Семенівська волость (Острозький повіт)

Семенівська волость — історична адміністративно-територіальна одиниця Острозького повіту Волинської губернії Російської імперії. Волосний центр — село Семенів.

Семенівська волость
Центр	Семенів
Площа	13 212 (1885)
Населення	6264 осіб (1885)
Густота	43.4 осіб / км²

Історія

Семенівська волость існувала у XIX — до 1923 року XX століття. До кінця 1920 року волость входила до складу Острозького повіту.

18 березня 1921 року, після підписання мирної угоди («Ризький мир») між РРФСР і УСРР, з одного боку, та Польщею — з другого, був прокладений новий державний кордон, який поділив Волинську губернію на дві частини — до Польщі відійшли 6 повітів губернії, а також 5 волостей Острозького повіту, інші дев'ять волостей, у тому числі Семенівська, відійшли до Заславського повіту УСРР.

7 березня 1923 року замість повітів і волостей був запроваджений поділ губерній на округи та райони. Волость увійшла до складу Ляховецького району, Шепетівської округи.

Зараз більша частина територія колишньої волості знаходиться в межах Білогірського і частково Теофіпольського районів Хмельницької області.

Адміністративний устрій

Станом на 1885 рік волость складалася з 12 поселень та 11 сільських громад. Населення — 6264 осіб (3111 чоловічої статі та 3153 — жіночої), 714 дворових господарств.

Основні поселення волості:

• Семенів — колишнє власницьке село при річці Павлюк за 50верст від повітового міста, 991 особа, 130 дворів; волосне правління; православна церква, школа, постоялий будинок, водяний млин.
• Бережниці — колишнє власницьке село при річці Павлюк, 385 осіб, 50 дворів, 2 православних церкви, постоялий будинок, водяний млин.
• Воробіївка — колишнє власницьке село при річці Колин, 408 осіб, 55 дворів, православна церква, школа, постоялий двір, постоялий будинок.
• Денисівка — колишнє власницьке село при річці Павлюк, 474 особи, 58 дворів, православна церква, постоялий будинок, водяний млин.
• Миклаші — колишнє державне село при річці Полтва, 720 осіб, 89 дворів, православна церква, школа, постоялий будинок.
• Рідка — колишнє власницьке село при річці Павлюк, 268 осіб, 35 дворів, постоялий будинок, водяний млин, вітрк, винокурний завод.
• Тихомель — колишнє власницьке село при річці Горинь, 190 осіб, 26 дворів, православна церква, аптека, постоялий будинок.
• Турівка — колишнє державне село при річці Тур, 782 особи, 745 дворів, православна церква, школа, постоялий будинок.
• Човгузів — колишнє державне село при річці Павлюк, 871 особа, 100 дворів, православна церква, школа, постоялий будинок, 2 млини.

Посилання

1. С. Єсюнін. Адміністративно-територіяльний поділ Заславщини наприкінці XVIII — початку ХХІ ст.
2. Постанова ВУЦВК від 7.03.1923 року «Про адміністраційно-територіяльний поділ Волині» (Збірник узаконень України за 1923 р., № 18-19, ст. 306)
3. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
4. у першоджерелі помилково вказано 10

Джерела

• Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 190–191, 232. (рос. дореф.) [стор. 190–191, 232]