридичними науками. Юристи займалися систематизуванням і тлумаченням норм права, а філософія права розроблялася вченими, які переважно непричетні до правознавства. Юристи вивчали право в його фактичному стані, не задаючись думкою про те, яким воно є чи має бути, а філософи створювали ідеальне право, не знаючи, що таке право в реальному житті і як застосовуються його норми.
Очевидна недостатність філософії права, яка виходила з умоглядних суджень і нехтувала конкретним юридичним матеріалом, та еклектичної енциклопедії права, що не знала меж через невизначеність предмета дослідження, обумовила появу нової дисципліни — теорії права, яка поступово складається на їх основі в другій половині ХІХ ст.
Важливу роль у становленні теорії держави і права відіграла «аналітична юриспруденція» — система наукового вивчення діючого права з метою його всебічного теоретичного осмислення й ефективного практичного використання. Розвивається по двох напрямках, один з яких досліджує певні правові інститути і явища, юридичні поняття й категорії, а інший стосується наукової розробки спеціально-юридичної теорії права — загальних положень про правовідносини, закони, юридичні факти і т. д. У рамках першого напрямку правові явища й категорії — правові системи, законодавство, юридичні норми, права й обов'язки суб'єктів, юридична відповідальність тощо — досліджуються й систематизуються з погляду властивих їм логічних зв'язків, юридичних рис і співвідношень. Подібний аналіз здійснюється шляхом вивчення джерел права, пророблення текстів законів та інших нормативно-правових актів, судової практики, складних юридичних справ. Поява другого напрямку прийнято зпов'язувати з іменем англійського юриста, засновника школи аналітичного правознавства Дж. Остіна. У своїй роботі «Читання по юриспруденції» (1832) він уперше спробував сформулювати ряд абстрактних положень, характерних для права взагалі.
Походження назви
Термін «теорія права» замість «філософії права» був введений А. Меркелем у 70-х роках XIX ст., не в значенні ідеальних першооснов права (такий підхід властивий теорії природного права, що була покладена до основи філософії права), а в значенні чинної системи правових норм. У такий спосіб на основі енциклопедії права й філософії права поступово сформувалася загальна теорія права, яка охоплює як філософське осмислення правової дійсності, так і найзагальніші уявлення про систему юридичних наук.
«Теорія права» є німецьким поняттям, уживаним у континентально-європейському правовому регіоні. Воно введено в значенні чинної системи правових норм, а не ідеальних першооснов права — останні слугували фундаментом філософії права. Поняття «теорія права» не притаманне англо-американській правовій думці, яка оперує поняттям «юриспруденція».
Теорія держави і права поєднала загальне вчення про право з вченням про державу. Однією з таких праць у Росії є курс лекцій з теорії держави і права Г. Коркунова (1908). Певний внесок у розвиток теорії держави і права вніс український і російський вчений Б. Кистяківський («Очерки по методологии социальных наук и общей теории права» — 1916).
На початку XX ст. до назви предмета стали додавати слово «загальна», щоб підкреслити відмінність її від загальної частини інших наук: державного, конституційного, адміністративного, кримінального права та ін. У вивченні «загальної юриспруденції» (теорії права) відбувся перехід від порівняльного аналізу змісту правових норм і понять до дослідження структури, функцій правових норм і правових систем.
Концептуальні напрями
Особливо стрімкого розвитку «теорія права» набула в XX ст., склалися різні типи праворозуміння.
Прихильники «позитивістської теорії» права ХІХ — початку XX ст. (так званої аналітичної юриспруденції: П. Лабанд, К. Бергбом — Німеччина; Д. Остін — Англія) зосередилися на аналізі чинного права, на конкретних приписах й формах, дали узагальнення правового матеріалу, отриманого окремими галузями права (кримінального, цивільного, кримінально — процесуального); виробили ряд понять (об'єктивне право, суб'єктивні права, застосування права та ін.).
Право, згідно з «нормативістським розумінням», є сукупністю загальнообов'язкових правил поведінки, встановлених або санкціонованих державою й забезпечених у разі необхідності примусом. Родоначальником нормативістської школи був австрійський юрист Ганс Кельзен (1881—1973). Найвідоміша його робота називається «Чиста теорія права». Кельзен був переконаний, що юридична наука покликана займатися не соціальними або моральними передумовами права, а специфічно юридичним (нормативним) змістом . Разом з Л. Дюгі заснували «Міжнародний журнал теорії права». Тематика публікацій була орієнтована на розробку загальних проблем для різноманітних правових систем: природа права, співвідношення держави і права, права і суспільства, фундаментальні поняття і методи теорії права. Теорія держави і права стала фундаментальною юридичною наукою. Представниками нормативізму були також У. Блекстон (1723—1790) та І. Бентам, Дж. Остін (1790—1859) в Англії, у Німеччині — К. Бергбом («Юриспруденція і філософія права» (1892)), в Італії — Н. Боббіо.
Концепції «природного права» досить різноманітні, але всіх їх об'єднує погляд на право не як на акт державної волі, що передбачає законний примус у разі непокори, а як втілення справедливості і розуму. Прихильниками природної концепції у XX ст. були Гюстав Радбрух, Дж. Дель Веккіо, Лої Фуллер. Сучасні природно-правові теорії, спираючись на класичні вчення XVII—XVIII ст., визнають існування поряд з позитивним правом ідеального порядку відносин між людьми. Цей вищий нормативний порядок і називають природним правом. Згідно з такими поглядами, закони держави є дійсними та легітимними лише в тому випадку, якщо вони відповідають ідеальному праву.
Поступово стала формуватися соціологічна юриспруденція. Її представники намагаються відмовитися від ціннісного підходу до права, уникати моральних оцінок, приймати право таким, яке воно є. Однак на відміну від юридичного позитивізму, що дає першорядне значення нормі права, то соціологічна школа — практиці, реальному дії права. Прихильники цього підходу (найбільш відомі серед них — Є. Ерліх, Р. Паунд, Ж. Гурвіч, Б. Кордозо, К. Левеллін, Дж. Френк) підтримували його різні напрямки: солідаризм, вільне право, правовий реалізм, біхейвіоризм. Проте усі вони вважають, що не слід змішувати правову можливість з правовою дійсністю, підкреслюють контраст між правом у формулюваннях традиційних юридичних джерел і правом у реальності.
Л. Петражицький (1867—1931) був одним з найвидатніших теоретиків права. Він став творцем оригінальної «психологічної теорії» права, ідеї якої отримали визнання не тільки на юридичному факультеті Санкт-Петербурзького університету, де вчений довгі роки викладав, але і за кордоном, продовжуючи і сьогодні чинити вплив на світову юриспруденцію. Право визначається і досліджується Петражицький як явище нашої індивідуальної психіки. Воно розглядається виключно як прояв правосвідомості, на котру впливають різні чинники, у тому числі законодавство. Як результат цього впливу право є сукупністю певних суб'єктивних переживань і емоцій, що є відображенням реального життя.
У 60-ті роки XX ст. почалося відродження теорії держави і права на базі розвитку нових галузей — інформатики, кібернетики, деонтичної логіки, соціології права та ін. Нині теорія держави і права є міждисциплінарною наукою. Вона використовує досягнення як галузевих юридичних наук, так й інших суспільних наук. При цьому виконує інтегруючу функцію: по-перше, забезпечує взаємодію різноманітних наук у дослідженні права; по-друге, об'єднує результати їх досліджень з елементами філософії права.
У СРСР вона трактувалася як марксистсько — ленінська наука. Уже в першому офіційному радянському підручнику проблеми держави і права розглядалися з матеріалістично — класових позицій. У 20 — ті роки XX ст. з'являються цікаві роботи з теорії держави і права Є. Пашуканіса, І. Разумовського, М. Рейснера, П. Стучки, що не втратили актуальності й по сьогодні. Проте в 30-ті роки того ж століття ці оригінальні концепції кваліфікуються як ідеологічно хибні та категорично заперечуються .Також свій вклад у розвиток понятійного апарату теорії держави і права внесли такі вчені — в Україні: М. І. Козюбра, В. В. Копєйчиков, Є. В. Назаренко, П. Є. Недбайло, М. Ф. Орзіх, П. М. Рабінович, О. В. Сурілов, М. В. Цвік та ін.; у Росії: М. Г. Александров, С. С. Алексєєв, А. М. Васильєв, А. І. Денисов, В. П. Казимірчук, М. С. Строгович, Р. О. Халфіна, А. Ф. Шебанов та ін.
Із здобуттям Україною незалежності загальна теорія держави і права переживає часи відродження, активно розвивається . Формується сучасна вітчизняна школа теоретиків держави і права. В системі НАН України функціонує спеціалізована наукова установа — Інститут держави і права ім. В. М. Корецького, питаннями наукових досліджень в галузі держави і права опікується галузева державна академія — Академія правових наук України.
Див. також
Література
- Загальна теорія права і держави // Велика українська юридична енциклопедія : у 20 т. / О. В. Петришин (відп. ред.) та ін.. — 2017. — Т. 3 : Загальна теорія права. — С. 135. — .
- Оніщенко Н. М. Правова система і держава в Україні: Монографія. — К., 2002
- Гусарєв С., Колодій А. Фундаменталізація теорії держави і права // Право України. — 2009. — № 4. — C. 194—196; Рец. на кн.: Загальна теорія держави і права: Підруч. / М. В. Цвік, О. В. Петришин, Л. В. Авраменко та ін.; За ред. М. В. Цвіка, О. В. Петришина. — Х.: Право, 2009. — 584 с.
- Кельман М. Аналіз традиційності і новацій у розвитку теорії держави і права // Право України. — 2006. — № 9. — C. 38-42.
- Козюбра М. І. Місце філософії права в системі суспільствознавства (до питання про дисциплінарний статус філософії права) // Пробл. філос. права. Т. 1. — К.-Чернівці: Рута, 2003. — C.27-32.
- П. Молочко. Держави теорії // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.
- Недбайло П. Е. Введение в общую теорию государства и права (предмет, система, функции науки). — К.: Вища шк., 1971. — 160 с.
- За ред. Н. П. Осипової. Соціологія права: Підруч. — К.: Ін-Юре, 2003. — С.276
- Тімочко О. Ю. Про предмет і об'єкт теорії держави та права // Наук. вісн. Львів. держ. ун-ту внутр. справ. Сер. юрид. — Л.: Львів. держ. ун-т внутр. справ, 2007. — Вип. 2. — C. 64-70.
- За ред. О. Г. Данільяна. Філософія права: Навч. посіб. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — С.272.
- Цвік М. Основні напрямки наукових досліджень в галузі теорії та історії держави і права // Вісн. Акад. прав. наук України — 2003. — № 2-3 (33-34). — С. 25-37.
- Циппеліус Р. Філософія права: пер. з нім. — К. : Тандем, 2000. — 300 с.
Посилання
- Загальна теорія держави і права [ 30 липня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 2 : Д — Й. — С. 457. — .
- Інституціональна теорія права [ 5 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 2 : Д — Й. — С. 655. — .
- Нормативістська теорія права [ 16 березня 2017 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — С. 191. — .
- Теорія держави і права // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2004. — Т. 6 : Т — Я. — С. 36. — .
Примітки
- Скакун О. Ф. Теорія держави і права: енциклопедичний курс — Харків: Еспада, 2009.
- О. Ф. Скакун. Теорія держави і права. Х.: Консум, 2001.
- Теорія держави і права: навч. посіб. / (О. М. Головко, І. М. Погрібний, О. В. Волошенюк та ін.); за заг. ред. І. М. Погрібного ; МВС України, Харк. нац. ун-т внутр. справ. — Х. : ХНУВС, 2010.
- Скакун О. Ф. Теорія держави і права: енциклопедичний курс — Х. : Еспада, 2009.
- О. Ф. Скакун. Теорія держави і права. Х. : Консум, 2001.
- Цвік М. В., Петришин О. В. Загальна теорія держави і права. Підруч. для студ. вищ. навч. закл. — Х. : Право, 2009.
- Юридична енциклопедія: В 6 т. (6-й том)/ Редкол.: Ю. С. Шемшученко, 2004.
- С. С. Алексеев. Теория государства и права
- Скакун О. Ф. Теорія держави і права: енциклопедичний курс — Харків: Еспада, 2009.
- О. Ф. Скакун. Теорія держави і права. Х.: Консум, 2001.
- Цвік М. В., Петришин О. В. Загальна теорія держави і права. Підруч. для студ. вищ. навч. закл. — Х.: Право, 2009.
Цю статтю треба для відповідності Вікіпедії. (грудень 2013) |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Teoriya derzhavi i prava fundamentalna nauka ta navchalna disciplina sho vivchaye derzhavu ta pravo yak yavisha suspilnogo zhittya osnovni zakonomirnosti yihnogo viniknennya ta rozvitku yihnyu sutnist priznachennya i funkcionuvannya v suspilstvi a takozh osoblivosti politichnoyi ta pravovoyi svidomosti ta pravovogo regulyuvannya Yusticiya v davnorimskij mifologiyi boginya pravosuddya Bula alegorichnim uosoblennyam moralnih sil v yuridichnij sistemi Teoriya derzhavi ta prava ce nauka yaka vivchaye najbilsh zagalni zakonomirnosti viniknennya rozvitku ta funkcionuvannya derzhavi ta prava Osnovni oznaki teoriyi derzhavi i prava1 Vivchaye derzhavu i pravo u teoretiko uzagalnenomu viglyadi Svidchennyam tomu ye kategoriyi zagalni ponyattya sutnist derzhavi forma derzhavi tip derzhavi tosho 2 Osyagaye ne use a osnovni ta zagalni zakonomirnosti viniknennya rozvitku funkcionuvannya derzhavi i prava Yih mozhna nazvati fundamentalnimi zakonomirnostyami tomu sho voni odnakovo vlastivi riznomanitnim derzhavam i yih pravovim sistemam 3 Gruntuyetsya na yednosti ta dialektichnomu vzayemozv yazku derzhavi i prava Nemozhlivo piznati pravo doslidzhuyuchi yih izolovano abo protistavlyayuchi odne odnomu Teoriya derzhavi i prava ye suspilnoyu viznachaye taki suspilni yavisha yak derzhava i pravo yuridichnoyu vivchaye lishe derzhavnu i pravovu storoni gromadskogo zhittya ta zagalnoyu viyavlyaye ta poyasnyuye zagalni ta osnovni zakonomirnosti rozvitku derzhavi naukoyu Predmet teoriyi derzhavi i pravaPredmetom teoriyi derzhavi i prava ye zagalni zakonomirnosti zarodzhennya viniknennya funkcionuvannya ta vdoskonalennya derzhavi i prava Oskilki teoriya derzhavi i prava harakterizuyetsya yak samostijna yuridichna nauka to yiyi predmetu vlastivi pevni osoblivosti sho viznachayut jogo svoyeridnist Oskilki derzhava i pravo funkcionuyut v ramkah suspilstva i vzayemodiyut z nim a suspilstvo rozvivayetsya za pevnimi zakonami ta zakonomirnostyami to predmetom teoriyi ye vivchennya tih zakonomirnostej suspilnogo rozvitku sho bezposeredno vplivayut na derzhavu ta pravo Teoriya vivchaye zakonomirnosti sho mayut ob yektivnij harakter Voni viznachayutsya vprodovzh trivalogo periodu rozvitku derzhavnosti i zalezhat vid rivnya rozvitku suspilnih vidnosin Zakonomirnosti sho vivchayutsya teoriyeyu mayut zagalnij harakter Voni harakterizuyut derzhavu i pravo yak logichno zaversheni yavisha ne vrahovuyuchi istorichnih ta nacionalnih osoblivostej pevnoyi derzhavi Oskilki osnovu bud yakogo suspilstva skladayut ekonomichni vidnosini to predmetom teoriyi ye viznachennya vzayemodiyi derzhavno pravovih institutiv ta ekonomichnih vidnosin Okrim derzhavi isnuye sistema organiv ta organizacij sho berut uchast u rozrobci prijnyatti ta realizaciyi politichnih rishen Ci organizaciyi skladayut ponyattya politichnoyi sistemi I predmetom teoriyi ye viznachennya vzayemodiyi derzhavi ta inshih elementiv politichnoyi sistemi v procesi realizaciyi vladnih povnovazhen Oskilki derzhava i pravo reglamentuyut suspilni vidnosini yak samostijno tak i v procesi vzayemodiyi mizh soboyu to zakonomirnosti sho vivchayutsya teoriyeyu mozhut buti pritamanni yak derzhavi i pravu odnochasno tak i okremo kozhnij z cih kategorij Regulyuyucha funkciya derzhavi i prava viznachaye neobhidnist uporyadkuvannya vidnosin mizh lyudmi Tomu predmetom teoriyi derzhavi i prava ye viznachennya stupenyu vplivu derzhavno pravovih institutiv na osobistist Same teoriya vivchaye taki kategoriyi yak zakon zakonnist pravovidnosini gromadyanstvo pravosvidomist pravova kultura pravomirna povedinka pravoporushennya yuridichna vidpovidalnist Oskilki derzhava i pravo ye dinamichnimi yavishami sho postijno rozvivayutsya to teoriya vivchaye zakonomirnosti ta perspektivi yih rozvitku pravova derzhava gromadyanske suspilstvo Otzhe teoriya derzhavi i prava ye suspilnoyu yuridichnoyu naukoyu i nalezhit do zagalnoteoretichnih yuridichnih nauk Funkciyi teoriyi derzhavi i pravaFunkciyi teoriyi derzhavi i prava ce osnovni napryamki yiyi vplivu na socialni yavisha nasampered pravo j derzhavu na suspilni vidnosini formuvannya i rozvitok osobi Politichnij napryam doslidzhennya i vivchennya ce rozrobka principiv peretvorennya derzhavi ta prava yih ustanov i institutiv na osnovi piznannya ob yektivnih zakonomirnostej suspilnogo rozvitku a takozh piznannya perspektivnih shlyahiv rozvitku derzhavi ta prava derzhavnogo aparatu nacionalnoyi pravovoyi sistemi ta zakonodavstva Ideologichna funkciya polyagaye u napryamah svitoglyadnogo priznachennya nauki u dialektiko matearialistichnomu tlumachenni derzhavno pravovih yavish Metodologichna funkciya ye napryamom doslidzhennya i vivchennya derzhavno pravovih yavish i bazuyetsya na tomu zagalnomu polozhenni sho metod ce teoriya yaka zvernena do praktiki doslidzhennya Interpretacijna funkciya ye napryamok piznannya derzhavno pravovoyi dijsnosti shlyahom z yasuvannya yih zmistu dlya sebe i roz yasnennya dlya inshih Evristichna napryamok vidkrittya novih zakonomirnostej sho vinikayut v procesi rozvitku predmeta doslidzhennya napriklad derzhavi ta prava Prognostichna viznachaye tendenciyi rozvitku yavish yaki vivchayutsya zgidno z ob yektivnimi zakonami yihnogo rozvitku Ontologichna konstatuyucha funkciya ce napryamok piznannya derzhavno pravovih yavish yih okremih institutiv ustanov takimi yak voni ye Sistemoutvoryuyucha funkciya napryam sho pidkreslyuye vazhlivist roli i znachennya teoriyi derzhavi i prava v sistemi yuridichnih nauk harakterizuye pobudovu teoriyi derzhavi i prav yak pevnoyi sistemi znan Praktichno organizatorska funkciya ce napryam piznannya sho oriyentuye pravoohoronni organi i inshih sub yektiv yuridichnoyi diyalnosti pro suchasni teoretichni znannya v sferi pravoznavstva i maye bezposerednij vihid na praktikuInformacijna funkciya napryam piznannya sho informuye sub yektiv informacijnih vidnosin pro yavisha derzhavno pravovoyi dijsnosti v pevnij krayini i u sviti Komunikativna funkciya napryam doslidzhennya i vivchennya sho virishuye pitannya peredachi novih znan iz sferi zagalnoteoretichnih nauk yuridichnim i navpaki ta in Vikoristannya kompleksu biosocialnih znan pro lyudinu evtanaziyi klonuvannya peresadka organiv tosho ta normativne uregulyuvannya suspilnih vidnosin u cij sferi Metodologiya teoriyi derzhavi i pravaMetodologiya teoriyi derzhavi i prava ce sistema principiv pidhodiv i metodiv naukovogo doslidzhennya svogo predmeta teoretichni zasadi yih vikoristannya pri vivchenni derzhavnopravovih yavish Na vidminu vid predmeta doslidzhennya yakij daye vidpovid na pitannya yaki same problemi vivchaye ta chi insha nauka metod rozkrivaye yak same za dopomogoyu yakih prijomiv metodiv i na osnovi yakih principiv vidbuvayetsya ce vivchennya Filosofski metodi Filosofski metodi zasobi do yakih nalezhat zakoni i kategoriyi materialistichnoyi dialektiki yaki i vistupayut metodologichnoyu osnovoyu piznannya zagalnih zakonomirnostej viniknennya rozvitku ta suchasnogo funkcionuvannya derzhavno pravovih yavish Do zakoniv dialektiki nalezhat Zakon borotbi protilezhnostej ce sposib doslidzhennya zakonomirnostej viniknennya ta rozvitku derzhavno pravovih yavish cherez analiz protilezhnostej Napriklad analiz pravomirnoyi povedinki i pravoporushennya v mezhah pravovoyi povedinki Zakon nakopichennya pevnoyi kilkosti i perehid do novoyi yakosti ce sposib doslidzhennya derzhavno pravovih yavish sho daye zmogu proanalizuvati pevnu kilkist znan pro derzhavu ta pravo j na osnovi cogo analizu zrobiti novi visnovki ta nadati rekomendaciyi Zakon zaperechennya ce sposib doslidzhennya derzhavi ta prava sho peredbachaye formulyuvannya novih znan na pidstavi zaperechennya poperednih ta isnuyuchih Zagalnonaukovi metodi Zagalnonaukovi metodi sistema metodiv vlastivih yuridichnij nauci Do nih nalezhat Zagalnosociologichnij metod ce zasib sho harakterizuyetsya pri vivchenni i doslidzhenni predmeta zastosuvannyam metodiv materialistichnoyi dialektiki Konkretnosociologichnij metod spryamovanij na doslidzhennya ta vivchennya prichin i obstavin vplivu prava i derzhavi na socialni yavisha Statistichnij metod zastosovuyetsya pri doslidzhenni i vivchenni kilkisnih aspektiv zmin v derzhavno pravovomu zhitti i obroblyaye rezultati dlya naukovih i praktichnih doslidzhen Formalno logichnij metod zasib doslidzhennya i vivchennya derzhavno pravovih yavish za dopomogoyu osnovnih zakoniv formalnoyi logiki Metod analizu za dopomogoyu yakogo doslidzhuyutsya i vivchayutsya yuridichni osoblivosti derzhavno pravovih yavish yih klasifikaciya a takozh vzayemozv yazok yih z inshimi yavishami suspilnogo zhittya Istorichnij metod sposib doslidzhennya i vivchennya derzhavno pravovih yavish v yih istorichnomu rozvitku Sistemno funkcionalnij metod doslidzhuye i vivchaye derzhavu i pravo za dopomogoyu sistemno funkcionalnogo pidhodu Kilkisnogo i yakisnogo analizu doslidzhuye i vivchaye kilkist derzhavno pravovih yavish sho dozvolyaye konkretizuvati vlastivosti yih yakosti Porivnyalnij metod daye mozhlivist doslidzhuvati i vivchati derzhavno pravovi yavisha porivnyuyuchi i viznachayuchi yih totozhnist chi riznist ta inshe Specialno naukovi metodi Specialno naukovi metodi sistema zasobiv prijomiv ta sposobiv vlastivih same teoriyi derzhavi ta prava Za yih dopomogoyu doslidzhuyutsya i vivchayutsya zakonomirnosti viniknennya ta rozvitku derzhavno pravovih yavish Do nih nalezhat Yuridichnij metod de vikoristovuyutsya pravila piznannya derzhavi i prava za dopomogoyu yuridichnih zasobiv analiz strukturi prava tlumachennya yuridichnih norm Metodi yuridichnoyi statistiki vikoristannya velikih chisel derzhavno pravovih yavish ta formuvannya pevnih rekomendacij na cij osnovi Metodi yuridichnoyi logiki Inshi metodi yuridichnoyi nauki Individualno naukovi metodi Individualno naukovi vidnosyat nastupni metodi Intuyitivni ce metodi prognozuvannya yak naukovij instrument virishennya skladnih neformalizovanih problem dayut zmogu otrimati prognoznu ocinku stanu rozvitku ob yekta v majbutnomu nezalezhno vid informacijnoyi zabezpechenosti Yihnya sutnist pobudova racionalnoyi proceduri intuyitivno logichnogo mislennya lyudini v poyednanni z kilkisnimi metodami ocinki j obrobki otrimanih rezultativ Pri comu uzagalnena dumka ekspertiv prijmayetsya yak virishennya problemi Intuyitivni metodi prognozuvannya zastosovuyutsya v takih vipadkah ob yekt ekonomichne yavishe ne piddayutsya matematichnomu opisu formalizaciyi statistichna vibirka nereprezentativna nedostatno neobhidnih zasobiv ta resursiv dlya provedennya formalizovanih doslidzhen vinikli ekstremalni situaciyi yaki vimagayut prijnyattya shvidkih rishen Za dopomogoyu zastosuvannya metodiv ekspertnih ocinok zazvichaj virishuyut zadachi skladannya pereliku mozhlivih podij u riznih galuzyah za pevnij promizhok chasu viznachennya najbilsh imovirnih intervaliv chasu zdijsnennya bagatoh podij viznachennya cilej i zavdan upravlinnya z uporyadkuvannyam yih za stupenem vazhlivosti rozrobka alternativnih variantiv virishennya zavdannya z ocinkoyu yihnoyi perevagi alternativnij rozpodil resursiv dlya virishennya zavdan z ranzhiruvannyam yihnoyi chergovosti alternativni varianti prijnyattya rishen u pevnij situaciyi z ocinkoyu yihnoyi perevagi Empirichni ce metodi sposterezhennya i doslidzhennya konkretnih yavish eksperiment a takozh uzagalnennya klasifikaciya ta opis rezultativ doslidzhennya i eksperimentu vprovadzhennya yih u praktichnu diyalnist lyudej Empirichni doslidzhennya vikoristovuyutsya dlya vidpovidi na empirichni pitannya yaki povinni buti tochno viznacheni zgidno z danimi Zazvichaj doslidnik maye pevni teoriyi na temu z yakoyi vedetsya doslidzhennya Na osnovi ciyeyi teoriyi proponuyutsya pevni pripushennya abo gipotezi Z cih gipotez roblyatsya prognozuvannya konkretnih podij Ci prognozuvannya mozhut buti perevireni vidpovidnimi eksperimentami Zalezhno vid rezultativ eksperimentu teoriyi na yakih gipotezi ta prognozi buli zasnovani budut pidtverdzhuvatisya chi sprostovuvatisya Empirichnij cikl skladayetsya z nastupnih krokiv Sposterezhennya angl Observation zbir ta grupuvannya empirichnih faktiv formuvannya gipotezi Indukciya angl Induction rozrobka gipotez Dedukciya angl Deduction vivedennya poslidovnosti gipotez yaki pereviryayutsya prognozuvannyam Perevirka angl Testing perevirka gipotezi z novogo empirichnogo materialu Ocinka angl Evaluation ocinka rezultativ perevirki Prognostichnij ce sukupnist sposobiv i prijomiv mislennya sho dozvolyayut na osnovi analizu retrospektivnih ekzogennih zovnishnih i endogennih vnutrishnih danih a takozh yih zmin u rozglyanutomu periodi chasu vivesti sudzhennya pevnoyi dostovirnosti vidnosno majbutnogo rozvitku ob yekta Metodi prognozuvannya klasifikuyutsya za nastupnimi oznakami stupin formalizaciyi zagalnij princip diyi metodiv prognozuvannya sposib oderzhannya prognoznoyi informaciyi U bilshosti klasifikacijnih shem metodi prognozuvannya rozdilyayutsya na tri osnovni klasi ekstrapolyaciyi ekspertnih ocinok modelyuvannya Retrospektivnij daye zmogu vidshtovhnutis vid sogodennya i postupovo zanuritis u arhivnu minuvshinu vidilyayuchi pri comu najharakternishi risi i tendenciyi dlya kozhnogo etapu a takozh zakonomirnosti rozvitku dumki Introspekcijnij lat introspecto divlyusya vseredinu metod doslidzhennya sho polyagaye v sposterezhenni doslidnika za vlasnimi pochuttyami dumkami tobto samosposterezhennya Introspekciya metod pogliblenogo doslidzhennya i piznannya lyudinoyu momentiv vlasnoyi aktivnosti okremih dumok obraziv pochuttiv perezhivan aktiv mislennya tosho Formuvannya zagalnoyi teoriyi derzhavi i prava yak samostijnoyi naukiNaukovi disciplini poperednici Pochatok rozvitku teoretichnih uyavlen pro derzhavu i pravo buv pokladenij u robotah misliteliv krayin Starodavnogo Shodu Greciyi j osoblivo Rimu Vchennya klasikiv rimskoyi yurisprudenciyi Gaj Modestin Pavl Papinian Ulpian ta in sprijmalosya na rivni zakonu Gaj Teoretichni kategoriyi pro derzhavu i pravo epohi Serednovichchya hoch i zabarvleni v religijni toni prote ne zastigli u svoyemu rozvitku pro sho svidchat koncepciyi pro elementi derzhavnoyi vladi j vidi zakoniv zaproponovani Homoyu Akvinskim Epoha Vidrodzhennya zumovila viniknennya novih pidhodiv do poyasnennya problem derzhavi i prava sho znajshli vidobrazhennya v robotah prihilnikiv teoriyi prirodnogo prava v XVII XVIII stolittyah yaki konceptualno obgruntuvali pershist prava pered derzhavoyu I Kant pravo lyudini na zhittya svobodu i pragnennya do shastya T Dzheferson vidpovidnist zakoniv prirodnomu pravu i suspilnomu dogovoru Ya Kozelskij Sistema yuridichnih nauk skladalasya postupovo vidpovidno do potreb praktiki Spochatku z yavilisya galuzevi nauki Chim bilshe pogliblyuvalasya diferenciaciya yuridichnogo znannya tim bilshoyu bula potreba u zustrichnomu procesi ob yednanni znan U Zahidnij Yevropi ta na terenah Rosijskoyi imperiyi teoriya derzhavi i prava sklalasya v XVIII XIX stolittyah na pidgrunti takih nauk i navchalnih disciplin yak enciklopediya prava filosofiya prava Enciklopediya prava yak navchalna disciplina vinikla she v XVII st Naspravdi enciklopediya prava yavlyaye soboyu korotkij oglyad osnovnih yuridichnih ponyat yih naukovij komentar i ne mistit sistemnogo analizu vsiyeyi sukupnosti yuridichnih nauk teoretiko istorichnih galuzevih i specialnih Odnim z pershih pidruchnikiv bula Universalna enciklopediya prava G Gunniusa vidana v 1675 r Shiroko vidomi takozh roboti z enciklopediyi prava K Nevolina E Trubeckogo G Chicherina ta inshih XIX pochatok XX st Naprikinci XVIII na pochatku XIX st enciklopediya prava vikladayetsya praktichno v usih yuridichnih vishih zakladah Yevropi j pretenduye na status samostijnoyi nauki U toj chas yiyi neridko nazivali naukoyu nauk i vvazhali neobhidnim vstupom do vivchennya galuzevih yuridichnih disciplin Spochatku enciklopediya prava ne mala chitko okreslenogo predmeta ta yedinoyi strunkoyi sistemi Vona mistila perelik i oglyad usih yuridichnih nauk yak pochatkovih vidomostej pro pravo rizni jogo galuzi ta metodi vivchennya Postupovo cya nauka pochala tlumachitisya yak zagalne vchennya pro pravo kotre ohoplyuvalo ves zmist pravoznavstva v yednosti j sistemi u jogo osnovnih i zagalnih zasadah Takij pidhid vihodiv za ramki zvichajnogo rozuminnya enciklopediyi yak konspektivnogo vikladu okremih pravovih nauk Nauka j navchalnij kurs oderzhali nazvu teoriya derzhavi i prava Poperedniceyu zagalnoyi teoriyi derzhavi i prava bula takozh filosofiya prava yaka gruntuvalasya na teoriyi prirodnogo prava Pershimi avtorami sho vveli termin filosofiya prava u naukovij obig buli Gugo 1798 Gegel 1820 Ostin 1832 Pevnij poshtovh do oformlennya filosofiyi prava yak vnutrishno uzgodzhenoyi yedinoyi uzagalnyuyuchoyi nauki pro pravo buv danij F Shellingom 1803 Na filosofiyu prava vplinula odna vazhliva obstavina ce istorichni vidminnosti mizh filosofiyeyu prava i yuridichnimi naukami Yuristi zajmalisya sistematizuvannyam i tlumachennyam norm prava a filosofiya prava rozroblyalasya vchenimi yaki perevazhno neprichetni do pravoznavstva Yuristi vivchali pravo v jogo faktichnomu stani ne zadayuchis dumkoyu pro te yakim vono ye chi maye buti a filosofi stvoryuvali idealne pravo ne znayuchi sho take pravo v realnomu zhitti i yak zastosovuyutsya jogo normi Ochevidna nedostatnist filosofiyi prava yaka vihodila z umoglyadnih sudzhen i nehtuvala konkretnim yuridichnim materialom ta eklektichnoyi enciklopediyi prava sho ne znala mezh cherez neviznachenist predmeta doslidzhennya obumovila poyavu novoyi disciplini teoriyi prava yaka postupovo skladayetsya na yih osnovi v drugij polovini HIH st Vazhlivu rol u stanovlenni teoriyi derzhavi i prava vidigrala analitichna yurisprudenciya sistema naukovogo vivchennya diyuchogo prava z metoyu jogo vsebichnogo teoretichnogo osmislennya j efektivnogo praktichnogo vikoristannya Rozvivayetsya po dvoh napryamkah odin z yakih doslidzhuye pevni pravovi instituti i yavisha yuridichni ponyattya j kategoriyi a inshij stosuyetsya naukovoyi rozrobki specialno yuridichnoyi teoriyi prava zagalnih polozhen pro pravovidnosini zakoni yuridichni fakti i t d U ramkah pershogo napryamku pravovi yavisha j kategoriyi pravovi sistemi zakonodavstvo yuridichni normi prava j obov yazki sub yektiv yuridichna vidpovidalnist tosho doslidzhuyutsya j sistematizuyutsya z poglyadu vlastivih yim logichnih zv yazkiv yuridichnih ris i spivvidnoshen Podibnij analiz zdijsnyuyetsya shlyahom vivchennya dzherel prava proroblennya tekstiv zakoniv ta inshih normativno pravovih aktiv sudovoyi praktiki skladnih yuridichnih sprav Poyava drugogo napryamku prijnyato zpov yazuvati z imenem anglijskogo yurista zasnovnika shkoli analitichnogo pravoznavstva Dzh Ostina U svoyij roboti Chitannya po yurisprudenciyi 1832 vin upershe sprobuvav sformulyuvati ryad abstraktnih polozhen harakternih dlya prava vzagali Pohodzhennya nazviTermin teoriya prava zamist filosofiyi prava buv vvedenij A Merkelem u 70 h rokah XIX st ne v znachenni idealnih pershoosnov prava takij pidhid vlastivij teoriyi prirodnogo prava sho bula pokladena do osnovi filosofiyi prava a v znachenni chinnoyi sistemi pravovih norm U takij sposib na osnovi enciklopediyi prava j filosofiyi prava postupovo sformuvalasya zagalna teoriya prava yaka ohoplyuye yak filosofske osmislennya pravovoyi dijsnosti tak i najzagalnishi uyavlennya pro sistemu yuridichnih nauk Teoriya prava ye nimeckim ponyattyam uzhivanim u kontinentalno yevropejskomu pravovomu regioni Vono vvedeno v znachenni chinnoyi sistemi pravovih norm a ne idealnih pershoosnov prava ostanni sluguvali fundamentom filosofiyi prava Ponyattya teoriya prava ne pritamanne anglo amerikanskij pravovij dumci yaka operuye ponyattyam yurisprudenciya Teoriya derzhavi i prava poyednala zagalne vchennya pro pravo z vchennyam pro derzhavu Odniyeyu z takih prac u Rosiyi ye kurs lekcij z teoriyi derzhavi i prava G Korkunova 1908 Pevnij vnesok u rozvitok teoriyi derzhavi i prava vnis ukrayinskij i rosijskij vchenij B Kistyakivskij Ocherki po metodologii socialnyh nauk i obshej teorii prava 1916 Na pochatku XX st do nazvi predmeta stali dodavati slovo zagalna shob pidkresliti vidminnist yiyi vid zagalnoyi chastini inshih nauk derzhavnogo konstitucijnogo administrativnogo kriminalnogo prava ta in U vivchenni zagalnoyi yurisprudenciyi teoriyi prava vidbuvsya perehid vid porivnyalnogo analizu zmistu pravovih norm i ponyat do doslidzhennya strukturi funkcij pravovih norm i pravovih sistem Konceptualni napryamiOsoblivo strimkogo rozvitku teoriya prava nabula v XX st sklalisya rizni tipi pravorozuminnya Prihilniki pozitivistskoyi teoriyi prava HIH pochatku XX st tak zvanoyi analitichnoyi yurisprudenciyi P Laband K Bergbom Nimechchina D Ostin Angliya zoseredilisya na analizi chinnogo prava na konkretnih pripisah j formah dali uzagalnennya pravovogo materialu otrimanogo okremimi galuzyami prava kriminalnogo civilnogo kriminalno procesualnogo virobili ryad ponyat ob yektivne pravo sub yektivni prava zastosuvannya prava ta in Pravo zgidno z normativistskim rozuminnyam ye sukupnistyu zagalnoobov yazkovih pravil povedinki vstanovlenih abo sankcionovanih derzhavoyu j zabezpechenih u razi neobhidnosti primusom Rodonachalnikom normativistskoyi shkoli buv avstrijskij yurist Gans Kelzen 1881 1973 Najvidomisha jogo robota nazivayetsya Chista teoriya prava Kelzen buv perekonanij sho yuridichna nauka poklikana zajmatisya ne socialnimi abo moralnimi peredumovami prava a specifichno yuridichnim normativnim zmistom Razom z L Dyugi zasnuvali Mizhnarodnij zhurnal teoriyi prava Tematika publikacij bula oriyentovana na rozrobku zagalnih problem dlya riznomanitnih pravovih sistem priroda prava spivvidnoshennya derzhavi i prava prava i suspilstva fundamentalni ponyattya i metodi teoriyi prava Teoriya derzhavi i prava stala fundamentalnoyu yuridichnoyu naukoyu Predstavnikami normativizmu buli takozh U Blekston 1723 1790 ta I Bentam Dzh Ostin 1790 1859 v Angliyi u Nimechchini K Bergbom Yurisprudenciya i filosofiya prava 1892 v Italiyi N Bobbio Koncepciyi prirodnogo prava dosit riznomanitni ale vsih yih ob yednuye poglyad na pravo ne yak na akt derzhavnoyi voli sho peredbachaye zakonnij primus u razi nepokori a yak vtilennya spravedlivosti i rozumu Prihilnikami prirodnoyi koncepciyi u XX st buli Gyustav Radbruh Dzh Del Vekkio Loyi Fuller Suchasni prirodno pravovi teoriyi spirayuchis na klasichni vchennya XVII XVIII st viznayut isnuvannya poryad z pozitivnim pravom idealnogo poryadku vidnosin mizh lyudmi Cej vishij normativnij poryadok i nazivayut prirodnim pravom Zgidno z takimi poglyadami zakoni derzhavi ye dijsnimi ta legitimnimi lishe v tomu vipadku yaksho voni vidpovidayut idealnomu pravu Karl Llevellin Postupovo stala formuvatisya sociologichna yurisprudenciya Yiyi predstavniki namagayutsya vidmovitisya vid cinnisnogo pidhodu do prava unikati moralnih ocinok prijmati pravo takim yake vono ye Odnak na vidminu vid yuridichnogo pozitivizmu sho daye pershoryadne znachennya normi prava to sociologichna shkola praktici realnomu diyi prava Prihilniki cogo pidhodu najbilsh vidomi sered nih Ye Erlih R Paund Zh Gurvich B Kordozo K Levellin Dzh Frenk pidtrimuvali jogo rizni napryamki solidarizm vilne pravo pravovij realizm bihejviorizm Prote usi voni vvazhayut sho ne slid zmishuvati pravovu mozhlivist z pravovoyu dijsnistyu pidkreslyuyut kontrast mizh pravom u formulyuvannyah tradicijnih yuridichnih dzherel i pravom u realnosti L Petrazhickij 1867 1931 buv odnim z najvidatnishih teoretikiv prava Vin stav tvorcem originalnoyi psihologichnoyi teoriyi prava ideyi yakoyi otrimali viznannya ne tilki na yuridichnomu fakulteti Sankt Peterburzkogo universitetu de vchenij dovgi roki vikladav ale i za kordonom prodovzhuyuchi i sogodni chiniti vpliv na svitovu yurisprudenciyu Pravo viznachayetsya i doslidzhuyetsya Petrazhickij yak yavishe nashoyi individualnoyi psihiki Vono rozglyadayetsya viklyuchno yak proyav pravosvidomosti na kotru vplivayut rizni chinniki u tomu chisli zakonodavstvo Yak rezultat cogo vplivu pravo ye sukupnistyu pevnih sub yektivnih perezhivan i emocij sho ye vidobrazhennyam realnogo zhittya U 60 ti roki XX st pochalosya vidrodzhennya teoriyi derzhavi i prava na bazi rozvitku novih galuzej informatiki kibernetiki deontichnoyi logiki sociologiyi prava ta in Nini teoriya derzhavi i prava ye mizhdisciplinarnoyu naukoyu Vona vikoristovuye dosyagnennya yak galuzevih yuridichnih nauk tak j inshih suspilnih nauk Pri comu vikonuye integruyuchu funkciyu po pershe zabezpechuye vzayemodiyu riznomanitnih nauk u doslidzhenni prava po druge ob yednuye rezultati yih doslidzhen z elementami filosofiyi prava U SRSR vona traktuvalasya yak marksistsko leninska nauka Uzhe v pershomu oficijnomu radyanskomu pidruchniku problemi derzhavi i prava rozglyadalisya z materialistichno klasovih pozicij U 20 ti roki XX st z yavlyayutsya cikavi roboti z teoriyi derzhavi i prava Ye Pashukanisa I Razumovskogo M Rejsnera P Stuchki sho ne vtratili aktualnosti j po sogodni Prote v 30 ti roki togo zh stolittya ci originalni koncepciyi kvalifikuyutsya yak ideologichno hibni ta kategorichno zaperechuyutsya Takozh svij vklad u rozvitok ponyatijnogo aparatu teoriyi derzhavi i prava vnesli taki vcheni v Ukrayini M I Kozyubra V V Kopyejchikov Ye V Nazarenko P Ye Nedbajlo M F Orzih P M Rabinovich O V Surilov M V Cvik ta in u Rosiyi M G Aleksandrov S S Aleksyeyev A M Vasilyev A I Denisov V P Kazimirchuk M S Strogovich R O Halfina A F Shebanov ta in Iz zdobuttyam Ukrayinoyu nezalezhnosti zagalna teoriya derzhavi i prava perezhivaye chasi vidrodzhennya aktivno rozvivayetsya Formuyetsya suchasna vitchiznyana shkola teoretikiv derzhavi i prava V sistemi NAN Ukrayini funkcionuye specializovana naukova ustanova Institut derzhavi i prava im V M Koreckogo pitannyami naukovih doslidzhen v galuzi derzhavi i prava opikuyetsya galuzeva derzhavna akademiya Akademiya pravovih nauk Ukrayini Div takozhDerzhavoznavstvoLiteraturaZagalna teoriya prava i derzhavi Velika ukrayinska yuridichna enciklopediya u 20 t O V Petrishin vidp red ta in 2017 T 3 Zagalna teoriya prava S 135 ISBN 978 966 937 233 8 Onishenko N M Pravova sistema i derzhava v Ukrayini Monografiya K 2002 Gusaryev S Kolodij A Fundamentalizaciya teoriyi derzhavi i prava Pravo Ukrayini 2009 4 C 194 196 Rec na kn Zagalna teoriya derzhavi i prava Pidruch M V Cvik O V Petrishin L V Avramenko ta in Za red M V Cvika O V Petrishina H Pravo 2009 584 s Kelman M Analiz tradicijnosti i novacij u rozvitku teoriyi derzhavi i prava Pravo Ukrayini 2006 9 C 38 42 Kozyubra M I Misce filosofiyi prava v sistemi suspilstvoznavstva do pitannya pro disciplinarnij status filosofiyi prava Probl filos prava T 1 K Chernivci Ruta 2003 C 27 32 P Molochko Derzhavi teoriyi Politichna enciklopediya Redkol Yu Levenec golova Yu Shapoval zast golovi ta in K Parlamentske vidavnictvo 2011 s ISBN 978 966 611 818 2 Nedbajlo P E Vvedenie v obshuyu teoriyu gosudarstva i prava predmet sistema funkcii nauki K Visha shk 1971 160 s Za red N P Osipovoyi Sociologiya prava Pidruch K In Yure 2003 S 276 Timochko O Yu Pro predmet i ob yekt teoriyi derzhavi ta prava Nauk visn Lviv derzh un tu vnutr sprav Ser yurid L Lviv derzh un t vnutr sprav 2007 Vip 2 C 64 70 Za red O G Danilyana Filosofiya prava Navch posib K Yurinkom Inter 2002 S 272 Cvik M Osnovni napryamki naukovih doslidzhen v galuzi teoriyi ta istoriyi derzhavi i prava Visn Akad prav nauk Ukrayini 2003 2 3 33 34 S 25 37 Cippelius R Filosofiya prava per z nim K Tandem 2000 300 s PosilannyaZagalna teoriya derzhavi i prava 30 lipnya 2016 u Wayback Machine Yuridichna enciklopediya u 6 t red kol Yu S Shemshuchenko vidp red ta in K Ukrayinska enciklopediya im M P Bazhana 1998 T 2 D J S 457 ISBN 966 7492 00 8 Institucionalna teoriya prava 5 serpnya 2016 u Wayback Machine Yuridichna enciklopediya u 6 t red kol Yu S Shemshuchenko vidp red ta in K Ukrayinska enciklopediya im M P Bazhana 1998 T 2 D J S 655 ISBN 966 7492 00 8 Normativistska teoriya prava 16 bereznya 2017 u Wayback Machine Yuridichna enciklopediya u 6 t red kol Yu S Shemshuchenko vidp red ta in K Ukrayinska enciklopediya im M P Bazhana 2002 T 4 N P S 191 ISBN 966 7492 04 4 Teoriya derzhavi i prava Yuridichna enciklopediya u 6 t red kol Yu S Shemshuchenko vidp red ta in K Ukrayinska enciklopediya im M P Bazhana 2004 T 6 T Ya S 36 ISBN 966 7492 06 0 PrimitkiSkakun O F Teoriya derzhavi i prava enciklopedichnij kurs Harkiv Espada 2009 O F Skakun Teoriya derzhavi i prava H Konsum 2001 Teoriya derzhavi i prava navch posib O M Golovko I M Pogribnij O V Voloshenyuk ta in za zag red I M Pogribnogo MVS Ukrayini Hark nac un t vnutr sprav H HNUVS 2010 Skakun O F Teoriya derzhavi i prava enciklopedichnij kurs H Espada 2009 O F Skakun Teoriya derzhavi i prava H Konsum 2001 Cvik M V Petrishin O V Zagalna teoriya derzhavi i prava Pidruch dlya stud vish navch zakl H Pravo 2009 Yuridichna enciklopediya V 6 t 6 j tom Redkol Yu S Shemshuchenko 2004 S S Alekseev Teoriya gosudarstva i prava Skakun O F Teoriya derzhavi i prava enciklopedichnij kurs Harkiv Espada 2009 O F Skakun Teoriya derzhavi i prava H Konsum 2001 Cvik M V Petrishin O V Zagalna teoriya derzhavi i prava Pidruch dlya stud vish navch zakl H Pravo 2009 Cyu stattyu treba vikifikuvati dlya vidpovidnosti standartam yakosti Vikipediyi Bud laska dopomozhit dodavannyam dorechnih vnutrishnih posilan abo vdoskonalennyam rozmitki statti gruden 2013