Сестри Фокс

Кейт (англ. Kate Fox, 1837—1892), Маргарет (англ. Margaret Fox, 1833—1893) і Лія Фокс (англ. Leah Fox, 1813—1890); три сестри з Нью-Йорка, що в 1848 році опинилися в центрі подій у Гайдсвіллі і зіграли ключову роль в становленні і розвитку спіритуалізму, який вже до 1855 року налічував 1 мільйон послідовників.

Сестри Фокс зліва направо: Маргарет, Кейт и Лія
Медіафайли у Вікісховищі

Всі вони користувались успіхом як медіуми протягом багатьох років. Згодом Кейт і Маргарет Фокс зайнялися професійним медіумізмом. У пресі їх діяльність критикувалась і висміювалась, однак сер Вільям Крукс, який досліджував феномен Кейт Фокс, не знайшов приводів запідозрити її в шахрайстві. У 1888 році репутації всіх трьох сестер Фокс було завдано непоправної шкоди після того, як Маргарет опублікувала самовикриття, від якого вже через рік відреклася. Кейт, Лія і Маргарет померли в 1890—1893 роках одна за одною в злиднях.

Історія

У 1848 році фермер Джон Фокс з дружиною і дочками Кейт і Маргарет оселився в Гайдсвіллі, штат Нью-Йорк; місті, який був частиною району Аркадія в Уейн Каунті. Якщо вірити книзі Лії Фокс The Missing Link in Modern Spiritualism (1885), психічні здібності передалися всім трьом сестрам у спадок. Їх прабаба володіла даром яснобачення, а тітка, Елізабет Гіґґінс — про що згадував Р. Д. Оуен в книзі Footfalls on the Boundary of Another World (1860), побачила уві сні власний надгробок з точною датою своєї смерті, що підтвердилося згодом.

Будинок в Гайдсвіллі мав репутацію «нехорошого». У 1843—1844 тут жила родина Беллов, у яких підробляла служницею (тоді ще школярка) Лукреція Пулвер. Саме її свідчення згодом дозволили скласти картину (можливо) досконалого злочину, жертвою якого виявився проїжджий торговець домашнім начинням, який зупинився в будинку на кілька днів, а потім безслідно зник.

Міс Пулвер стверджувала, що незабаром після приїзду в будинок торговця, вона була звільнена без всяких пояснень, а кілька днів потому — після того, як гість зник (господарі стверджували, що він поїхав, але на цей рахунок у неї пізніше виникли сумніви) — була запрошена знову. Незабаром з кімнати, яку винаймав зниклий торговець, стали доноситися стукіт і шум. Після від'їзду Беллов в будинок вселилася спочатку сім'я Уікманов, потім сім'я Лейф.

Члени обох сімей стверджували, що чули стукіт, а місіс Лейф — одного разу побачила привид чоловіка в чорному пальто. Не витримавши нічного шуму, Лейф поспішно покинули будинок, а на їх місце в 1848 році прибула сім'я Фокса, фермера, який приїхав в Нью-Йорк з Канади і очікував закінчення будівництва власного будинку на придбаній земельній ділянці.

Фокси в Гайдсвіллі

Вже через кілька днів після вселення Фоксів в будинку з'явився незрозумілий шум. Кеті, одна з двох дочок фермера, стверджувала, що вночі її торкалася холодна рука. Маргарет клялася, що чиїсь руки стягували з неї вночі ковдру. Місіс Фокс також стверджувала, що постійно чула в порожній кімнаті нагорі кроки, які кожен раз спускалися разом з невидимим гостем в підвал. Фокс, людина далекий від містицизму, почав шукати логічні пояснення того, що відбувається. Він обійшов весь будинок, намагаючись знайти джерела шумів в мостинах і в стінах, перевірив вікна і двері на предмет можливих вібрацій, але нічого не виявив.

Подальші події залишилися в історії у викладі членів сімейства Фоксів. Увечері 31 березня 1848 року, коли глава сім'ї почав свою чергову інспекцію будинку, Кейт помітила, що невидимка кожен раз в точності копіює стукіт батька, немов би пропонуючи контакт.

Кейт зверталася до невидимки «Містер Сплітфут», що є призвіськом Диявола, і двічі поплескала в долоні. Кілька секунд потому пролунав подвійний плескіт, що йшов, здавалося, з глибини стіни. Дівчинка продовжила експеримент вже в присутності інших членів сім'ї. Місіс Фокс попросила невидимку стукотом вказати вік своїх дочок (а також третьої дитини, померлої в дитинстві) і отримала правильні відповіді.

Збентежений містер Фокс запросив до хати сусідів. Всі ці переконані скептики незабаром змінили своє ставлення до невидимої суті, яка точно назвала вік і різні дати життів кожного з них. Фермер на ім'я Вільям Дьюслер вирішив ускладнити процес спілкування і розробив спеціальний алфавіт для прибульця, а також код, який дозволяв особливими стукотами відповідати: «так» або «ні». Користуючись запропонованим способом спілкування, сутність проінформувала присутніх про те, що є духом (за п'ять років до цього) пограбованого, убитого і похованого в підвалі цього будинку торговця на ім'я Чарльз Б. Росма.

Пошук останків

Сталося так, що серед присутніх гостей була Лукреція Пулвер: вона розповіла свою історію, згадавши також, що бачила в підвалі будинку свіжу землю, а в кухні — товар, який належав торговцю (господарі стверджували, ніби купили її до його від'їзду). Фокс і Дьюслер вирушили на місце, вказане Лукрецією, почали розкопки і незабаром знайшли уламок кістки з кількома волосками. Місцевий лікар підтвердив, що знахідка є осколком людського черепа.

Згодом свідчення Фоксів неодноразово ставилися під сумнів — саме тому, що повного скелета в будинку знайдено не було. Але в 1904 році (після того вже, як обидві сестри померли), відбулася подія, яка багатьма була розтлумачена як доказ істинності їх тверджень. У розваленій стіні підвалу був виявлений труп колись замурованої людини, яка за деякими ознаками могла бути тим самим зниклим торговцем, про який розповіла Лукреція Пулвер. Однак людина з іменем Чарльз Б. Росма ніколи не значилася в Америці як така, що зникла без вісти.

Після Гайдсвілля      

Кейт і Маргарет попрямували в Рочестер, місто неподалік: Кейт оселилася в будинку старшої сестри Лії, Маргарет в будинку брата Девіда. Незабаром з'ясувалося, що загадкові стуки послідували за ними. Емі і Айзек Пост, подружня пара квакерів-радикалів, яка товаришувала з сімейством Фоксів, запросила сестер до себе в будинок.

Вони переконалися в істинності цього феномена і тут же поширили звістку про нього в співтоваристві квакерів: це середовище сформувало ядро ​​перших переконаних спіритуалістів і зумовила зв'язок останнього з політичними рухами, зокрема, за скасування рабства, пропаганду утримання і боротьбу за рівні права жінок.

Сестри Фокс здобули популярність своїми публічними сеансами. Починаючи з 1850 року в Нью-Йорку їх сеанси відвідували, в числі інших і Вільям Каллен Брайант, Джордж Банкрофт, Джеймс Фенімор Купер, Натаніель Паркер Вілліс, Горацій Грилі, Соджурнер Трус, Вільям Ллойд Гаррісон.

Уже в лютому 1851 року з'явилися перші повідомлення про «викриття» сестер Фокс. Троє докторів Університету в Буффало опублікували заяву в Commercial Advertiser, де стверджували, що стуки, що лунають в їх присутності, обумовлені «анатомічними особливостями» цих трьох жінок.. У квітні 1881 року місіс Норман Калвер, родичка Фоксів, публічно заявила про те, що Маргарет зізналася їй в шахрайстві і розповіла про те, що сестрам нібито допомагала якась голландська дівчинка-служниця, що видавала стуки в потрібні моменти, сидячи під підлогою будинку, в підвалі.

У цих повідомленнях виявилися невідповідності. Виявилося, що у Фоксів не було служниці, що незрозумілі шуми чулися під час сеансів, що проводилися за межами будинку і т. д. Але «викриття» створило такий ефект, що на сестер в американській пресі обрушився шквал критики. Єдиним їхнім захисником виявився Горацій Грилі, відомий видавець і політик, який став свого роду опікуном сестер Фокс. Інтерес Грилі до феномену Фокс був настільки великий, що він допоміг Кейт закінчити навчання.

Протягом кількох наступних років безліч людей раптово «виявили» в собі здатність спілкуватися з духами: так сестри Фокс поклали початок цілому руху, яке до 1855 налічувало мільйон прихильників. Стали проводитися і більш серйозні спроби вивчення феномена сестер Фокс. У 1857 газета Boston Courier запросила медіумів до участі в повномасштабному дослідженні за участю гарвардських професорів в Бостоні. Кейт і Лія були в числі тих, хто погодився на роль піддослідних. Комісія займалася вивченням феномена кілька років, потім довго обіцяла опублікувати звіт, але цього так і не зробила.

Сеанси Кейт Фокс з Лівермор

У 1861 році Кейт Фокс здобула ментора і менеджера в особі бізнесмена Чарльза Ф. Лівермора, банкіра з Нью-Йорка, чия дружина Естелла померла за рік до цього. Протягом п'яти років Кейт дала для нього майже 400 сеансів, хід яких був детально документований.

Сеанси проводилися з використанням всіх можливих методів контролю за медіумом, в присутності відомих публічних персон, найчастіше в будинку самого Лівермора. Медіум, якщо вірити свідкам, перебуваючи в повній свідомості, багаторазово матеріалізувала недооформлену фігуру Естелли, яка протягом довгого часу залишалася невпізнаною — до тих пір, поки на 43-му сеансі навколо неї не виникло «психічне світіння».

З плином часу матеріалізація стала більш повною, але говорити фігура майже не могла: їй вдавалося лише кілька слів, спілкування за допомогою стукотів і автоматичного письма. «Естелла» і фантом, що іменував себе «Бенджаміном Франкліном», писали на картках, які заздалегідь приносив сам Лівермор, причому останній стверджував, що почерк матеріалізованої фігури був абсолютно ідентичний почерку його покійної дружини.

На 388-му сеансі Естелла оголосила, що з'являється в останній раз. З цих пір Лівермор її жодного разу не бачив. На знак подяки за «розраду» він фінансував поїздку Кейт в Англію в 1871 році. У листі Бенджаміну Колману він із захопленням говорив про «ідеальний характер» Кейт Фокс хоч і докладно описував її дивацтва і відхилення від норми.

Кар'єра медіума Кейт Фокс в Англії не була затьмарена інцидентами. Вона проводила сеанси для відомих людей, виступала спільно з Д. Д. Хьюмом і Агнес Гаппи-Фолькман, а потім надала всі можливості для дослідження Вільям Круксу. У 1883 році, через два роки після смерті чоловіка, Кейт відвідала Росію на запрошення О. М. Аксакова і була прийнята членами царської сім'ї, для якої провела кілька сеансів.

Дослідження Крукса

У середовищі спіритуалістів вважалося, що Кейт Фокс — медіум великої сили, здатна виробляти не тільки звукові ефекти, але і багато інших явищ. В її присутності, якщо вірити свідченням очевидців, виникали незрозумілі світіння, з'являлися «матеріалізовані руки», спостерігалося пересування предметів на відстані. Кейт Фокс стала одним з трьох медіумів, досліджувати феномен яких в 1871—1874 роках взявся сер Вільям Крукс. Він писав: «… Подібні звуки можна почути в присутності майже кожного медіума … Але в силі і впевненості ніхто не зрівняється з міс Кейт Фокс … З більшістю медіумів необхідно проводити формальні сеанси, щоб щось почути, але їй, схоже, досить покласти руку на об'єкт, щоб в ньому чулися глухі гучні стуки, що нагадують потрійний пульсуючий удар, причому звуки ці іноді чутні були за кілька кімнат від тієї, де ми перебували. Подібні стуки я чув в живому дереві, в склі, в залізному дроті, в простягнутій мембрані, в тамбурині, в даху таксі та в паркеті театральної підлоги. Більш того, сам цей контакт не завжди і необхідний; я чув, як ці звуки лунали в підлозі або стінах, навіть коли медіума тримали за руки і за ноги, коли вона стояла на стільці … і коли вона, втративши свідомість, впала з дивана … Я піддавав всіляким перевіркам цей феномен до тих пір, поки не впевнився в тому, що він має об'єктивний характер і не є результатом механічного впливу, виробленого обманним шляхом». (У. Крукс).

Кейн і Дженко

Лія після смерті першого чоловіка вийшла за процвітаючого банкіра з Волл-стріт. Маргарет в 1852 році познайомилася з Елайша Кейном, дослідником Арктики. Кейн, переконаний в тому, що Маргарет і Кейт займалися шахрайством за підтримки старшої сестри Лії, намірився вирвати Маргарет з «порочного кола змовників».

Після одруження Маргарет перейшла в католицтво. Кейн помер в 1857 році і незабаром після цього вдова відновила свої заняття медіумізмом. В опублікованій книзі в 1865 році «The Love Letters of Dr. Elisha Kane» в значній мірі підтвердили підозри скептиків, оскільки в ній Кейн безперестанку дорікав свою дружину в тому, що та «живе в обмані і лицемірстві».

У 1876 році Маргарет возз'єдналася з сестрою Кейт, яка до цього часу жила в Англії. Це була друга поїздка Маргарет в Англію: першу в 1871 році оплатив нью-йоркський банкір. Гастролі розглядалися як місіонерський захід. Маргарет влаштовувала сеанси тільки для відомих персон.

14 грудня 1872 року Кейт Фокс вийшла за Х. Д. Дженко, лондонського юриста і ентузіаста-спіритуаліста. Обидва їх сини, якщо вірити сучасникам, в ранньому віці мали виражені екстрасенсорні здібності. Дженко помер в 1881 році.

Спад кар'єри

Поступово стреси, пов'язані з психологічними навантаженнями в ході сеансів, що проводилися у відверто ворожій атмосфері, комерційна експлуатація, а головне — відсутність теоретичної бази, спираючись на яку, вони могли б пояснити, що відбувається, з точки зору науки чи релігії, згубно позначилися на психічному стані сестер: Кейт і Маргарет пристрастилися до алкоголю.

У 1888 році Кейт і Маргарет розсварилися як з сестрою Лією, так і з деякими провідними спіритуалістами, які вважали, що Кейт не в змозі гідно виконувати материнські обов'язки, тому що страждає на алкоголізм. Духовної кризи зазнала і Маргарет: вона раптом запевнила себе в тому, що її здібності «походять від диявола» і вирішила знову повернутися до католицької церкви.

Маргарет Фокс: подвійне викриття

Обидві сестри вирушили в Нью-Йорк, де репортер запропонував їм 1,500$ за «сенсаційне викриття». 21 жовтня 1888 року Маргарет виступила в нью-йоркській Academy of Music, де також була присутня Кейт. Перед аудиторією в 2 тисячі чоловік Маргарет продемонструвала спосіб, яким вона видавала стуки. Лікарі на сцені впевнилися в тому, що звуки вироблялися клацанням суглоба великого пальця ноги.

В той же день в газеті New York World з'явилася публікація з розповіддю Маргарет Фокс, в якій та давала нове трактування подій, які відбувалися в Гайдсвіллі, стверджуючи, що спілкування з «духовною сутністю» було інсценовано.

На спіритуалістів це визнання не справило враження: багато хто стверджував, що звуки, які лунали в присутності Кейт і Маргарет, лунали в різних частинах приміщень, а іноді і за їх межами. Гаррі Гудіні, який брав участь в дискусії стверджував, що «просторовий ефект» при клацаннях суглобами цілком можливий, оскільки «звукові хвилі відбиваються як і світлові, і при деяких умовах важко встановити їх джерело».

Однак уже через рік (зрозумівши, що комерційний виграш від самовикриття виявився тимчасовим, а всі старі друзі її засуджують), Маргарет Фокс виступила зі зреченням, текст якого опублікував New York Press 20 листопада 1889 року. У ньому, зокрема, говорилося: «З волі Господа я повинна визнати, що несправедливо звинувачувала спіритичний рух, перебуваючи під сильним впливом кіл, вороже налаштованих проти нього. Я невірно тлумачила основи руху, все викриття сталося не з моєї доброї волі. Невидимі сили духу рухали мною, використовуючи мене для вираження думки темної юрби, яка обіцяла благополуччя і щастя замість нападок на спіритуалізм. Їх запевнення були настільки оманливі …» (New York Press, 1889).

Однак всі колишні друзі відвернулися від Маргарет, а преса втратила інтерес до її заяв. Маргарет Фокс, маючи потребу в грошах, безуспішно спробувала повернутися до професійного медіумізму. Як писав Айзек Функ, вона померла в злиднях в 1893 році. За три роки до цього померла старша сестра Лія, в 1892 році — Кейт, відома на той час як місіс Спарр. У 1905 році на зборах Medico Legal Society в Нью-Йорку, де обговорювалися, зокрема, питання, пов'язані зі спіритуалізмом, виступила лікар місіс Меллон, яка протягом останнього місяця життя Маргарет Фокс-Кейн проводила з нею по кілька годин щодня в будинку на 9-й вулиці, де розташовувалася її квартира. Місіс Кейн, за її словами, не в силах була поворухнути ні ногою, ні рукою, не кажучи вже про те, щоб клацати суглобами. При цьому — то в стіні, то в підлозі, то в стелі — лунали гучні стуки: у відповідь на питання, які Маргарет задавала своєму «духовному гіду». Місіс Меллон, як зазначалося, ніколи не була прихильницею спіритуалізму.

Сестри були поховані на Бруклінському кладовищі Cypress Hill.

Після смерті

У 1916 році старий будинок в Гайдсвіллі, де в 1848 році жила сім'я Фоксів, перейшов у власність нью-йоркської організації Lily Dale, яка у свій час була неофіційною штаб-квартирою американських спіритуалістів. Будинок вигорів вщент в 1955 році. У 1968 році він був реконструйований і відкритий для відвідування туристів. Напис на табличці, що збереглася з 1927 року, говорить: «Місце народження сучасного спіритуалізму в 1848 році». У відбудованому приміщенні відновлена ​​і підвальна ніша, в якій був знайдений скелет.

Примітки

1. Tyson, Philip John; Jones, Dai; Elcock, Jonathan (9 вересня 2011). Psychology in Social Context: Issues and Debates (англ.). John Wiley & Sons. ISBN .
2. Podmore, Frank (1902). Modern spiritualism a history and a criticism. London : Methuen. ISBN .
3. The Researches of Sir William Crookes. World Spirituality (амер.). Процитовано 23 червня 2021.
4. Wiseman, Richard (2011). Paranormality: Why We See what Isn't There (англ.). Macmillan. ISBN .
5. Peck, William F. (William Farley) (1908). History of Rochester and Monroe county, New York, from the earliest historic times to the beginning of 1907. New York, Chicago, The Pioneer publishing company.
7. Происшествие в Гайдсвилле. rassvet2000.narod.ru. Процитовано 23 червня 2021.
8. Seances. www.paranormal-nyc.com. Процитовано 23 червня 2021.
9. The Beginning of Spiritualsim: The Fox Sisters. www.geohanover.com. Процитовано 23 червня 2021.
10. Деятельность сестёр Фокс. rassvet2000.narod.ru. Процитовано 23 червня 2021.
11. Fox Sisters | Encyclopedia.com. www.encyclopedia.com. Процитовано 23 червня 2021.
12. Spence, Lewis (1 січня 2003). Encyclopedia of Occultism and Parapsychology (англ.). Kessinger Publishing. ISBN .
13. Funk, Isaac K. (1 червня 2003). Widow's Mite and Other Psychic Phenomena 1904 (англ.). Kessinger Publishing. ISBN .
14. Spence, Lewis (1 січня 2003). Encyclopedia of Occultism and Parapsychology (англ.). Kessinger Publishing. ISBN .