Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Тайфунник білолобий Охоронний статус Уразливий МСОП 3 1 Біологічна класифікація Домен Еукаріоти Eukaryota Царство Тварин

Тайфунник білолобий

Тайфунник білолобий
Тайфунник білолобий
image
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Буревісникоподібні (Procellariiformes)
Родина: Буревісникові (Procellariidae)
Рід: Тайфунник (Pterodroma)
Вид: Тайфунник білолобий
Біноміальна назва
Pterodroma leucoptera
(Gould, 1844)
image
Ареал виду
Синоніми
Procellaria leucoptera
Посилання
image Вікісховище: Pterodroma leucoptera
image Віківиди: Pterodroma leucoptera
image ITIS: 174588
image МСОП: 22697970
image NCBI: 2698433

Тайфу́нник білолобий (Pterodroma leucoptera) — вид буревісникоподібних птахів родини буревісникових (Procellariidae). Мешкає в Тихому океані. Раніше вважався конспецифічним з коротконогим океанником .

Опис

image
Білолобий тайфунник
image
Білолобий тайфунник
image
Білолобі тайфунники

Білолобий тайфунник — невеликий морський птах, середня довжина якого становить 30 см, розмах крил 70 см, вага 180-200 г. Верхня частина голови і обличчя навколо очей у нього темно-бурувато-сірі, лоб білий. Верхня частина тіла сіра, на крилах помітна М-подібна темна пляма, кінчик хвоста темний. Нижня частина тіла біла, нижня сторона крил біла з широкими темними краями. Тривалість життя птаха становить понад 40 років.

Поширення і екологія

Білолобі тайфунники утворюють гніздові колонії на островах [en], [en], [en], Літл-Броутон і [en] у південно-східного узбережжя Австралії, в штаті Новий Південний Уельс, а також на острові Нова Каледонія та на острові [en] у Французькій Полінезії. Під час негніздового періоду ті птахи, що гніздяться в Австралії, зустрічаються в центральній частині Тихого океану, на південь від Гаваїв, а ті птахи, що гніздяться на Новій Каледонії — на сході Тихого океану, на захід від Еквадору. Також під час негніздового періоду білолобі тайфунники зустрічаються в південній частині Тихого океану, іноді навіть досягаючи антарктичного узбережжя; вони також спостерігалися біля берегів Західної Австралії.

Білолобі тайфунники ведуть пелагічний спосіб життя, рідко наближуються до суходолу, за винятком гніздування. Живляться кальмарами, рибою і ракоподібними. Гніздяться невеликими, розрідженими колоніями від 10 до 50 гніздових пар, на Новій Каледоній на стрімких, порослих рослинністю схилах, на висоті від 350 до 650 м над рівнем моря, на острові Кабедж-Трі в тріщинах серед скель або на відкритих схилах, серед осипів. До острова Кабедж-Трі птахи прилітають в середині жовтня, де формують пари і облаштовують гніздо. В листопаді вони відлітають в Тасманове море на 2-3 тижні. В кладці 1 яйце, яке відкладається у період з 18 листопада по 10 листопада. Інкубаційний період триває 6-7 тижнів. Спочатку насиджують самці, через 17 днів їх підміняють самиці, після чого знову насиджують самці. Пташенята вилуплюються в січні, а покидають гніздо у квітні-травні, у віці 80-100 г, коли вони набирають вагу 160-180 г.

Збереження

МСОП класифікує цей вид як вразливий. За оцінками дослідників, популяція білолобих тайфунників становить від 2 до 14 тисяч птахів. Їм загрожує хижацтво з боку інтродукованих хижих ссавців, зокрема кішок, щурів і свиней.

Примітки

  1. BirdLife International (2016). Pterodroma leucoptera: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 22 вересня 2022
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .
  3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Petrels, albatrosses. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 22 вересня 2022.
  4. R.J. Tomkins & B.J. Milne. Differences among Dark-rumped Petrel (Pterodroma phaeopygia) populations within the Galapagos Archipelago. „Notornis”. 38 (1), ss. 1–35, 1991. 
  5. R.A. Browne, D.J. Anderson, J.N. Houser, F. Cruz, K.J. Glasgow, C.N. Hodges & G. Massey. Genetic diversity and divergence of endangered Galapagos and Hawaiian petrel populations. „The Condor”. 99 (3), ss. 812–815, 1997. doi:10.2307/1370494. 
  6. O'Dwyer, T.W.; Buttemer, W.A.; Priddel, D.M. (2007). Differential rates of offspring provisioning in Gould's petrels: are better feeders better breeders?. Australian Journal of Zoology. 55 (3): 155—160. doi:10.1071/zo07005.
  7. Hindwood, K.A.; Serventy, D.L. (1941). The Gould Petrel of Cabbage Tree Island. The Emu. XLI: 1—20. doi:10.1071/mu941001.
  8. Pridell, D. та ін. (1995). The status of Gould's Petrel Pterodroma leucoptera leucoptera on Cabbage Tree Island, New South Wales. Wildl. Res. 22 (5): 601—10. doi:10.1071/wr9950601.
  9. Priddel, David та ін. (2014). Pelagic distribution of Gould's Petrel (Pterodroma leucoptera): linking shipboard and onshore observations with remote-tracking data. - (PDF). Emu. 114 (4): 360—370. doi:10.1071/mu14021.
  10. Surman, C.A.; Cheshire, N.G.; Wooller, R.D. (1997). Gould's Petrel Pterodroma leucoptera off south-western Western Australia. Marine Ornithology. 25: 70—71.
  11. Priddel, D.; Carlile, N. (1997). Conservation of the endangered Gould's Petrel Pterodroma leucoptera leucoptera. Pacific Conservation Biology. 3 (4): 322—29. doi:10.1071/PC980322.
  12. O'Dwyer, T.W.; Buttemer, W.A.; Priddel, D.M. (2006). Investigator disturbance does not influence chick growth or survivorship in the threatened Gould's Petrel Pterodroma leucoptera. Ibis. 148 (2): 368—372. doi:10.1111/j.1474-919x.2006.00526.x.
  13. Priddel, D.; Carlile, N. (2001). A trial translocation of Gould's Petrel (Pterodroma leucoptera leucoptera). Emu. 101: 79—88. doi:10.1071/MU00059.

Джерела

  • Brooke, M. (2004): Albatrosses and Petrels Across the World. Oxford University Press, Oxford, UK.
  • Onley, Derek and Paul Scofield (2007) Albatrosses, Petrels and Shearwaters of the World Helm Field Guides
  • Harrison, Peter. Seabirds of the World: A Photographic Guide. Princeton University Press, Princeton, New Jersey, 1987,
  • Marchant S, Higgins PJ (1990) Handbook of Australian, New Zealand & Antarctic birds, Volume 1, Part A: Ratites to Petrels, Vol. Oxford University Press, Melbourne
image Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Tajfunnik bilolobij Ohoronnij status Urazlivij MSOP 3 1 Biologichna klasifikaciya Domen Eukarioti Eukaryota Carstvo Tvarini Animalia Tip Hordovi Chordata Klas Ptahi Aves Ryad Burevisnikopodibni Procellariiformes Rodina Burevisnikovi Procellariidae Rid Tajfunnik Pterodroma Vid Tajfunnik bilolobij Binomialna nazva Pterodroma leucoptera Gould 1844 Areal vidu Sinonimi Procellaria leucoptera Posilannya Vikishovishe Pterodroma leucoptera Vikividi Pterodroma leucoptera ITIS 174588 MSOP 22697970 NCBI 2698433 Tajfu nnik bilolobij Pterodroma leucoptera vid burevisnikopodibnih ptahiv rodini burevisnikovih Procellariidae Meshkaye v Tihomu okeani Ranishe vvazhavsya konspecifichnim z korotkonogim okeannikom OpisBilolobij tajfunnik Bilolobij tajfunnik Bilolobi tajfunniki Bilolobij tajfunnik nevelikij morskij ptah serednya dovzhina yakogo stanovit 30 sm rozmah kril 70 sm vaga 180 200 g Verhnya chastina golovi i oblichchya navkolo ochej u nogo temno buruvato siri lob bilij Verhnya chastina tila sira na krilah pomitna M podibna temna plyama kinchik hvosta temnij Nizhnya chastina tila bila nizhnya storona kril bila z shirokimi temnimi krayami Trivalist zhittya ptaha stanovit ponad 40 rokiv Poshirennya i ekologiyaBilolobi tajfunniki utvoryuyut gnizdovi koloniyi na ostrovah en en en Litl Brouton i en u pivdenno shidnogo uzberezhzhya Avstraliyi v shtati Novij Pivdennij Uels a takozh na ostrovi Nova Kaledoniya ta na ostrovi en u Francuzkij Polineziyi Pid chas negnizdovogo periodu ti ptahi sho gnizdyatsya v Avstraliyi zustrichayutsya v centralnij chastini Tihogo okeanu na pivden vid Gavayiv a ti ptahi sho gnizdyatsya na Novij Kaledoniyi na shodi Tihogo okeanu na zahid vid Ekvadoru Takozh pid chas negnizdovogo periodu bilolobi tajfunniki zustrichayutsya v pivdennij chastini Tihogo okeanu inodi navit dosyagayuchi antarktichnogo uzberezhzhya voni takozh sposterigalisya bilya beregiv Zahidnoyi Avstraliyi Bilolobi tajfunniki vedut pelagichnij sposib zhittya ridko nablizhuyutsya do suhodolu za vinyatkom gnizduvannya Zhivlyatsya kalmarami riboyu i rakopodibnimi Gnizdyatsya nevelikimi rozridzhenimi koloniyami vid 10 do 50 gnizdovih par na Novij Kaledonij na strimkih poroslih roslinnistyu shilah na visoti vid 350 do 650 m nad rivnem morya na ostrovi Kabedzh Tri v trishinah sered skel abo na vidkritih shilah sered osipiv Do ostrova Kabedzh Tri ptahi prilitayut v seredini zhovtnya de formuyut pari i oblashtovuyut gnizdo V listopadi voni vidlitayut v Tasmanove more na 2 3 tizhni V kladci 1 yajce yake vidkladayetsya u period z 18 listopada po 10 listopada Inkubacijnij period trivaye 6 7 tizhniv Spochatku nasidzhuyut samci cherez 17 dniv yih pidminyayut samici pislya chogo znovu nasidzhuyut samci Ptashenyata viluplyuyutsya v sichni a pokidayut gnizdo u kvitni travni u vici 80 100 g koli voni nabirayut vagu 160 180 g ZberezhennyaMSOP klasifikuye cej vid yak vrazlivij Za ocinkami doslidnikiv populyaciya bilolobih tajfunnikiv stanovit vid 2 do 14 tisyach ptahiv Yim zagrozhuye hizhactvo z boku introdukovanih hizhih ssavciv zokrema kishok shuriv i svinej PrimitkiBirdLife International 2016 Pterodroma leucoptera informaciya na sajti MSOP versiya 2022 1 angl 22 veresnya 2022 Fesenko G V Vitchiznyana nomenklatura ptahiv svitu Krivij Rig DIONAT 2018 580 s ISBN 978 617 7553 34 1 Gill Frank Donsker David red 2022 Petrels albatrosses IOC World Bird List Version 12 2 International Ornithologists Union Procitovano 22 veresnya 2022 R J Tomkins amp B J Milne Differences among Dark rumped Petrel Pterodroma phaeopygia populations within the Galapagos Archipelago Notornis 38 1 ss 1 35 1991 R A Browne D J Anderson J N Houser F Cruz K J Glasgow C N Hodges amp G Massey Genetic diversity and divergence of endangered Galapagos and Hawaiian petrel populations The Condor 99 3 ss 812 815 1997 doi 10 2307 1370494 O Dwyer T W Buttemer W A Priddel D M 2007 Differential rates of offspring provisioning in Gould s petrels are better feeders better breeders Australian Journal of Zoology 55 3 155 160 doi 10 1071 zo07005 Hindwood K A Serventy D L 1941 The Gould Petrel of Cabbage Tree Island The Emu XLI 1 20 doi 10 1071 mu941001 Pridell D ta in 1995 The status of Gould s Petrel Pterodroma leucoptera leucoptera on Cabbage Tree Island New South Wales Wildl Res 22 5 601 10 doi 10 1071 wr9950601 Priddel David ta in 2014 Pelagic distribution of Gould s Petrel Pterodroma leucoptera linking shipboard and onshore observations with remote tracking data PDF Emu 114 4 360 370 doi 10 1071 mu14021 Surman C A Cheshire N G Wooller R D 1997 Gould s Petrel Pterodroma leucoptera off south western Western Australia Marine Ornithology 25 70 71 Priddel D Carlile N 1997 Conservation of the endangered Gould s Petrel Pterodroma leucoptera leucoptera Pacific Conservation Biology 3 4 322 29 doi 10 1071 PC980322 O Dwyer T W Buttemer W A Priddel D M 2006 Investigator disturbance does not influence chick growth or survivorship in the threatened Gould s Petrel Pterodroma leucoptera Ibis 148 2 368 372 doi 10 1111 j 1474 919x 2006 00526 x Priddel D Carlile N 2001 A trial translocation of Gould s Petrel Pterodroma leucoptera leucoptera Emu 101 79 88 doi 10 1071 MU00059 DzherelaBrooke M 2004 Albatrosses and Petrels Across the World Oxford University Press Oxford UK ISBN 0 19 850125 0 Onley Derek and Paul Scofield 2007 Albatrosses Petrels and Shearwaters of the World Helm Field Guides ISBN 978 971 36 4332 9 Harrison Peter Seabirds of the World A Photographic Guide Princeton University Press Princeton New Jersey 1987 ISBN 0 691 01551 1 Marchant S Higgins PJ 1990 Handbook of Australian New Zealand amp Antarctic birds Volume 1 Part A Ratites to Petrels Vol Oxford University Press Melbourne Ce nezavershena stattya z ornitologiyi Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi

Дата публікації:
Топ