Сікоракса Ретроградні нерегулярні супутники планети УранДані про відкриттяДата відкриття 6 вересня 1997Відкривач і Нікол

**Сікоракса**
Дані про відкриття
Ретроградні нерегулярні супутники планети Уран
Дата відкриття	6 вересня 1997
Відкривач(і)	Ніколсон, Ґледмен, , за допомогою ^[en]
Планета	Уран
Номер
Орбітальні характеристики
Велика піввісь	12,2 млн км
Орбітальний період	1288 діб
Ексцентриситет орбіти	0,5224
Нахил орбіти	152,51° (до екліптики) 148,84° до площини екватора планети
Фізичні характеристики
Видима зоряна величина	{{{видима зоряна величина}}}
Діаметр	190 км
Площа поверхні	~113 000 км²
Об'єм	~3000 км³
Маса	5,4× 10¹⁸ кг
Густина	~1,5 г/см³
Прискорення вільного падіння	0,04 м/с²
Альбедо	0,07 (припущення)
Температура поверхні	~64 К К
Атмосфера	відсутня
Інші позначення

Сікоракса у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Сікоракса.

Сікоракса (англ. Sycorax) — найбільший неправильний супутник планети Уран, відкритий у 1997 році астрономами Паломарської обсерваторії (Каліфорнія, США). Відомий також під позначеннями «Уран XVII» і «S/1997 U 2». Сікоракса названа за іменем персонажа п'єси Вільяма Шекспіра «Буря».

Одночасно із Сікораксою було відкрито супутник Урана Калібан.

У тому випадку, якщо розміри супутника оцінені правильно, він є шостим за величиною супутником Урана і займає проміжне положення між основними і дрібними супутниками.

Орбіта

Анімація орбіти Сікоракси навколо Урана. Уран Сікоракса Франциско Калібан Стефано Трінкуло

Сікоракса рухається по далекій орбіті, більш ніж у 20 разів далі від Урана, ніж найвіддаленіший регулярний супутник Оберон. Його орбіта ретроградна, помірно нахилена і ексцентрична. Параметри орбіти вказують на те, що вона може належати, разом із Сетебосом і Просперо, до одного динамічного скупчення, що свідчить про спільне походження.

На діаграмі показано орбітальні параметри ретроградних нерегулярних супутників Урана (в полярних координатах) з ексцентриситетом орбіт, представленим відрізками, що простягаються від перицентру до апоцентру.

Фізичні характеристики

Повне зображення відкриття Сікоракси, розташоване у верхньому правому куті зображення

Діаметр Сікоракси оцінюється в 165 км на основі даних теплового випромінювання космічних телескопів Спітцер і Гершель, що робить його найбільшим нерегулярним супутником Урана, порівнянним за розміром із Паком і Гімалією, найбільшими нерегулярними супутниками Юпітера.

У видимому спектрі супутник виглядає світло-червоним (кольорові індекси: B-V = 0,87, V-R = 0,44, B-V = 0,78±0.02, V-R = 0,62±0.01, B-V = 0,839±0.014, V-R = 0,531±0.005), червонішим за Гімалію, але все ж менш червоним, ніж більшість об'єктів поясу Койпера. Однак у ближньому інфрачервоному діапазоні спектр стає синім між 0,8 і 1,25 мкм і, нарешті, стає нейтральним на довших довжинах хвиль^[].

Період обертання Сікоракси оцінюється приблизно в 6,9 години. Обертання спричиняє періодичні зміни видимої зоряної величини з амплітудою 0,12. Вісь обертання Сікоракси невідома, хоча вимірювання його кривої блиску свідчать про те, що його можна спостерігати в конфігурації, близькій до екватора. У цьому випадку Сікоракса може мати пряме сходження північного полюса близько 356° і схилення північного полюса близько 45°.

Походження

Існує гіпотеза, що Сікоракса є захопленим об'єктом; він не утворився в акреційному диску, який існував навколо Урана одразу після його формування. Точний механізм захоплення невідомий, але захоплення місяця вимагає розсіювання енергії. Можливі процеси захоплення включають опір газу в протопланетному диску, взаємодію багатьох тіл і захоплення під час швидкого зростання маси Урана (так званий pull-down (тяжіння вниз)). Припускають, що цей супутник складається із суміші льоду і гірських порід. Сікоракса має незвичайний для супутників Урана червонуватий колір, характерний для об'єктів пояса Койпера.

Див. також

Сікоракса у сестринських Вікіпроєктах
	Портал
	Файли у Вікісховищі^?

Примітки

Gladman, Brett J.; Nicholson, Philip D.; Burns, Joseph A.; Kavelaars, Jj; Marsden, Brian G.; Williams, Gareth V.; Offutt, Warren B. (1998-04). Discovery of two distant irregular moons of Uranus. Nature (англ.). Т. 392, № 6679. с. 897—899. doi:10.1038/31890. ISSN 0028-0836. Процитовано 1 липня 2023.
Holman M. J., Fraser W., Grav T. Photometry of Irregular Satellites of Uranus and Neptune // The Astrophysical Journal Letters — IOP Publishing, 2004. — Vol. 613, Iss. 1. — P. 77–80. — ISSN 2041-8205; 2041-8213 — doi:10.1086/424997 — arXiv:astro-ph/0405605
d:Track:Q29030309d:Track:Q28497583d:Track:Q2915886d:Track:Q3470990d:Track:Q2440996d:Track:Q363435d:Track:Q598789
d:Track:Q29030309d:Track:Q28497583d:Track:Q2915886d:Track:Q3470990d:Track:Q2440996d:Track:Q363435
Jacobson, R.A. (2003) URA067 (28 червня 2007). Planetary Satellite Mean Orbital Parameters. JPL/NASA.
Lellouch, E.; Santos-Sanz, P.; Lacerda, P.; Mommert, M.; Duffard, R.; Ortiz, J. L.; Müller, T. G.; Fornasier, S.; Stansberry, J.; Kiss, Cs.; Vilenius, E.; Mueller, M.; Peixinho, N.; Moreno, R.; Groussin, O.; Delsanti, A.; Harris, A. W. ((September 2013).). ""TNOs are Cool": A survey of the trans-Neptunian region. IX. Thermal properties of Kuiper belt objects and Centaurs from combined Herschel and Spitzer observations" (PDF).
Romon, J.; Bergh, C. de; Barucci, M. A.; Doressoundiram, A.; Cuby, J.-G.; Bras, A. Le; Douté, S.; Schmitt, B. (1 вересня 2001). Photometric and spectroscopic observations of Sycorax, satellite of Uranus. Astronomy & Astrophysics (англ.). Т. 376, № 1. с. 310—315. doi:10.1051/0004-6361:20010934. ISSN 0004-6361. Процитовано 1 липня 2023.
Farkas-Takács, A.; Kiss, Cs.; Pál, A.; Molnár, L.; Szabó, Gy. M.; Hanyecz, O. et al. (September 2017). «Properties of the Irregular Satellite System around Uranus Inferred from K2, Herschel, and Spitzer Observations». The Astronomical Journal. [1] [2] [3]
(PDF). The Astronomical Journal. (2005). Архів оригіналу (PDF) за 11 травня 2005. Процитовано 7 травня 2019. {{}}: |first= з пропущеним |last= ()

Посилання

(by NASA's Solar System Exploration)
Uranus' Known Satellites (by )
MPC: Natural Satellites Ephemeris Service
Youtube. Що ми знаємо про Уран? Планета з найромантичнішими супутниками

[1] Gladman, Brett J.; Nicholson, Philip D.; Burns, Joseph A.; Kavelaars, Jj; Marsden, Brian G.; Williams, Gareth V.; Offutt, Warren B. (1998-04). Discovery of two distant irregular moons of Uranus. Nature (англ.). Т. 392, № 6679. с. 897—899. doi:10.1038/31890. ISSN 0028-0836. Процитовано 1 липня 2023.

[2] Holman M. J., Fraser W., Grav T. Photometry of Irregular Satellites of Uranus and Neptune // The Astrophysical Journal Letters — IOP Publishing, 2004. — Vol. 613, Iss. 1. — P. 77–80. — ISSN 2041-8205; 2041-8213 — doi:10.1086/424997 — arXiv:astro-ph/0405605
d:Track:Q29030309d:Track:Q28497583d:Track:Q2915886d:Track:Q3470990d:Track:Q2440996d:Track:Q363435d:Track:Q598789
d:Track:Q29030309d:Track:Q28497583d:Track:Q2915886d:Track:Q3470990d:Track:Q2440996d:Track:Q363435

[3] Jacobson, R.A. (2003) URA067 (28 червня 2007). Planetary Satellite Mean Orbital Parameters. JPL/NASA.

[4] Lellouch, E.; Santos-Sanz, P.; Lacerda, P.; Mommert, M.; Duffard, R.; Ortiz, J. L.; Müller, T. G.; Fornasier, S.; Stansberry, J.; Kiss, Cs.; Vilenius, E.; Mueller, M.; Peixinho, N.; Moreno, R.; Groussin, O.; Delsanti, A.; Harris, A. W. ((September 2013).). ""TNOs are Cool": A survey of the trans-Neptunian region. IX. Thermal properties of Kuiper belt objects and Centaurs from combined Herschel and Spitzer observations" (PDF).

[5] Romon, J.; Bergh, C. de; Barucci, M. A.; Doressoundiram, A.; Cuby, J.-G.; Bras, A. Le; Douté, S.; Schmitt, B. (1 вересня 2001). Photometric and spectroscopic observations of Sycorax, satellite of Uranus. Astronomy & Astrophysics (англ.). Т. 376, № 1. с. 310—315. doi:10.1051/0004-6361:20010934. ISSN 0004-6361. Процитовано 1 липня 2023.

[6] Farkas-Takács, A.; Kiss, Cs.; Pál, A.; Molnár, L.; Szabó, Gy. M.; Hanyecz, O. et al. (September 2017). «Properties of the Irregular Satellite System around Uranus Inferred from K2, Herschel, and Spitzer Observations». The Astronomical Journal. [1] [2] [3]

[7] (PDF). The Astronomical Journal. (2005). Архів оригіналу (PDF) за 11 травня 2005. Процитовано 7 травня 2019. {{}}: |first= з пропущеним |last= ()