Собака (значення)

• Собака (ч. та ж. роду), або Пес (Canis) — рід ссавців родини псові (Canidae).
  • Дикий собака (Canis lupus) — вид ссавців, роду пес; відоміший як вовк.
    • Динго — здичавілий свійський пес, що повернувся до дикого свособу життя та поширився на великій території.
    • Єнотоподібний собака — одна з назв єнота уссурійського - ссавця родини псові зі Східної Азії.
    • Койот — хижий ссавець родини псові.
    • Магеллановий собака — вид південноамериканських диких псів.
    • Шакал
  • Собака свійський (Canis lupus familiaris) — підвид ссавців виду вовк.
    • Собаки військового призначення
    • Протитанковий пес — спеціально дресований пес з укріпленим на ньому набоєм ВР.
    • Собаки службового призначення
    • Аляскінський маламут — великий міцний їздовий собака, що походить з Аляски та арктичних районів.
    • Аргентинський дог — порода службових і мисливських псів з Аргентини.
    • Афганський хорт — порода мисливського пса, схожа на салукі, але з густішою шерстю.
    • Вовчий собака Саарлоса — порода службових псів, отримана Ландером Саарлосом.
    • Гренландський собака — їздовий пес, виведений в Гренландії.
    • Ескімоський лайка — порода псів, відома з прадавніх часів. Належить до порід арктичних їздових псів.
    • Сибірський хаскі — порода псів, яку, як вважається, вивели чукчі/
    • Даксхунд — порода мисливських норних псів;

Див. також

• Катран — або морський собака — єдиний вид акул у Чорному морі.
• «Собака Баскервілів» — детективна повість англійського письменника сера Артура Конан Дойла.

Примітки

1. Собака // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.