Старинкевич Єлизавета Іванівна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Старинкевич.

Єлизаве́та Іва́нівна Старинке́вич (уроджена Шевирьова, 9 (21) квітня 1890(18900421) — 1966) — українська літературознавиця, перекладачка, літературна критикиня.

Біографія

Родом з Петербурга. Закінчила Вищі жіночі курси в Москві — 1917. З 1920-их pp. жила в Україні, 1945–1963 — старший співредактор Інституту літератури ім. Т. Шевченка.

Літературну діяльність почала 1928 року.

У 1949 зазнала переслідувань у час гонінь на «безродних космополітів».

Наукова діяльність

Співавтор «Історії української радянської літератури», дослідник сучасної драматургії:

• «Драматургія Івана Кочерги» (1947),
• «Олександр Корнійчук» (1954),
• «Українська радянська драматургія за 40 років» (1957) й ін.

Переклади творів О. Бальзака ("Батько Горіо", "Розкоші і злидні куртизанок"), Е. Золя, Ґ. Мопасана, Стендаля ("Червоне і чорне") та ін.

Редактор збірки «Від романтизму до натуралізму в французькому театрі» (1939).

Література

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .
• Письменники Радянської України : біобібліографічний довідник / упоряд.: Олег Килимник, Олександр Петровський. — К. : Радянський письменник, 1970. — 540 с.
• Лексика