Секстина

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Секстина (значення).

Сексти́на, або секстет (італ. sextina, від лат. sex — шість) — строфа із шести рядків подовженого (п'ятистопного чи шестистопного) ямба, що складається із чотиривірша (катрена) з перехресним римуванням та двовірша (диптиха) із суміжним римуванням за схемою: абабвв, досить поширена в українській поезії:

Щодень гостріші лінії руки, ………….а

Темніше — восковіюче обличчя. …..б

І голос твій уже такий слабкий, ……..а

Неначе він доходить з потойбіччя. …б

Гарячим болем спалені уста, ……….в

А в узголов'ї — чорна тінь хреста. …в (Ігор Качуровський).

Подеколи у секстині вживається римування за схемою абабаб («Слово про рідну матір» М. Рильського) чи аббааб:

Чи зумієш ти кохати, ………а

Щоб за все, про все забути, б

Щоб усі зірвати пути, ………б

Щоб усі зламати ґрати? ……а

Чи зумієш ти літати, ………..а

Щоб зі мною в парі бути? ….б (М. Вороний).

Трапляються секстини, побудовані за принципом тернарного римування (аабввб).

Винахідником секстини вважають трубадура Арнаута Даніеля.

Різноманітні схеми римування секстини набули поширення в провансальській поезії трубадурів і розвинулись в середньовічній італійській поезії, зазнавши у процесі еволюції певних модифікацій.

Література

• Літературознавчий словник-довідник / Роман Гром'як, Юрій Ковалів та ін. — К. : Академія, 1997. — С. 627—628.

Посилання

• 374; 585/mode/1up?view=theater [https://archive.org/stream/literaturoznavchat2#page/n353/mode/2up Романтична секстина; Секстет; Шестивірш] // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 354; 374; 585.
• Секстина // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — .

Див. також

• Кансона
• Пастурель