Сіпсик ест Sipsik персонаж трьох дитячих книг Ено Рауда письменникові 1974 року присуджено Премію імені Г К Андерсена Зм

Сіпсик (ест. Sipsik) — персонаж трьох дитячих книг Ено Рауда (письменникові 1974 року присуджено Премію імені Г. К. Андерсена).

Зміст

Сіпсик – справжній символ естонської дитячої літератури. Це кумедна лялька (в Україні її б назвали мотанкою) з чорним волоссям у білому костюмчику в блакитну смужку (впізнаваним цей образ зробив перший ілюстратор книги Едгар Вальтер), яку для меншої сестрички Ану пошив братик Март. Спочатку іграшка вийшла незугарна й розчарувала маленького майстра, та потім увесь смуток випарувався: Сіпсик ожив і став спілкуватися з дітьми (щоправда, чути його могли лише Март й Ану). Він спонукав малечу до пригод: дітлахи залазили з лялькою на дах будинку, відправляли її на Місяць, боролися з осами тощо.

Ану в книзі здебільшого розповідає Сіпсику «про життя» або «виховує» його, але в останній главі герої міняються місцями: Сіпсик усвідомлює, що коли Ану подорослішає, їй більше не схочеться грати з ним. Лялька просить, щоби Ану не забувала її, а поклала в порожню коробку для взуття, звідки іноді, навіть будучи великою дівчиною, вона вийматиме її та згадуватиме їхні спільні пригоди — прогулянку на даху, плавання тощо.

Цікаво знати, що батька письменника звали Март, сестру — Ану (в російському виданні цей змістовний зв’язок втрачено — дітей назвали Максимом і Анею, це видання також має іншого ілюстратора, який радикально змінив образ ляльки).

Книги

Sipsik, 1962 (естонською мовою перевидавався багато разів)
Anu ja Sipsik, 1970
Sipsikute juturaamat, 1978

Сіпсик іншими мовами

Історії про Сіпсика видано багатьма мовами: англійською, комі, литовською, латвійською, польською, німецькою, фінською, таджицькою, удмуртською, українською, білоруською та російською, а також японською.

2020 року за книгою було створено повнометражний естонський мультфільм, озвучений чотирма мовами (естонською, англійською, данською та російською).

Примітки

. http://www.literature.at (англ.). Архів оригіналу за 14 квітня 2018. Процитовано 23.02.2020.
. http://img.parfenov.org (рос.). Архів оригіналу за 6 січня 2020. Процитовано 23.02.2020.
. http://postimees.ee (ест.). Архів оригіналу за 25 січня 2021. Процитовано 22.02.2020.
. http://sipsik.world.coocan.jp (ест.). Архів оригіналу за 22 лютого 2020. Процитовано 22.02.2020.
. https://rus.err.ee (рос.). Архів оригіналу за 22 лютого 2020. Процитовано 22.02.2020.

[1] . http://www.literature.at (англ.). Архів оригіналу за 14 квітня 2018. Процитовано 23.02.2020.

[2] . http://img.parfenov.org (рос.). Архів оригіналу за 6 січня 2020. Процитовано 23.02.2020.

[3] . http://postimees.ee (ест.). Архів оригіналу за 25 січня 2021. Процитовано 22.02.2020.

[4] . http://sipsik.world.coocan.jp (ест.). Архів оригіналу за 22 лютого 2020. Процитовано 22.02.2020.

[5] . https://rus.err.ee (рос.). Архів оригіналу за 22 лютого 2020. Процитовано 22.02.2020.